___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/662/19

10год. 29 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Холодкової Ю.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми недоплаченої пенсії та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА _1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України , в якому з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, просив:

- відновити порушені права позивача, як жертви від зловживання владою, згідно з положеннями п. 18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою та визнати незаконними дії відповідача щодо виплати пенсії всупереч вимогам статті 46 Конституції України,

- зобов`язати Пенсійний фонд України відновити позивачу його порушені права; виконати норми ст.ст.1, 3, 8,19, 22, 46, 48 Конституції України, Закону України № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", Закону України "Про Державний бюджет України на 2017" (яким встановлено прожитковий мінімум 1452 грн. і виплатити пенсію позивачу не нижче розміру ст. 46 Конституції), Законів України про Державний бюджет України на 2018, 2019 роки, ст.ст. 1, 49 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Постанову КМ України від 20.02.2019 № 124, пунктом 3 якої зобов`язано Пенсійний Фонд України встановити доплату до пенсії тим особам, які отримують пенсію в розмірі прожиткового мінімуму,

- стягнути з Пенсійного фонду України на користь позивача недоплачені суми підвищення пенсії 12559,06 грн., встановлених Законом України № 2148 за весь період, Законами про Державний бюджет України на 2017, 2018, 2019 рр., в тому числі за січень-вересень 2017 року недоплачена сума 4461,8 грн.; за період жовтень-грудень 2017 року недоплачена сума 872,16 грн.; за період січень-грудень 2018 року неоплачена сума 3688,56 грн.; за січень-травень 2019 року недоплачена сума 1126,40 грн., та стягнути суму 2410,14 грн. як разову доплату за Законом України № 2148,

- стягнути з Пенсійного фонду України недоплачену суму 1200 грн., як разову виплату за постановою КМУ № 124 від 20.02.2019;

- стягнути з Пенсійного фонду України на користь позивача суму 47654,77 грн. недоплати внаслідок не проведення належного перерахунку пенсії позивачу, незастосування коефіцієнту страхового стажу 1,35 відповідно до Закону України "Про державний бюджет" з 01.10.2008 року, недоплату за період 2017 - 2019роки,

- стягнути з Пенсійного фонду України 30000 грн. моральної шкоди за нанесені приниження, знущання, страждання, моральні переживання від нелюдських умов життя, які створив відповідач позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Пенсійний фонд України (відповідач), на думку позивача, своїми діями/бездіяльністю грубо порушує норми ст. ст. 1, 3, 8, 22, 46, 64 Конституції України, Законів України і публічно озвучених Урядом нормативних актів. Після вступу в дію Закону № 2148, замість встановленого мінімального розміру у 1452 грн/міс. відповідач виплачує йому пенсію у розмірі 865,82 грн., що є нижчим навіть прожиткового мінімуму. ПФУ не виконує постанову про виплату 65-річним пенсії не нижче 1669,20 грн. (40% мінімальної заробітної плати) та рішення, прийняте на нараді у ПФУ за участі і обіцянки Президента з Прем`єром, не виплачує обіцяні 1200 грн. Позивач звертає увагу, що ПФУ вдався до внесення неправдивих даних до офіційного документу і заявив, що ОСОБА_1 щомісяця отримує 1082,28 грн., що є абсолютною неправдою, не доказаною жодним письмовим доказом, бо позивач ніколи не отримував суми в 1082,28 грн. Також, вказує, що ПФУ в особі ОСОБА_3 зазначає неправду, що нібито ОСОБА_1 є працюючим і через це пенсійним органом перерахунок пенсії йому не зроблено. Ця абсолютно неправдива інформація і наклеп ПФУ спростовується копією трудової книжки із записом про звільнення із виходом на пенсію, завірений печаткою ПФУ. Вважаючи, що ПФУ штучно створено загрозу його життю і здоров`ю, він звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав. Просить відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., за нанесені приниження, страждання, моральні переживання від нелюдських умов життя.

Ухвалою суду від 03.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області.

18.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління ПФУ в Херсонській області, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що при зверненні за призначенням пенсії позивачем була надана довідка, яка не відповідала індивідуальним відомостям про застраховану особу за період 1998-200 роки, що в подальшому було підтверджено актом перевірки №1605 від 23.10.2014. Позивач, будучи керівником ТОВ ВТ фірма "РВІК", подав до управління Пенсійного фонду довідку про заробітну плату з недостовірними даними, тобто суми заробітку зазначені у довідці, значно перевищували загальний фонд оплати праці ТОВ ВТ фірми "РВІК". Розмір пенсії позивача після перерахування з 01.10.2014 становив 949 грн., сума зайво виплачених коштів за період з 18.11.2013 по 30.09.2014 склала 17441 грн. 61 коп. Розпорядженням Головного управління ПФУ у Херсонській області № 300 від 04.11.2014 вирішено стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену пенсію, з кожної виплати пенсії в розмірі 20%. 18.10.2017 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, за результатом перерахунку його розмір склав з 01.10.2014 - 957 грн. 28 коп., з 01.09.2015 - 1082 грн. 28 коп., 01.05.2016 1138 грн. 28 коп., з 01.12.2016 - 1255 грн. 28 коп., з 01.05.2017 - 1320 грн. 28 коп., з 01.10.2017 - 1461 грн. 75 коп. З 01.11.2017 розмір пенсії склав 1536 грн. 90 коп. Підстав для відшкодування моральної шкоди відповідач-2 не вбачає.

19.04.2019 до суду надійшов відзив від представника Пенсійного фонду України (відповідач-1), в якому вказано, що відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно до пункту 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 "Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України" головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Головне управління утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, також забезпечує виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зокрема: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію, в Пенсійному фонді України не створено. Вимоги позивача до Пенсійного фонду України щодо стягнення на його користь недоплачених сум пенсій не ґрунтуються на законодавстві. Шодо права на отримання одноразової доплати до пенсії, відповідач-1 повідомив, що КМУ прийнято постанову від 20.08.2019 № 124 "Питання проведення індексації", якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до абзацу першого пункту 3 Постанови № 124 встановлено одноразову доплату до пенсії особам, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня 2019 р. та збільшеного на коефіцієнт 1,61, тобто, 2410,17 грн. (1497грн.х1,61). Абзацом другим пункту 3 Постанови № 124 визначено, що одноразова доплата до пенсії проводиться для осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, мають страховий стаж, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону (чоловікам-35р., жінкам-30р.), а також для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 4-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, розмір пенсій яких з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії станом на 1 березня 2019 р. не перевищує мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною другою статті 28 Закону (40% мінімальної заробітної плати, але не менше 1 прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто, 1669,20грн.). Тобто, Постановою № 124 визначено, що розмір пенсії, для отримання одноразової доплати до пенсії, не повинен перевищувати 1669,20 грн. Розмір пенсії позивача становить 1796,15 грн. Таким чином, у позивача відсутнє право на отримання одноразової доплати до пенсії у відповідності до Постанови № 124.

Щодо розміру пенсії позивача, відповідач-1 вказує, що пенсія позивачу призначена з 18.11.2013, до 01.10.2017 розмір пенсії позивача становив 1082 грн. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності. Під час призначення (перерахунку) пенсії пенсіонеру повідомляють про його обов`язок у разі працевлаштування надати дані про це до органів Пенсійного фонду (підпункт 4 пункту 4.2. розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1). За період з 18.11.2013 по 30.09.2014 внаслідок подання недостовірних даних про нараховану заробітну плату, виникла переплата пенсії позивачу. Відповідно до частини першої статті 50 Закону №1058 листом Пенсійного фонду України від 29.12.2014 № 12732/Р-1 було повідомлено позивача про прийняте рішення управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні про утримання надміру виплачених коштів в розмірі 20 відсотків пенсії, відповідно до норм чинного законодавства, яке здійснюється до цього часу. Таким чином, на даний час позивач отримує пенсію у розмірі 1796,15 грн., з якої проводяться відрахування заборгованості, у визначеному законодавством порядку. Твердження про виплату йому пенсії на даний час у розмірі 865,82 грн. не відповідають дійсності.

Ухвалою від 02.05.2019 суд вирішив розглядати справу в загальному позовному провадженні, розгляд справи призначено на 27.05.2019.

06.05.2019 до суду позивачем надана відповідь на відзив. Позивач вказує, що ПФУ маніпулює, коли посилається на відсутність спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію в Пенсійному фонді України. Вимоги позивача щодо стягнення на його користь недоплачених сум пенсії грунтуються на гарантованих правах позивачу Конституцією України та Законами України, позивач просить визнати протиправними бездіяльність Пенсійного фонду України і його керівника на посаді голови правління, та стягнути неотриману суму пенсії. Відповідно до ст. 46 Конституції України право на соціальний захист включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленим законом. Статтею 103 Закону № 1058 державне регулювання та нагляд у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють: за дотриманням норм цього Закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії пенсійного фонду з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування - центральний орган виконавчої влади. Позивач, намагаючись реалізувати свої гарантовані Конституцією України права двічі, письмово, звертався до відповідача із скаргами, які відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що свідчить про бездіяльність відповідача і порушення норм Конституції, Закону про пенсійне забезпечення, Закону про звернення громадян , що стало підставою позивачу для звернення до суду. Скарги позивача не були розглянуті по-суті. Викладені відповідачем аргументи, що позивач отримує з 01.01.2019 пенсію не нижче 1796,15 грн. є неправомірними, позивач ніколи не отримував навіть такої суми, жодним документом даний факт не підтверджено. Пенсія позивачу призначена 18.11.2013 у зв`язку з виходом на пенсію правильно, у відповідності до діючого на той час законодавства у розмірі 2618 грн., а в подальшому стала складати розмір 1082 грн. до 01.10.2017 , нижче навіть прожиткового мінімуму. Щодо стягнення з пенсії переплати , то позивач вказує на відсутність судових рішень про стягнення на користь ПФУ сум внаслідок зловживання з боку пенсіонера.

Справа розглядалась в судових засіданнях 27.05.2019, 05.06.2019.

01.07.2019 представник відповідача-2 надав доповнення до відзиву, в якому вказав, що розмір пенсії позивача в 2018 році складає 1781 грн. 18 коп. та вказав її складові.

08.07.2019 закрито підготовче провадження у справі.

Провадження у справі зупинялось у період з 08.07.2019 по 16.09.2019, було поновлено та розгляд справи по суті призначено на 09.10.2019.

Позивач в судових засіданнях просив суд задовольнити позов.

Представник відповідачів прибув в судове засідання. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 19.11.2013 про призначення (перерахунок) пенсії № 380/05, останньому призначена пенсія за віком, як працюючому пенсіонеру. Згідно протоколу №9480 від 19.11.2013 року про призначення пенсії загальний страховий стаж складає 36 років 10 місяців 28 днів.

Розмір нарахованої та виплаченої пенсії позивачу складав за період з моменту призначення до вересня 2014 року включно 2618 грн. 78 коп.

Відповідно до акту УПФУ в м. Херсоні від 23.10.2014 року № 1605 про результати перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату від 17.10.2013 року № 53/1-13 громадянина ОСОБА_1 , виданої ТОВ ВТФ "РВІК", встановлено, що вказана довідка не відповідає даним індивідуальних відомостей про застраховану особу, які були надані до відділу персоніфікованого обліку за період 1998-2000 роки. З жовтня 2014 року ГУ ПФУ в Херсонській області здійснений перерахунок пенсії, розмір пенсії позивача склав 957 грн. 28 коп. по серпень 2015 року включно, з 01.09.2015 - розмір пенсії становив 1082 грн. 28 коп., з 01.05.2016 - 1138 грн. 28 коп., з 01.12.2016 - 1255 грн. 28 коп., з 01.05.2017 - 1320 грн. 28 коп., з 01.10.2017 - 1461 грн. 75 коп. З 01.11.2017 розмір пенсії склав 1536 грн. 90 коп., і січня 2019 року - 1684 грн. 17 коп., з березня 2019 року - травень 2019 року - 1796 грн. 15 коп.

Відповідач-2 повідомив суд про те, що за результатами нарахування та виплати позивачу пенсії на підставі даних, що не відповідають фактичним обставинам, у ОСОБА_1 виникла переплата, тому на підставі встановлених перевіркою фактів розпорядженням УПФУ в м. Херсоні від 04.11.2014 року № 300 вирішено утримувати з ОСОБА_1 переплату пенсії у загальному розмірі 17441,61 грн. по 20 % до повного відшкодування. При виплаті пенсії починаючи з грудня 2014 року на користь ПФУ було утримано 20 % нарахованої пенсії, тому за період грудень 2014 року по серпень 2015 року позивачу за мінусом утриманих сум було виплачено - 765 грн. 82 коп. пенсії щомісячно, за вересень 2015 року - квітень 2016 року - 865 грн. 82 коп. пенсії щомісячно, за травень 2016 року - листопад 2016 року 910 грн. 62 коп. щомісячно, за грудень 2016 року - квітень 2017 року 1004 грн. 22 коп. щомісячно,за травень 2017 року - вересень 2017 року - 1056,22 грн., в жовтні 2017 року виплачено 1169 грн. 40 коп. пенсії, за листопад 2017 року - листопад 2028 року 1229 грн. 52 коп., грудень 208 року - 1229 грн. 88 коп., січень-лютий 2019 року 1347, 34 грн., з березня 2019 року - 1436 грн. 92 коп.

Позивач подав 04.10.2017 скаргу до ПФУ (через ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив надати інформацію на запит від 04.09.2017, врахувати стаж більше 36 років, виконати ст. 46 Конституції та ст.ст. 28, 46 Закону № 1058, та виплатити пенсію, недоплачену в сумі не нижче прожиткового мінімуму.

Позивач також подав скаргу на дії/бездіяльність Управління ПФУ в Херсонській області від 21.09.2017 на адресу ПФУ , в якій зазначив, що ГУ ПФУ в Херсонській області впродовж 3-х років грубо порушує його права, незаконно виплачує пенсію в розмірі 1082 грн. 28 коп. при мінімальному розмірі пенсії 1312 грн., через незаконні відрахування розмір пенсії становить 865 грн., на звернення позивача ГУ ПФУ в Херсонській області дало відписку (№ 5895/06 від 08.09.2017), ігноруючи вимоги Закону № 1058, відомості трудової книжки, просив привести його розмір пенсії у відповідності до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В даному спорі позивач свої вимоги адресує виключно ПФУ , та вважає, що саме ПФУ має відновити порушені права позивача, як жертви від зловживання владою, згідно з положеннями п. 18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою та визнати незаконними дії відповідача щодо виплати пенсії всупереч вимогам статті 46 Конституції України, просить зобов`язати Пенсійний фонд України відновити позивачу його порушені права; виконати норми Конституції України, законів України, стягнути з Пенсійного фонду України на користь позивача недоплачені суми підвищення пенсії 12559,06 грн. за січень-травень 2019 року стягнути суму 2410,14 грн. як разову доплату за Законом України №2148, стягнути суму 1200 грн. як разову виплату за постановою КМУ № 124 від 20.02.2019; стягнути з Пенсійного фонду України на користь позивача суму 47654,77 грн. недоплати внаслідок не проведення належного перерахунку пенсії позивачу, незастосування коефіцієнту страхового стажу 1,35, стягнути з Пенсійного фонду України 30000 грн. моральної шкоди за нанесені приниження, знущання, страждання, моральні переживання від нелюдських умов життя, які створив відповідач-1 позивачу.

До залученого за ініціативою суду відповдіача-2 (Головного управління ПФУ в Херсонській області) позивач не має в даній справі ніяких вимог.

При розгляді справи судом враховано, що між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Херсонській області існує спір, який розглядається Херсонським місцевим судом Херсонської області в межах адміністративної справи №667/4633/15-а. У червні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні ( справа № 667/4633/15-а), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог від 10.02.2017 року, просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відрахування з пенсії позивача; скасувати розпорядження Пенсійного фонду № 300 від 04.11.2014 року; стягнути з відповідача на користь позивача суму відрахованих щомісячно 20% з пенсії, в сумі 5 320 грн., за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року, відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000 грн. У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом по управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (справа № 667/5473/15-а), в якому, просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо не проведення вчасного порахунку пенсії позивача згідно довідок 1987-1992 років, не відновлення виплати пенсії з листопада 2014 року, та відмови повернути суму пенсії на виплату якої пенсіонер має право з листопада 2014 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі довідок за період 1987-1992 років, з проведенням індексації пенсії; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену пенсію в сумі 17 086 грн. 83 коп. за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року; відшкодувати моральну шкоду на користь позивача в розмірі 10 000 грн. Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 10.08.2015 року вищевказані позовні заяви було об`єднано в одну справу за № 667/46/33/15-а. Дана справа знаходиться на розгляді в Херсонському міському суді.

Крім того, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №766/5919/17 від 03.10.2019 був задоволений частково позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонські області та визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.11.2009 року по 19.11.2013 року згідно записів у трудовій книжці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.11.2009 року по 19.11.2013 року згідно записів у трудовій книжці.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 Закону "Про пенсійне забезпечення" органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 1 січня складає 1 247 грн., з 1 травня - 1312 грн., з 1 грудня - 1373 грн. В подальшому Законами про Державний бюджет на 2018, 2019 роки, розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб склав з 01.07.2018 - 1435 грн., з 01.12.2018 - 1497 грн.

Згідно ч.1 ст. 58 Закону України №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду (ч.2 ст. 59 Закону № 1058). Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду. Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Територіальні органи створюються і діють на підставі Положення про територіальні органи Пенсійного фонду, затвердженого правлінням Пенсійного фонду. (ч.2 ст. 63 Закону № 1058).

Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 4 Положення передбачено компетенцію Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань. Зокрема, ПФУ:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики;

- здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; вивчає та аналізує ситуацію у сфері пенсійного забезпечення,

-організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення; здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством;

- здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України;

Пунктом 7 Положення встановлено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію, в Пенсійному фонді України або його виконавчій дирекції не створено.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 , Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Положенням передбачено, що головні управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечують : призначення (перерахунку) і виплати пенсій, стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством; забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, та інших виплат, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів. Головні управління є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс та кошторис видатків.

Вимоги позивача до Пенсійного фонду України щодо стягнення на його користь недоплачених сум пенсій, допомоги та моральної шкоди не ґрунтуються на законодавстві, такі вимоги позивач має право пред`являти до ГУ ПФУ в Херсонській області, як територіальному органу ПФУ. Разом з тим, судом встановлено, що позивач з вимогами, які викладені в позові (з урахуванням уточнень) до Головного управління ПФУ в Херсонській області не звертався, тобто між позивачем та відповідачем-2 немає спору щодо тих вимог, які адресовані Пенсійному фонду України. Позивач в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги адресовані виключно Пенсійному фонду України.

Суд приймає до уваги, що позивач не оскаржує рішення про призначення пенсії, разом з тим вважає розмір пенсії таким, що нижче законодавчо встановленого розміру. Порівнюючи розмір пенсії, яка призначена позивачу за період 2017-травень 2019 року, суд встановив що сума нарахованої пенсії не є меншою прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державні бюджети на 2017, 2018, 2019 роки. Сума, яка фактично виплачена позивачу, є дійсно меншою, ніж прожитковий мінімум внаслідок того, що з неї утримується 20 % на підставі рішення управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні про утримання надміру виплачених коштів. Це рішення на день розгляду справи не скасовано, знаходиться в порядку оскарження, судове рішення відсутнє, тому доводи позивача про неправомірність такого утримання є необгрунтованими.

Постановою правління ПФУ 12.10.2007 № 18-б затверджений Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення , яке передбачає право кожного громадянина, на оскарження рішення органу, що призначає пенсію, до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно із статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" якщо пенсіонер або страхувальник надав при призначенні або перерахунку пенсії до органу Пенсійного фонду недостовірні дані, то надміру виплачена сума коштів має бути повернута Пенсійному фонду пенсіонером: - або добровільно (поштовим переказом чи шляхом перерахування через установи банків суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з його боку або подання ним недостовірних даних або надати заяву про їх відрахування); - або в примусовому порядку на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Та обставина, що пенсійні виплати позивачу не забезпечують права на соціальний захист на рівні, не нижче прожиткового мінімуму, не свідчить про обов`язок зі стороні ПФУ здійснювати доплати до пенсії до рівня прожиткового мінімуму. Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави. Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі Постанови КМУ №265, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" тощо. Отже, позивач має право звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік.

Якщо пенсіонер вважає, що розмір його пенсії є заниженим, позивач мав право оскаржити таке рішення до органів Пенсійного Фонду України або до суду. В межах справи, яка розглядається, позивач не оскаржує рішення ГУ ПФУ в Херсонській області, яким була призначена пенсія, та рішення про подальші перерахування розміру пенсій.

Суд зазначає, що позивач не включає в свої позовні вимоги таких вимог як визнання протиправною бездіяльність ПФУ щодо не розгляду його скарг та зобов`язання розглянути скарги по-суті. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про звернення громадян", скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що відповдіач-1 не нараховує та не виплачує пенсію пенсіонерам, тому суд не встановив неправомірних дій /бездіяльності зі сторони відповідача-1 по відношенню до позивача, отже, у суду немає підстав для зобов`язання відповідача-1 встановити певний розмір пенсії або доплати, та не має підстав для стягнення будь-яким сум пенсій з відповідача-1 на користь позивача , як немає підстав для стягнення моральної шкоди.

Позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір не повертається позивачу.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Херсонський окружний адміністративний суд в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 жовтня 2019 р.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 112010200