ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/17750/18

адміністративне провадження №К/9901/18294/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року (суддя: Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року (судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 жовтня 2018 року № 348 К/ОС "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани".

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам чинного законодавства та порушує її права. Стверджує, що відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарних стягнень, описова частина наказу не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вчинено позивачем; не зазначено, що позивач винна у вчиненні дисциплінарного проступку; було застосовано неналежне стягнення. Зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало те, що 19 квітня 2018 року позивач начебто була відсутня на робочому місці, оскільки приймала участь в Експертній комісії оцінки діяльності Інституту газу НАН України без відповідного дозволу (доручення), що свідчить про вчинення останньою дій, що могли бути вчинені лише за наявності відповідного дозволу (наказу, розпорядження). Вказані діяння в спірному наказі інкримінується як перевищення службових повноважень, що не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Спростовуючи наведені доводи, позивач зазначає, що о 09:00 19 квітня 2018 року остання була на робочому місці, що підтверджується записами у відповідному журналі. Крім того, акт про її відсутність на робочому місці 19 квітня 2018 року відповідачем не складався, пояснення про причини відсутності від неї не вимагались. Пояснила, що участь у роботі Експертної комісії оцінки діяльності Інституту газу НАН України була обумовлена листом вказаного інституту, який був розписаний заступником директора Департаменту Токаренко В.В. на ім`я позивача - для врахування в роботі. Таким чином, вважає, що дії позивача не підпадають під визначення дисциплінарного проступку. Звертає увагу, що подання Дисциплінарної комісії датовано 03 серпня 2018 року, поряд з цим оскаржуваний наказ прийнято лише 16 жовтня 2018 року, тобто, з порушенням строку встановленого статтею 69 Закону України "Про державну службу".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 жовтня 2018 року № 348 К/ОС "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани".

На переконання судів попередніх інстанцій, відповідач при прийнятті спірного наказу порушив десятиденний строк реалізації дисциплінарного стягнення та прийняв спірний наказ через 3 місяці 13 днів.

Суди попередніх інстанції вказували, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 липня 2018 року № 206К/ОС ініційовано дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , заступника начальника управління інженерних - начальнику відділу комунальної теплоенергетики Департаменту систем забезпечення та житлової політики, щодо обставин, наведених у доповідній записці начальника Управління (служби) управління персоналом Гнутової І. О. від 10 липня 2018 року № 9/23-359-18.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, 03 серпня 2018 року Дисциплінарною комісією складено висновок, яким встановлено наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII з умисною формою вини та наявність підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

03 серпня 2018 року Дисциплінарною комісією внесено Державному секретарю Мінрегіону подання щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: оголосити догану.

16 жовтня 2018 року Державним секретарем Мінрегіону прийнято наказ № 348К/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

При цьому, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення згідно статті 77 Закону України «Про державну службу» повинно було бути прийнято Мінрегіоном протягом 10 календарних днів з моменту отримання подання від Дисциплінарної комісії.

Суди вказували, що Закон України «Про державну службу» не містить жодних виключень щодо можливості продовження строку для прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, крім 10-денного строку з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Відповідач при прийнятті спірного наказу порушив строки реалізації дисциплінарного стягнення та прийняв спірний наказ через 3 місяця 13 днів.

Наведені обставини є самостійною підставою для скасування спірного наказу, позаяк останній прийнято з порушенням строків, встановлених Законом України «Про державну службу».

Також скасовуючи наказ від 16 жовтня 2018 року № 348К/ОС суди вказували на необґрунтований висновок відповідача щодо відсутності у діях позивача умислу та, відповідно, складу дисциплінарного порушення і як наслідок підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарною комісією установлено, що ОСОБА_5 самовільно, без доручення керівника - заступника директора Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Мінрегіону Токаренко В.В. в робочий час 19 квітня 2019 року перебувала в Інституті газу НАН України.

Поряд з цим, на думку судів попередніх інстанцій, відповідач помилково ототожнював поняття відсутності на робочому місці з перевищенням службових повноважень.

Суди звернули увагу на те, що Дисциплінарною комісією взагалі не досліджено питання, у якому статусі позивач перебувала в Інституті газу НАН України: як представник Мінрегіону чи як спеціаліст певної галузі.

Вказували на те, що матеріалами справи підтверджено, що 17 квітня 2018 року до Мінрегіону надійшов лист за підписом директора Інституту газу НАН України з проханням надати дозвіл на участь ОСОБА_1 в роботі комісії протягом робочого дня 19 квітня 2018 року (том 1 а.с. 55).

Проте, відповідачем не надано суду жодного доказу про те, що останній не надав запитуваного дозволу.

Суди вказували, що вказаний лист був розписаний на ОСОБА_1 з резолюцією «до роботи».

Встановлені обставини, на думку судів попередніх інстанцій, свідчать про безпосередню обізнаність як суб`єкта призначення, так і безпосереднього керівника позивача про участь останньої у складі Експертної комісії, поряд з цим, заперечень на таку участь жодним з вказаних осіб висловлено не було.

Тому, встановлені обставини свідчать про відсутність у діях позивача умислу та, відповідно, складу дисциплінарного порушення.

Суди попередніх інстанцій вказували, що у частині посилань відповідача на ту обставину, що згідно пояснень головного спеціаліста Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Мінрегіону Подобєд Ю.В. , що остання телефонувала в Інститут газу Національної академії наук України з приводу дійсності листа вказаного Інституту від 16 лютого 2018 вих. № 97/01.02-134 про участь позивача в роботі комісії, який надійшов до Мінрегіону 17 квітня 2018 року, та розмовляла з науковим секретарем вказаного Інституту ОСОБА_8 й останній їй повідомив про недійсність вказаного листа, й наведені обставини знайшли відображення у висновку дисциплінарної комісії та у поданні про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, такі обставини спростовані допитаним у судовому засіданні свідком ОСОБА_8 , який категорично заперечив взагалі факт будь-якої телефонної розмови з жодним працівником Міністерства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги зазначено, що:

1) суди помилково вказують на порушення строків реалізації дисциплінарного стягнення та прийняття оскаржуваного наказу від 16 жовтня 2018 року № 348 К/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », оскільки такий наказ прийнятий в межах шестимісячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку 19 квітня 2018 року, відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про державну службу» і тому не може бути скасований у зв`язку з порушенням строку прийняття.

Відповідно до наказу Мінрегіону від 21 червня 2018 року № 97 В/М позивач перебувала у щорічній основній відпустці тривалістю 30 календарних днів з 23 липня 2018 року по 21 серпня 2018 року.

На виконання доручення держсекретаря Мінрегіону від 03 серпня 2018 року листом Мінрегіону від 30 серпня 2018 року № 8/23-322-18 позивачу запропоновано надати письмові пояснення з приводу виявлення дисциплінарного проступку. Позивач надала свої письмові пояснення 07 вересня 2018 року, що на думку касатора , свідчить про дотримання Мінрегіоном гарантій державних службовців, передбачених статтями 74-75 Закону України «Про державну службу», та обґрунтовує з об`єктивної сторони дії Мінрегіону щодо прийняття оскаржуваного наказу в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу перебування у відпустці.

2) суди помилково вказують на відсутність у діях позивача умислу та, відповідно, складу дисциплінарного правопорушення, оскільки не наводять жодних обґрунтованих доводів та конкретних доказів, які б свідчили про правомірність перебування ОСОБА_1 у робочий час 19 квітня 2018 року в Інституті газу Національної академії наук України.

На переконання касатора дисциплінарна комісія відповідно до вимог частини другої статті 74 Закону України «Про державну службу» прийшла до висновків, що « ОСОБА_1 , безпідставно покинула робоче місце 19 квітня 2018 року та виїхала до Інституту газу НАН України, що розташований в м. Києві по вул. Дегтярівській, 39, тобто вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

3) суди дійшли до помилкових висновків що Мінрегіон неправильно ототожнює поняття відсутність на робочому місці з перевищенням службових повноважень, а дисциплінарною комісією взагалі не досліджено питання, у якому статусі позивач перебувала в Інституті газу НАН України, як представник Мінрегіону чи як спеціаліст певної галузі.

У касаційній скарзі зазначили, щр ОСОБА_1 входить до складу експертної комісії для оцінювання ефективності діяльності Інституту газу саме як представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України і як посадова особа - «заступник начальника Управління інженерних систем Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики, завідувач відділом комунальної енергетики».

З листа директора Інституту газу НАН України, академіка НАН України Бондаренка Б.І. , адресований заступнику Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Кругляку Е . Б. №97/01.02-139 від 16 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 як посадову особу Мінрегіону було включено до складу експертної комісії для оцінювання ефективності діяльності Інституту газу НАН України протягом робочого дня 19 квітня 2018 року.

Однак, на виконання вказаного листа, жодних доручень від безпосереднього керівника позивача щодо її участі та представництва інтересів Мінрегіону 19 квітня 2018 року у засіданні експертної комісії для оцінювання ефективності діяльності Інституту газу НАН України надано не було.

Тому, на переконання скаржника, відсутність на робочому місці додатково підкреслює обґрунтованість висновків дисциплінарної комісії вчинення позивачем дисциплінарного проступку та перевищенням нею службових повноважень, у зв`язку із залишенням робочого місця та виїзду 19 квітня 2018 року до Інституту газу НАН України.

4) резолюція розпису вказаного листа «до роботи» на ім`я ОСОБА_1 спростовується матеріалами дисциплінарної справи, а саме: поясненнями від 03 серпня 2018 року безпосереднього керівника ОСОБА_1 - заступника директора Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Токаренка В.В. , поясненнями заступника директора Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики - начальника управління житлової політики Старцевої С.М. від 27 липня 2018 року щодо накладення резолюції на лист Інституту газу НАН України від 16 лютого 2018 року № 97/01.02-134, поясненнями головного спеціаліста відділу нормативно-методичного забезпечення Управління нормативно-правового забезпечення Департаменту систем забезпечення Подобєд Ю.В. , висновком дисциплінарної комісії від 03 серпня 2018 року.

5) зазначив, що лист Інституту газу НАН України від 16 лютого 2018 року № 97/01.02-134 з проханням дати дозвіл на участь ОСОБА_1 в роботі експертної комісії для оцінювання ефективності діяльності цього Інституту зареєстрований у Мінрегіоні за вх. № 2913/0/1018 від 17 квітня 2018 року. Резолюція на цьому листі Заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України Кругляка Е .Б. датована 26 квітня 2018 року і адресована заступнику директора Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики - начальника управління житлової політики Старцевій С.М. , яка 04 травня 2018 року адресувала згаданий лист ОСОБА_15 з резолюцією «для врахування в роботі».

Позиція інших учасників справи

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначає, що під час прийняття наказу відповідачем порушені строки реалізації дисциплінарного стягнення, встановлені частиною одинадцятою статті 69, частинами першою та шостою статті 77 Закону України «Про державну службу».

Доводи касаційної скарги щодо відсутності позивачки на робочому вважає необґрунтованими, оскільки акт про відсутність на робочому місці 19 квітня 2018 року не складався.

Доказів її відсутності на робочому місці 19 квітня 2018 року без повідомлення керівництва та без згоди безпосереднього керівника відповідач не має.

Пояснює, що її робота у Експертній комісії з оцінювання діяльності Інституту газу ПАН України 19 квітня 2018 проходила дві години з 11:00 по 14:00, а в інший час вона була на робочому місці. Те ж саме зазначено у листі Інституту газу НАН України від 25.07.2018 № 97/01/02-211.

Даний захід відбувався в межах населеного пункту її роботи.

Вказує, що за нормами Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2011 року за № 410/19148) не вимагає наявність розпорядження про відрядження в межах міста. Про це також зазначено у статті 42 Закону України «Про державну службу», у постанові КМУ від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», пункті 44 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.09.2011 № 183 « Про затвердження Регламенту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України».

Позивач зазначає, що лист - запрошення Інституту газу НАН України № 97/01.02-134 від 16 лютого 2018 року про її участь у перевірці 19 квітня 2018 року був розписаний заступником директора Департаменту Токаренко В.В. на її ім`я - «для врахування в роботі» 18 квітня 2018 року.

Тому, на думку позивача, її участь була узгоджена керівництвом, а її дії не підпадають під ознаки перевищення службових повноважень.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Приводом до притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не є невиконання рішень, наказів (розпоряджень), доручень безпосереднього керівника.

Пояснення Токаренка В.В. не можливо в повному обсязі брати до уваги, оскільки він жодним чином не вказує, що ОСОБА_1 порушила встановлений ним в Департаменті режим надання як письмових так і усних доручень.

Вказувала, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, якими заборонено співпраця керівникам Мінрегіону з державними організаціями вищої освіти.

Отже наведене спростовує факт наявності порушень з боку ОСОБА_1

Рух касаційної скарги

08 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року.

Касатор заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відкритому судовому засіданні протокольною ухвалою від 24 жовтня 2019 року у зв`язку з перейменуванням юридичної особи, яка подала касаційну скаргу замінено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на Міністерство розвитку громад та територій України.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Мінрегіону від 20 листопада 2014 року № 525К/ОС ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу комунальної теплоенергетики управління інженерних систем Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики.

Відповідно до наказу Мінрегіону від 08 червня 2015 № 224 К/ОС ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу моніторингу експлуатації та утримання житлового фонду управління житлової політики Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики.

Наказом Мінрегіону від 18 вересня 2015 року № 376К/ОС ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника управління інженерних систем - начальника відділу комунальної теплоенергетики Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики.

16 жовтня 2018 року Мінрегіоном прийнято наказ № 348К/ОС, яким на підставі статей 64, 65, 66, 68, 77 Закону України "Про державну службу", пункту 8 частини четвертої статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", оголошено догану заступнику начальника управління інженерних - начальнику відділу комунальної теплоенергетики Департаменту систем забезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_1 (том 1 а.с. 19-21).

Не погоджуючись з таким наказом від 16 жовтня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну службу» від 25 вересня 2015 року № 889-VIII цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з статтею 1 цього Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

На підставі частини першої статті 3 Закону України «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 8 вказаного Закону державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

На підставі пункту 5 частини другої статті 65 вказаного Закону дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Наказом Мінрегіону від 08 вересня 2014 № 244 затверджені Положення про відділ комунальної теплоенергетики Управління інженерних систем Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до пункту 4.1.6 розділу 4 Положення № 244 відділ комунальної теплоенергетики Управління інженерних систем Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики має право, зокрема, «представляти Міністерство, за дорученням його керівництва, в центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях у разі розгляду питань, що відносяться до компетенції відділу».

Протоколом конференцієї державних службовців Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 травня 2017 року затверджені Правила внутрішнього службового розпорядку державних службовців апарату Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджених.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 вказаних Правил «Залишення в робочий час державним службовцем приміщення Міністерства без дозволу безпосереднього керівника не допускається і є порушенням трудової дисципліни».

Пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Положеннями частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), поданням дисциплінарної комісії (частини третя і шоста статті 66 Закону № 889-VIII).

За правилами статті 68 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з частинами першою, дев`ятою - одинадцятою статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Частиною третьою статті 73 вказаного Закону встановлено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону України «Про державну службу»).

За частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Згідно з частиною першою статті 77 вказаного Закону рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

З наведених положень Закону України «Про державну службу» вбачається, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді догани.

При цьому на суб`єкт призначення покладається обов`язок своєчасного прийняття рішення за результатами пропозиції дисциплінарної комісії щодо наслідків розслідування дисциплінарного проступку або надати вмотивовану відмову протягом десятиденного строку після його завершення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Мінрегіону від 16 січня 2017 року № 12К/ОС утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" апарату Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та затверджено її склад.

Відповідно до наказу Мінрегіону від 10 липня 2018 року № 206К/ОС ініційовано дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , заступника начальника управління інженерних - начальнику відділу комунальної теплоенергетики Департаменту систем забезпечення та житлової політики, щодо обставин, наведених у доповідній записці начальника Управління (служби) управління персоналом Гнутової І .О. від 10 липня 2018 року № 9/23-359-18.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, 03 серпня 2018 року Дисциплінарною комісією складено висновок, яким встановлено наявність у діях заступника начальника управління інженерних - начальнику відділу комунальної теплоенергетики Департаменту систем забезпечення та житлової політики ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» з умисною формою вини та наявність підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

03 серпня 2018 року Дисциплінарною комісією внесено Державному секретарю Мінрегіону подання щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: оголосити догану.

Поряд з цим, відповідач при прийнятті спірного наказу від 16 жовтня 2018 року № 348К/ОС порушив строки реалізації дисциплінарного стягнення та прийняв спірний наказ після спливу десятиденного строку для прийняття рішення на підставі подання дисциплінарної комісії від 03 серпня 2018 року.

При цьому такий строк може бути продовжений лише за умови часу тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Відповідно до наказу Мінрегіону від 21 червня 2018 року № 97 В/М позивач перебувала у щорічній основній відпустці тривалістю 30 календарних днів з 23 липня 2018 року по 21 серпня 2018 року.

Також на виконання доручення держсекретаря Мінрегіону від 03 серпня 2018 року листом Мінрегіону позивач надала письмові пояснення 07 вересня 2018 року, що на думку касатора , свідчить про дотримання Мінрегіоном гарантій державних службовців, передбачених статтями 74-75 Закону України «Про державну службу», та обґрунтовує з об`єктивної сторони дії Мінрегіону щодо прийняття оскаржуваного наказу в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу перебування у відпустці.

Проте, такі доводи є помилковими, оскільки суб`єкт призначення після виходу позивача з відпустки 21 серпня 2018 року та надання нею пояснень щодо дисциплінарного проступку 07 вересня 2018 року реалізував пропозиції дисциплінарної комісії від 03 серпня 2018 року щодо притягнення позивача до відповідальності лише 16 жовтня 2018 року. Тобто з пропуском десятиденного строку та з необґрунтованим зволіканням навіть після виходу позивача з відпустки та подання нею пояснень.

Отже, з урахуванням порушення суб`єктом призначення десятиденного строку прийняття рішення на підставі подання дисциплінарної комісії від 03 серпня 2018 року суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність винесення наказу від 16 жовтня 2018 року № 348К/ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » через порушення процедури його прийняття.

Висновок судів попередніх інстанції щодо відсутності у діях позивача умислу та, відповідно, складу дисциплінарного порушення також є правильним, оскільки рішення щодо включення позивача до складу Експертної комісії Інституту газу НАН України вирішувалось ще у 2017 році, про що свідчить лист №97/01/02-263 від 02.08.2017 (вх. №5728/0/10-17 від 08.08.2017) (том 1 а.с. 56-58), та у подальшому Інститут газу НАН України листом від 30.05.2018 №97/01/02-167 висловив вдячність за високопрофесійну та відповідальну роботу позивача у складі експертної комісії 19 квітня 2019 року (том 2 а.с. 19).

Крім того, аналіз резолюцій керівництва на службових документах щодо участі позивачки у роботі Експертної комісії не свідчить про заборону такої участі.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та зводяться до їх переоцінки.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Тому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності прийняття спірного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 жовтня 2018 року № 348 К/ОС "Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани".

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» ( Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 4, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов