Номер справи місцевого суду: 520/13891/18

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Віцько А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження за вказаним позовом та розгляд справи призначено на 22.11.2018 року на 16.00 годину (а.с.17).

22.11.2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити з огляду на те, що збереження сім`ї є неможливим (а.с.20).

Того ж дня, 22.11.2018 року від ОСОБА_2 та її представника – адвоката Єрьоменко Л.В. також надійшли заяви, в яких адвокат просить розглядати справу за відсутності відповідача, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення рішення. Відповідач ОСОБА_2 просить при ухвалення рішення змінити її прізвище з ОСОБА_3 на Мхатварі. Клопотання просить розглядати без її участі (а.с.21-24).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.12.2001 року відділом РАГС Жовтневого районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис № 261 – розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачу змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 ».

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року, в якій просить виключити з абзацу 6 мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що «позивач втратив до відповідача почуття кохання та поваги» та з абзацу 1 що «почуття кохання та поваги втрачені», а також просив доповнити мотивувальну частину рішення висновком про те, що «від шлюбу позивач та відповідач мають спільного сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В решті рішення апелянт просив залишити без змін, посилаючись на неповне дослідження судом матеріалів справи та порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явленим одним із подружжя.

Відповідно до ст. 111 ЦПК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 112 ЦПК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 ЦПК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч.2 ст.114 ЦПК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб у Відділі РАГС Жовтневого районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис № 261. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с.03).

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.06).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування вимог, позивач зазначав, що подальше спільне життя та примирення з відповідачем неможливе, шлюб має лише формальних характер, продовжувати шлюб та зберегти сім`ю він не бажає. Зазначав, що у них з ОСОБА_2 є спільний син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після відкриття 22.10.2018 року районним судом провадження у справі та призначення справи до розгляду на 22.11.2018 року на 16.00 годину, ОСОБА_1 22.11.2018 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив його позовну заяву задовольнити з огляду на те, що збереження сім`ї є неможливим.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив до відповідача почуття поваги та кохання і це є причиною неможливості зберегти сім`ю.

В засіданні судової колегії 22.10.2019 року відповідач ОСОБА_2 просила залишити без змін рішення районного суду і пояснила, що якби у позивача збереглося почуття любові та поваги до неї, не було б підстав для розірвання шлюбу. Проте та обставина, що позивач не бажав зберегти сім`ю свідчить про втрату любові та поваги до відповідача, як до дружини. Вона підтверджує, що дійсно під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги в частині зміни мотивувальної частини рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року шляхом виключення з абзацу 6 мотивувальної частини рішення висновку суду про те, що «позивач втратив до відповідача почуття кохання та поваги» та з абзацу 1 що «почуття кохання та поваги втрачені» - є неспроможними.

Сам по собі той факт, що позивач після подання позову про розірвання шлюбу до суду не з`явився, подавши відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій разом з тим наполягав на розірванні шлюбу, чим фактично унеможливив надання часу на примирення сторін, вже надали достатню підставу районному суду для висновку про втрату почуття любові і поваги внаслідок чого збереження сім`ї неможливе.

При наведенні судом в оскаржуваному рішенні обгрунтувань про втрату позивачем почуття кохання та поваги до відповідача, як підстави для задоволення позову про розірвання шлюбу, суд не пов`язаний з мотивуваннями, наведеними позивачем у позовній заяві, оскільки суд прийшов до таких мотивувань висновку про розірвання шлюбу з урахуванням заявлених вимог та волевиявлення позивача про формальність існуючого шлюбу і відсутності бажання позивача зберегти сім`ю, що було також визнано і відповідачем.

Сама по собі незгода апелянта з мотивами, викладеними судом в оскаржуваному рішенні щодо втрати кохання та поваги до дружини, не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки розірвання судом шлюбу можливо саме у зв`язку з втратою кохання і поваги до дружини в контексті небажання позивача зберегти шлюбні стосунки та сім`ю, з чим погодилася відповідач в суді першої інстанції і що підтвердила в апеляційному суді.

Наявність кохання та поваги між подружжям є підставою для збереження сім`ї або принаймні надання судом строку на примирення сторін, в той час, як суд розірвав шлюб у зв`язку з тим, що позивач наполягав на розірванні шлюбу, а відповідач проти цього не заперечувала.

Тому в даному випадку в апеляційного суду відсутні підстави для втручання у наведені районним судом в оскаржуваному рішенні мотиви набуття висновку про розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо виключення з абзацу 6 мотивувальної частини рішення висновку суду про те, що «позивач втратив до відповідача почуття кохання та поваги» та з абзацу 1 що «почуття кохання та поваги втрачені» не можуть бути прийнятими до уваги.

Однак при цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про доповнення мотивувальної частини рішення суду, що від шлюбу позивач та відповідач мають спільного сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження дитини, зазначається в позовній заяві ОСОБА_1 , і відповідно до ч.1 ст. 112 СК України окрім інших обставин (фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу), підлягає з`ясуванню судом та взяттю до уваги при вирішенні питання про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя в контексті оцінювання впливу розірвання шлюбу на інтереси дитини.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду зміні з підстав наведених у цій постанові суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Доповнити мотивувальну частину рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року наступним чином: «Від шлюбу позивач та відповідач мають спільного сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 23.10.2019 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін