ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/17429/16

адміністративне провадження №К/9901/45188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

за участю представників позивача, відповідача та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018р. (судді - Бужак Н.П., Троян Н.М., Глущенко Я.Б.) у справі за її позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбуд-2», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення 5-тої сесії XXIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 19.12.2002 р. №73 "Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень", (далі - оскаржуване рішення №73);

- визнати протиправним та скасувати п. 3 рішення 33-ої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 24.09.2015 р. №6 "Про припинення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, укладених між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ "Житлоінбуд", ТОВ "Житлоінбуд-2" та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Житлоінбуд-2", (далі - оскаржуване рішення №6);

- визнати протиправним та скасувати рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05.05.2016 р. №91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "Житлоінбуд-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 " , (далі - оскаржуване рішення №91);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі запис, внесений на підставі оскаржуваного рішення №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що в результаті прийняття оскаржуваних рішень сільською радою порушено вимоги земельного, лісового, містобудівного та іншого законодавства, а також її права та права територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка на безпечне природне середовище та користування природніми об?єктами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 5-тої сесії XXIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19.12.2002 р. №73 "Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень".

Визнано протиправним та скасовано п. 3 рішення 33-ої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24.09.2015 р. №6 "Про припинення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, укладених між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ "Житлоінбуд", ТОВ "Житлоінбуд-2" та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Житлоінбуд-2".

Визнано протиправним та скасовано рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.05.2016 р. №91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "Житлоінбуд-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ".

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі запис, внесений на підставі рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.05.2016 р. № 91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "Житлоінбуд-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2017р. скасовано, та ухвалено нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач не погодилась з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що під час розгляду справи апеляційним судом не з`ясовано всіх обставин справи, які мають значення для ухвалення законного рішення, а також неправильно застосовано норми законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

У відзиві на касаційну скаргу, третя особа просила у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників осіб, які беруть участь у справі перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 5-ї сесії ХХІУ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №73 від 19.12.2002р. змінено цільове призначення земельних ділянок під лісами, класифіковано їх як зелені насадження в межах населеного пункту, які не віднесені до категорії лісів, площею 37,2 га.

Зазначене рішення прийняте у зв?язку з введенням в дію Земельного Кодексу України в редакції від 25.10.2001р., статтею 55 ЗК України якого передбачено, що до земель лісового фонду не належать землі, зайняті, зокрема зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

Також судами встановлено, що у комунальній власності Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради перебуває земельна ділянка, загальною площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку".

26.08.2008р. між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та ТОВ "Житлоінбуд" укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048.

15.05.2010р. між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ "Житлоінбуд" та ТОВ "Житлоінбуд-2" укладено договір суборенди земельної ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048.

Рішенням 23 сесії У скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.07.2010р. утворено паркову зону для організації відпочинку населення села Петропавлівська Борщагівка на землях запасу територіальної громади, земельна ділянка орієнтованою площею 1,5 - 2,0 га, яка знаходиться в районі Великої Кільцевої дороги на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.

Рішенням 33-ї сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24.09.2015р. №6 припинено договір оренди земельної ділянки, укладений 26.09.2008р. між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та ТОВ "Житлоінбуд", припинено договір суборенди земельної ділянки від 15.05.2010р., між сільською радою, ТОВ "Житлоінбуд" та ТОВ "Житлоінбуд-2".

Пунктом 3 цього рішення вирішено укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Житлоінбуд-2".

05.05.2016р. на сьомій сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, перше пленарне засідання, затверджено розроблений ТОВ "НВФ "Геопроект" проект землеустрою зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 1,8000 га, що перебуває у користуванні на умовах оренди ТОВ "Житлоінбуд-2" із земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222485901:01:049:0048).

Крім того, змінено цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на умовах оренди у ТОВ "Житлоінбуд-2", площею 1,8000 га із земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, під будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови, під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об`єктами соціальної сфери та відпочинку на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є мешканкою села Петропавлівська Борщагівка, а тому зацікавлена у збереженні зелених насаджень, недопущенні проведення незаконної забудови та у забезпеченні розвитку території села і екологічної безпеки.

При цьому суд виходив з того, що Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою протиправно змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки в порушення вимог Земельного кодексу України, будь-яких рішень про передачу земельних ділянок лісового фонду у власність або у користування, їх вилучення (викупу) чи про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення радою не приймалось, проект землеустрою не затверджувався.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №73 є протиправним, оскільки воно прийнято за відсутності згоди державного органу лісового господарства області щодо переведення лісових земель до іншої категорії, за відсутності підстав для зміни їх цільового призначення, а також за відсутності відповідного проекту землеустрою та затверджених генерального плану населеного пункту, місцевих правил забудови та схеми планування територій.

Також суд дійшов висновку щодо протиправності п. 3 оскаржуваного рішення №6, оскільки таке прийняте за відсутності відповідної містобудівної документації, а саме: плану зонування та детального плану території (як окремої території, де розташована земельна ділянка, так і території усього населеного пункту), затверджених відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада не мала права передавати земельну ділянку у користування ТОВ "Житлоінбуд-2" для містобудівних потреб.

Що стосується оскаржуваного рішення №91, то суд виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до другої зони (зони обмежень) округу санітарної охорони, в межах території якої забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Натомість, під час прийняття вказаного рішення, відповідачем зазначені обставини не враховано, що призвело до порушення режиму використання та санітарної охорони землі оздоровчого призначення, оскільки змінене цільове призначення земельної ділянки передбачає будівництво житлового будинку та видалення зелених насаджень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що обов`язковою умовою для звернення до адміністративного суду повинно бути порушення прав та інтересів фізичної особи відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень. В свою чергу, позивач не надала доказів порушення її прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Суд дійшов висновку, що посилання позивача на порушену по факту кримінальну справу та існування позовів в судах як самого позивача, так й інших осіб щодо забудови у с. Петропавлівська Борщагівка, не може бути доказом порушення прав саме позивача, оскільки сам факт порушення кримінальної справи по факту без постановлення відповідного рішення у кримінальній справі не можна вважати належним доказом, як не можна вважати належним доказом численні звернення громадян до судів з позовами щодо незаконного будівництва на території с. Петропавлівська Борщагівка.

Враховуючи, що позивачем до суду не надано доказів порушення оскаржуваними рішеннями її прав, свобод чи інтересів в публічно-правових відносинах, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що під час прийняття оскаржуваних рішень Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада діяла у межах наданих їй повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом.

Вирішуючи позовні вимоги в частині оскарження рішень Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №6 від 24.09.2015р. (яким припинено договори оренди та суборенди земельної ділянки, а також укладено договір оренди), №91 від 05.05.2016р. (яким затверджено проект землеустрою ТОВ «Житлоінбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки) та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі запис, внесений на підставі оскаржуваного рішення №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим.

Так, за правилами частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 7 частини 1 зазначеної статті суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних/господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №826/1656/18 та від 14.11.2018р. у справі №826/7619/16.

В ході розгляду справи встановлено, що право звернення до суду позивач обгрунтовує порушенням її, як мешканки села Петропавлівська Борщагівка, та членів громади права на безпечне довкілля та користування природніми об?єктами внаслідок класифікації спірної земельної ділянки як ділянки із зеленими насадженнями в межах населеного пункту, які не віднесені до категорії лісів, що на її думку створює підстави для оскарження рішень Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №73 від 19.12.2002р., а також рішення №6 від 24.09.2015р. "Про припинення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, укладених між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ "Житлоінбуд", ТОВ "Житлоінбуд-2" та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Житлоінбуд-2" та рішення від 05.05.2016 р. №91 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ "Житлоінбуд-2" щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ".

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №809/739/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2018р. дійшла наступного правового висновку.

«При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунттям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З доводів позивача, змісту позовних вимог та встановлених у цій справі обставин убачається, що особа звернулась до адміністративного суду за захистом свого права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке на його думку, порушене у зв`язку передачею іншій особі для ведення фермерського господарства в оренду земельної ділянки, на якій орендар здійснює будівництво відгодівельного свинокомплексу.

Оскаржуваний Наказ про затвердження проекту документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки вичерпав свою дію у зв`язку з його виконанням та виникненням у особи на підставі укладеного з відповідачем договору оренди права користування земельною ділянкою.

Таким чином, цей спір стосується приватноправових відносин, адже існує речове право особи на земельну ділянку, що виникло в результаті та після реалізації Наказу, і вирішення питання правомірності набуття цією фізичною особою такого права, як і питання щодо порушення прав позивача внаслідок неправомірного використання земельної ділянки, має здійснюватися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.».

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 24.02.2015р. (справа №21-34а15), сформовано правовий висновок, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.04.2018р. (справа №676/3596/16-а), який полягає в наступному:

«При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб`єктами підприємницької діяльності.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.».

Судами встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення сільської ради №6 від 24.09.2015р. третя особа ТОВ «Житлоінбуд-2» набула право користування земельною ділянкою, правомірність набуття якого позивачем ставиться під сумнів.

Таким чином оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень було реалізоване шляхом укладення договору оренди, в зв?язку з чим між його сторонами виникли взаємні майнові права і обов`язки, що притаманне для цивільних (господарських) правовідносин.

Крім того, у постанові від 18.04.2018р. №381/3752/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку.

«Зміна цільового призначення земельної ділянки та подальша реєстрація права власності на неї здійснюється на підставі заяви власника цієї ділянки, а відповідний орган місцевого самоврядування за результатами розгляду такої заяви в місячний строк приймає відповідне рішення.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення відповідача, по суті, є реалізацією волі власника на зміну цільового призначення належної йому на праві власності земельної ділянки.».

Оскільки у справі, що розглядається затвердження проекту землеустрою рішенням сільської ради від 05.05.2016р. №91 безпосередньо пов?язане з укладенням договору оренди земельної ділянки між сільською радою, як землевласником, і третьою особою, як землекористувачем, таке рішення передбачає внесення відповідних змін до раніше укладеного договору оренди і таке рішення на час розгляду справи реалізоване учасниками спірних правовідносин, що вказує на те, що вимоги про його скасування та скасування запису в Поземельній книзі є похідними від вимоги про скасування рішення про укладення договору оренди спірної земельної ділянки і переслідує мету запобігти використанню цієї ділянки за цільовим призначенням землекористувачем, який повинен виступати відповідачем у такому спорі нарівні з відповідним органом місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір між членом територіальної громади та органом місцевого самоврядування з приводу реалізації повноважень останнього як власника земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою, що мало наслідком набуття третьою особою права відповідає ознакам цивільно-правового спору і залежно від суб?єктного складу учасників підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства, в зв?язку з чим не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 3 рішення 33-ої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 24.09.2015р. №6 «Про припинення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, укладених між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ «Житлоінбуд», ТОВ «Житлоінбуд-2» та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Житлоінбуд-2»; визнання протиправним та скасування рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05.05.2016 р. №91 «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ «Житлоінбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1»; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі запис, внесений на підставі оскаржуваного рішення №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача від 19.12.2002р. №73.

Такі позовні вимоги становлять самостійний предмет позову і обгрунтовані необхідністю захисту прав позивача та мешканців територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка у сфері екології, безпечного довкілля та користування природніми об?єктами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин Лісовим кодексом України у відповідній редакції, було передбачено класифікацію лісів, заходи контролю за захистом, використанням та відтворенням лісів.

Статтею 96 ЛК України передбачено, що державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету.

Відповідно до зазначеної статті Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення обліку лісів і державного лісового кадастру (постанова КМ України від 27.09.1995р. №767).

Для утримання в належному стані, створення та формування високодекоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень в містах та інших населених пунктах України було затверджено Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України (наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 29.07.1994 року №70 (чинний до 10.04.2006 р.).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що таке рішення порушує права позивачки і що таке рішення в порушення вимог законодавства прийняте відповідачем без погодження з відповідним органом лісового господарства.

Приймаючи протилежне за змістом рішення і відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині апеляційний суд виходив з того, що рішення відповідача від 19.12.2002р. №73 права позивача не порушує і доказів його непогодження у встановленому законом порядку суду не надано.

Разом з тим, такі протилежні за змістом висновки судів щодо порушення чи не порушення прав позивача грунтуються виключно на самому рішенні відповідача про переведення лісів у категорію зелених насаджень.

Водночас, в порушення вимог процесуального закону щодо законності та обгрунтованості судового рішення суди попередніх інстанцій не з?ясували, яким чином оскаржуване рішення порушує права позивача, чи внаслідок його прийняття відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень і чи порушуються права позивача в разі, якщо таке вирубування чи знищення не відбуваються.

Крім того, із змісту оскаржуваного рішення від 19.12.2002р. №73 вбачається, що земельні ділянки площею 37,2 га, що класифікуються як ліси 1 групи знаходяться в межах населеного пункту відповідно до проекту формування території меж Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради за №ХХІІ-3/2-6 1995 року та згідно рішення 12-ої сесії ХХІV скликання від 26.12.1997р.

Судами попередніх інстанцій такі рішення досліджені не були, факт віднесення земельних ділянок площею 37,2 га на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради до категорії лісів на підставі відповідних доказів не перевірено, хоча відповідач у своїх запереченнях такі обставини заперечував як і сам факт наявності оскаржуваного рішення.

Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що крім захисту безпосередньо прав позивачки її також подано і на захист прав територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка, однак судами не з?ясовано чи уповноважена позивач представляти інтереси територіальної громади села Петропавлівська-Борщагівка і якими документами такі повноваження підтверджено.

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необгрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ).

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 5-тої сесії XXIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 19.12.2002 р. №73 підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 238, 340, 341, 349, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018р. та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2017р. у даній справі скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування п. 3 рішення 33-ої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 24.09.2015р. №6 «Про припинення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, укладених між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ТОВ «Житлоінбуд», ТОВ «Житлоінбуд-2» та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Житлоінбуд-2»,

- визнання протиправним та скасування рішення 7-ої сесії VІІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05.05.2016 р. №91 «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ «Житлоінбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 »,

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати в Поземельній книзі запис, внесений на підставі оскаржуваного рішення №91, про зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, - закрити.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 5-тої сесії XXIV скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 19.12.2002 р. №73 «Про переведення лісів 1 категорії в категорію зелених насаджень», справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

І.В. Желєзний

В.М. Кравчук