постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

1 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 751/8284/17

провадження № 51-4901км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 12017270010007088 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білої Церкви Київської області, без постійного місця проживання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів та процесуальних витрат.

Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_7 на користь КЛПЗ «Чернігівська міська лікарня № 3» 1078,11 грн державних коштів затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_8 .

Районний суд встановив, що 30 серпня 2017 року близько 16:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння поблизу буд. 6 на вул. Кирпоноса в м. Чернігові, під час сварки із ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті неприязних відносин, умисно завдав останньому удару ножем у шию, чим спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність .

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили без уваги та не надали належної оцінки тим порушенням, які, на думку захисника, були допущені у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Стверджує, що протокол огляду місця події від 30 серпня 2017 року у справі є недопустимим доказом, оскільки під час проведення цієї слідчої дії працівники поліції обшукали ОСОБА_7 та вилучили в нього розкладний ніж. Крім того, медична картка потерпілого ОСОБА_8 , яка була надана слідчим для проведення судово-медичної експертизи, не відкривалась стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) та в судовому засіданні не досліджувалась, а тому захисник вважає, що висновок експерта від 21 вересня 2017 року № 841 у справі щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень також є недопустимим доказом.

На переконання захисника, при перегляді справи суд апеляційної інстанції в своєму рішенні не дав належної оцінки усім доводам, викладеним у апеляційних скаргах сторони захисту, та їх не спростував і обмежився лише цитуванням доказів, зазначених у вироку, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав вимоги своєї касаційної скарги.

Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника та залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як вбачається зі змісту вироку місцевого суду, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними протоколів огляду місця події від 30 серпня 2017 року з фототаблицями до них (відповідно до одного з яких неподалік місця злочину на узбіччі дороги було виявлено ОСОБА_7 зі слідами речовини бурого кольору на одязі та взутті, при добровільному огляді якого в останнього з-за поясу був вилучений розкладний ніж зі слідами речовини бурого кольору); протоколами проведення слідчого експерименту від 20 жовтня та 6 листопада 2017 року (проведених за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 ), протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 серпня, 15 вересня, 26 та 29 жовтня 2017 року (у ході яких свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_8 впізнали у ОСОБА_7 особу, що завдала тілесні ушкодження потерпілому), висновком експерта від 18 жовтня 2017 року № 1269 з додатками (згідно якого на ножі виявлено слід пальця руки ОСОБА_7 ), висновком експерта від 23 жовтня 2017 року № 108 (б) (згідно якого на ножі виявлено сліди крові людини, які відносяться до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, та можуть походити від ОСОБА_8 ), висновком експерта від 3-6 жовтня 2017 року № 607 (згідно якого на футболці вилученій у ОСОБА_7 виявлено кров людини, яка відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, та може походити від ОСОБА_8 ), висновком експерта від 26 жовтня 2017 року (згідно якого кров ОСОБА_7 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А), висновком експерта від 21 вересня 2017 року № 841 (щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_8 ), висновком експерта від 19 жовтня 2017 року № 903 (про відсутність у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень та перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння - 2,8 %), висновком судово-психіатричного експерта від 28 вересня 2017 року № 637 (про осудність ОСОБА_7 ).

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Зазначені докази узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достатності, а тому пославшись на них у своєму рішенні місцевий суд правильно обґрунтував свій висновок про доведеність обвинувачення висунутого ОСОБА_7 і вірно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК.

Наведені в касаційній скарзі захисника доводи про недопустимість висновку судового медичного експерта від 21 вересня 2017 року № 841 (щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 ) як доказу у справі, через те, що стороною обвинувачення не було відкрито та не надано стороні захисту для ознайомлення медичну картку потерпілого, яку було надано експерту для дослідження, не є прийнятними.

Як убачається з кримінального провадження, при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК ні засуджений ОСОБА_7 ні захисник ОСОБА_6 з клопотанням про надання їм для ознайомлення медичної картки потерпілого ОСОБА_8 не звертались.

Між тим, медична карта потерпілого містить відомості, що стосуються персональних даних про його лікування та стан здоров`я, а тому з огляду на положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року, ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 1 червня 2010 року та рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року N 5-зп (справа N 18/203-97) могла бути надана для ознайомлення стороні захисту лише за згодою ОСОБА_8 , або за ухвалою суду.

Проте не зверталась із таким клопотанням сторона захисту і під час судового розгляду справи, який проводився за участю потерпілого. Крім того, правильність вказаного висновку судової медичної експертизи захисник та засуджений не заперечували, питання про його недопустимість, як доказу у справі, перед судом не ставили та клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи у суді не заявляли.

Зміст висновку судової медичної експертизи вказує про те, що її було проведено у відповідності до вимог статей 242, 243 КПК та Закону України «Про судову експертизу» № 4038-XII від 25 лютого 1994 року.

Що стосується доводів захисника у касаційній скарзі про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 30 серпня 2017 року, під час якого у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено ніж зі слідами речовини бурого кольору, то такі були предметом аналізу суду першої інстанції, який вірно зазначив у вироку, що ця слідча дія була проведена з додержанням вимог ст. 237 КПК і жодних зауважень від її учасників, у тому числі й від самого ОСОБА_7 не надходило.

Підстав вважати цей протокол недопустимим доказом у справі, так само як і речі, що були вилучені в ОСОБА_7 під час проведення вказаної слідчої дії, та висновки експертів, зроблені на підставі дослідження цих речей, а також згаданий вище висновок судової медичної експертизи, колегія суддів не вбачає.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, що були викладені в апеляційних скаргах сторони захисту та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, на які цей суд надав умотивовані відповіді у своєму рішенні.

Перевіривши ці доводи апеляційних скарг суд апеляційної інстанції встановив, що висновки районного суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд дав належну оцінку, а тому вказані доводи відхилив та залишив вирок місцевого суду без змін.

Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК, у них зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при постановленні своїх рішень.

Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів законність цих рішень.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування оспорюваних судових рішень.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3