ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представника ТОВ "М-Ірбіс" - адвоката Білоголового Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Ірбіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019

та рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2019

у справі № 910/5574/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Ірбіс"

до Державного підприємства "Сетам"

про визнання недійсними результати торгів,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ТОВ "М-Ірбіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Сетам" (далі - відповідач) про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном "Сетам" від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що початкова ціна арештованого майна визначається виконавцем на підставі приписів Закону України "Про виконавче провадження" лише у випадку, коли така ціна не встановлена. Однак, у даному випадку ціна арештованого майна встановлена рішенням господарського суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 та наказом від 06.06.2016 №910/5271/16, що спростовує доводи позивача про її відсутність.

Крім того, за висновком місцевого суду, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 910/5574/18 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І. Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "М-Ірбіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/5574/18;

- ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними результати торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном "Сетам" від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло).

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ТОВ "М-Ірбіс" посилається на те, що частинами 1, 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

За твердженням позивача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимоги наведених норм, а також те, що на момент проведення аукціону відповідачем було визначено стартову ціну на власний розсуд, внаслідок чого система електронних торгів арештованим майном "Сетам" не мала права проводити спірний аукціон, оскільки це є порушенням прав позивача на визначення справедливої ціни.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 12.07.2019, для розгляду касаційної скарги ТОВ "М-Ірбіс" у справі № 910/5574/18 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2019 касаційну скаргу ТОВ "М-Ірбіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2019 у справі № 910/5574/18 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/5574/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "М-Ірбіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2019 у справі № 910/5574/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "М-Ірбіс" на 16.10.2019 на 14 год. 30 хв.

Відзив на касаційну скаргу позивача від відповідача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ТОВ "М-Ірбіс" у касаційній скарзі було висловлене прохання передати справу №910/5574/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обговоривши доводи позивача щодо передачі справи №910/5574/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому, наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена ч. 5 ст. 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом даного позову є вимога ТОВ "М-Ірбіс" до Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном "Сетам".

Проте ТОВ "М-Ірбіс" у своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не наводить належного обґрунтування існування правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні відповідних норм права, і не доводить як вирішення існуючої, на думку заявника, у цій справі правової проблеми вплине на забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Доводи позивача зводяться до обґрунтування неправомірності оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного судів, однак, питання перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій справі належить до повноважень касаційного суду під час розгляду касаційної скарги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа №910/5574/18 не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ "М-Ірбіс", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 за позовом ПАТ "БАНК "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" до ТОВ "ЯВІР-ПЛЮС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено повністю, зокрема, звернено стягнення на майно із встановленням початкової ціни в розмірі 32 244 570,00 грн. На виконання вказаного рішення суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 Господарським судом міста Києва видано наказ від 06.06.2016 №910/5271/16.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.2017 Державним підприємством "Сетам" проведено електронні торги за лотом №215034 з реалізації предмета іпотеки: земельна ділянка, площею 5,7327 га, кадастровий номер 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло) (далі - майно) за стартовою ціною 22 571 199,00 грн., які оформлені протоколом проведення електронних торгів від 10.07.2017 №270128.

Як з`ясовано судами, ТОВ "М-Ірбіс" прийняло участь та було визнано переможцем торгів, що підтверджується протоколом №270128 від 10.07.2018 проведення електронних торгів.

Предметом даного судового розгляду є вимога ТОВ "М-Ірбіс" до Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном "Сетам" від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло).

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені торги проведені Державним підприємством "Сетам" з порушенням вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: відповідачем визначено стартову ціну продажу майна на власний розсуд, в той час, як вказаним законом встановлено обов`язок здійснити продаж майна за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, на підставі діючого звіту про оцінку майна.

Так, статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 43 цього Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

За приписами ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Частиною 4 ст. 57 цього Закону визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Водночас, як досліджено та встановлено місцевим та апеляційним судами, матеріали справи не містять доказів відсутності згоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості майна або доказів складності її визначення.

Так, як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5271/16 за позовом ПАТ "БАНК "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" до ТОВ "ЯВІР-ПЛЮС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги задоволено повністю, зокрема, звернено стягнення на майно із встановленням початкової ціни в розмірі 32 244 570,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16 Господарським судом міста Києва видано наказ від 06.06.2016 №910/5271/16.

Законом України "Про виконавче провадження" встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження "дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що він не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплює, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилає до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до цього Закону, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Положеннями пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 29.09.2016 № 2831/5 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи реалізації арештованого майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів та торгів за фіксованою ціною, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Положеннями пункту 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Відтак, Організатор (відповідач) здійснює розміщення інформації в системі електронних торгів на підставі документів, наданих органом виконавчої служби. При цьому, законом та Порядком не встановлено обов`язок Організатора (відповідача) здійснювати перевірку законності дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність поданої Організатору (відповідачу) інформації, яка зазначена у заявці на реалізацію арештованого майна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджується, що в.о. начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту подано на ім`я відповідача заявку на реалізацію арештованого майна ВП №51710569/3 від 02.02.2017 №20.1/417/3 із зазначенням вартості майна в сумі 32 244 570,00 грн. (сума, визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5271/16).

Положеннями пункту 1 розділу ІХ Порядку визначено, що не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється Організатором на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється Організатором на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що із наявних в матеріалах справи роздруківок з офіційного сайту відповідача вбачається, вперше майно було виставлено на реалізацію за лотом № 200164 за стартовою ціною 32 244 570,00 грн., зазначеною в заявці виконавця від 02.02.2017 №20.1/417/3 та встановленою рішенням господарського суду від 11.05.2016 у справі №910/5271/16; вдруге майно було виставлено на реалізацію за лотом №208016 за стартовою ціною 25 795 656,00 грн.

Оскільки, як з`ясовано судами, перші та другі торги не відбулися, вказане майно було виставлено на торги втретє за лотом №215034 за ціною 70 % від вартості, за стартовою ціною 22 571 199,00 грн.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі 6-116цс12, від 26.12.2012 у справі № 6-140цс12, від 26.08.2014 у справі № 914/2964/13, від 23.09.2014 у справі № 908/1689/13.

В контексті зазначеного, при розгляді спору у даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надавши належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, не встановив наявності будь-яких обставин, які б підтверджували допущені організатором торгів порушення законодавства під час їх проведення.

З огляду на викладене, встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що початкова ціна арештованого майна визначається виконавцем на підставі приписів Закону України "Про виконавче провадження" лише у випадку, коли така ціна не встановлена.

Разом з тим, як було з`ясовано судами та підтверджується матеріалами справи, ціна арештованого майна встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/5271/16 та наказом від 06.06.2016 №910/5271/16, що спростовує доводи позивача про те, що відповідачем визначено стартову ціну продажу майна на власний розсуд.

При цьому, посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" також відхиляється колегією суддів, оскільки зазначена норма передбачає визначення виконавцем вартості майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, лише у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна.

Водночас, як було зазначене вище, судами не встановлено наявність незгоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості майна або доказів складності її визначення, з огляду на встановлену чинним рішенням суду початкову ціну продажу майна, на яке було звернуто стягнення.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий суд, та використовуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції (ст. 269 ГПК України), апеляційний господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для визнання недійсними результатів торгів (аукціону) в Системі електронних торгів арештованим майном "Сетам" від 10.07.2017 на підставі Протоколу №270128 проведення електронних торгів, щодо земельної ділянки площею 5,7327 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0100, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна (біля затоки Собаче Гирло), є законними та обґрунтованими.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на визначені ст.300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, аргументи позивача, наведені у касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні ТОВ "М-Ірбіс" норм Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому доводи заявника касаційної скарги щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції у даній справі з огляду на викладене вище.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ТОВ "М-Ірбіс" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2019 у справі № 910/5574/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Ірбіс" про передачу справи № 910/5574/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Ірбіс" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2019 у справі № 910/5574/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Банасько О.О.

Огороднік К.М.