ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа №П/811/3234/15

адміністративне провадження №К/9901/14290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Хилько Л.І., суддів: Брегея Р.І., Кравчук О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Велта» (далі - ТОВ ВКФ «Велта») до Держгеонадрів про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ТОВ ВКФ «Велта» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати припис від 16 вересня 2015 року № 57/4275-К (далі - Спірний припис), в обґрунтування якого зазначено, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки ТОВ ВКФ «Велта» з питань дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини), результати якої відображено в акті від 16 вересня 2015 року № 57/4275-К, встановлено порушення статті 24 Кодексу України про надра, пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, якою затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615).

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2015 року позов задовольнив.

Скасував пункт 1 припису від 16 вересня 2015 року № 57/4275-К, виданого начальником Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, в частині встановленого порушення ТОВ ВКФ «Велта» щодо відсутності дозволу на утворення та розміщення відходів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив.

Скасував припис № 57/4275-К, виданий 16 вересня 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Велта» начальником Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології на надр України.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що відсутність порядку надання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами виключає можливість отримання дозволу на утворення та розміщення відходів, що унеможливлює виконання позивачем пункту 1 Спірного припису.

Також суд зазначив, що позивачем на виконання умов Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, обробки і утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360, 24 вересня 2015 року зареєстровано реєстрову картку об`єкта утворення відходів № 137, що свідчить про намагання позивача в рамках діючого законодавства здійснити усі дії в частині отримання дозвільних документів на розміщення відходів.

Водночас, встановивши, що позивачем з 2012 року фактично здійснюється видобування та списання запасів рудних пісків та ільменіту Бризулівського розсипного родовища, переоцінених Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) згідно з протоколом від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК, які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами від 13 червня 2007 року № 4275, суд дійшов висновку про те, що виконання припису від 16 вересня 2015 року про усунення порушень в частині внесення змін до спеціального дозволу до 16 жовтня 2015 року є неможливим, виходячи хоча б з тієї обставини, що протягом 30 календарних днів органом з питань надання дозволу здійснюється розгляд заяви. Порядок № 615 імперативно не встановлює обов`язку користувача надрами на внесення змін до спеціального дозволу. Тому, встановивши певний термін для внесення змін до спеціального дозволу, контролюючий орган перевищив надані йому повноваження, у зв`язку з чим припис в цій частині також є протиправним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 березня 2016 року Держгеонадра звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, без урахування всіх обставин справи, без досліджень пояснень та заперечень по справі, які надавалися Держгеонадрами.

Так, суди не врахували те, що на час виникнення спірних відносин була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218, яка регулювала порядок видачі дозволів на розміщення відходів.

Крім того, ТОВ ВКФ «Велта», починаючи з 2012 року, фактично здійснює видобування та списання запасів рудних пісків та ільменіту Бризулівського розсипного родовища переоцінених ДКЗ, які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами. При цьому, Кодекс України про надра зобов`язує користувачів надр, зокрема, виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. А стаття 16 цього Кодексу передбачає внесення змін до спеціального дозволу з урахуванням умов. Викладених у Порядку № 615.

До того ж припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Отже, Держгеонадра встановили строк виконання пункту 2 Спірного припису в межах своїх повноважень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 березня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Держгеонадр.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року № 668/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідно до наказу Держгеонадр від 31 липня 2012 року № 363 ТОВ ВКФ «Велта» видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4275 від 13 червня 2007 року з на видобування ільменітових розсипних руд з метою виробництва ільменітового концентрату.

Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4275 від 13 червня 2007 року надано позивачу для видобування ільменітових розсипних руд Бирзулівського родовища з метою виробництва ільменітового концентрату. Балансові запаси і перспективні ресурси рудних пісків та ільменіту родовища в кількості, по класах і категоріях затверджені протоколом Державної комісії України по запасам корисних копалин від 25 січня 2007 року № 1223. Тобто, позивач має право видобувати рудні піски та ільменіт, запаси яких оцінені та затверджені протоколом ДКЗ України від 25 січня 2007 року № 1223 і внесені до бланку спеціального дозволу на користування надрами № 4275. Протоколом ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК зазначено про втрату чинності протоколу № 1223 в частині визначення кількості запасів Бирзулівського розсипного родовища у зв`язку з їх повною переоцінкою.

