ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/1958/17

адміністративне провадження №К/9901/17832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання протиправним висновку, визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017, прийняту у складі головуючого судді Шляхової О.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017, прийняту у складі колегії суддів: Бегунца А.О. (головуючий), Старостіна В.В., Рєзнікової С.С.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просив суд:

1.1. визнати протиправним висновок ГУ ДМС України в Харківській області «Про результати перевірки матеріалів, щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 » від 20.09.2016 та скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 20.09.2016 № 04/1-223571 громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

1.2. визнати неправомірною відмову ГУ ДМС України в Харківській області щодо не здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 20.04.2017 замість втраченої та зобов`язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 20.04.2017 замість втраченої;

1.3. стягнути з ГУ ДМС України в Харківській області на користь громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 1280 гривень 00 копійок здійснених ним судових витрат;

1.4. встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

1.5. зобов`язати ГУ ДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , 14.04.2017 звернувся із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_8 від 07.06.2012.

3. Однак, 19.04.2017 позивач отримав висновок, в якому йому було повідомлено, що серед знайдених та вилучених документів на ім`я громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 у Слобідському відділі поліції ГУ НП у Харківський області посвідчення не значаться.

4. Надалі позивач 20.04.2017 звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області та просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні від 07.06.2012 НОМЕР_8 в порядку, встановленому для її обміну.

5. Відповідач у встановлений законом строк не здійснив оформлення позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої та відмовив позивачу у видачі посвідки. Позивач вважає, що відповідачем порушено законодавство України, порушено його права, свободи та законні інтереси.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Харківській області 11.05.2005 на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III «Про імміграцію» (чоловік іммігрантки), позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну та 11.05.2005 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , терміном дії - безстроково, з подальшою реєстрацією за адресою: АДРЕСА_2 .

8. Громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну у зв`язку з тим, що його дружина, громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Київській області від 10.08.2004 була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_9 .

9. У подальшому Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі дозволу на імміграцію в Україну позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_8 від 07.06.2012, термін дії - безстроково.

10. За матеріалами справи судами з`ясовано, що у вересні 2016 року позивач звертався до ГУ ДМС України в Харківській області щодо отримання громадянства дитині.

11. Рішенням ГУ ДМС України у Харківській області від 20.09.2016 № 04/1-223571 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», виданий 11.05.2005.

12. У подальшому, позивач звернувся з заявою від 14.04.2017 до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_8 від 07.06.2012, яка була зареєстрована до ЖЄО від 14.04.2017 № 8095.

13. Позивачем 19.04.2017 отриманий висновок Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області, яким повідомлено, що серед знайдених документів та вилучених документів на ім`я громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 - не значаться.

14. 20.04.2017 позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою стосовно здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання у зв`язку із її втратою.

15. 14.04.2017 представник позивача звернулась до ЧЧ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання та щодо встановлення стану чинності прийнятого рішення відносно громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання.

16. Як установлено судами, ГУ ДМС України в Харківський області обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснив та 26.04.2017 прийняв рішення за результатами розгляду заяви позивача від 20.04.2017 про відмову у видачі посвідки.

17. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням ГУ ДМС України в Харківській області, звернувся до суду цим з позовом за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.07.2017 позовні вимоги задовольнив частково.

19. Визнав протиправним висновок ГУ ДМС України в Харківської області «Про результати перевірки матеріалів, щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 » від 20.09.2016.

20. Скасував рішення ГУ ДМС України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 20.09.2016 № 04/1-223571 громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21. Визнав неправомірною відмову ГУ ДМС України в Харківський області щодо не здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 за заявою від 20.04.2017 замість втраченої.

22. Зобов`язав ГУ ДМС України в Харківський області повторно розглянути питання щодо здійснення оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 за заявою від 20.04.2017 замість втраченої.

23. Стягнув з ГУ ДМС України в Харківський області на користь громадянина В`єтнаму Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 1280 гривень здійснених ним судових витрат.

24. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

25. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, не дотримуючись порядку скасування дозволу на імміграцію, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування принципу пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а саме, не запросив позивача для надання особистих пояснень та не вручав копію даного рішення, та не вилучав посвідку на постійне проживання.

26. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.10.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

27. ГУ ДМС України в Харківський області звернулося з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

28. У касаційній скарзі відповідач, зокрема, вказує, що оскаржуваний висновок ГУ ДМС України в Харківський області від 20.09.2016 є законним та обґрунтованим, з огляду на ті обставини, що дозвіл на імміграцію в Україну від 11.05.2005 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 11.05.2005 та серії НОМЕР_8 від 07.06.2012, надані громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 оформлені на підставі документів, що втратили чинність, а отже підлягають скасуванню.

29. Позивач відзиву на касаційну скаргу ГУ ДМС України в Харківський області не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

30. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України регулювався Законом України від 04.02.1994 № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, що діяла на момент надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну; далі - Закон № 3929-XII), відповідно до частин першої-другої статті 2 якого, іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

32. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

33. Статтею 3 означеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

34. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

35. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 07.06.2001 № 2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-ІІІ).

36. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

37. Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

38. Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

39. Так, за приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 6 Закону №2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

40. Відповідно до статті 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні), дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

41. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 4 Закону №2491-ІІІ квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

42. Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

43. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

44. Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

45. Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

46. У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

47. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

48. Статтями 10, 11 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час оформлення посвідки) встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

49. Статею 12 Закону №2491-ІІІ встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

50. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 N 1983 (далі - Порядок № 1983).

51. У відповідності до підпункту 2 пункту 2 цього Порядку N 1983 (в редакції, яка діяла на час надання посвідки) рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме, зокрема, батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

52. Відповідно до пунктів 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

53. Згідно пункту 24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

54. Відповідно до пункту 3.18 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства можуть звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов`язані негайно повідомити органу внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п`яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Територіальний орган або підрозділ ДМС видає довідку іноземцеві та особі без громадянства про звернення із заявою про втрату посвідки (у разі відсутності довідки органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі.

55. Пунктами 4.1-4.6 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 № 681, встановлено, що обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

56. Прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі «Примітки» робиться запис «Обмін».

57. Працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

58. За результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п`ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки ( п. 4.6. Тимчасового порядку).

59. Крім того, в силу положень пункту 22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 ( надалі - Порядок), у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

60. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов`язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п`яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

61. Пунктом 15 зазначеного Порядку унормовано, що для обміну посвідки подаються:1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та його копія;3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

62. Відповідно до пункту 11 Порядку, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

63. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

64. Наслідком скасування неправомірного висновку (рішення) відповідача, є автоматичне поновлення порушених прав позивача у вигляді поновлення посвідки на постійне проживання в Україні.

VI. Позиція Верховного Суду

65. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

67. Як убачається із установлених судами обставин справи, рішенням відділу ГІРФО УМВС України в Харківській області 11.05.2005 ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання терміном дії безстроково.

68. Позивач отримав дозвіл на імміграцію з підстав визначених пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», в зв`язку з тим, що його дружина громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 мала такий дозвіл та була іммігрантом.

69. Судами попередніх інстанцій установлено, що при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні міграційний орган досліджував правові підстави залишення на постійне проживання на території України громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 та перевіряв наявні документи.

70. Для отримання дозволу на імміграцію позивачем були надані усі необхідні документи у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про імміграцію». Будь-яких зауважень до наданих документів на момент отримання дозволу у УГІРФО ГУМВС України в Харківській області не виникло. Надані документи на момент отримання дозволу були чинні. Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, на момент отримання дозволу, визначених статтею 10 вказаного Закону не зазначено.

71. 20.09.2016 Рішенням ГУ ДМС України у Харківській області від № 04/1-223571 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», а саме: «в інших випадках, передбачених законами України».

72. Як убачається зі змісту оскаржуваного висновку «Про результати перевірки матеріалів, щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 » від 20.09.2016, підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача стало те, що дозвіл на імміграцію в Україну від 11.05.2005 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 11.05.2005 та серії НОМЕР_8 від 07.06.2012, надані позивачу, оформлені на підставі документів, що втратили чинність, а тому підлягали скасуванню.

73. Відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

74. Законом №2491-ІІІ установлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну зі змісту якого убачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. При посиланні на пункт 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» має бути зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну, крім тих, що наведені у статті 12 Закону.

75. Проте оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування статей 12, 13 Закону №2491-ІІІ для скасування дозволу на імміграцію позивачу.

76. Твердження відповідача про те, що відпали обставини, на підставі яких ОСОБА_1 отримав дозвіл на міграцію, оскільки дружині позивача громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 наказом ДМС України від 15.03.2016 № 36 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну спростовуються постановою Харківського окружного адміністративного суд від 26.10.2016 по справі № 820/3221/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017, якою визнано протиправним висновок Управління ДМС України в Київській області від 22.02.2016 відносно ОСОБА_2 (жінки позивача), скасовано пункт 10 (підпункти 10.1-10.3) наказу ДМС України «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» від 10.03.2016 № 36.

77. На виконання рішення суду по справі № 820/3221/16 дружина позивача, ОСОБА_2 , зверталась до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання та 30.01.2017 була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_10 .

78. При таких обставинах Верховний Суд погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, що вказана відповідачем підстава для скасування позивачу 20.09.2016 рішення про надання дозволу на імміграцію не може бути визнана як законна та прийнята до уваги, оскільки відпали обставини, що зумовили ГУ ДМС України у Харківській області скасувати дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 11.05.2005 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .

79. Також Верховний Суд підтримує позицію судів попередніх інстанцій про те, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача у спірних відносинах є визнання неправомірною відмову ГУ ДМС України в Харківський області щодо не здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 за заявою від 20.04.2017 замість втраченої та зобов`язання ГУ ДМС України в Харківський області повторно розглянути питання щодо здійснення оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні позивачу за заявою від 20.04.2017 замість втраченої.

80. Доводи касаційної скарги таких висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

81. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

82. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

83. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року у справі № 820/1958/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко