ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/129/18

Провадження № 12-72гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

позивача - заступника прокурора Волинської області (від прокуратури Халанчук О. С.),

відповідача - фізичної особи - підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича(представник - адвокат Гладка О. В.),

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року (головуючий Грязнов В. В., судді Василишин А. Р., Мельник О. В.)у справі № 903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області дофізичної особи - підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У лютому 2018 року заступник прокурора Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області до фізичної особи - підприємця Дармовиса С. А. , у якому просив зобов`язати відповідача повернути Городищенській сільській раді Луцького району Волинської області земельну ділянку водного фонду площею 10,4374 га з кадастровим номером 0722881700:01:001:1315, розташовану на території Городищенської сільської ради, за актом приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору оренди водних об`єктів та земель водного фонду від 17 листопада 2005 року, зареєстрованого 21 лютого 2006 року Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Державного комітету України по земельних ресурсах за № 040607600011 (далі - договір оренди), щодо повернення земельної ділянки водного фонду у зв`язку з припиненням дії договору.

1.3. Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що:

- за умовами договору оренди відповідачу було передано водний об`єкт та прибережну захисну смугу, а не земельну ділянку, при цьому водний об`єкт має загальнодержавне значення та перебуває в державній власності, а отже, не може бути переданий відповідачем у комунальну власність. Крім того, вказаними доводами відповідач обґрунтовує відсутність порушених прав Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області;

- твердження позивача про зміну форми власності земельної ділянки, яка є частиною об`єкта оренди, у процесі розмежування земель державної та комунальної власності суперечать вимогам законодавства, а отже, позивач не міг набути права власності на об`єкт оренди при розмежуванні земель. Право власності позивача на спірну земельну ділянку мало б підтверджуватись не проєктом змін меж чи додатковою угодою до договору оренди, а витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Втім указаного витягу на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881700:04:000:0104 позивач суду не надав, а наявність речового права на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 0722881700:01:001:1315 не може бути підставою для пред`явлення ним вимоги про повернення земельної ділянки, яка є частиною об`єкта оренди.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 27 вересня 2004 року Луцька районна державна адміністрація розпорядженням № 95 «Про погодження надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» погодила надання Дармовису С. А. в оренду водного об`єкта місцевого значення площею 10,4374 га (у тому числі 7,4174 га водного плеса на території Городищенської сільської ради, орендна плата 100 грн за 1 га на рік за водне плесо та 30 грн за 1 га на рік за прибережну смугу). Вирішила клопотатись перед обласною радою про надання в оренду водного об`єкта місцевого значення (пункт 2 розпорядження).

2.2. Волинська обласна рада рішенням від 29 березня 2005 року № 19/44 «Про надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» надала, зокрема, Дармовису С. А. в оренду водний об`єкт місцевого значення - ставок площею водного плеса 7,4174 га, який знаходиться на території Городищенської сільської ради Луцького району за межами населеного пункту, доручила голові Луцької районної державної адміністрації укласти договір оренди, зокрема, з Дармовисом С. А. (пункт 2 рішення).

2.3. 17 листопада 2005 року Луцька районна державна адміністрація - орендодавець та Дармовис С. А. - орендар уклали договір оренди, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець надає орендареві в користування на умовах оренди для ведення рибного господарства земельну ділянку водного фонду, яка розташована на території Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області (за межами населеного пункту), з прибережною смугою терміном на 10 років.

2.4. Орендар на вказаний термін приймає в оренду вказану вище земельну ділянку водного фонду загальною площею 10,4374 га, у тому числі, 7,4174 га водного плеса, прибережну смугу площею 3,02 га, із земель водного фонду на території Городищенської сільської ради (пункт 1.2 договору оренди).

2.5. Зміни до умов договору оренди згідно з розділом 6 вносяться за взаємною згодою сторін; договір оренди може бути розірваний за взаємною згодою сторін (пункт 6.3 договору оренди); на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду (пункт 6.4 договору оренди).

2.6. Згідно з пунктом 8.5 договору оренди він набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації відповідно до чинного законодавства.

2.7. Орендар, зокрема, зобов`язується після закінчення терміну договору оренди повернути орендодавцеві об`єкт оренди в стані, не гіршому ніж у якому він одержав його в оренду, з усіма водогосподарськими спорудами та пристроями, збудованими за час оренди (пункт 3.2.12 договору оренди).

2.8. Договір підписаний уповноваженим представником Луцької районної державної адміністрації та Дармовисом С. А. , скріплений відтисками печаток сторін та зареєстрований у Книзі державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 21 лютого 2006 року за № 040607600011.

2.9. 1 листопада 2012 року між Городищенською сільською радою та Дармовисом С. А. укладено додаткову угоду до договору оренди щодо зміни розміру орендної плати.

2.10. Листом від 16 лютого 2016 року Дармовис С. А. повідомив Городищенську сільську раду Луцького району Волинської області про намір продовжити оренду водних об`єктів та земель водного фонду відповідно до договору оренди, скориставшись переважним правом на переукладення договору до закінчення терміну його дії, у відповідь на що сільська рада листом від 16 березня 2016 року № 4 Д повідомила орендаря про відмову в переукладенні договору на новий строк та в його продовженні, а також нагадала, що у попередньому листі пояснила причини небажання продовжувати договір оренди та надіслала для підписання два примірники акта приймання-передачі щодо повернення орендованої земельної ділянки (т.1, арк. справи 31 - 33).

2.11. Господарський суд Волинської області рішенням від 17 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2018 року, у справі № 903/909/16 відмовив у задоволенні позову фізичної особи - підприємця Дармовиса С. А. про визнання протиправним і скасування рішення Городищенської сільської ради від 16 березня 2016 року про відмову у продовженні договору оренди та переукладенні його на новий строк. При цьому господарські суди у справі № 903/909/16 досліджували законність рішення сільської ради про відмову фізичній особі - підприємцю Дармовису С. А. у продовженні та переукладенні на новий строк договору оренди, законність надіслання Дармовису С. А. листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору з двома примірниками акта приймання-передачі про повернення орендованої земельної ділянки в контексті правовідносин за договором оренди, які, на думку Дармовиса С. А. , існують між ним та Луцькою районною державною адміністрацією, а також відповідність винесення сільською радою оскаржуваного рішення нормам закону щодо оренди земельної ділянки. Так, ухвалюючи судові рішення, суди дійшли висновку, що у Городищенської сільської ради були всі правові підстави для винесення рішення від 16 березня 2017 року № 7/2 про відмову Дармовису С. А. у продовженні договору оренди водних об`єктів та земель водного фонду. При цьому орендована земельна ділянка за рішенням Волинської обласної ради від 27 грудня 2011 року № 8/30 «Про встановлення (зміну) меж населених пунктів» була включена в межі населеного пункту села Городище Луцького району, у зв`язку з чим вона набула статусу земельної ділянки комунальної власності, додатковою угодою від 1 листопада 2012 року до договору оренди внесені зміни щодо орендної плати, а орендодавцем визначено сільську раду. Суди вказали, що доводи Дармовиса С. А. про різні кадастрові номери орендованої ним земельної ділянки в різні проміжки часу не впливають на законність рішення, оскільки у Державному земельному кадастрі містяться відомості щодо земельної ділянки площею 10,4373 га для рибогосподарських потреб комунальної форми власності з кадастровим номером 0722881700:01:001:1315, тоді як ні договір оренди, ні додаткова угода до нього не містять кадастрового номера орендованої земельної ділянки. Висловлення заперечення сільської ради з надісланням у встановлений строк відповідного повідомлення Дармовису С. А. про відмову в поновленні договору оренди і прийняття з цього приводу рішення за результатами розгляду звернення орендаря в порядку частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а також факт наявності в орендаря заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 767,02 грн - свідчить про законність рішення сільської ради про відмову у продовженні договору оренди і в переукладенні його на новий строк.

2.12. Наведені вище судові рішення були залишені без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 4 грудня 2018 року.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1.Господарський суд Волинської області рішенням від 19 червня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 червня 2018 року), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року, позов задовольнив; зобов`язав фізичну особу - підприємця Дармовиса С. А. повернути Городищенській сільській раді земельну ділянку водного фонду площею 10,4374 га з кадастровим номером 0722881700:01:001:1315, розташовану на території Городищенської сільської ради, за актом приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

3.2. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що договір оренди не був поновлений на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з чим він припинив свою дію 21 лютого 2016 року, а отже, відповідно до статті 34 цього Закону та пункту 3.2.12 договору оренди у відповідача виник обов`язок повернути земельну ділянку.

4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року та рішенням Господарського суду Волинської області від 19 червня 2018 року, фізична особа - підприємець Дармовис С. А. звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначенні судові рішення повністю і закрити провадження у справі.

4.2. На обґрунтування касаційної скарги фізична особа - підприємець Дармовис С. А. зазначив про те, що:

- спір у цій справі виник із земельних правовідносин між органом місцевого самоврядування та Дармовисом С. А. як фізичною особою, оскільки за договором оренди відповідач набув цивільні права на земельну ділянку як фізична особа - суб`єкт земельних відносин. Наявність у Дармовиса С. А. статусу підприємця з 15 березня 2006 року не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такому статусі в усіх правовідносинах, зокрема і в тих, які виникли до його реєстрації підприємцем, у тому числі щодо набуття в оренду земельної ділянки, а відтак спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства;

- бездіяльність Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області як органу, що у спірних відносинах уповноважений здійснювати захист інтересів територіальної громади, не була доведена прокуратурою за допомогою належних та допустимих доказів, у зв`язку із чим місцевий господарський суд мав би повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Городищенська сільська рада Луцького району Волинської області зазначає, що Дармовис С. А. є фізичною особою - підприємцем, який бере участь у справі саме як така особа, а отже цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Крім того, сільська рада зазначає, що в її бюджеті не було закладено коштів на сплату судового збору для звернення до господарського суду з цим позовом, у зв`язку із чим наявні підстави для захисту інтересів територіальної громади прокурором.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Волинської області зазначає, що оскільки Дармовис С. А. є фізичною особою - підприємцем та використовує земельну ділянку для здійснення господарської діяльності, між сторонами виникли господарські правовідносини, а тому цю справу правомірно розглянуто судами першої та апеляційної інстанції в порядку господарського судочинства.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

6.1. Оскільки фізична особа - підприємець Дармовис С. А. оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції, справа разом з касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Щодо юрисдикції спору

6.2. Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.3. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

6.4. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

6.5. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

6.6. Відповідно до частин першої та другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

6.7. За умовами договору оренди орендодавець надає орендареві в користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 10,4374 га, в т.ч. 7,4174 га водного плеса, 3,02 га прибережної смуги, для ведення рибного господарства.

6.8. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкт рибного господарства - юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства. Водночас рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

6.9. Отже, предметом договору оренди є діяльність, яка мала б здійснюватись орендарем саме як фізичною особою - підприємцем.

6.10. Велика Палата Верховного Суду враховує, що Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не діяв на момент укладення договору оренди, але, відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на вказаний момент не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися саме відповідними суб`єктами.

6.11. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

6.12. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

6.13. Згідно із частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

6.14. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.15. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

6.16. Суд апеляційної інстанції встановив, що Дармовис С. А. з 15 березня 2006 року, тобто майже через місяць після державної реєстрації договору оренди, був зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є прісноводне рибництво (аквакультура), який здійснює господарську діяльність за адресою: Луцький район, Городищенська сільська рада, с. Городище, вул. Центральна, 16 . Тобто Дармовис С. А. використовує спірну земельну ділянку саме для здійснення господарської діяльності.

6.17. Таким чином, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, мають господарський характер, а використання земельної ділянки Дармовисом С. А. здійснювалось як фізичною особою - підприємцем, Велика Палата Верховного Суду вважає, що попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що цей спір має вирішуватись у порядку господарського судочинства.

6.18. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги, що у справі № 903/909/16, обставини вирішення спору в якій наведені у пункті 2.10 цієї постанови, Дармовис С. А. оскаржував рішення Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області від 16 березня 2016 року № 7/2 «Про розгляд клопотання Дармовиса С. А. », обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням його права на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк саме як фізичної особи - підприємця.

Щодо суті спору

6.19. Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

6.20. Згідно зі статтею 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

6.21. Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов`язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов`язки; набуття земельних прав та обов`язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов`язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.

6.22. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

6.23. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

6.24. Попередні судові інстанції встановили, що спірна земельна ділянка передана в комунальну власність на підставі рішення Волинської обласної ради від 27 грудня 2011 року № 8/30 (тобто прийнятого в період дії договору оренди) «Про встановлення (зміну) меж населених пунктів», яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населених пунктів, та відповідно до якого в межі села Городище включено земельні ділянки площею 184,15 га, в тому числі і земельну ділянку, передану відповідачу в оренду за договором. Окрім того, зазначені обставини досліджувалися та встановлені у рішеннях при розгляді справи № 903/909/16.

6.25. Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

6.26. Закон України «Про оренду землі» також передбачає збереження орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку. Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі, що прямо передбачено нормою частини третьої статті 9 указаного Закону.

6.27. З огляду на наведені вище норми права та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, договір оренди не припинив свою дію у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, у таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - Луцької районної державної адміністрації на Городищенську сільську раду Луцького району Волинської області.

6.28. Відповідно до частини другої статті 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

6.29. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

6.30. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

6.31. За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

6.32. Попередніми судовими інстанціями у цій справі та судовими рішеннями у пов`язаній справі № 903/909/16 установлено, що договір оренди землі не поновлено, у зв`язку із чим він припинив свою дію 21 лютого 2016 року, а отже, відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» та пункту 3.2.12 договору оренди в орендаря виник обов`язок повернути земельну ділянку, а у зв`язку із його тривалим невиконанням наявні підстави для повернення орендарем земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі в примусовому порядку.

6.33. З огляду на наведені вище норми законодавства, умови договору оренди та фактичні обставини справи, встановлені судами, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Щодо права на звернення прокурора з цим позовом

6.34. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

6.35. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

6.36. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

6.37. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

6.38. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

6.39. Матеріали справи свідчать, що однією з підстав відмови у продовженні договору оренди, що виразилося у прийнятті Городищенською сільською радою Луцького району Волинської області рішення від 16 березня 2016 року № 7/2 «Про розгляд клопотання Дармовиса С. А. », були неодноразові звернення жителів сіл Григоровичі та Городище з проханням відмінити вечори відпочинку та дискотеки, які проводились у вечірній і нічний час на території ставкового господарства, та не продовжувати договірні відносини з Дармовисом С. А. щодо оренди спірної земельної ділянки.

6.40. При цьому, хоч договір оренди й не було поновлено на новий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з чим він припинив свою дію 21 лютого 2016 року, але Городищенська сільська рада Луцького району Волинської області неналежно виконувала свої повноваження щодо вжиття заходів з повернення земельної ділянки, переданої за договором оренди, а фізична особа - підприємець Дармовис С. А. продовжував використання указаної ділянки без відповідних правових підстав.

6.41. Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

6.42. На підтвердження неналежного виконання покладених законом та умовами договору оренди повноважень з боку Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області прокурор як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що указана сільська рада у грудні 2017 року самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 24 січня 2018 року у справі № 903/981/17 указану позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки.

6.43. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

6.44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.45. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.46. З огляду на викладене, касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дармовиса С. А. слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

6.47. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у цій справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дармовиса Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 рокуу справі № 903/129/18 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич