ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 163/1753/17

провадження № 51- 3182 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030150000604, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_6 у пред`явленому йому за ч. 1 ст. 286 КК України обвинувачені визнано невинуватим за недоведеністю в його діянні складу злочину і по суду виправданим. Цивільний позов залишено без розгляду. Процесуальні витрати віднесено на рахунок держави. Прийнято рішення щодо речових доказів.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, за таких обставин.

01 грудня 2016 року близько 14 години, на 503 км + 400 метрів дороги М-07 сполученням «Київ-Ковель-держкордон» в напрямку міста Ковель Волинської області, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фіат Добло», номерний знак НОМЕР_1 (далі автомобіль «Фіат»), рухаючись лівою смугою на ділянці дороги, що має по дві смуги руху в обох напрямках, роздільну смугу і знаходиться в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, проявив грубу неуважність: належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки; не дотримався безпечного інтервалу і, виявивши небезпеку для руху (вантажний автомобіль на проїжджій частині), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, через що допустив зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача «Вольво», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Кроне», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Фіат» ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою і її наслідками вказано порушення ОСОБА_6 п. п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 11.5, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху.

Оскаржуваною ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та уникнення ним покарання.Зазначає про те, що апеляційний суд за відсутності будь-яких мотивів відмовив стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про допит свідків та дослідження письмових доказів, чим порушив принципи змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, що відповідно до статей 94, 412, 438 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

Виправданий та потерпіла касаційну скаргу просили відхилити, підтримавши подані ОСОБА_6 заперечення на неї.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що, по суті, стосується невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження та згідно зі статтями 433, 438 КПКУкраїни не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які призвели до безпідставного виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст.286 КК України, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПКУкраїниза клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

При вивченні матеріалів кримінального провадження та прослуховуванні аудіозапису судового засідання було встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув клопотання прокурора про повторний допит свідків, дослідження письмових доказів та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, з чим погоджується і колегія суддів.

Усупереч доводам прокурора при здійсненні кримінального провадження апеляційний суд не порушив загальних засад, закріплених у ст. 7 КПК України, а з огляду на положення ст. 404 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходила із наступного.

Так, судом першої інстанції правильно надано оцінку показанням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_7 , які, вказуючи на дорожню обстановку, яка склалась, не підтвердили причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому судом першої інстанції було співставлено усі показання та оцінено їх як окремо, так і у своїй сукупності.

Також суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що даними протоколу огляду місця події від 01 грудня 2016 року з фототаблицями та схемою, доданими до нього, висновку інженерно-транспортної експертизи Волинського НДЕКЦ №263, висновку Волинського НДЕКЦ від 29 серпня 2018 року №284, висновку інженерно-транспортної експертизи від 16 лютого 2018 року №474, показаннями експерта ОСОБА_11 не доводиться винуватість ОСОБА_6 . Так, з наведених доказів судом достовірно встановлено, що до моменту зіткнення автомобіль «Фіат» під керуванням ОСОБА_6 рухався по лівій сузі руху, автомобіль «Вольво» по правій та частково правому узбіччі, з якого розпочав недозволений у тому місці маневр. Зазначене виключає в діях ОСОБА_6 порушення п.п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки аварійна ситуація спричинена не його діями, а водієм автомобіля «Вольво». Саме по собі не уникнення зіткнення ОСОБА_6 не може бути поставлено йому у провину, оскільки його дії були вимушеними і не перебували у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Разом із тим, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема з обґрунтованим посиланням на те, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а)суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б)суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Погоджуючись з висновком апеляційного суду, колегія суддів звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

Ухвала апеляційного суду є належно умотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали, про що йдеться укасаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3