ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2019 року

Київ

справа №808/8378/15

адміністративне провадження №К/9901/12025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» до Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» (далі - позивач., ТОВ «Альянс-Авто» звернулось до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними дій з проведення 06.08.2015 перевірки, оформленню її результатів та проведенню розгляду матеріалів за результатами перевірки, визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2015 № 024671, № 024672, № 024673.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання, встановленого Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Також посилається на порушення з боку відповідача статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» де передбаченні підстави для призначення позапланового заходу, адже, відсутність посилання на плановий захід дає право зробити висновок що підстав для проведення перевірки не було.

Зазначає, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено обов`язок відповідача перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю) і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення), що не було надано до проведення перевірки. Отже, позивач вважає, що проведення перевірки в час, коли її проведення заборонено, без участі суб`єкта господарювання, не за його місцем знаходження, не вручення йому акту, не надання права на захист та реалізацію інших прав згідно зі статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», направлення повідомлення про розгляд матеріалів перевірки після її розгляду є протиправним та незаконним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2015 адміністративний позов задовольнив.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належить до контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Доказів наявності інших обставин, які надають право контролюючому органу здійснювати перевірку позивача без отримання дозволу Кабінету Міністрів України відповідач суду не надав. Посилання на запит до Мінекономрозвитку щодо терміну дії мораторію на перевірки в межах строку дії Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» не стосується обставин справи, оскільки відповідачем не надано суду сам запит та відповідь на нього, та позивач не робить посилання на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII, а посилається лише на Закон України від 28.12.2014 № 71-VІІІ. Отже, за відсутності доказів з боку відповідача як суб`єкта владних повноважень про те, що позивач не підпадає під дію Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, правових підстав не застосовувати на нього вказаний закон як виключення не має.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що жоден з актів водіями не підписаний, хоча дані про автомобілі та водіїв в акті є, і відповідач визнав усвідомленість щодо укладених договорів позивача з замовником послуг перевезень пасажирів. Відсутність пояснень з боку трьох водіїв, як і факту, який би засвідчував факт відмови від підпису та відмітки в подорожніх листах водіїв, за відсутності зазначення такого порушення, свідчать про відсутність проведення перевірки та складання актів без неї. Час зазначений в актах двома перевіряючими та обсяг відомостей необхідних до перевірки та внесення до актів з 11-20, 11-30, 12-00, вказує на те, що перевірка фактично не відбувалася. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що такими діями відповідачем порушено пункти 20, 21, 40 постанови Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567. Також, суд звернув увагу на те, що в порушення пункту 26 постанови Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567 відповідачем не надано можливості бути присутнім під час розгляду матеріалів перевірки, а надані позивачем докази надходження запрошення на розгляд разом з результатами такого розгляду відповідачем не спростовано.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким відмовив в задоволенні позову.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що пунктом 8 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки. Відтак, мораторій на проведення перевірок контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби та Державної фінансової інспекції України) діяв до 01.07.2015 та станом на час проведення рейдової перевірки позивача 06.08.2015 - не діяв.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», оскільки цим Законом внесені зміни саме до податкового законодавства, мораторій на проведення перевірок, встановлений пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві положення цього Закону розповсюджується саме на проведення перевірок податковими органами, та не стосується перевірок, які проводяться Укртрансінспекцією. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень на проведення рейдової перевірки через встановлення мораторію на проведення перевірок.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що при здійсненні регулярних пасажирських перевезень автомобільний перевізник ТОВ «Альянс-Авто» та його водії не мали діючого розкладу руху та схеми маршруту, що є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, з урахуванням відсутності у позивача 06.08.2015 діючого розкладу руху та схеми маршруту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складені з дотриманням вимог діючого законодавства та відповідно до наданих відповідачу повноважень, а вказані в актах відомості позивачем не спростовані; позивач повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до цього суду.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в межах конкретної справи допускає казуальне тлумачення нормативно-правового акту, але в порушення пріоритету буквального тлумачення норм права допускає обмежувальне тлумачення. При цьому, апеляційний суд доходить висновку про мету Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», якою керувався законодавець приймаючи його, хоча така мета з тексту Закону не випливає.

Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції посилається на рейдову перевірку, визначення якої міститься в Законі України «Про автомобільний транспорт», відповідач у запереченнях визнає розповсюдження на нього дії Закону України «Про основи нагляду контролю в сфері господарської діяльності», проте, апеляційний суд не аналізує зазначені закони.

При цьому, серед іншого, позивач зазначає, що в порушення вимог статей 10, 11, 190 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) йому не направлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги, не повідомлено про дату та час засідання суду апеляційної інстанції, що позбавило його можливості прибути до суду та особисто захищати порушене право.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 відкрито касаційне провадження за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі № 808/8378/15.

30.01.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28.10.2019 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідачем на підставі направлення на перевірку від 06.08.2015 № 010557 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, які надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів м. Запоріжжя щодо додержання вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту, а також виявлення транспортних засобів, які працюють без законних підстав проведено рейдову перевірку.

Відповідно до листа обліку перевірених транспортних засобів, 06.08.2015 в ході рейдової перевірки перевірено три транспортних засобів марки «Мерседес», які належать ТОВ «Альянс-Авто» та мають номерні знаки НОМЕР_2, НОМЕР_1 , НОМЕР_3. З актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено, що перевіркою зазначених транспортних засобів виявлено надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме діючого розкладу руху та схеми маршруту.

Постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2015 № 024673, № 024672, № 024671 Управлінням Укртрансінспекції у Запорізькій області до ТОВ «Альянс-Авто» застосовано адміністративно-господарські штрафи в розмірі 1700 грн за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», на загальну суму 5100 грн.

03.10.2015 позивачем отримано Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.08.2015 № 013770, № 013769, № 013874, запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства від 20.08.2015 № 1179/5/5915 з датою запрошення на 02.09.2015 о 10 год, постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2015 № 024671, № 024672, № 024673 на загальну суму 5100,00 грн, по 1700, 00 грн з кожної постанови, супровідний лист від 01.10.2015 № 1641/5/5915.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15.12.2017, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною першою статті 10 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною першою статті 12 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 49 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки.

Пунктом 1 частини третьої статті 49 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до вимог статті 33 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Згідно з частинами першою-третьою статті 35 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Особа, яка вручає повістку, зобов`язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 відкрито апеляційне провадження за скаргою Управління Укртрансінспекції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2015.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 закінчено дії по підготовці справи до апеляційного розгляду та справу призначено до розгляду в апеляційному суді на 02.03.2016 о 10 год 30 хв.

Докази щодо надсилання судом апеляційної інстанції та отримання ТОВ «Альянс-Авто» повістки або будь-які інші докази на підтвердження обізнаності позивача про дату, час і місце судового засідання у строк, достатній для прибуття до суду, в матеріалах справи відсутні.

Наявна в матеріалах справи повістка про виклик в судове засідання не є свідченням того, що вона вручена ТОВ «Альянс-Авто».

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено належними чином та в строк, передбачений чинним законодавством, позивача про час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права в частині обов`язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 3,341, 343, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Авто» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук ,

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду