Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 363/3673/14-ц
провадження № 61-24741св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 23 785,68 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі укладеного між сторонами 08 липня 2011 року договору фінансового лізингу, ОСОБА_1 отримав від банку у платне користування автомобіль «Hyundai Accent 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, в строки та в розмірах, передбачених умовами правочину. Відповідач належним чином не виконав зобов`язань за вказаним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23 785,68 грн.
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу від 08 липня 2011 року, застосування наслідків його недійсності та стягнення з банку на свою користь сплачених щомісячних платежів у розмірі 101 974,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що укладений між ним та банком договір фінансового лізингу підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки спірний договір не посвідчено нотаріально, то він є нікчемним, і банк зобов`язаний повернути йому кошти, сплачені на виконання умов такого договору.
Результати першого розгляду справи
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області 16 квітня 2015 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 785,68 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині задоволення позову ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу скасував, направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду України від 18 січня 2017 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В своїй постанові Верховний Суд України вказав, що суди апеляційної та касаційної інстанцій, у порушення статей 806, 799 ЦК України дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та не взяли до уваги порушення щодо відсутності нотаріального посвідчення спірного договору.
Результати нового розгляду справи
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
При новому апеляційному розгляді справа переглядалась в частині вирішення зустрічного позову.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності скасовано і ухвалено за цими вимогами нове рішення про задоволення заявлених вимог.
Встановлено нікчемність договору фінансового лізингу, укладеного 08 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 і застосовано наслідки його недійсності.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачені за правочином кошти у розмірі 101 974,00 грн та судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 651,41 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 рокуПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк»вказує, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у даному випадку суд мав надати перевагу спеціальному нормативно - правовому акту (частині першій статті шостої Закону України «Про фінансовий лізинг»), а також не врахував, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статей параграфу 6 «Лізинг» глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України, які не містять вимог про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору лізингу.
Суд обґрунтував своє рішення правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у його постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15, чим порушив вимоги статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами у цій справі виникли до ухвалення вказаної постанови Верховним Судом України, що виключає правові підстави для застосування цих висновків, а тому апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме вимоги щодо законності та обґрунтованості.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення,в яких він просить касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити, рішення апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» та витребувано справу із суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 першого розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 16 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що08 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого останній отримав від банку у платне користування автомобіль «Hyundai Accent 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За користування автомобілем ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати щомісячні платежі згідно з визначеним графіком платежів.
Крім того, договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_1 отримати автомобіль у власність за умови повної сплати його вартості та інших витрат.
На порушення умов договору та норм чинного законодавства ОСОБА_1 належним чином не виконував узятих на себе зобовязань зі сплати щомісячних платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04 червня 2014 року склала 23 785,68 грн.
Згідно з актом прийому автомобіля в заклад від 25 вересня 2013 року ОСОБА_1 повернув автомобіль ПАТ КБ «ПриватБанк».При цьому він сплатив товариству за договором лізингу 101 974,00 грн і зазначена сума грошових коштів іншою стороною не оспорюється.
Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив із того, що згідно положень статті 220, частини другої статті 799, статті 806 ЦК України, правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі № 6-648цс16, укладений між сторонами договір лізингу є нікчемним, у зв`язку із чим застосовуються правові наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК України.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним.
Правовідносини, які виникають у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи аналіз норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору та правила статті 628 ЦК України.
За імперативними положеннями статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, оспорюваний договір, підписаний сторонами, є нікчемним, тобто не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені. Ураховуючи наявність між сторонами спору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про встановлення нікчемності правочину.
Доводи заявника про те, що договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню є безпідставними та спростовуються установленими чинним законодавством вимогами щодо форми договору фінансового лізингу, а саме, статями 628, 799, 806 ЦК України.
Висновок апеляційного суду відповідає позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16).
Такий правовий висновок наведений і у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 340/196/17 (касаційне провадження № 61-30199св19), від 21 березня 2019 року у справі № 148/159/17 (касаційне провадження № 61-25725св18), від 22 липня 2019 року у справі № 728/150/17-ц (касаційне провадження № 61-24387св18), від 29 липня 2019 року у справі № 547/1220/16-ц (касаційне провадження № 61-36246св18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, то розподіл судових витрат відповідно до правил статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