16 вересня 2015 року посадовими особами Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено планову перевірку ТОВ ВКФ «Велта» щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, за результатами якої складено акт № 57/4275-К від 16 вересня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу України про надра та пункту 17 Порядку № 615 у частині відсутності дозволу на утворення та розміщення відходів; невнесення зміни до спеціального дозволу № 4275 від 13 червня 2007 року у зв`язку з затвердженням протоколу ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК.

На підставі акта перевірки 16 вересня 2015 року Південним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України винесено припис № 57/4275-К від 16 вересня 2015 року, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення.

ТОВ ВКФ «Велта» не погодилося із Спірним приписом і звернулося до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про надра (далі - КУпН) його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно зі статтею 1 цього Кодексу надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до частини першої статті 19 КУпН надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Частиною другою статті 24 КУпН про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

41) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Відповідно до частини третьої статті 24 КУпН права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Відповідно до наказу Держгеонадрів від 31 липня 2012 року № 363 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4275 від 13 червня 2007 року на видобування ільменітових розсипних руд з метою виробництва ільменітового концентрату.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011 (далі - Положення), Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин; веде державний баланс запасів корисних копалин; веде державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; формує державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду; здійснює державну реєстрацію і облік робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр; веде єдину інформаційну систему користування надрами; видає у встановленому порядку спеціальні дозволи в тому числі на геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин; видобування корисних копалин; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами; здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України; у межах своїх повноважень розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки, за результатами яких складає акти, видає приписи щодо усунення фактів порушень вимог нормативно-правових актів.

Таким чином, Держгеонадра як орган нагляду та контролю уповноважена проводити перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування.

16 вересня 2015 року працівниками Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено планову перевірку ТОВ ВКФ "Велта" щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування. За результатами поведеної перевірки складено акт №57/4275-К від 16 вересня 2015 року про порушення товариством вимог статті 24 КУпН та пункту 17 Порядку № 615.

Зокрема, встановлено такі порушення:

1) відсутній дозвіл на утворення та розміщення відходів;

2) не внесені зміни до спеціального дозволу № 4275 від 13 червня 2007 року, в зв`язку з затвердженням протоколу ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК.

На підставі вищевказаного акта перевірки 16 вересня 2015 року Південним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадрів винесено припис № 57/4275-К від 16 вересня 2015 року, яким позивача до 16 жовтня 2015 року зобов`язано усунути виявлені порушення.

Щодо зобов`язання ТОВ ВКФ "Велта" отримати дозвіл на утворення та розміщення відходів слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 187/98-ВР) спеціально відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно зі статтею 17 Закону № 187/98-ВР, суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки.

Згідно зі статтею 26 Закону № 187/98-ВР державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» встановлюються єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов`язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

Відповідно до статті 17 Закону № 187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000. Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України від 09 квітня 2014 року № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (далі - Закон № 1193-VII) було скорочено кількість документів дозвільного характеру та запроваджено єдиний дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Зокрема, було скасовано дозвіл на будівництво або реконструкцію об`єкта поводження з відходами, дозвіл на розміщення відходів, погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів, дозвіл на експлуатацію об`єкта поводження з небезпечними відходами, дозвіл на зберігання та видалення відходів, спеціальний дозвіл на розміщення відходів та деякі інші документи дозвільного характеру.

Листом Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.05.2014 року №7/1409-14 визначено, що вищеназваним Законом № 1193-VII внесено зміни до Закону України "Про відходи" та Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", якими передбачено скасування необхідності одержання лімітів на розміщення відходів, у тому числі й погодження Мінприроди щодо небезпечних відходів та дозволів на розміщення відходів.

Як наслідок, з 26 квітня 2014 року тимчасово призупинено прийом заяв на отримання дозволів на утворення та розміщення відходів до прийняття оновленого порядку видачі документів дозвільного характеру у сфері поводження з відходами. Міністерство екології та природних ресурсів України у вищеназваному листі від 20 травня 2014 року N 7/1409-14 відзначило, що з 26 квітня 2014 року суб`єкти господарювання можуть провадити господарську діяльність без одержання лімітів на утворення та розміщення відходів та дозволів на розміщення відходів.

Проект нового порядку видачі дозволу на операції у сфері поводження з відходами розроблений Міністерством екології та природних ресурсів і оприлюднений на його офіційному веб-сайті, однак на даний час досі не затверджений.

Станом на момент розгляду справи в судів першої інстанції порядок надання нового дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не затверджено.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про те, що цей факт не залежить від волі товариства та виключає можливість отримання ним дозволу на утворення та розміщення відходів, як от і виконати пункт 1 Спірного припису.

Крім того суди зазначили, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360 "Про затвердження Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, обробки і утилізації відходів" на об`єктах утворення, обробки та утилізації відходів необхідна наявність відповідних реєстрових карт.

Реєстрова карта об`єктів утворення відходів (ОУВ) має вестися на підприємствах, у яких показник загального утворення відходів складає більше 100 умовних одиниць на рік. Такі підприємства повинні щорічно їх оновлювати та подавати в місцеві органи СЕС та Департаменти екології для погодження та затвердження відповідно.

Товариством на виконання зазначених вище вимог 24 вересня 2015 року зареєстровано реєстрову картку об`єкта утворення відходів за № 137 у встановленому законодавством порядку, що дає підстави вважати товариство добросовісним суб`єктом господарювання в частині отримання дозвільних документів на розміщення відходів.

У зв`язку з цим, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що пункт 1 Спірного припису щодо зобов`язання ТОВ ВКФ "Велта" отримати дозвіл на утворення та розміщення відходів є безпідставним та підлягає скасуванню.

Разом із тим, щодо правомірності пункту 2 Спірного припису (не внесення змін до спеціального дозволу № 4275 від 13 червня 2007 року у зв`язку з затвердженням протоколу ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК) слід зазначити таке.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян регулюється Кодексом України про надра.

У відповідності до статті 60 КУпН державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Приписами частини першої статті 61 КУпН визначено, що державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Питання щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру зупинення, поновлення строку дії дозволу визначає пункт 1 Порядку № 615.

Зокрема, згідно з пунктом 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл, що встановлено пунктом 3 Порядку № 615.

Як встановлено судами, ТОВ ВКФ "Велта" на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 4275 від 13 червня 2007 року здійснює видобування ільменітових розсипних руд з метою виробництва ільменітового концентрату у Бирзулівському родовищі, що знаходиться у Новомиргородському районі Кіровоградської області.

Згідно зі статтею 24 КУпН користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу.

Пунктом 12 Порядку № 615 затверджена форма бланку спеціального дозволу на користування надрами, в якій, зокрема, зазначається вид корисної копалини, відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, її запаси на час надання дозволу, а також найменування органу, який затвердив (апробував) запаси корисної копалини, дата складення і номер протоколу (для дозволів на видобування корисних копалин).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року № 1689 (далі - Положення № 1689), ДКЗ є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов`язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

Відповідно до пункту 3 названого Положення головними завданнями комісії є встановлення кондицій на мінеральну сировину для обчислення запасів корисних копалин у надрах, а також прийняття рішень щодо кількості, якості та ступеня вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин і стану підготовленості їх до промислового освоєння.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 615 одному заявнику може надаватись дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням ДКЗ.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 27 Порядку № 615 запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються ДКЗ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що ТОВ ВКФ "ВЕЛТА" має право на видобування рудних пісків та ільменіту, запаси яких оцінені та затверджені протоколом ДКЗ України від 25.01.2007 № 1223 і внесені до бланку спеціального дозволу на користування надрами № 4275.

На виконання пункту 1 особливих умов дозволу (додаток до спеціального дозволу) ТОВ ВКФ "ВЕЛТА" провело у 2012 році переоцінку запасів рудних пісків та ільменіту Бирзулівського розсипного родовища та затвердило їх протоколом ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК.

При цьому, судами встановлено, що після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів виявлено нову кількості корисних копалин.

Пунктом 3.8 зазначеного протоколу ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК визнано таким, що втратив чинність протокол ДКЗ № 1223 від 25 січня 2007 року в частині визначення кількості запасів Бирзулівського розсипного родовища, в зв`язку з їхньою повною переоцінкою.

Отже, як судом першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ ВКФ "ВЕЛТА", починаючи з 2012 року, фактично здійснює видобування та списання запасів рудних пісків та ільменіту Бирзулівського розсипного родовища переоцінених ДКЗ України (протокол від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК), які не зазначені в спеціальному дозволі на користування надрами № 4275 від 13 червня 2007 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 17 Порядку № 615 внесення змін до дозволу здійснюється у разі виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів.

Статтею 16 КУпН встановлено, що переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Нормами статті 24 КУпН, зокрема встановлено, що користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Враховуючи те, що дозвіл на користування надрами надається на підставі рішення ДКЗ, протокол ДКЗ № 1223 від 25 січня 2007 року (на підставі якого було видано дозвіл) втратив чинність на підставі протоколу ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК, яким виявлено нову кількості корисних копалин, ТОВ ВКФ «Велта» мало звернутися із заявою про внесення змін до спеціального дозволу, тому пункт 2 Спірного припису є правомірним.

Слід також зазначити, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що процедура розгляду питання надання дозволу триває протягом 30 календарних днів, що унеможливлює виконання пункту 2 Спірного припису, виданого 16 вересня 2015 року, до 16 жовтня 2015 року, є передчасним, оскільки фактично для виконання цього пункту Спірного припису підприємству достатньо звернутися до органу з питань надання дозволу із відповідною заявою та подати відповідні документи.

Не може колегія суддів погодитися також і з висновком апеляційного суду про те, що, оскільки Порядок № 615 імперативно не встановлює обов`язку користувача надрами на внесення змін до спеціального дозволу, тому, встановивши певний термін для внесення змін до спеціального дозволу, контролюючий орган перевищив надані йому повноваження.

Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, після проведення у 2012 році переоцінки запасів рудних пісків та ільменіту Бирзулівського розсипного родовища та затвердження їх протоколом ДКЗ від 11 квітня 2012 року № 2596-ДСК, відповідно до якого, зокрема втратив чинність протокол ДКЗ № 1223 від 25 січня 2007 року (на підставі якого було видано дозвіл), ТОВ ВКФ «Велта» здійснювало видобування та списання запасів рудних пісків та ільменіту Бирзулівського розсипного родовища, які не зазначені у спеціальному дозволі, понад те після цієї переоцінки виявлено нову кількості корисних копалин.

Системний аналіз норм Кодексу України про надра та Порядку № 615 дає підстави для висновку про те, що надрокористувач зобов`язаний здійснювати свою діяльність, пов`язану із користуванням надрами, на законних (легітимних) підставах (зобов`язаний виконувати вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України), а тому, враховуючи те, що з квітня 2012 року ТОВ ВКФ «Велта» здійснювало видобування та списання запасів рудних пісків та ільменіту, які не зазначені у спеціальному дозволі, - мало обов`язок вчинити дії щодо внесення змін до спеціального дозволу.

Тому відповідач, встановивши певний термін для виконання Спірного припису, зокрема пункту 2, діяв у межах наданих йому повноважень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук