ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 1.380.2019.004918

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як особі що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком;

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.08.2019 року та перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами і проводити їй в подальшому відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача 768,40 грн. судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком, особою, яка зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму, відбула покарання у засланні (спецпоселенні) та була реабілітована відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». 20.08.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 47 та п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також здійснити перерахунок стажу відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак отримала відмову, мотивовану тим, що підвищення до пенсії їй виплачується у розмірі 43,52 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а зарахування стажу у потрійному розмірі здійснюється лише особам, які передбачені статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення, оскільки стверджує, що, зважаючи на пріоритетність закону над підзаконними нормативно-правовими актами застосуванню підлягає саме пункт «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає підвищення пенсії репресованим особам, які у подальшому реабілітовані на 50 процентів, а не постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка має нижчу юридичну силу та істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Щодо відмови у здійсненні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі позивач зазначає, що має право на такий перерахунок, зважаючи на її статус особи, яка зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму та приписи статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на підставі довідки № 4/5-Р23473 від 19.04.2000 року, виданої Управлінням оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про те, що рішенням особливої ради при МВД СРСР від 24.01.1948 року ОСОБА_1 виселено на спецпоселення в Кемеровську область разом із родиною, позивачу встановлено підвищення до пенсії як примусово переселеним членам сім`ї реабілітованих. Кошти на виплату підвищення особам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а саме для громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані підвищення до пенсії проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено – 43,52 грн.

Зважаючи на наведене, з 01.09.2008 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 654 встановлено підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн.

Щодо пільгового обчислення стажу роботи особам, які перебували на спецпоселенні відповідач вказує, що стаття 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні. Згідно долученої довідки від 19.04.2000 року № 4/5-Р23473 ОСОБА_1 виселено на спецпоселення з конфіскацією майна 21.10.1947 року та звільнено у 1958 році, відтак відсутні підстави для обчислення їй пільгового стажу. Крім того, відповідач зазначає про відсутність у пенсійній справі позивача документів, які б підтверджували факт її засудження, відбування покарання чи заслання, передбачених статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Управління оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 4/5-Р23473 від 19.04.2000 року позивач виселена 21 жовтня 1947 року із села Рогізне Яворівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МБД СРСР від 24 січня 1948 року на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах з якого звільнена в 1958 році. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Відповідно до посвідчення серії ВК НОМЕР_2 34 від 10.07.2019 року, виданого Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2019 року № 4230/щ-20/11.03-06 позивача повідомлено, про відсутність підстав для перерахунку її пенсії у зв`язку з тим, що на підставі довідки № 4/5-Р23473 від 19.04.2000 року, виданої Управлінням оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про те, що рішенням особливої ради при МВД СРСР від 24.01.1948 року ОСОБА_1 виселено на спецпоселення в Кемеровську область разом із родиною, їй встановлено підвищення до пенсії як примусово переселеним членам сім`ї реабілітованих. Кошти на виплату підвищення особам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, враховані в Державному бюджеті України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а саме для громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані підвищення до пенсії проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено – 43,52 грн. З 01.09.2008 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 654 встановлено підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн., яке виплачується й на даний час.

Щодо пільгового обчислення стажу особам, які перебували на спецпоселенні зазначено, що стаття 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні. Згідно долученої довідки від 19.04.2000 року № 4/5-Р23473 ОСОБА_1 виселено на спецпоселення з конфіскацією майна 21.10.1947 року та звільнено у 1958 році. Документи, які б підтверджували факт засудження, відбування покарання, заслання, передбачені статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» у пенсійній справі відсутні.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач для захисту своїх прав звернулася до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахування часу виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, статтею 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Відповідно до частин першої – третьої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що остання звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10.10.2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 року у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 року у справі № 446/1848/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.

Суд встановив, що згідно з довідкою Управління оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 19 квітня 2000 року № 4/5-Р23473 позивач визнана реабілітованою та відповідно до посвідчення виданого Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області 10.07.2019 серії ВК № 34 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Отже, ОСОБА_1 є репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тому, суд вважає, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком.

З огляду на наведене, вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.08.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано підлягають задоволенню.

Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення суд зазначає таке.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що стаття 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні, оскільки такі твердження є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні вищевказаних норм чинного законодавства.

Суд встановив, що ОСОБА_1 була примусово виселена на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» перебувала у засланні, а відтак має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача здійснити зарахування часу заслання позивача до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.08.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити зарахування часу заслання ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 29.10.2019 року.

Суддя Клименко О.М.