Провадження № 22-ц/811/1832/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м.Львів

Справа № 463/4504/13

Провадження № 22ц/811/1832/19

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 ; ОСОБА_8

на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 25 квітня2019 року, (суддя Стрепко Н.Л.)

у справі

за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», ОСОБА_9 , з участю третьої особи: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки і піклування, про визнання дій протиправними, стягнення збитків, зобов`язання до вчинення дій; позовом ОСОБА_1 до ЛМКП «Львівводоканал» про визнання нечинними та скасування технічних умов, -

встановив:

28 серпня 2013 року позивачі звернулися позовами про визнання дій протиправними, стягнення збитків, зобов`язання до вчинення дій. Просять визнати технічні умови №1066 від 2 жовтня 1970 року, що видані УВКГ недійсними в частині, що стосується взяття на себе абонентом експлуатації усього водопроводу; визнати протиправним діянням надання ЛМКП «Львіводоканал» у вихідних документах №13-2875 від 3 липня 2013 року, №13-2994 від 9 липня 2013 року, №20-3367 від 1 серпня 2013 року недостовірної інформації, а саме: вказання на «Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України», які втратили чинність на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №190 від 27 червня 2008 року; визнати дії ЛМКП «Львівводоканал» як підприємства, яке здійснює питне водопостачання; протиправними в частині невжиття заходів щодо забезпечення позивачів питною водою у випадку порушення функціонування централізованої системи водопостачання, незабезпечення центральним питним водопостачанням; визнати дії ОСОБА_9 протиправними, а його винним у пошкодженні систем питного водопостачання водопровідного вводу, яким здійснювалась подача питної води згідно ст. 46 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»; стягнути з ОСОБА_9 завдані матеріальні збитки на суму 6927,59 грн., а саме на користь: ОСОБА_3 – 3708,69 грн., ОСОБА_1 – 2581,23 грн., ОСОБА_8 – 369,99 грн., ОСОБА_5 – 172,84 грн., ОСОБА_6 –94,84 грн., а також понесені позивачами судові витрати. Просять позов задовольнити.

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ЛМКП «Львівводоканал» про визнання нечинними та скасування технічних умов №1066 від 2 жовтня 1970 року, виданих УВКГ, у частині, що стосуються взяття на себе абонентом експлуатації усього водопроводу як таких, що не відповідають пункту 46 наказу Міністерства комунального господарства УРС №508 від 28 листопада 1968 року. Просить позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що 12 червня 2013 року ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснили самовільне втручання в мережі водопостачання на проїжджій частині навпроти свого будинку, на вулиці АДРЕСА_1 , а саме від`єднання квартири АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 вводу прокладеного з АДРЕСА_3 Потебної, шляхом встановлення на ньому заглушки. Вказуєть, що зверталися з цього приводу в аварійну службу ЛМКП «Львіводоканал», однак їх звернення залишено без реагування, звернення до відповідних контролюючих та правоохоронних органів також виявилося безрезультатним. Зазначають, що вони (позивачі) весь час перебували без централізованого водопостачання. Для відновлення водопостачання 20 червня 2013 року звернулися із заявою про складення кошторису та виконання робіт по врізці водопроводу та каналізації згідно технічних умов №15-3347 від 23 вересня 2010 року з гарантією оплати. Стверджують, що у зв`язку з відсутністю водопостачання вони (позивачі) зверталися із заявами до ЛМКП «Львівводоканал», яке не усунуло аварійної ситуації, зазначаючи, що підприємство обслуговує вуличні водопровідні мережі, а водопровідні вводи житлових будинків громадян, прилади і пристрої на них, в тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники належать абонентові та ним експлуатуються. Вказують, пункт 1.13 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України» затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994 року за №165/374, які втратили чинність на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №190 від 27 червня 2008 року. Тому відповідач надавав недостовірну інформацію. Стверджують, що також зверталися у відповідні контролюючі та правоохоронні органи. Їх звернення скеровувались за належністю у ЛМКП «Львівводоканал», звідки вони (позивачі) отримували відповіді, які ґрунтувалися на тих самих п. 1.3 вказаних Правил. Позивачі також не погоджуються з технічними умовами №1066 від 2 жовтня 1970 року в частині, що стосується взяття на себе абонентом експлуатації усього водопроводу оскільки такі суперечать пункту 46 «Правил користування комунальними водопроводами та каналізаціями у містах і селищах Української УРСР», затверджених Наказом міністра комунального господарства Української РСР №508 від 28 листопада 1968 року. Вказані правила були чинними на момент видачі технічних умов і передбачали, що водопровідні вводи до зовнішнього обрізу першого з боку вулиці будинку всіх без винятку абонентів і міські квартальні мережі знаходяться на балансі Управління водопроводу, становлять його власність і за його рахунок відносяться всі видатки по їх експлуатації. Іншими наказами вищих органів влади ці питання не регламентуються, тому накази УВКГ мали видаватися на підставі цього наказу, на його виконання і не повинні йому суперечити. Зазначають, що згаданим водопроводом здійснювалась подача води у два будинки, він перебував у спільній сумісній власності. Згоди щодо від`єднання квартири АДРЕСА_2 від джерела централізованого водопостачання шляхом встановлення заглушки ніхто з осіб, які її встановлювали, від ОСОБА_3 не отримували.

Рішенням суду відмовлено в задоволенні позовів.

Рішення суду оскаржують позивачі. Вважають рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права.Просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовів, посилаючись на доводи позовних заяв.

16 вересня 2019 року ЛМКП «Львівводоканал» подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що 14 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ЛМКП «Львівводоканал» із заявою, у якій не йшлося про вжиття заходів щодо забезпечення мешканців будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що 3 липня 2013 року на вказану заяву надано відповідь про те, що працівниками ЛМКП «Львівводоканал» 12 червня 2013 року не проводились ремонтні роботи за згаданою адресою і будинок АДРЕСА_4 від водопостачання не від`єднувався. Вважає, що диспетчер ЛМКП «Львівводоканал» 12 червня 2013 року правомірно не направив на адресу позивачів техніку для відновлення водопостачання. Стверджує, що ЛМКП «Львівводоканал» надавало відповіді вчасно і відповідно до чинного законодавства. Також заперечили щодо розрахунку суми збитків, які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

10 жовтня 2019 року ОСОБА_9 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відхилити апеляційну скаргу. Вказує, що оскаржувані технічні умови видавались на ім`я ОСОБА_13 , позивачі не були замовниками таких, а тому їх права нічим не порушуються. Зазначає, що ЛМКП «Львівводоканал» не припиняло водопостачання позивачам. Стверджує, що він ( ОСОБА_9 ) 12 червня 2013 року для ліквідації аварійної ситуації, а саме: затоплення підвалу та підмивання фундаменту житлового будинку АДРЕСА_5 , який належить йому на праві власності, перед будинком АДРЕСА_5 здійснив обріз труби старого водопостачання до свого будинку (яким він не користується з 1995 року) від труби централізованої системи водопостачання та встановив заглушку. Такі дії відповідач вважає правомірними з підстав оперативного реагування на ліквідацію аварійної ситуації та вчинення дій щодо збереження належного йому на праві власності майна, зокрема будинку АДРЕСА_5 . Про те, що внаслідок таких дій припинилась подача води в будинок АДРЕСА_6 він ( ОСОБА_9 ) не знав. Тому дії, щодо обрізання аварійної труби та встановлення заглушки ніяким чином не могли призвести до припинення водопостачання житлового будинку позивачів, оскільки до вводу та труб водопостачання від централізованої системи водопостачання до житлового будинку позивачів АДРЕСА_4 /1 він (відповідач) не втручався. Відсутні докази пошкодження ним ( ОСОБА_9 ) централізованої системи водопостачання. Позивачі до нього з питанням про відсутність в них води не звертались, не ставили питання про відновлення водопостачання в будинок АДРЕСА_4 1 з червня 2013 року по теперішній час.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з такого.

Встановлено , що 2 жовтня 1970 року на запит ОСОБА_13 видано технічні умови №1066, якими передбачено підключення будинку АДРЕСА_4 до водопроводу з АДРЕСА_1 .

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 вересня 2015 року №1005 вбачається, що відповідно до «Проекту водоснабжения и канализации жил. домов № АДРЕСА_4 23 АДРЕСА_7 ул. Подлесной и установки водоразборного крана во дворе ж.д. №24» станом на 2 жовтня 1970 року цим водопроводом транспортування води здійснювалось з АДРЕСА_4 з відгалуженням до будинку АДРЕСА_5 . Як вбачається з даного проекту, вздовж вулиці Підлісної не проходять водопровідні мережі діаметром 50 мм, а лише транзитна ділянка водопроводу від вулиці Потебної.

18 березня 2019 року подано роз`яснення висновку № 1005 від 24 вересня 2015 року, відповідно до якого виконані будівельні роботи, з влаштування водопровідної мережі (водопровідного вводу) не відповідають «Проекту водоснабжения и канализации жил. домов № 25,23 АДРЕСА_7 ул. Подлесной и установки водоразборного крана во дворе ж.д. №24», який прокладався (будувався) згідно з цим проектом та яким здійснювалась пізніше подача питної води споживачам до будинку АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 .

На проїжджій частині вулиці Підлісної АДРЕСА_8 м.Львові перед хвірткою на подвір`я присадибної земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_5 здійснено обріз водопровідної труби, яким здійснювалась подача питної води позивачам та будинку АДРЕСА_5 на АДРЕСА_1 , що був прокладений у 1971 році.

Будь -яке втручання в мережу водопроводу є причиною невиконання цим водопроводом покладеної на нього функції транспортування води споживачам у згадані приміщення, як необхідної умови відповідності цього об`єкта його призначенню.

ДБНом 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» Додаток 8.1 (обов`язковий) Таблиця 1 передбачено, що відстані від найближчих підземних інженерних мереж водопроводу, напірна каналізації по горизонталі (у світлі) до фундаментів будинків і споруд - 5,0 м.

Відстань від «старого» водопровідного вводу до фундаменту веранди частини будинку, де розташована квартира АДРЕСА_9 1 будинку АДРЕСА_4 , становила біля 7,5 м, що є допустимими відстанями за будівельними нормами (встановлено за масштабними показниками відстаней на відстань від «старого» водопровідного вводу до фундаменту основної частини будинку №23 становила біля 1,50 м, що не відповідає вимогам будівельних норм.

На викопіюванні з плану м. Львова з нанесенням червоних ліній, прокладення водопровідної труби зображено від вулиці Підлісної по території земельної ділянки № НОМЕР_1 з заведенням під фундамент «нової» прибудованої частини до будинку АДРЕСА_5 . Прибудова до будинку побудована на « АДРЕСА_10 » водопровідній трубі, що не відповідає будівельним нормативним вимогам.

Встановлено , що втручання до водопровідного вводу здійснене на проїжджій частині перед хвірткою на подвір`я присадибної земельної ділянки будинковолодіння ОСОБА_9

14 січня 1971 року підписано прийомний акт №16, в якому вказується, що виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства прийняло від ОСОБА_13 один водомір «Космос» №39942, розташований за адресою: Підлісна.

З викопіювання з плану м.Львова на АДРЕСА_4 (1:500) нанесено проект прокладання каналізації до будинку АДРЕСА_4 вбачається наявність підведеного водопроводу.

З довідки від 20 лютого 2003 року МКП «Львівводоканал», довідки №23 від 20 лютого 2003 року, виданої дочірнім сервісним підприємством «Водомір», акту від 20 лютого 2003 року, складеного МКП «Львівводоканал», акту реєстрації лічильника №074600 від 27 березня 2003 року за договором №7202010, складеного МКП «Львівводоканал», акту на метрологічну повірку водолічильників №068398 від 14 серпня 2007 року складеного ЛМКП «Львівводоканал», акту реєстрації лічильників №260031 від 7 вересня 2007 року, складеного ЛМКП «Львівводоканал», вбачається, що між сторонами існували правовідносини з приводу засобів обліку на водопровідний ввід у квартиру АДРЕСА_2 .

Є втсновленим, що ЛМКП «Львівводоканал» надавало послуги з водопостачання та водовідведення, а позивачі оплачували їх, що підтверджується квитанцією про оплату від 2 серпня 2007 року на суму 34, 51 грн. та витягом за період 1 січня 2001 року по 1 липня 2008 року по особовому рахунку 7202010 від 20 червня 2008 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 .

17 травня 1997 року укладено нотаріально посвідчений договір про поділ будинку АДРЕСА_4 . Згідно вказаного договору в користування ОСОБА_3 перейшла частина будинку, що складається з однієї житлової кімнати.

Встановлено, що предметом позову є визнання недійсними технічних умов №1066 від 2 жовтня 1970 року, що видані УВКГ, в частині, що стосується взяття на себе абонентом експлуатації усього водопроводу.

Правовою підставою позову позивач вважає пункт 46 Повний текст «Правил користування комунальними водопроводами та каналізаціями у містах і селищах Української РСР» затверджених Наказом міністра комунального господарства Української РСР №508 від 28 листопада 1968 року, згідно з яким водопровідні вводи до зовнішнього обрізу першого з боку вулиці будинку всіх без винятку абонентів і міські квартальні мережі знаходяться на балансі Управління водопроводу, становлять його власність і за його рахунок відносяться всі видатки по їх експлуатації.

Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на п.46 «Правил користування комунальними водопроводами та каналізаціями у містах і селищах Української УРСР» від 28 листопада 1968 року, оскільки в пункті 26 передбачалося, що всі нові водопровідні мережі і домові водопровідні вводи, незалежно від їх приналежності (в тому числі і в приватних домоволодіннях) за рішенням виконкому Ради депутатів трудящих зараховується на баланс Управління водопроводу і переходять у його власність. Такого рішення позивач суду не надав, отже вищевказані водопровідні мережі на вулиці Підлісній на баланс Управління водопроводу не приймались і не були передані на його баланс.

У зв`язку з прийняттям технічних умов виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Про це свідчить наявність вказаних вище договірних правовідносин, згідно з якими позивачі, як власники будинку, мають особовий рахунок й належним чином сплачують послуги водопостачання і водовідведення. Тому, у сфері правовідносин щодо водопостачання відповідні технічні умови слугували підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб щодо водопостачання будинку АДРЕСА_4 .

Технічні умови №1066 від 2 жовтня 1970 року втратили свою дію внаслідок виконання, а тому їх визнання недійсними повністю чи частково не породжує наслідків для сторін, оскільки у таких осіб виникли права і обов`язки, які ґрунтуються на договірних правовідносинах.

Пунктом 4.1. Правил від 27 червня 2008 року №190 передбачено, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення, замовнику таких послуг необхідно отримати технічні умови.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів-підвищувачів тиску.

Згідно з пунктом 1.2 цих Правил технічні умови – комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водопостачання, водовідведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об`єктів будівництва, а також відповідати намірам замовника щодо забудови земельної ділянки.

Видача технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, є невід`ємною складовою процесу приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно із ч. 7 ст. 30 цього Закону, технічні умови є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника. Аналогічне правило закріплено в ч. 7 додатку № 1 до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27 червня 2008 року №190.

Визнання недійсними технічних умов не породжує наслідків для учасників правовідносин, оскільки згідно з ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що видані УВКГ 2 жовтня 1970 року технічні умови № НОМЕР_2 , було реалізовано, після чого вони втратили свою дію фактом виконання внаслідок чого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема відносини щодо водопостачання).

Позивачі оспорюють технічні умови лише в частині, що стосується взяття на себе абонентом експлуатації усього водопроводу. Разом з цим, це не позбавляє позивача права укласти з відповідачем договір згідно п. 1.3. Правил від 27 червня №190, яким передбачено, що виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Встановлено , що 14 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ЛМКП «Львівводоканал» із заявою про те, що 12 червня 2012 року працівники ЛМКП «Львівводоканал» проводились земляні роботи з використанням технічних засобів на вулиці АДРЕСА_1 і навпроти будинку АДРЕСА_5 здійснено від`єднання ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , що мешкають за адресою: АДРЕСА_5 , від водопроводу, прокладеного та введеного в експлуатацію в 1971 році і що такі дії працівників ЛМКП «Львівводоканал» призвели до припинення водопостачання квартири АДРЕСА_2 , оскільки споживачі цієї квартири отримують послуги ЛМКП «Львівводоканал» з вищевказаного водопроводу. У заяві також було зазначено, що 12 червня 2012 року та 13 червня 2012 року мешканці будинку звертались в диспетчерську ЛМКП «Львівводоканал» про направлення техніки на місце аварії і відновлення водопостачання.

З листа від 3 липня 2013 року №13-2875 вбачається, що ЛМКП «Львівводоканал» не проводив 12 червня 2013 року розкопок по АДРЕСА_5 і не від`єднував від водопостачання будинок АДРЕСА_4 на цій АДРЕСА_11

ЛМКП « АДРЕСА_12 » згідно п.1.12 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» обслуговує вуличні водопровідні мережі, а «водопровідні вводи … житлових будинків громадян, прилади і пристрої на них, в т.ч. колодязі, запірна арматура водолічильники належать абонентові та ним експлуатуються. (п. 1.13 Правил)».

Відповідач також повідомив, що для поновлення робіт по підключенню до водопостачання (згідно технічних умов) позивачу необхідно при наявності проектно-технічної документації звернутись з окремою заявою для оформлення угоди, розробки кошторису на виконання вказаних робіт. Після цього працівники ЛМКП «Львівводоканал» виконають необхідні роботи. (том 1 а.с. 19). Аналогічну відповідь №13-2994 від 9 липня 2013 року відповідач скерував прокурору Личаківського району міста Львова. Аналогічну відповідь №20-3367 від 1 серпня 2013 року відповідач скерував Залізничній районній адміністрації і повідомив, що для проведення робіт по підключенню до водопостачання (згідно технічних умов) мешканка АДРЕСА_1 25/ АДРЕСА_13 заключила угоду з ЛМКП «Львівводоканал». Після цього працівники підприємства виконали необхідні роботи.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Пунктом 2.3 Порядоку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (зареєстрованого в Мін`юсті України 16 серпня 2012 року за № 1380/21692) визначено, що суб`єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, надають комунальні послуги (послуги централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення) до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); копія постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, про встановлення тарифів на теплову енергію чи послуги централізованого водопостачання, водовідведення (у разі, якщо суб`єкт господарювання є ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що таке звернення не є інформаційним запитом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері.

Законом України «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Згідно із з ст. 19 цього Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

На підставі встановленого, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідач не порушив обов`язків, покладених на нього ст. 19 цього Закону.

Можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності за надання недостовірної або неповної інформації чи несвоєчасне надання інформації передбачена п.4 ч.2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запитувач має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Однак вказаний Закон не поширюється на спірні правовідносини, які виникли на основі Закону України «Про звернення громадян». Тому вказана вимога є безпідставною і не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 та 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Акт -претензія складалася про перерахунок платежів за водопостачання та водовідведення. Згідно вказаної претензії відкореговано нарахування послуг за водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не оспорює результати розгляду акта-претензії.

Порядок надання житлово-комунальних послуг станом на 12 червня 2013 року регулювався Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 18 листопада 2012 року, яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Частиною 3 ст. 16 цього Закону передбачено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об`єктів житлового фонду. Ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно із ст. 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 18 листопада 2012 року, аварія - це пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання зобов`язані вживати заходів щодо забезпечення населення питною водою у випадках порушень функціонування централізованих систем водопостачання (аварійні ситуації).

Згідно із п.1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення затверджених Наказом №35/34 від 14 лютого 2001 року Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 березня 2001 року за №183/5374. Система централізованого водопостачання - комплекс об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом забору, виробництва, транспортування та подачі питної води споживачам.

Згідно із п. 9.3.4 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року №30 в редакції від 21 вересня 2008 року аваріями на водопровідній мережі вважаються пошкодження трубопроводів, споруд або обладнання на мережі чи порушення їх експлуатації, що спричинило повне або часткове припинення подачі води абонентам. До аварій на мережі належать: пошкодження стінок трубопроводів, порушення з`єднань труб, поломка запірної арматури, зворотних клапанів та іншої арматури і фасонних частин, ремонт яких потребує припинення подачі води абонентам на період ліквідації пошкоджень.

Пунктом 3.1.2 Правил від 5 липня 1995 року №30 в редакції від 21 вересня 2008 року передбачено, що до завдань диспетчерської служби віднесено: управління і керівництво експлуатацією систем водопостачання і каналізації в цілому та окремими підприємствами і спорудами; забезпечення нормальних режимів роботи систем водопостачання і каналізації; контроль за проведенням аварійних робіт на мережах та спорудах; приймання заявок на ліквідацію пошкоджень та аварій, розподіл аварійних бригад, автотранспорту і механізмів; здійснення заходів щодо забезпечення найбільшої водовіддачі системи водопостачання в районі великої пожежі.

Згідно із з п.9.3.1. вказаних Правил виконання робіт з аварійно-відновлювального ремонту мережі входять до обов`язків ремонтних бригад або експлуатаційного персоналу (залежно від структури організації).

Пунктом 9.3.15 Правил визначено, що розслідування і облік аварій і браку в роботі проводять згідно з Інструкцією обліку та класифікації аварій на міських водопровідних та каналізаційних системах, затвердженою Держжитлокомунгоспом України Наказом від 16 грудня 1992 року № 71.

Аварією на водопровідній мережі вважається пошкодження трубопроводу, споруди чи обладнання мережі, що викликає повне або часткове (більше 30 процентів розрахункового обсягу) припинення подачі води окремим абонентам або групі абонентів.

Відповідно до Інструкції обліку та класифікації аварій на міських водопровідних та каналізаційних системах, затвердженоїДержжитлокомунгоспом України Наказом від 16 грудня 1992 року № 71, аваріями з вини експлуатаційного персоналу не вважається припинення подачі води окремим споживачам: в результаті аварії, що сталася з їх вини; через порив мереж водопроводу будівельно-монтажними, ремонтними та іншими організаціями чи особами; при пошкодженнях на водопровідній мережі абонентів.

Згідно із п.1.3 Правил від 27 червня №190 виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

В матеріалах справи відсутні докази укладення договору.

В судовому засіданні встановлено, що договір укладено після ухвалення оскаржуваного рішення.

Пункт 15.2 Правил від 27 червня №190 покладає відповідні обов`язки як на виробників так і на споживачів щодо забезпечення охорони і цілісності систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), щодо недопущення їх пошкодження, затоплення й розморожування, щодо очищення від льоду та снігу ляд колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальніпослуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 21 цього Закону виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки покладено такий обов`язок на споживача.

Якщо між сторонами договір не укладено, то послуги надаються відповідно до загальних вимог Закону та вищезазначених правил. До учасників правовідносин застосовуються умови, встановлені типовим договором, оскільки в матеріалах справи відсутній договір.

На час виникнення спірних правовідносин типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 933).

Згідно із п. 4 частини 18 Типового договору виконавець має право вимагати від споживача своєчасного усунення виявлених несправностей, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості відповідних робіт.

Згідно з п.17 частини 19 Типового договору виконавець зобов`язаний своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Способом відновлення прав є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_9 завданих матеріальних збитків на суму 6927,59 грн., а саме на користь: ОСОБА_3 – 3708,69 грн., ОСОБА_1 – 2581,23 грн., ОСОБА_8 – 369,99 грн., ОСОБА_5 – 172,84 грн., ОСОБА_6 – 94,84 грн., а також понесених позивачами судових витрат.

Позивач вважає, що відповідач провів обрізку водопроводу у непошкодженому місці, заглушив водопровідну трубу, що стало причиною припинення подачі питної води споживачам у квартиру АДРЕСА_2 , чим порушив правила експлуатації та встановлених режимів роботи вказаного водопроводу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася із заявами про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності у зв`язку з від`єднанням квартири АДРЕСА_2 від діючого водопроводу. Зокрема 5 липня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Залізничної районної адміністрації із скаргою на неправомірні дії осіб, що проводили від`єднання квартири АДРЕСА_2 від діючого водопроводу, в якій просили направити на розгляд адміністративної комісії для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та інших, за скоєння правопорушення передбаченого ст. 186 КУпАП.

14 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Залізничного РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області із заявою про встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, передбаченого ст.ст. 186, 173 КУпАП та притягнення їх до відповідальності.

5 липня 2013 року у зв`язку з незгодою з результатами перевірки ОСОБА_3 направила скаргу прокурору Залізничного району міста Львова на неправомірні дії працівників міліції, у якій просила у разі виявлення в діянні громадян, які відрізали водопровід, ознак адміністративного правопорушення, винести мотивовану постанову про ініціювання притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності.

Листом від 5 серпня 2013 року №16/14-8156 Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області повідомив про те, що проведеною перевіркою встановлено, що 31 липня 2013 року представниками ЛМКП «Львівводоканал» Кобрином І.Я., ОСОБА_15 , складено акт № договору 8232702007 про те, що при перевірці стану водопровідної та каналізаційної мережі на АДРЕСА_5 виявлено, що відповідно до плану інженерних мереж погодженого 3 липня 2013 року ЛМКП «Львівводоканал», до будинку №23 встановлено два вводи водопостачання, які розділені на двох власників будинку АДРЕСА_5 і 23 АДРЕСА_14 . Виявлено третій ввід, який заглушений та відноситься виключно до будинку АДРЕСА_15 на АДРЕСА_1 не АДРЕСА_16 . Аналогічну інформацію про результати перевірки направлено ОСОБА_9

12 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася із аналогічною скаргою до прокурора Львівської області.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа , яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно копії акту, виданого 6 грудня 2012 року Львівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» Департаменту містобудування управління архітектури «Топографічне знімання (М 1:500) з нанесеними червоними лініями за адресою АДРЕСА_12 Підлісна АДРЕСА_5 », яке перевірене 10 грудня 2012 року головним спеціалістом відділу інженерних мереж управління архітектури, транспорту та геослужби, на якому містяться два погодження від 3 липня 2013 року (погодження заступника головного інженера з каналізаційного господарства – Начальника служби каналізаційного господарства. Васильченка В.Д., та погодження РЕД-З Залізничного району м. Львова ОСОБА_16 , в якому останнім погоджено заміну водопровідного вводу на АДРЕСА_5 .

Згідно плану інженерних мереж, погодженого ЛМКП «Львівводоканал» від 3 липня 2013 року, ввід підлягає заглушенню.

Актом ЛМКП від 18 вересня 2013 року при проведенні обстеження водопровідної мережі на вулиці Підлісній, яку обслуговує ЛМКП «Львівводоканал», та водопровідного вводу встановлено, що до будинку АДРЕСА_5 на АДРЕСА_1 існує ввід через який постачається вода до даного будинку. На подвір`ї будинку АДРЕСА_5 існує врізка (з запірною арматурою), заповнена водою та направлена в сторону будинку АДРЕСА_4 . На час перевірки встановлено ще один ввід до будинку АДРЕСА_4 , який прокладено на подвір`ї цього будинку, і заповнений водою. У висновку зазначено, що вода до будинку АДРЕСА_5 та №25 подається по окремих водопровідних мережах, які підключені до вуличної водопровідної мережі. Водопровідні вводи належать абонентам та ними експлуатуються .

14 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до ЛКП «Левандівка» у якій просила провести обстеження місця проведення земляних робіт, встановити відсутність водопостачання квартири АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 та відібрати пояснення.

На звернення позивача від 14 червня 2013 року комісія ЛКП «Левандівка» в складі майстрів житлового фонду склала акт №241 від 19 червня 2013 року, з якого вбачається, що житлові будинки АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 на АДРЕСА_1 знаходяться у приватній власності. 12 червня 2013 року власник будинку АДРЕСА_5 , а саме: ОСОБА_9 перед хвірткою до свого будинковолодіння (зі сторони АДРЕСА_1 ) поставив заглушку на стару трубу холодного водопостачання від трубопроводу до житлового будинку Підлісна АДРЕСА_5 .

Комісія також обстежила приміщення ванни, кухні та туалету житлового АДРЕСА_6 на АДРЕСА_1 та встановила відсутність водопостачання у вказаних приміщеннях на час обстеження.

З пояснення ОСОБА_9 від 19 червня 2013 року директору ЛКП «Левандівка» вбачається, що в його підвалі стався прорив і він заглушив свою стару врізку води якою він вже багато років не користувався. Обріз води проводив на вулиці перед своєю хвірткою. Працівники водоканалу участі в роботі не проводили. На нову врізку є реєстрація лічильника і дозвіл.

З роз`яснень висновку від 18 березня 2019 року вбачається, що фактично труба водопостачання з АДРЕСА_5 з відгалуженням до будинковолодіння АДРЕСА_4 , що не відповідає даним «Проекту водоснабжения и канализации жил. домов № 25,23 по ул. Подлесной и установки водоразборного крана во дворе ж.д. №24» станом на 2 жовтня 1970 року в ньому зображено проходження труби водопостачання по ділянці № НОМЕР_3 з відгалуженням на ділянку № НОМЕР_1 . Під час огляду з розкриттям двох ділянок ґрунту в місцях проходження труб водопостачання на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 і № АДРЕСА_4 було встановлено, що фактично труба водопостачання з місця підключення з АДРЕСА_1 була прокладена по АДРЕСА_17 будинковолодіння АДРЕСА_18 з відгалуженням до будинковолодіння АДРЕСА_4 , що не відповідає даним проекту «Проекту водоснабжения и канализации жил. домов № 25,23 по ул. Подлесной и установки водозаборного крана во дворе ж.д. №24».

20 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача ЛМКП «Львівводоканал» із заявою про складення кошторису та виконання робіт по врізці водопроводу та каналізації згідно технічних умов №15-3347 від 23 вересня 2010 року з гарантією оплати.

25 червня 2013 року службовими особами ЛМКП «Львівводоканал» в присутності ОСОБА_3 складено акт про те, що при перевірці стану водопровідної та каналізаційної мережі по АДРЕСА_6 , належного абоненту ОСОБА_3 , виявлено, що було проведено обстеження на предмет проведення робіт по прокладанню труб для водопостачання. Абонент має необхідну документацію, проект водомірного вузла. Абонент подав заяву в ЛМКП «Львівводоканал» від 20 червня 2013 року на дозвіл врізатись у міську мережу водопостачання. Згідно поданої заяви представники ЛМКП «Львівводоканал» мають здійснити врізку в мережу водопроводу яка проходить по вулиці. В момент проведення обстеження водопостачання було відсутнє.

На влаштування вводу водопроводу на АДРЕСА_6 між ОСОБА_1 та ЛМКП «Львівводоканал» укладено договір підряду №05-358 від 5 липня 2013 року. Пунктом 1.2 якого передбачено, що за виконані роботи замовник проводить підряднику оплату в сумі 775,20 грн. з ПДВ, згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною даного договору (том 2 а.с. 160). Вказану суму було оплачено згідно квитанції №13 від 5 липня 2013 року.

Акт приймання-здачі виконаних робіт про прийом в експлуатацію побутових мереж водопроводу та каналізації житлового будинку на АДРЕСА_6 складено без дати. Акт про приймання закінченого будівництва об`єкту, а саме водопровідної та каналізаційної мережі до житлового будинку складено за №120 від 23 серпня 2013 року.

Факт відсутності водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 за період з 12 червня 2013 року по 8 липня 2013 року підтверджується також сукупністю інших доказів: актом-претензією абонента ОСОБА_3 (особовий рахунок НОМЕР_4 ) про перерахунок платежів за водопостачання та водовідведення від 6 серпня 2013 року за період з 12 червня 2013 року по 8 липня 2013 року у зв`язку з відсутністю водопостачання, та відкоригованого нарахування послуг з водопостачання та водовідведення.

Часткова відсутність водопостачання в цей період підтверджується актом перевірки стану водопровідної та каналізаційної мережі на АДРЕСА_1 будинок АДРЕСА_6 , від 25 червня 2013 року, яким також зафіксовано показник лічильника 1377 м3. Такий самий показник лічильника зафіксовано актом розпломбування лічильника №084126 від 5 липня 2013 року .

Позивачами у склад збитків включено не лише вартість зазначену у кошторисі та у договорі підряду, але й вартість самостійно придбаних будівельних та інших матеріалів за видатковими накладними, також інші витрати.

У заяві від 20 червня 2013 року ОСОБА_3 просила виконати роботи згідно технічних умов №15-3347 від 23 вересня 2010 року та робочого проекту, виконаного «НДІ Проектреконструкція». У зв`язку з цим відсутній причинно-наслідковий зв`язок між припиненням водопостачання 12 червня 2013 року та збитками, які позивачі пов`язують з виконанням робіт згідно технічних умов №15-3347 від 23 вересня 2010 року. Відключення водопостачання може оцінюватись лише як фактор, що прискорив виконання технічних умов, однак не може оцінюватись як причина яка стала підставою виникнення відповідних правовідносин. Позивачі провели новий водопровід, який планувалось провести до подій, що передували зверненню ОСОБА_3 із відповідною заявою.

Витрати , пов`язані із виконанням робіт згідно технічних умов, а також за прийняття в експлуатацію побутових об`єктів водопостачання та водовідведення, за проведення хімбаканалізу води, за виконавче знімання є безпідставними.

Згідно і ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, потрібно брати до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо.

Повірка лічильника була проведена згідно вимог Акту №084126 від 5 липня 2013 року.

В акті розпломбування лічильника №084126 вказано, що термін метрологічної повірки лічильника закінчується 5 липня 2013 року. У зв`язку з чим позивачам необхідно протягом одного місяця з дати вручення цього акту до 5 серпня 2013 року провести державну метрологічну повірку.

З акту розпломбування лічильника №084126 вбачається необхідність провести метрологічну повірку до 5 серпня 2013 року, яка пов`язана лише із закінченням її терміну 5 липня 2013 року.

Судом встановлено, що в період відсутності централізованого водопостачання з 12 червня 2013 року по 8 липня 2013 року позивачі понесли певні матеріальні витрати на відвідування лазні та прання білизни, що підтверджується відповідними чеками.

Однак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_9 цих коштів, оскільки відсутня його вина у відсутності централізованого водопостачання в позивачів, так як експертом встановлено, що фактично прокладений водопровід не відповідає «Проекту водоснабжения и канализации жил. домов № 25,23 АДРЕСА_7 ул. Подлесной и установки водозаборного крана во дворе ж.д. №24». ОСОБА_9 здійснюючи заглушення на трубі водопостачання не знав, що такі дії можуть призвести до припинення водопостачання позивачам.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись : ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий

Судді