Провадження № 2/344/1753/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретаріc/з: Бухвак І.С.,

за участі представника Позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_15, третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 , представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, про визнання недійсним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, встановлення юридичного факту та зобов`язання проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку; позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд», треті особи: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» (надалі - «Позивач», «ТОВ «Мілвуд») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі - «Відповідач»), треті особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, який складено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за результатом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 14 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. на ТОВ «Мілвуд»; визнання недійсним та скасування акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, який складено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за результатом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 14 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. на ТОВ «Мілвуд»; встановлення юридичного факту виконання громадянином ОСОБА_2 пуско-налагоджувальних робіт по деревообробному верстату фірми «Spanevello»та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» згідно між укладеною між сторонами цивільно-правовою угодою; зобов`язання Управління Держпраці в Івано-Франківській області провести додаткове розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 по виконання робіт по налагодженню деревообробного верстату фірми «Spanevello»та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мілвуд».

Позовні вимоги мотивовано тим, що викладені в акті спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року та в акті №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, які складено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за результатом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 14 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. на ТОВ «Мілвуд», висновки є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим вказані акти підлягають визнанню недійсними із зобов`язанням Відповідача провести додаткове розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 по виконання робіт по налагодженню деревообробного верстату фірми «Spanevello» та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мілвуд».

На думку представника Позивача, правовідносини, які склались між ТОВ «Мілвуд» та ОСОБА_2 є цивільно-правовими та спрямовані на отримання результату праці, який полягає у виконанні підрядних робіт зі пусконалагоджувальних робіт по деревообробному верстату. Вказані особи у трудових відносинах не перебували, а тому висновок Відповідача про порушення директором ТОВ «Мілвуд» норм трудового законодавства в частині правовідносин із ОСОБА_2 є безпідставним.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачем - Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, - подано Відзив на позов, в якому представник Відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Зокрема, як зазначено у відзиві на позов, під час проведення спеціального розслідування з`ясовувалися обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 , обпитувалися свідки, направлялися запити до медичних закладів та отримувалися відповіді на них, досліджувалися документи щодо процесу праці потерпілого, за результатами чого встановлено порушення ТОВ «Мілвуд» вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці».

На думку представника Відповідача, зважаючи на характер виконуваної роботи, працівник ОСОБА_2 повинен був бути прийнятим на роботу за трудовим договором.

В судових засіданнях представник Відповідача заперечувала проти позову ТОВ «Мілвуд», посилаючись на його необґрунтованість, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник Третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, - в судових засіданнях позовні вимоги ТОВ «Мілвуд» підтримала, посилаючись на невірність висновків, викладених в акті спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року та в акті №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, які складено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, просила позов ТОВ «Мілвуд» задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник в судових засіданнях проти позову ТОВ «Мілвуд» заперечили, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі; подали відзив на позов ТОВ «Мілвуд».

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_2 у відзиві на позов покликалася на те, що оскільки правовідносини між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілвуд» з приводу виконання пуско-налагоджувальних робіт мають всі ознаки трудових відносин, відтак, викладені в акті спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року та в акті №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, які складено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, висновки є законними та підставними.

ОСОБА _2 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області подано позов третьої особи із самостійними вимогами, в якому ОСОБА_2 просить встановити факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» за професією «Налагоджувальник деревообробного устаткування» з 12 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року із заробітною платою у розмірі 12 422,36 грн.; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілвуд`внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про прийняття його на роботу за професією «Налагоджувальник деревообробного устаткування» з 12 квітня 2018 року та запис про його звільнення з роботи 30 квітня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно ч.2 ст.36 КЗпП України; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду з позовом третьої особи із самостійними вимогами; позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до провадження та об`єднано в одне позовне провадження з позовом ТОВ «Мілвуд».

Педставником Відповідача за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ «Мілвуд», - подано Відзив на позов третьої особи із самостійними вимогами, в якому представник ТОВ «Мілвуд» посилається на безпідставність позову ОСОБА_2 .

Зокрема, на думку представника ТОВ «Мілвуд» між товариством та ОСОБА_2 , існували виключно цивільно-правові відносини, метою яких було отримання конкретного матеріального результату, а не процесу праці.

Представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області в судових засіданнях підтримувала позов ОСОБА_2 , покликаючись на те, що, на думку Управління Держпраці в Івано-Франківській області, між ТОВ «Мілвуд» та ОСОБА_2 існували трудові відносини за посадою «електромонтер».

Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області в судових засіданнях проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , який працює на посаді механіка ТОВ «Мілвуд» пояснив суду, що ту зв`язку з відсутністю на підприємстві відповідної посади ОСОБА_8 було запрошено на ТОВ «Мілвуд» для виконання пуско-налагоджувальних робіт верстатаSpanevello. Перед початком виконання робіт 14 квітня 2018 року ОСОБА_7 було проведено загальний інструктаж з ОСОБА_2 свідком безпосередньо нещасного випадку свідок ОСОБА_7 не був.

Свідок ОСОБА_9 , який працює на посаді електромонтера ТОВ «Мілвуд» в судовому засіданні пояснив суду, що його функції при виконанні ОСОБА_2 пуско-налагоджувальних робіт верстата Spanevello14 квітня 2018 року обмежувалися подачею електрики, самого нещасного випадку з ОСОБА_2 свідок ОСОБА_9 не бачив.

Допитаний за його згодою в якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що напередодні нещасного випадку 14 квітня 2018 року, який з ним стався, з ним зв`язався директор ТОВ «Мілвуд» з пропозицією виконати пусконалагоджувальні роботи на ТОВ «Мілвуд», на що ОСОБА_2 погодився. Раніше в часі ОСОБА_2 будь-яких робіт на ТОВ «Мілвуд» не виконував, у трудових відносинах з даним підприємством не перебував, іноді надавав усні консультації директору товариства з виробничих питань.

Заслухавши пояснення учасників процесу та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

1. Щодо позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» в особі директора І. С. Буханевича (Замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено Договір на виконання робіт (послуг) №01/04 (надалі - також «Договір на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року») (том 1, а.с.17), за умовами якого Виконавець зобов`язувався на власний ризик надати за плату відповідно до умов цього договору передбачену п. 2.1 цього договору роботу (послуги), а Замовник зобов`язувався прийняти цю роботу (послуги та оплатити її).

Згідно пункту 2.1 Договору на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконувати для Замовника наступні роботи: налагодження деревообробного верстату виробництва фірми Spanevello.

19 квітня 2018 року ОСОБА_2 та директором ТОВ «Мілвуд» ОСОБА_11 було підписано Акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №01/04 від 12.04.2018 р. (том 1, а.с.24).

При цьому, під час виконання 14 квітня 2018 року передбачених Договором на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року робіт з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, за результатами спеціального розслідування якого Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області було складено наступні акти:

- Акт спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, яким встановлено, що директор ТОВ «Мілвуд» допустив до роботи працівника без навчання та перевірки знань з охорони праці, чим порушив ст. 18 Закону України «Про охорону праці»;

- Акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року.

Посилаючись, зокрема, на висновки вказаних актів, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» за професією «Налагоджувальник деревообробного устаткування» з 12 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року із заробітною платою у розмірі 12 422,36 грн.; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про прийняття його на роботу за професією «Налагоджувальник деревообробного устаткування» з 12 квітня 2018 року та запис про його звільнення з роботи 30 квітня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно ч.2 ст.36 КЗпП України; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Так , відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про наданняпослуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідноіз статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, в силу статті 204 ЦК України правочин (а двосторонній договір є правочином, що передбачено частиною другою статті 202 ЦК України) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщовін не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах між ОСОБА_2 та директором ТОВ «Мілвуд» в письмовій формі шляхом особистого підписання було укладено Договір на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року.

Договір на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року є чинним, сторонами не спростований та не оспорений.

В рамках даної цивільної справи представниками сторін та, зокрема, безпосередньо ОСОБА_2 , не заперечено того факту, що вищевказаний договір було укладено ними добровільно, без будь-якого примусу, з усвідомленням дійсного змісту договору, зафіксовані в правочині умови були зрозумілі обом сторонам і додаткових положень до договору ними не висувалося.

З матеріалів справи випливає, що на підтвердження факту виконання умов договору, директором ТОВ «Мілвуд» та ОСОБА_2 було складено та підписано акт приймання-передачі, а кошти за договором в узгодженій сумі оплачено ОСОБА_2 .

При цьому, згідно зі статтею 21 КЗпПУкраїни трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, з якого працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену данною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше пяти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, до якої внесено зміни на підставі вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року (далі - Закон) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, згідно якої трудовий договір вважався укладеним з моменту фактичного допущення до роботи.

Аналіз вищевказаних правових норм дає можливість дійти обгрунтованого висновку, що законодавцем взагалі не передбачено можливості укладення трудового договору шляхом фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, отже, і відсутні законніпідстави для встановлення відповідного факту перебування у трудових правовідносинах без укладення трудового договору.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного цивільного суду, щовисловлена у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, вказує, що відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 626 ЦК України визначено загальнепоняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речіабо на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процесс організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процесс організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовийдоговір - це угода щодо здійснення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є, власне, праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючивище зазначене, Суд приходить до висновку про відсутність правовихпідстав для встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілвуд» у період з 12.04.2018 р. по 30.04.2018 р., оскільки жодні ознаки, які притаманні правовідносинам за участі данихосіб, не свідчать про існування трудових відносин.

ОСОБА_2 відповідні налагоджувальні роботи виконувалися на підставі належним чином оформленого та підписаного сторонами цивільно-правового договору (дійсність/удаваність/реальністьякого предметом оскарження у встановленому законом порядку не була), у зв`язку з чим вказанийправочин є дійсним та таким, що створив для його сторін відповідні правові наслідки.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_2 самостійно підтвердив той факт, що роботи, які він виконував на ТОВ «Мілвуд» 14 квітня 2018 року, він виконував вперше, раніше аналогічних робіт на данному підприємстві він не здійснював, у трудових відносинах з оформленням трудового договору він з ТОВ «Мілвуд» не перебував, із відповідними заявами про прийняття на роботу до директора ТОВ «Мілвуд» не звертався, аналогічних пропозицій від керівництва ТОВ «Мілвуд» щодо працевлаштування не отримував.

Згідно наявних в матеріалах справи штатних розписів працівників ТОВ «Мілвуд» на 2018 рік (а.с.11-14) посада «налагоджувальник деревообробного устаткування» на підприємстві взагалі відсутня.

Посилання представника ОСОБА_2 на необхідність згідно вимог чинного законодавства отримання спеціального дозволу на виконання пусконалагоджувальних робіт, як робіт підвищеної небезпеки, є обґрунтованими, однак такі обставини не стосуються вимог щодо встановлення факту трудових відносин.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства, виходячи з конкретних обставин правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілвуд», Суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не доведено за допомогою належних засобів доказування факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «Мілвуд» протягом спірного періоду, а наявні у матеріалах справи докази та встановлені на їх основі обставини свідчать про наявність між сторонами цивільно-правових відносин.

Відтак, позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання внести записи в трудову книжку ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, як похідна позовна вимога, є необґрунтованою та не підлягає до задоволення, оскільки Судом не встановлено факту порушення ТОВ «Мілвуд» прав ОСОБА_2 у існуючих між ними правових відносинах.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

2. Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» про визнання недійсним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, встановлення юридичного факту та зобов`язання проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно з пунктом 7 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Пунктом 47 Порядку в абзацах 1,3,4 встановлено, що за результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом).

В акті за формою Н-5 зазначається категорія аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною.

За приписами пункту 15 вищевказаного Порядку обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні.

11 червня 2018 року комісією, утвореною наказом управління Держпраці в Івано-Франківській області від 16.04.2018 № 471-Д, складено Акт за формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. в ТОВ «Мілвуд», код ЄДРПОУ 37322161.

Згідно висновку комісії, викладеному в даному акті, причини нещасного випадку: організаційні: допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони, чим порушено ст. 18 Закону України «Про охорону праці».

Додатками до Акту за формою Н-5 затверджено окремі думки членів комісії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

11 червня 2018 року комісією, утвореною наказом управління Держпраці в Івано-Франківській області, складено Акт №1 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, щодо ОСОБА_2 , який мав місце 14 квітня 2018 року, яким зафіксовано, що причиною нещасного випадку є допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони.

Вважаючи висновки, викладені у вищевказаних актах за формою Н-5 та за формою Н-1 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ТОВ «Мілвуд» звернулося до суду з даним позовом про визнання даних актів недійсними та їх скасування, встановлення факту та зобов`язання провести повторне розслідування.

У зв`язку із вищезазначеним, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Питання розслідування нещасного випадку на виробництві згідно з Законом України «Про охорону праці» відноситься до сфери організації здорових і безпечних умов праці на підприємстві, а не до сфери регулювання питань соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (надалі - «Порядок») затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232.

Відповідно до вищевказаного порядку право на оскарження змісту актів форми Н-5, Н-1 мають роботодавці, потерпілий або члени його сім`ї чи особа, яка представляє його інтереси.

Відповідно до пункту 33 Порядку контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Таким чином, законодавством визначено конкретний механізм щодо оскарження обставин та причин нещасного випадку.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України повноваження щодо розслідування нещасних випадків на виробництві відноситься до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці та його територіальних органів.

Зі змісту оскаржуваних актів Судом встановлено, що, розслідуючи нещасний випадок, який 14 квітня 2018 року стався з ОСОБА_2 , комісія управління держпраці дійшла висновку про те, що при укладенні з ОСОБА_2 договору цивільно-правового характеру ТОВ «Мілвуд» порушило вимоги статті 24 КЗпП України, так як цей договір має ознаки трудового договору. Так як у штатному розписі ТОВ «Мілвуд» є посада електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, то ОСОБА_2 повинен був бути прийнятим на роботу за трудовим договором, а не договором цивільно-правового характеру, оскільки виконував роботу за посадою, передбаченою штатним розписом.

Суд не погоджується із зазначеними висновками Відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать закріпленому цивільним законодавством принципу свободи договору, та закріпленому трудовим законодавством принципу самостійного прийняття власником підприємства рішень щодо організації праці на підприємстві.

Як вже було встановлено Судом під час розгляду позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 , правовідносини, що виникли між ТОВ «Мілвуд» та ОСОБА_2 протягом спірного періоду часу є цивільно-правовими, і таким правовідносинам ознаки трудових не притаманні.

В той же час, оскільки вказані висновки Відповідача викладені у мотивувальних частинах актів форми Н-1 та форми Н-5, і загалом вони не впливають на вірність сформованого висновку Відповідача по суті - про те, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 14 квітня 2018 року є таким, що пов`язаний з виробництвом, - Суд не вважає, що такі безпідставні формулювання Відповідача в мотивувальних частинах оскаржуваних актів є підставою для скасування цих актів.

Не зважаючи на те, що 14 квітня 2018 року роботи на ТОВ «Мілвуд» виконувались ОСОБА_2 на підставі відповідної цивільно-правової угоди, нещасний випадок, який стався з ним, є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувані акти Н-1 та Н-5 породили відповідні юридичні наслідки для ОСОБА_2 , наділивши його правом на отримання від держави відповідних соціальних виплат.

Враховуючи зазначене, невірність мотивувальних висновків Відповідача у вказаних актах, які не призвели до невірного висновку по суті, не може бути підставою для їх скасування, оскільки це порушуватиме права потерпілого ОСОБА_2 , який внаслідок нещасного випадку 14 квітня 2018 року втратив праву кисть руки.

Інших належних доказів на підтвердження факту порушення вимог закону (зокрема, порушення процедури) при проведенні спеціального розслідування нещасного випадку, представником Позивача Суду не надано.

За таких обставин Суд не вбачає підстав для скасування Акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, та Акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, відтак, в цій частині позов ТОВ «Мілвуд» задоволенню не підлягає, як і не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Відповідача провести додаткове розслідування нещасного випадку .

Стосовно позовної вимоги ТОВ «Мілвуд» про встановлення юридичного факту виконання ОСОБА_2 пуско-налагоджувальних робіт на підставі укладеної між сторонами цивільно-правової угоди, Суд звертає увагу на безпідставність такої вимоги, оскільки вказаний факт не підлягає окремому встановленню в судовому порядку, оскільки він підтверджується існуючим між сторонами Договором на виконання робіт (послуг) №01/04 від 12 квітня 2018 року, який станом на даний час є чинним та дійсним.

Таким чином, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги ТОВ «Мілвуд» та позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовів відмовлено, судові витрати покладаються на сторін, які їх понесли.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 13, 14, 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд» до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 11.06.2018 року, акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 11.06.2018 року, встановлення юридичного факту та зобов`язання проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку, - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілвуд», треті особи: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року.

Суддя Домбровська Г.В.