Справа № 522/10921/19

Провадження №2-а/522/724/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Дяченко Юрія Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №000528 від 18.06.2019 року та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 01.07.2019 року звернувся позивач із вказаною позовною заявою та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Дяченка Ю.В. про накладення адміністративного стягнення № 000528 від 18.06.2019 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач обіймає посаду директора ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА". 13.06.2019 року відповідач разом з державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища ОСОБА_2 А.Я. прибув за місцезнаходженням Товариства з метою проведення планової перевірки, однак не були допущені до перевірки у зв`язку з тим, що використовували форму Акту, затверджену Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 09.08.2017 року. Відповідно до цього Наказу, уніфікований акт розроблявся на основі Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 (надалі по тексту - Постанова № 752), яка вже втратила чинність. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. № 342 (надалі по тексту Постанова № 342), були затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Таким чином, органи державного нагляду були зобов`язані переглянути уніфіковані форми актів, що розроблялися на підставі нечинної наразі Постанови № 752, та привести їх у відповідність до нових Методик. Однак, на даний час, така уніфікована форма акту залишається незатвердженою Мінприроди.

Таким чином, на момент прибуття на перевірку у відповідача була відсутня уніфікована форма акту, яка відповідала б вимогам законодавства, а саме - діючій Постанові № 342, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

У зв`язку з цим, на підставі ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ("надані документи не відповідають вимогам Закону"), позивач одразу відмовив інспекторам у допуску до перевірки.

Будь-яких рішень чи документів за фактом такої відмови інспекторами 13.06.2019 р. не приймалося та не складалося, відповідно.

18.06.2019 року посадові особи Інспекції повторно прибули за місцезнаходженням Товариства для проведення планового заходу, однак не були допущені з тих самих підстав. В результаті, відповідачем був складений Акт перевірки № 104/04, в якому зазначено, що перевірка не проведена у зв`язку із недопуском.

Окрім того, відповідачем відносно позивача був складений протокол № 000536 про адміністративне правопорушення за ст. 1885 КУпАП. До нього було долучено пояснення позивача з обґрунтуванням правомірності недопуску до перевірки. Того ж дня відповідач виніс постанову № 000528 від 18.06.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. 00 копійок, у зв`язку із відмовою в допуску до перевірки.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у Інспектора були відсутні правові підстави для проведення перевірки за відсутності уніфікованої форми акту, яка відповідала б вимогам законодавства, в діях позивача відсутній склад правопорушення, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем були допущені процесуальні порушення, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Сизоненко Л.Р. позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що ним було використано діючу форму акту, затверджену наказом Міністерстваекології та природних ресурсів України «303 від 09.08.2017 року. Даний наказ станом на день прибуття на адресу місцезнаходження ТОВ "ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА" був чинним та ніким не скасованим. Окрім цього, відповідач вважає, що не затвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якої дії щодо проведення перевірки можуть бути визнані протиправними.

Представник Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Файчук Я.В. проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.06.2019 року Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу було видано направлення № 000112 на проведення планової перевірки ТОВ «Пріста Ойл-Україна» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в термін з 13.06.по 26.06.2019 року.

Як зазначив позивач, 13.06.2019 року відповідач разом з державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища ОСОБА_2 А.Я. прибув за місцезнаходженням Товариства з метою здійснення планового заходу державного нагляду у формі перевірки. На підставі ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Товариство скористалось правом недопуску посадових осіб Інспекції до її здійснення. 13.06.2019 року будь-яких рішень чи документів за фактом відмови у допуску інспекторами не приймалося та не складалося відповідно.

18.06.2019 року вказані особи знову прибули за місцезнаходженням Товариства для проведення перевірки, однак не були допущені з вищевказаних підстав. В результаті, посадовими особами Інспекції був складений Акт перевірки № 104/04, в якому зазначено, що перевірка не проведена у зв`язку із недопуском.

Окрім того, 18.06.2019 року відповідачем відносно позивача як відповідальної посадової особи Товариства було складено протокол № 000536 про адміністративне правопорушення за ст. 188-5 КУпАП та винесено постанову № 000528 від 18.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. 00 копійок.

Згідно з постановою, позивач допустив невиконання законних розпоряджень посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КпАП України).

В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 188-5 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків.

Підставою для адміністративної відповідальності є невиконання саме законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам.

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) територіальні органи Держекоінспекції керуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд, державний нагляд (контроль) здійснюється, в тому числі, за принципом здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Відсутність правомірності, законності розпоряджень чи приписів органу влади зумовлює відсутність складу адміністративного правопорушення.

Пунктом 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи державного нагляду здійснюються у спосіб та за формою, які встановлюються законами.

Судом взято до уваги доводи позивача про те, що станом на момент прибуття на перевірку у відповідача була відсутня уніфікована форма акту, яка відповідала б вимогам законодавства Постанові № 342 та, відповідно, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а за таких обставин відсутні правові підстави для її проведення.

Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, серед іншого:

- не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;

- дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Окрім цього, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлені вимоги як до самого змісту уніфікованої форми акту, так і порядку його розробки та затвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону, Державна регуляторна служба України (надалі Держрегуляторслужба) розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує:

- Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (надалі Методика розроблення критеріїв), та

- Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (надалі Методика розроблення уніфікованих форм актів).

На підставі Методики розроблення критеріїв, орган державного нагляду визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Окрім того, залежно від ступеня ризику орган державного нагляду визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 10.05.2018 року були затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

Пунктом 2 вказаної постанови було визнано такою, що втратила чинність Постанову № 752 "Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)".

Відповідно до п. 4 Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду, затвердженої Постановою № 342, органи державного нагляду зобов`язані переглядати уніфіковані форми актів у разі внесення змін до нормативно-правових актів, на підставі яких розроблений перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду, або прийняття нових нормативно-правових актів у відповідній сфері державного нагляду.

Таким чином, органи державного нагляду, в т.ч. Державна екологічна інспекція України, були зобов`язані переглянути уніфіковані форми актів, що розроблялися на підставі нечинної наразі Постанови № 752, та привести їх у відповідність до нових Методик.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені Законом про державний нагляд, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "East/West Alliance Limited" проти України" зазначено, що вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У своєму рішенні по справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема:

- на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

- державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

- ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що невиконання органом державного нагляду обов`язку щодо своєчасного затвердження уніфікованої форми акту, яка відповідає вимогам законодавства, позбавляє його можливості проводити перевірки. Спроби ж Інспекції проводити перевірки без затвердженої нової форми уніфікованої форми акту є незаконними та надають суб`єкту господарювання право не допускати орган державного нагляду до здійснення перевірки.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача щодо законності використання уніфікованої форми акту, зважаючи на чинність наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 09.08.2017 р., оскільки чинність самого наказу не ставиться під сумнів. Натомість, йдеться про невідповідність форми акту, затвердженої таким наказом, вимогам нормативно-правових правових актів вищої юридичної сили та наслідки такої невідповідності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) зокрема, якщо органом державного нагляду (контролю) порушено вимоги щодо періодичності проведення перевірок та, якщо не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб- сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

За таких обставин, враховуючи використання відповідачем при прибутті на перевірку нечинної форми Акту, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 09.08.2017 року, та відсутність існування уніфікованої форми акта перевірки, яка б відповідала вимогам законодавства, суд вважає правомірним недопущення посадових осіб Інспекції до проведення перевірки, оскільки відмова в допущенні до перевірки є реалізацією права, що гарантоване ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Суд вважає, що в разі допуску захід державного нагляду (контролю) був би проведений з порушенням принципу здійснення нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), що є неприпустимим.

Окрім того, суд погоджується із доводами позивача відносно того, що притягнення особи до юридичної відповідальності за ніби-то допущене порушення, наявність/відсутність якого викликає множинне тлумачення різними центральними органами державної влади Державною регуляторною службою України та Державною екологічною інспекцією України, є також незаконним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Суд наголошує на тому, що дотримання принципу "ніякого покарання без закону" є однією із основоположних засад верховенства права, гарантованих в т.ч. п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є частиною національного законодавства в силу статті 9 Конституції України як міжнародний договір, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. При цьому, поняття "кримінальне правопорушення" має автономне значення, тож відповідно до існуючої практики Суду ст. 7 Конвенції в її кримінально-правовому аспекті може бути застосовною і до адміністративних правопорушень (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Jussila проти Фінляндії", "Lutz проти Німеччини", "Huseyin Turan проти Туреччини").

Принцип передбачення законом вимагає, аби правопорушення і покарання за їх скоєння були чітко визначені у законі. Поняття "закон" у розумінні статті 7, як і у інших статтях Конвенції передбачає якісні умови, зокрема щодо доступності і передбачуваності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Cantoni проти Франції", "Kafkaris проти Кіпру"). Якісні умови мають бути виконані в т.ч. і щодо визначення правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Jorgic проти Німеччини). Відсутність "якості закону" щодо визначення правопорушення спричиняє порушення статті 7 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kafkaris проти Кіпру").

Враховуючи вищезазначене, за відсутності затвердженої уніфікованої форми акту, вимога про допуск до проведення перевірки не може вважатися законною, що в свою чергу, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за 188-5 КУпАП у разі відмови у такому допуску.

Суд також погоджується з доводами позивача відносно того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем були допущені процесуальні порушення.

У ч. 1 ст. 277 КУпАП, п. 3.2. Інструкції з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 липня 2004 р. № 264, закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується з аргументами позивача, що відповідач не вчинив будь-якої підготовки до розгляду справи, не дослідив доказів вчинення адміністративного правопорушення, в т.ч. не надав належну оцінку поясненням позивача щодо відсутності у Держекоінспекції уніфікованої форми акту, чим допустив порушення вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП України. Суд відхиляє посилання відповідача, що оскаржувана постанова була винесена у такий термін, зважаючи на прохання самого позивача призначити якнайшвидше розгляд справи за місцем складання протоколу, а також, що позивач не заявляв клопотань або вимоги щодо надання йому часу для підготовки до розгляду справи, не виявив бажання скористатися юридичною допомогою адвоката. Здійснити підготовку до розгляду справи, дослідити докази вчинення адміністративного правопорушення, в т.ч. надати оцінку поясненням позивача до протоколу є обов`язком саме відповідача.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача щодо того, що справа про адміністративне правопорушення може розглядатися в той самий день, коли складено протокол про адміністративне правопорушення. Складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом (Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015, роздруківка якого наявна у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2,3 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За наведених обставин постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути правомірною, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови може скасувати постанову і закрити справи.

Згідно зі ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №000528 від 18.06.2019 року, винесена Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Дяченко Ю.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 188-5 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Куруючись ст.ст. 2, 4, 7, 9, 77, 205, 241-246, 268-271, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Дяченко Юрія Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №000528 від 18.06.2019 року та закриття провадження у справі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Дяченка Юрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення № 000528 від 18.06.2019 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності заст. 188-5 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2019 року.

Суддя Д.Ю. Донцов