ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/24864/15

адміністративне провадження №К/9901/27093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної асоціації кредитних спілок України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016 (головуючий суддя - Літвінова А.В., судді: Келеберда В.І., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С., Шостак О.О.) по справі №826/24864/15 за позовом Національної асоціації кредитних спілок України до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації в частині, -

встановив:

Національна асоціація кредитних спілок України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 08.10.2015 № 21426/6/99-99-22-07-03-15 в частині щодо обов`язкового застосування кредитними спілками РРО з видачою відповідного розрахункового документа встановленої форми при наданні та поверненні суми кредиту, платі за користування кредитом, залученні депозитів, платі, яка нараховується за вклади, що знаходиться на депозитних рахунках, оплаті кредитній спілці за надання гарантій і поручительства та інших фінансових послуг, передбачених чинним законодавством, якщо розрахунки проводяться в готівковій формі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Національна асоціація кредитних спілок України оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми преамбули та частини третьої статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», помилково зробивши висновок про те, що будь-які операції щодо приймання чи повернення коштів, що відбувається в рамках договорів про надання послуг, потребують застосування РРО незалежно від того, чи підпадають вони під визначення «розрахункова операція» чи ні. Також зазначає, що при наданні фінансових послуг, грошові кошти можуть виступати не як оплата за послуги, що надані фінансовою установою, а як фінансові активи, що передаються для здійснення операцій в рамках відповідних договорів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Національна асоціація кредитних спілок України звернулась до Державної фіскальної служби України із запитом від 14.09.2015 за вих. №469/15 про надання податкового роз`яснення окремих положень податкового законодавства України (Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), в якому просила надати податкову консультацію з наступних питань:

чи мають кредитні спілки застосовувати РРО при наданні кредитів, залученні внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, отриманні процентів за користування наданими кредитами, сплаті процентів, нарахованих членам кредитних спілок за користування внесками (вкладами) на депозитні рахунки.

якими нормами законодавства може підтверджуватися вимога щодо застосування кредитними спілками РРО при наданні кредитів, залученні внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, отриманні процентів за користування наданими кредитами, сплаті процентів, нарахованих членам кредитних спілок за користування внесками (вкладами) на депозитні рахунки, зважаючи на те, що:

а) кредитні спілки не здійснюють розрахункових операцій, оскільки на підставі відповідних кредитних договорів та договорів про залучення вкладів передачі права власності щодо таких грошових коштів не відбувається і члени кредитної спілки не є покупцями;

б) у разі спроби визнання членів кредитної спілки покупцями, а операції кредитної спілки розрахунковими операціями, як операції з надання послуг, діяльність кредитної спілки щодо надання кредитів, залучення внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки, отримання процентів за користування наданими кредитами та сплати процентів, нарахованих членам кредитних спілок за користування внесками (вкладами) на депозитні рахунки, підпадає під дію частини першої статті 9 Закону №2908, оскільки відповідно до пункту 19 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» «продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються чи надаються для задоволення суспільних потреб» і, відповідно, кредитні спілки здійснюють торгівлю продукцією власного виробництва?

У відповідь на вказаний запит Державною фіскальною службою України на адресу Національної асоціації кредитних спілок України направлено лист від 08.10.2015 №21426/6/99-99-22-07-03-15, в якому контролюючим органом зазначено, що при виплаті членами кредитної спілки (фізичними особами) вступного, обов`язкового пайового внеску та цільових внесків, які формують майно кредитної спілки або отримані ними доходу на свій пайовий внесок, що не є розрахунковою операцією, чинним законодавством застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) не вимагається.

Разом з тим, за твердженнями відповідача, викладеними у листі від 08.10.2015 №21426/6/99-99-22-07-03-15, кредитні спілки при наданні та поверненні суми кредиту, платі за користування кредитом, залученні депозитів, платі, яка нараховується на вклади, що знаходяться на депозитних рахунках, оплаті кредитній спілці за надання гарантій і поручительств та інших фінансових послуг, передбачених чинним законодавством, якщо розрахунки проводяться в готівковій формі, мають застосовувати РРО та видавати відповідний розрахунковий документ встановленої форми.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Відповідно до змісту запиту позивача від 14.09.2015 за вих. №469/15, останній вказував на те, що 01.01.2015 набули чинності зміни до Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок яких пряму норму, якою чітко встановлювалося вимога про незастосування у кредитних спілках РРО, було виключено з положень вказаного Закону. Вказане, за твердженнями позивача, призводить до різного тлумачення положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України та, зокрема, до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок яких пряму норму, якою чітко встановлювалося вимога про незастосування у кредитних спілках РРО, було виключено з положень вказаного Закону.

За результатами внесення вказаних змін, пункт 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено у новій редакції, згідно з якою реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Водночас, попередня редакція пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» була такого змісту: «Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку.».

Таким чином, шляхом прийняття Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ законодавець виключив операції з надання послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності з переліку випадків не застосування РРО.

У розумінні статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ, починаючи з 01.01.2015, реєстратори розрахункових операцій, у разі надання послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, підлягають застосуванню, у тому числі кредитними спілками, основним та виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Посилання позивача на норми Вимоги до програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання кредитних спілок, пов`язаного з наданням фінансових послуг, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.06.2005 №4122, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.07.2005 за №707/10987 (далі - Вимоги №4122), суди цілком правомірно визнали необґрунтованими.

Так, приписами пункту 2.1 Вимог №4122 визначено, що надання фінансових послуг (або послуги) кредитними спілками здійснюється виключно з використанням комплексної інформаційної системи.

Для реалізації завдань комплексної інформаційної системи кредитними спілками повинно використовуватись програмне забезпечення, яке зареєстроване відповідно до законодавства (пункт 2.2 Вимог №4122).

Функціональність комплексної інформаційної системи повинна забезпечувати можливість здійснення обліку інформації, що стосується надання фінансових послуг, здійснення бухгалтерського обліку відповідно до вимог Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про кредитні спілки», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та нормативно-правових актів Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг, що стосуються діяльності кредитних спілок (пункт 2.3 Вимог №4122).

Отже, програмне забезпечення, яке використовується кредитними спілками для реалізації завдань комплексної інформаційної системи, призначене для здійснення обліку інформації, що стосується надання фінансових послуг, а також для бухгалтерського обліку.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», норми останнього спрямовані на забезпечення реалізації фіскальної функції держави. Отже, положення вказаного Закону та Вимог №4122 спрямовані на регулювання різних за своєю правовою природою правовідносин.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у відповідності до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлення норм щодо застосування/незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надана податковим органом відповідь за зверненням позивача, викладена в оскаржуваній частині податкової консультації, є обґрунтованою, не суперечить нормам Податкового кодексу України, а відтак про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Національної асоціації кредитних спілок України без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду