ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року

Справа № 160/6259/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484, надіслану на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною собою-підприємцем з серпня 2002 року до лютого 2004 року;

- в лютому 2004 року був прийнятий на посаду водія до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» (правонаступник – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»);

- у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» позивач працює по теперішній час, а тому обов`язок сплати єдиного соціального внеску покладено на роботодавця;

- з листопада 2017 року є інвалідом третьої групи та моє право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів, що підтверджується посвідченням №057934;

- позивачем зазначено, що вимога може виноситись та надсилатись платнику єдиного внеску виключно при наявності акту перевірки, яким має встановлюватись порушення чинного законодавства, або ж за наявності заборговановсті на кінець конкретного місяця (тобто одного місяця). Вимога не може виноситись та надсилатись без проведення перевірки та складання відповідного акту з відповідним донарахуванням суми єдиного внеску у тому випадку, якщо порушення полягає у несплаті єдиного внеску за період більше одного місяця;

- з урахуванням викладеного, позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 10.05.2019 року № Ф-94927-56/484 зі сплати єдиного внеску (недоїмки) в сумі 7958,06 грн., винесена та направлена з порушенням закону.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , інформації щодо податкового боргу, який став підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, з розрахунком його складових, у позивача – надати інформацію щодо звернення до державного реєстратора із документами, що подаються для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а в разі звернення – надати належним чином засвідчені копії доказів такого звернення.

31.07.2019 від позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло повідомлення про неможливість надання доказів, в якому зазначив, що до державного реєстратора із документами щодо припинення підприємницької він не звертався, а тому надати докази відповідного звернення не має можливості.

13.08.2019 від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.08.2002 року та на теперішній час відсутня реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;

- відповідач зазначає, що позивач як фізична особа-підприємець має основний вид діяльності за кодами КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; Код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 65.11 Страхування життя (основний); Код КВЕД 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя, що не є тотожнім з посадою водія автомобіля в цеху пасажирського автотранспорту і ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг» та не є власником транспортних засобів цього підприємства, а отже саме ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець;

- податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- станом на 30.04.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 було автоматично розраховано нарахування єдиного внеску, а саме: за 2017 рік у сумі 7040 грн. (704 грн*10 місяців), граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2019 року у сумі 918,06 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.

- пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 надано право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів;

- загальна сума заборгованості на 30.04.2019 року становила 7958,06 грн., на підставі цих даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

23.08.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, у відповідачем на надано жодних актів, які б підтверджували проведення відповідної перевірки, та є підставою для складання наданої йому вимоги; надані відповідачем у відзиві ІКП не є актами перевірки, а отже не є належними та допустимими доказами; зазначає, що чинне законодавство України не визначає такого обов`язку щодо одночасної подвійної сплати єдиного внеску за одну й ту ж особу у роботодавця та фізичної особи-підприємця.

Відповідач правом на надання заперечення не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Криворізькій південній державній податковій інспекції Криворізькому південному управлінні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 20.08.2002 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.02.2004 року був прийнятий на посаду водія автомобіля в Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», яке згодом було перетворено в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на якому працює по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки, наявної в матеріалах справи.

Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.2017 року, ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Станом на 30.04.2019 року за даними інтегрованої картки платника (далі – ІКП) по ФОП ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка у розмірі 7958,06 грн., у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484 на вищезазначену суму.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 2464-VI), Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі- Інструкція №449).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п. 5 та п.5-1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В ч. 5 ст. 8 вищезазначеного Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн, отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як (3200 грн. х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 грн (4173,00 х 22 відсотки).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно п.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, п. 5 та п. 5-1 ч.1 ст. 4 Закону№ 2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до п. 1, 4 ч. 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той час п.4 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI встановлює, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки):

- формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень;

- окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк;

- є виконавчим документом.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, суд не погоджується з доводами позивача про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки контролюючим органом не було проведено перевірку, у зв`язку з тим, що вищенаведеними нормами передбачено, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2013 № 755-IV (далі - Закон України № 755-IV) єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (далі - ЄДР) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з ЄДР.

Статус документів та відомостей, внесених до ЄДР передбачений ст. 10 Закону України № 755-IV. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою стороною.

Таким чином, взяття та зняття з обліку платників податків контролюючими органами здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами. Обмін відомостями (запитами) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється в порядку інформаційної взаємодії між ЄДР.

Отже, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець в Криворізькій південній державній податковій інспекції Криворізькому південному управлінні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 20.08.2002 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інтегрованої картки платника, судом встановлено, що станом на 30.04.2019 року відповідачем ФОП ОСОБА_1 було здійснено нарахування єдиного соціального внеску наступним чином:

- за 2017 рік у сумі 7040 грн, граничний строк сплати до 09.02.2018 року (704 грн * 10 місяців);

- 1 квартал 2019 року у сумі 918,06 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року (1 місяць).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплата вищезазначених сум не здійснювалась.

У зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484 на загальну суму 7958,06 грн.

Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги від 10.05.2019 № Ф-94927-56/484 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки скаржник є фізичною особою - підприємцем (з 20.08.2002 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В той час, згідно п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками не звільняються від сплати єдиного внеску. Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, оскільки за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у п. 4 та 5-1 ч.1 ст. 4, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, позивач є інвалідом 3 групи з 20.11.2017 року, що підтверджується копією посвідчення серії Є за № НОМЕР_2 .

З аналізу вищезазначеної норми, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з листопада 2017 року має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI.

Отже, контролюючим органом при розрахунку сум за 2017 рік було враховано даний факт, а тому оскаржувана вимога за даний період у сумі 7040 грн. була сформована відповідачем правомірно, а наведені позивачем доводи в цій частині не дають підстав для її скасування.

В той час нарахування за 1 квартал 2019 року контролюючим органом здійснено без врахування вищезазначеної норми, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №94927-56/484 в частині нарахування єдиного соціального внеску у сумі 918,06 грн. є неправомірною.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, наявною в матеріалах справи.

Оскільки судом задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 частково, то пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області становить 88,37 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-94927-56/484 у сумі 918,06 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 88,37 грн (вісімдесят вісім гривень тридцять сім копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя

І.В. Юхно