Справа № 529/340/18
ВИРОК
Іменем України
23 жовтня 2019 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шишаки Полтавської області матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017171010000198 від 06 вересня 2017 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозівка Полтавського району та області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, депутата Диканської районної ради Полтавської області, голови ФСГ « Світанок » / юридична адреса місця знаходження: с. Лозівка Полтавського району та області /, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, військовозобов`язаного, не особу з інвалідністю І чи ІІ групи, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , раніше несудимого,
який обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України, -
в с т а н о в и в:
Відповідно до обвинувального акту, який 26 квітня 2018 року затверджений заступником керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських головів від 25 жовтня 2015 року був обраний депутатом 7 го скликання Диканської районної ради Полтавської області.
Згідно з пп. « б » п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України « Про запобігання корупції », суб`єктами на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Статтею 45 вказаного Закону передбачено, що особи, зазначені у п. 1 пп. « а » і «в » п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством.
На виконання вказаних вимог закону ОСОБА_5 , як депутат Диканської районної ради Полтавської області, 31 березня 2017 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.
За правилами п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України « Про запобігання корупції » у декларації зазначаються відомості про отриманні / нараховані / доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати / грошового забезпечення /, отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Роз`ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України « Про запобігання корупції » стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 11 серпня 2016 року, з змінами, внесеними рішенням Національного агентства за номерами 18 і 57 від 06 і 30 вересня 2016 року відповідно, установлено, що у тому разі, якщо кредит, позика, поворотна безвідсоткова фінансова допомога / позичка / були отриманні суб`єктом декларування або членом його сім`ї упродовж звітного року, то вони повинні бути відображені в розділі « Доходи, у тому числі подарунки » як « Інші доходи » / із зазначенням, про який саме дохід йдеться /.
Незважаючи на зазначені вимоги закону, ОСОБА_5 у підрозділ « Інші доходи » розділу « Доходи, у тому числі подарунки » щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, умисно не вніс відомості про отриманий упровж 2016 року дохід у вигляді зворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 997 943 грн. 86 коп., що становить понад 250 прожиткових мінімумів доходів громадян. Вказана допомога була перерахована СФГ « Світанок » на особистий розрахунковий рахунок обвинуваченого № НОМЕР_2 , який відкритий у банку ПАТ « Креді Агріколь Банк », що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4.
Окрім цього, ОСОБА_5 у розділ « Видатки та правочини » декларації про доходи за 2016 рік умисно не внесено відомості про вчинені видатки та правочини за фактичне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що належать на праві приватної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у загальному розмірі 230 000 грн. 00 коп., що становить понад 250 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_5 відповідно до п. 3 п.п. « б » ч. 1 ст. 3 Закону України « Про запобігання корупції », діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усупереч вимог ст. 46 цього Закону, вніс до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, завідомо недостовірні відомості про отриманий ним у цьому звітному періоді дохід від СФГ « Світанок » у вигляді зворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 997 943 грн. 86 коп. та відомості про наявні у нього, станом на 31 грудня 2016 року, видатки і правочини, вчинені у звітному періоді, на загальну суму 230 000 грн. 00 коп., що у кожному випадку становить понад 250 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за ст. 366 1 КК України, як подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України « Про запобігання корупції ».
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 категорично заперечив свою вину у вчиненні, інкримінованого йому, правопорушення, звернувши увагу суду на те, що упровдож 2016 року будь - яких правочинів, пов`язаних з орендою земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як фізична особа, не вчиняв та не отримував від СФГ « Світанок » поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, тому просив суд винести у справі справедливе рішення.
Захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вказуючи на грубі порушення вимог КПК України під час досудового розслідування, що тягне за собою визнання ряду доказів обвинувачення недопустимими та неналежними, просили виправдати їх підзахисного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ст. 366 1 КК України.
При цьому, акцентували увагу суду на тому, що стороною обвинувачення не доведено умислу ОСОБА_5 на вчинення, інкримінованих йому, дій, а сума, нібито, невнесених останнім до щорічної декларації за 2016 рік видатків і правочинів не перевищує 250 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши фактичні обставини справи, наявними у ній доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, суд, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступних висновків.
Так, за правилами ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності факторів і обставин об`єктивної діяльності, які мають матеріально - правове, цивільно - правове, кримінальне процесуальне значення і є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті.
При цьому, обов`язок доказування обставин, передбачених у ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого / ч. 1 ст. 92 КПК України /.
Відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має на перед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини » передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Так, у справі « Барбера, Мессеre і Хабардо проти Іспанії » Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину / кримінального правопорушення / і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачена не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, всі викладені в обвинувальному акті обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_12 вчинив злочин у сфері службової діяльності, зокрема, являючись суб`єктом декларування, подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України « Про запобігання корупції » за 2016 рік, шляхом невнесення відомостей про отриманий протягом 2016 року дохід від СФГ « Світанок » у вигляді поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 997 943 грн. 86 коп., а також наявних у нього, станом на 31 грудня 2016 року, видатків та правочинів, вчинених у звітному періоді, на загальну суму 230 000 грн. 00 коп., що в цілому охоплюється диспозицією ст. 366 1 КК України.
Під час судового слідства встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до Закону України « Про місцеві вибори », Постанови районної виборчої комісії від 12 листопада 2015 року « Про реєстрацію депутатів Диканської районної ради в багатомандатному виборчому окрузі » та рішення першої сесії районної ради від 17 листопада 2015 року обраний та зареєстрований депутатом Диканської районної ради Полтавської області сьомого скликання / а. с. 201, 220, т. 2 /.
Окрім цього, ОСОБА_5 із 1995 року являється головою СФГ « Світанок » / а. с. 87, 235, т. 2 /.
За приписами ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Не знання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, визначені Законом України « Про запобігання корупції », який є спеціальним нормативно правовим актом у сфері антикорупційного діяльності.
Відповідно до п.п. « б » п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про запобігання корупції » суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Статтею 45 вказаного Закону встановлено, що особи, зазначені у п. 1 п.п. « а » і « в » п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Положеннями ст.ст.11, 48, 50 Закону України « Про запобігання корупції » визначено, що перевірка електронних декларації є виключною компетенцією Національного агентства з питань запобігання корупції, яке виступає єдиним суб`єктом, що здійснює таку перевірку, не наділяючи таким правом інші державні органи. З цією метою Національне агентство наділено відповідними повноваженнями, а саме: визначати порядок такої перевірки, отримувати необхідну інформацію , проводити моніторинг способу життя декларантів.
Зазначене свідчить про виключну пов`язаність механізму притягнення особи до відповідальності за передбачені ст. 366-1 КК України правопорушення з порядком діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики, щодо здійснення визначених Законом України « Про запобігання корупції » повноважень у сфері запобігання корупції, а саме, щодо здійснення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Таким чином, основним джерелом обставин, які свідчать про декларування недостовірної інформації можуть бути лише висновки, викладені в рішенні Національного агентства за результатами повної перевірки декларації.
Механізм контролю та повної перевірки декларацій визначено Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10 лютого 2017 року.
Стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів про прийняття Національним агентством рішення про повну перевірку декларації ОСОБА_5 за 2016 рік.
Як убачається з матеріалів справи, начальник СВ Диканського ВП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції ОСОБА_13 та заступник начальника СВ Диканського ВП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції ОСОБА_14 05 січня, 20 лютого та 07 березня 2018 року відповідно зверталися до Голови Національного агентства з питань запобігання корупції з проханням провести повну перевірку декларації ОСОБА_5 , що подавалася ним за 2016 рік / а. с. 183 191, 195 -198, т. 2 /.
З огляду на недостатність підстав для прийняття рішення Національним агентством, у задоволенні зазначених прохань було відмовлено / а. с. 192 193, т. 2/.
Натомість, за даними листа Національного агентства з питань запобігання корупції, наданого на звернення одного з захисників обвинуваченого, станом на 14 лютого, 30 жовтня 2018 року, Національне агентство не приймало рішення про проведення повної перевірки декларації ОСОБА_5 за 2016 рік. / а. с. 125 126, 150 - 151, т. 3 /
Разом з цим, обвинувачення повинно довести « кожний факт », пов`язаний із злочином, щоб « не існувало жодної розумної підстави для сумнівів ». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Відповідно ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкового, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудового розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань /ч. 2 ст. 214 КПК України/; здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається /ч. 3 ст. 214 КПК України/.
Під час розгляду справи встановлено, що 06 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внаслідок самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення, внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 , як депутатом Диканської районної ради Полтавської області, правопорушень, передбачених ст. 366 1, ч. 1 ст. 368 2 КК України. Зокрема, останній, окрім іншого, умисно не вказав у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, відомості про видатки та правочини щодо оренди земельних ділянок. Кримінальним провадженням присвоєно реєстраційні номери 42017171010000198 і42017171010000199 / а. с. 1 2, т. 2; а. с. 41,43, т. 3 /.
Постановою від 07 вересня 2017 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42017171010000198 від 06 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 2 КК України, та № 42017171010000199 від 06 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України, об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР під загальним номером - 42017171010000198 / а. с. 46 47, т. 3 /
При цьому, суд звертає увагу на те, що відомості про, нібито, умисне невнесення ОСОБА_5 до декларації про доходи за 2016 рік інформації про, начебто, отриманий від СФГ « Світанок » дохід у вигляді зворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 997 943 грн. 86 коп. до ЄРДР не вносилися.
На думку суду, без внесення відомостей, які прямо передбачені КПК України, до ЄРДР, у тому числі відомостей, передбачених ч. 4 ст. 278 КПК України, здійснення досудового розслідування не допускається /ч. 3 ст. 214 КПК України/, а всі докази, отриманні без внесення відомостей, передбачених КПК України, до ЄРДР, за фактом, нібито, умисного невнесення до декларації про доходи за 2016 рік інформації про, начебто, отриманий ОСОБА_5 дохід у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі 997 943 грн. 86 коп. є недопустимими доказами.
Зважаючи на викладене, суд критично відноситься до тверджень прокурора про те, що додаткове внесення до ЄРДР відомостей по факту умисного невнесення ОСОБА_5 завідомо недостовірних відомостей до декларації про отримані доходи у розмірі 997 943 грн. 86 коп. зайве, оскільки його дії загалом охоплюються диспозицією ст. 366 1 КК України.
Самовільні дії прокурора щодо неправомірного внесення відомостей за ст. 366 1 КК України до ЄРДР стосовно ОСОБА_5 , уповноваженого на виконання функцій держави, без жодних перевірок та відповідних висновків Національного агентства, на переконання суду, є проявом зловживання з боку правоохоронних органів та свідчить про вибірковість і упередженість органів досудового розслідування, а також про невідповідність їх дій таким загальним принципам права, як верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, справедливість, невтручання у приватне життя, тощо.
Разом з цим, постановою заступника начальника СВ Диканського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області, капітана поліції ОСОБА_14 від 24 березня 2018 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 42017171010000198 від 06 вересня 2017 року в частині вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 2 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення / а. с. 140 142, т. 3 /.
Разом з цим, поза розумним сумнівом має бути доведений й кожний з елементів, які є важливим для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначать його суб`єктивну сторону й це питання має бути вирішено на підставі безпосереднього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії події.
З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, може виявлятися у формі умисного подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації.
Стосовно цього слід зауважити, що при визначенні неправдивості поданої інформації необхідно виходити із свідомого приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.
З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання / ч. 2 ст. 24 КК України /.
Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.
Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії /бездіяльності/. При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер /шкоду, яка буде заподіяна об`єктам посягання/, а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв`язок між діянням та наслідками.
Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.
Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, внесла до декларації, передбаченої у ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», завідомо недостовірні дані, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати їх, і, як наслідок, умисно їх не подала.
Як на доказ доведеності вини ОСОБА_5 у декларуванні недостовірної інформації прокурор послався на копію електронної щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, яка була подана останнім та вилучена з Національного агентства з питань запобігання корупції старшим оперуповноваженим ВСП ГУНП в Полтавській області, капітаном поліції ОСОБА_15 / а. с. 34 -43, т. 2 /.
За правилами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.
Зазначені докази суд вважає недопустимими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення суду, виходячи з наступного.
Так, ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року клопотання начальника слідчого відділу Диканського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 задоволено та, як наслідок, надано останньому або працівникам оперативного підрозділу за його дорученням тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні посадових та службових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції / а. с. 20-23, 24 26, т. 2 /.
16 листопада 2017 року начальник СВ Диканського ВП, капітан поліції ОСОБА_13 у порядку ст. 40 КПК України надав доручення про проведення слідчих дій начальнику ВСП ГУНП в Полтавській області, підполковнику поліції ОСОБА_16 , в якому просив доручити оперативним працівникам підпорядкованого йому підрозділу провести на підставі ухвали слідчого судді Диканського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні посадових та службових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції / а. с. 27-28, т. 2 /.
22 листопада 2017 року старший оперуповноважений ВСП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції ОСОБА_15 у приміщенні Національного агентства з питань запобігання корупції, посилаючись на ухвалу слідчого судді Диканського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року, вилучив копію щорічної декларації ОСОБА_5 за 2016 рік / а. с. 30 33, т. 2 /.
Цього ж дня, начальник ВСП ГУНП в Полтавській області, підполковник поліції ОСОБА_16 направив на адресу начальника СВ Диканського ВП ГУНП в Полтавській області, капітана поліції ОСОБА_13 матеріали виконаного доручення від 16 листопада 2017 року за матеріалами кримінального провадження № 420171710100000198 від 06 вересня 2017 року з попередньою правовою кваліфікацією за ст.ст. 366-1, 368-2 ч. 1 КК України / а. с. 29, т. 2 /.
Однак, стороною обвинувачення не надано суду доручення слідчого або прокурора про проведення слідчих, розшукових дій в порядку, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, надане старшому оперуповноваженому ВСП ГУНП в Полтавській області, капітану поліції ОСОБА_15 , яким 22 листопада 2017 року проводилася виїмка документів у НАЗК, зокрема, декларації ОСОБА_5 та порядку дій користувача « Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ».
При цьому, прокурором не надано суду й будь - якого документу розпорядчого характеру / наказу, розпорядження, постанови / за підписом начальника ВСП ГУНП в Полтавській області, підполковника поліції ОСОБА_16 , яким би той уповноважував старшого оперуповноваженого ОСОБА_15 на виконання доручення слідчого або проведення слідчий чи процесуальних дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420117171010000198 від 06 вересня 2017 року.
Більше того, ні старший оперуповноважений ОСОБА_15 , ні його керівник ОСОБА_16 або будь які інші співробітники ВСП ГУНП в Полтавській області не включені до слідчої або слідчо - оперативної групи, створеної в рамках кримінального провадження № 420117171010000198 від 06 вересня 2017 року, як того вимагають положення ст. 110 КПК України / а. с. 2, т. 2 /.
За правилами ч. 2 ст.41 КПК України, під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженими слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні з власної ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчих суддів чи прокурора.
Зважаючи на заборону оперативним підрозділам здійснювати слідчі та процесуальні дії за власною ініціативою і відсутності у оперуповноважених ВСП ГУНП в Полтавській області повноважень на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420117171010000198 від 06 вересня 2017 року, тимчасовий доступ та виїмка документів - щорічної декларації про доходи ОСОБА_5 за 2016 рік, на переконання суду, проведені в поза процесуальний спосіб із грубим порушенням вимог КПК за межами кримінального провадження та є недопустими доказами, тому документи, отримані у результаті таких слідчих та процесуальних дій / а. с. 27- 54, т. 2 / є недопустимими доказами у справі.
Окрім цього, стороною обвинувачення не надано суду й доручення на проведення досудового розслідування на ім`я т.в.о. начальника Диканського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_17 , постанови про створення слідчої групи щодо включення останнього до групи слідчих, уповноважених на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017171010000198 від 06 вересня 2017 року, як того вимагають положення ст.ст. 39, 40, 110 КПК України.
Оскільки т.в.о. начальника Диканського ВП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції ОСОБА_17 не був уповноважений жодним процесуальним документом / рішенням / на проведення досудового розслідування, тому докази отриманні останнім / запит до відділу Держгеокадастру у Диканському районі Полтавської області від 14 вересня 2017 року про надання інформації щодо укладання договорів оренди землі та їх реєстрації між СФГ « Світанок » та ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та відповіді на запит а. с. 55 86, т. 2 / в позапроцесуальний спосіб, із грубим порушенням КПК України, за межами кримінального провадження, є недопустимими доказами у справі.
Між тим, під час судового слідства, прокурор відмовився від допиту свідків обвинувачення: ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 .
На підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні, інкримінованого йому правопорушення, прокурором надано й копію клопотання про проведення обшуку від 02 серпня 2017 року / а. с. 35 40, т. 3 /, копію ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави про проведення обшуку від 03 серпня 2017 року / а. с. 4 7, т. 3 / та копію протоколу обшуку від 29 серпня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_5 / а. с. а.с. 8-16, т. 3 /.
Зазначені документи були виділені постановою прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_30 від 07 вересня 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 42017171010002230 від 19 травня 2017 року / а. с. 2-3, т. 3 / та долучені до матеріалів кримінального провадження № 42017171010000198 від 06 вересня 2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
З правової конструкції даної норми вбачається, що матеріали справи можуть бути виділені лише в окреме провадження, а не передані з одного провадження в інше та лише щодо особи чи осіб, які мають процесуальний статус підозрюваного.
Передача матеріалів кримінального провадження з одного провадження в інше ст. 217 КПК України не передбачено, оскільки це по суті не є виділенням матеріалів провадження.
Відповідно до діючих норм КПК України, однією з процесуальних можливостей органів досудового розслідування з отримання документа є тимчасовий доступ до речей і документів як різновид заходів забезпечення кримінального провадження.
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, як того вимагають положення ст. 159 КПК України.
Таким чином, зазначені процесуальні документи могли бути отримані лише внаслідок тимчасового доступу до речей і документів, на підставі ухвали слідчого судді, суду, що має відповідати вимогам ст. 164 КПК України та використовуватися відповідно до порядку, встановленому ст. 165 КПК України.
Передавши документи з одного провадження в інше прокурор ОСОБА_31 , на переконання суду, вийшов за межі наданих йому повноважень та порушив процедуру отримання доказів.
Більше того, на момент так званого виділення зазначених матеріалів ані в першій, а ні в другій справі не було осіб з процесуальним статусом підозрюваного / а. с. 206 211, т. 2 /.
Більше того, за правилами ч.ч. 3, 4 ст. 99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язаний надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ. У порушення названих вимог закону, прокурором суду надалі копії процесуальних документів.
Беручи до уваги, що дослідженні судом процесуальні документи / а. с. 2 39, т. 3 / були отриманні до внесення відомостей до реєстру та з порушенням порядку, визначеному КПК України, що також вказує на їх недопустимість, на які не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Звертає суд увагу й на зміст протоколу обшуку від 29 серпня 2017 року / а. с. 8- 16, т. 3 / та розписок / а. с. 17 37, т. 3 /, які надані прокурором на підтвердження вини ОСОБА_5 .
Зокрема, в протоколі обшуку зазначено, що під час обшуку застосовувався технічний засіб SONY DCR SR 88 / а. с. 10, т. 3 /, однак у додатках до протоколу не зазначено носій, на якому зберігалося відео проведення цієї слідчої дії.
Прокурор не надав суду відеозапис проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, який мав місце 29 серпня 2017 року, з огляду на його відсутність.
За правилами ч. 2 ст. 104 КПК України, у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Запис, здійснений за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використанні як доказ у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим.
Відповідно до ч. 6 ст. 107 КПК України, незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
Зважаючи на позицію обвинуваченого та його захисників, та беручи до уваги відсутність відеозапису проведення обшуку 29 серпня 2017 року, що є наслідком визнання відповідної процесуальної дії та її результатів недійсними, відтак докази отримані в результаті таких слідчих та процесуальних дій є недопустимими.
Не приймає суд й до уваги, як доказ на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні, інкримінованого йому, діяння, й протокол тимчасового доступу до речей та документів від 03 березня 2018 року щодо проведення виїмки документів у ПАТ КБ « УкргазБанк » та опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 31 січня 2018 року та документи вилучені під час виїмки / а. с. 161 181, т. 2 / з огляду на наступне.
Відповідно до ухвали слідчого судді Диканського районного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року начальнику СВ Диканського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 надано доступ до речей та документів ПАТ КБ « УкргазБанк » із можливістю їх вилучення. Строк дії ухвали один місяць, тобто до 01 березня 2018 року / а. с. 133 136, т. 2 /.
За правилами ст. 164 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має, окрім іншого, зазначено й строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Оскільки документи в ПАТ КБ « УкргазБанк » начальником СВ Диканського відділення поліції, капітаном поліції ОСОБА_13 вилучені 03 березня 2018 року, тобто з порушенням місячного строку, вказаного в ухвалі слідчого судді, що є грубим порушенням вимог КПК України, документи отриманні в результаті такої процесуальної дії / протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03 березня 2018 року / а. с. 161, т. 2 /, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 03 березня 2018 року / а. с. 162, т. 2/, копія договору іпотеки № 10/2017 К МСБ від 27 березня 2017 року / а. с. 163 170, т. 2 /, копія кредитного договору № 10/2017 К МСБ від 27 березня 2017 року / а. с. 171 176, т. 2 /, копія довіреності № 34 від 19 січня 2018 року / а. с. 178, т. 2 /, копія заяви анкети на отримання кредиту / а. с. 179 - 180, т. 2 /, копія виписки з особового рахунку / а. с. 181, т. 2 /, є недопустимими доказами у справі.
Окрім цього, суд звертає увагу й на неналежність зазначених доказів, оскільки кредитний договір не вчинявся ОСОБА_5 , як фізичною особою, а був підписаний останнім, як керівником СФГ « Світанок ». У свою чергу декларування не передбачає обов`язку декларувати правочини вчинені юридичною особою.
При цьому, договір іпотеки складений ОСОБА_5 як фізичною особою, однак даний правочин є забезпечувальним в разі не виконання СФГ « Світанком » своїх зобов`язань за договором іпотеки. На момент укладання даний договір не змінював майновий стан ОСОБА_5 та не створював для останнього обов`язку здійснювати будь яке декларування.
Інші докази, надані стороною обвинувачення, є додатками чи видані на підставі зазначених вище документів, не містять в собі будь яких даних, які б вказували на наявність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки /діяння/ особи шляхом встановлення кримінально-правових /юридично значущих/ ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінальними процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою /суб`єктом злочину/ суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки /вчинку/ у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 366 1 КК України, усупереч вимогам ст. 91 КПК України за наслідками досудового розслідування залишилися недоведеними форма вина, мета і мотив його вчинення. Жоден з доказів, які надані стороною обвинувачення, не підтверджує поза розумним сумнівом наявності у ОСОБА_5 умислу на декларування недостовірної інформації за 2016 рік.
З урахуванням викладеного, суд критично відноситься до позиції сторони обвинувачення, що умисел ОСОБА_5 на декларування недостовірної інформації підтверджується фактом відкриття ним банківського рахунку № НОМЕР_2 у банку ПАТ « Креді Агріколь Банк » та отримання протягом 2016 року від СФГ « Світанок », керівником якого являється, зворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 997 943 грн. 86 коп., яка у подальшому не була задекларована, з огляду на наступне.
Так, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою для повернення /пп. 14.1.257 п.14.1ст. 14 Податкового кодексу України /
Правовою основою для отримання поворотної фінансвової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046-1053 ЦК України.
Сума поворотної фінансової допомоги при наданні її підприємству фізичною особою не розглядається як дохід такої особи, що випливає з положень пп.165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.
Як убачається з матеріалів справи, 10 листопада 2013 року між СФГ « Світанок » та ОСОБА_5 , як фізичною особою, укладено договір поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого останній надав позичальнику СФГ « Світанок » поворотну фінансову допомогу в межах суми 2 000 000 грн. 00 коп. Позичальник зобов`язувався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором / а. с. 218 219, т. 2 /.
Згідно з п. 3.2 цього Договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом їх перерахування на особовий рахунок Позикодавця, тобто ОСОБА_5 , в установі банку.
З виписки банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритому обвинуваченим у банку ПАТ « Креді Агріколь Банк », слідує, що на рахунок останнього на виконання умов зазначеного договору упровдож 2016 року СФГ « Світанок » перераховувались кошти на повернення фінансової допомоги / а. с. 120, т. 2 /.
Даних про те, що ОСОБА_5 протягом звітного періоду 2016 року отримував поворотну безвідсоткову фінансову допомогу матеріали кримінального провадження не містять.
При цьому, відповідно до примітки ст. 366 1 КК України відповідальність за цією статтею за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Як убачається із змісту пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, зважаючи на отримання останнім у фактичне користування, належних ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , земельних ділянок, що, на думку сторони обвинувачення, підтверджується фактом надання останніми власноручно написаних розписок, депутат Диканської районної ради ОСОБА_5 подав декларацію за 216 рік, де у розділі « Видатки та правочини » декларації, умисно не вніс відомості про наявні у нього, станом на 31 грудня 2016 року, видатки та правочини, вчинені у звітному періоді, на підстав яких у нього, як суб`єкта декларування, виникло право щодо використання земельних ділянок сільськогосподарсього призначення.
Таким чином, станом на 31 грудня 2016 року загальна сума сукупних видатків здійснених ОСОБА_5 за фактичне користування земельними ділянками за версією сторони обвинувачення склала 230 000 грн., що, нібито, становить понад 250 прожиткових мінімумів доходів громадян. Вказані видатки, ОСОБА_5 у декларації за 2016 рік не відображені.
Поряд з цим, стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів здійснення ОСОБА_5 правочинів, пов`язаних з набуттям ним права користування земельними ділянками, які на праві приватної власності належать ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 категорично заперечили факт укладення з ОСОБА_5 , як фізичною особою, договорів оренди земельних ділянок, а написанням розписок засвідчили лише факт отримання від останнього, як керівника фермерського господарства « Світанок », готівкових коштів, які через короткий проміжок часу були повернуті останньому.
Про відсутність укладених обвинуваченим з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 договорів оренди земельних ділянок свідчить й Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / а. с. 63, 70 71, т. 2 /.
Зважаючи на те, що факт передання земельної ділянки у користування засвідчується виключно договором оренди нерухомого майна, який є укладеним з моменту його державної реєстрації, суд вважає надані стороною обвинувачення розписки неналежним доказом у страві / а. с. 15 16, т. 2 /.
Виключно наявність будь-якого права на об`єкт декларування /власності, оренди чи іншого права користування / породжує обов`язок декларувати такий об`єкт незалежно від фактичного користування станом на кінець звітного періоду.
Поряд з цим, виходячи з розміру прожиткового мінімуму доходів громадян, який відповідно до Закону України « Про Державний бюджет України на 2016 рік » станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн. 00 коп. та, нібито, загальної суми сукупних видатків ОСОБА_5 , яка, станом на 31 грудня 2016 року, становить 230 000 грн. 00 коп., сторона обвинувачена дійшла помилкового висновку, що її розмір перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян / 250х1 378 = 344 500 /, що в цілому виключає відповідальність ОСОБА_5 у цій частині, пред`явленого обвинувачення.
Зважаючи на те, що слідчим, прокурором, всупереч вимогам ст. 92 КПК України, не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки докази, на які посилається сторона обвинувачення, як на доведеність провини останнього у вчиненому, базуються виключно на припущеннях, відтак не можуть бути визнанні достатніми для доведення пред`явленого обвинувачення і відповідно для визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України.
Таким чином, суд дотримуючись принципів змагальності сторін та свобод в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив всі умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення й захисту докази, надавши їм належну оцінку, приходить до висновку, що в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували пред`явлене йому прокурором обвинувачення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо наявності в діянні обвинуваченого інкримінованого злочину, відтак суд приходить до висновку про виправдання ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю прокурором складу правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України.
При прийнятті такого рішення, суд також виходив з того, що особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається виключно на сторону обвинувачення.
Про недопустимість порушення такого принципу Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах « Тельфнер проти Австрії » від 20 березня 2001 року, « Капо проти Бельгії » від 13 січня 2005 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався, процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 1 КК України, - виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Роз`яснити ОСОБА_5 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження у порядок та спосіб, визначений Законом України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ».
На вирок може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцять днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя:
