КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

===================================================================

Справа №757/49197/16 Головуючий у І інстанції Підпалий В.В.

Провадження №22-ц/824/ 13945/2019 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у справі за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Козаря А.В. про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, яке встановлене ухвалою Печерського районного суду м. Києва за поданням головного державного виконавця,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року представника боржника ОСОБА_1 - адвокат Козарь А.В. звернувся до суду із названою заявою, посилаючись на те, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 757/49197/16-ц було задоволено подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за виконавчим провадженням № 51658513 з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц від 03.06.2016 р. Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. На даний час ОСОБА_1 потребує медичної консультації за межами України. Крім того обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон є недоцільним та таким, що порушує його права та інтереси та є не виправданим у демократичному суспільстві, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Печерського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки наданому ним медичному консультативному висновку і листу медичної клініки у м.Мюнхен із запрошенням ОСОБА_1 на медичний огляд.

Крім того, наголошує на тому, що обмеження у праві виїзду за межі України може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, проте наявні у справі матеріали не містять жодних даних про те, що встановлення такого обмеження якимось чином сприяло погашенню заборгованості.

Вважає відмову суду у задоволенні заяви безпідставною, необґрунтованою, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити судове рішення, яким скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, яке встановлене ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2016 року.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від стягувача у виконавчому провадженні Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

У відзиві АТ «Укрсоцбанк» наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення повторної складної хірургічної операції є домислом боржника, оскільки останній не є медичним експертом, та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Також апелянт не надав доказів що він реалізував своє право на звернення до медичних закладів вторинної та третинної медичної допомоги, що у нього є лікуючий лікар, а тому неможливо стверджувати, що надання необхідної медичної допомоги в закладах охорони здоров`я України є неможливим.

Також наголошується на тому, що апеляційна скарга не містить посилання на те, які саме норми матеріального або процесуального права були порушені судом першої інстанції при розгляді заяви. Окремі положення апеляційної скарги зводяться лише до повторного викладу обставин та доводів, аналіз яких вже було здійснено при розгляду справи судом першої інстанції.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 адвокат Козарь А.В. в судове засідання з`явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Заявив, що останні 6 місяців ОСОБА_1 на виконання рішення суду здійснив декілька платежів.

Представника Акціонерного товариства «Укрсоцбак» адвокати Калітіна О.В. та ОСОБА_5 в судове засідання з`явилися та просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Міністерства юстиції старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський О.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Пояснив, що рішення суду ОСОБА_2 не виконується. Заяви про проведення стягнень з його заробітної плати ОСОБА_2 не писав, отже стягнення із заробітної плати не проводяться. В останні місяці від ОСОБА_2 надійшло декілька платежів .

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №51658513 щодо виконання виконавчого листа №201/12347/15-ц від 03.06.2016 року, виданого Жовтневим судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №126-СВ від 03.09.2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп., а також у розмірі 1 570 766,01 доларів США та судового збору в розмірі 3 654 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року задоволено поданнядержавного виконавця. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні ВП№51658513 з примусового виконання виконавчого листа №201/12347/15-ц від 03.06.2016 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №126-СВ від 03.09.2010 року станом на 14 липня 2015 року в розмірі 78 985 831 грн. 59 коп.

Відповідно до висновку спеціаліста від 08.07.2019 року, виданому Комунальним закладом Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_1 встановлений діагноз «Післятравматичний правобічний гонортроз П ст. правого колінного суглобу. Пошкодження медіального меніску». В рекомендаціях лікарів лікування не призначено, а зазначено щодо необхідності термінової медичної консультації в закладі, де виконувалась операція (а.с.76).

Відповідно до листа німецької клініки Medical Connections Gmb ОСОБА_1 запрошувався на медичний огляд (а.с.77).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості проведення лікування ОСОБА_1 на території України та необхідності його проведення поза її межами, а також не надано доказів на дотримання порядку направлення громадян України для лікування за кордон.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Тобто, за змістом ч.1 та ч.3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення, що примусово виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, ч.3 ст.441 ЦПК України передбачає, що такий захід забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України щодо особи, яка ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням та на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

ОСОБА_1 не виконав судове рішення про стягнення з нього заборгованості, виконавче провадження №51658513 з примусового виконання такого рішення не закінчено.

Відповідно до положень ч.5 ст.441 ЦПК України мотивування є обов`язковою вимогою заяви боржника про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за кордон. При чому вмотивованість заяви - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань заяви у її змісті, які забезпечені повнотою доказів, їх достатністю та належністю.

Отже, вмотивованість заяви є свідченням того, що:

- доводи та міркування сторони (учасника) судового процесу повинні бути відображені у заяві;

- заявником повинно бути зібрано та подано докази приведеним доводам та обставинам;

- наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

Жодних доказів на підтвердження щоденного погіршення стану здоров`я, а також існуючій загрозі життю ні матеріали справи, ні матеріали апеляційної скарги не містять.

З наданих до апеляційної скарги копії листів вбачається, що у 2016 році ОСОБА_1 проводилася операція у клініці «Клініка Ст. Вольфган ». В той же час, з`явитися на контрольне післяопераційне обстеження необхідно до клініки Medical Connections GmbH.

Таким чином, враховуючи зміст Консультативного висновку спеціаліста від 08 липня 2019 року, вказана клініка не є клінікою, де ОСОБА_1 виконувалася операція.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення повторної складної хірургічної операції є голослівними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи Хорішка ВД. щодо позбавлення його права на лікування, оскільки матеріали заяви не містять ані посилань, ані доказів щодо реалізації такого права в повному обсязі та усіма можливими способами на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Статтями 35-1, 35-2, 35-3 вказаного Закону визначено, що надання медичної допомоги, в тому числі необхідних ОСОБА_1 консультацій, здійснюється на всіх етапах медичної допомоги - первинній ланці, вторинній та третинній.

Як вбачається з наданих ОСОБА_1 копії документів, останній звертався лише до закладів первинної допомоги. В той же час, відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було реалізовано право на звернення до медичних закладів вторинної та третинної медичної допомоги, а тому він безпідставно стверджує, що надання необхідної медичної допомоги в закладах охорони здоров`я України є неможливим і йому необхідна консультація лише німецьких спеціалістів.

Щодо доводів апеляційної скарги з посиланням на ст. 36 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» відповідно до якої громадянам України надається право на отримання лікування за межами України, то ці доводи також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Так , відповідно до ст. 36 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров`я України.

Вказана норма містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких, громадяни України можуть бути направлені для лікування за кордон:

1) необхідність надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому;

2) неможливість надання медичної допомоги в закладах охорони здоров`я України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1079 було затверджено Порядок направлення громадян України для лікування за кордон, відповідно до п.1 якого направленню для лікування за кордон підлягають громадяни України за умови неможливості надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров`я України, що підтверджується висновком групи експертів Міністерства охорони здоров`я України відповідного профілю (а не консультаційним висновком спеціаліста).

Судова колегія не погоджується із доводами апелянта про те, що тимчасове обмеження його виїзду за межі України порушує його права на вільне пересування і вважає, що застосоване до ОСОБА_1 обмеження відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v.Bulgaria» від 26.11.2009)

1) обмеження ґрунтується на законі (п.19 ч.Зст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч.І, 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України);

2) обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов`язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувачів щодо ефективного виконання судових рішень);

3) обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Застосоване тимчасове обмеження прав заявника є цілком виправданим, оскільки воно показало дієвий результат і дійсно сприяє погашенню заборгованості боржника перед стягувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року про відмову у скасуванні тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: