Справа № 263/12769/19

Провадження № 2-а/263/296/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала Стешенко Миколи Володимировича поліцейського 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що 17.08.2109 року відносно нього капралом Стешенко Миколою Володимировичем поліцейським 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серія ЕАВ № 1428411, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн. Відповідно до якої 17.08.2019 року транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом зменшив швидкість та зупинився, а він, рухаючись по сусідній смузі, керуючи транспортним засобом не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив небезпеку для пішохода, та порушив п. 18.4 ПДР. Позивач своєї провини у даному правопорушенні не визнає, в своїх діях не вбачає жодної небезпеки для пішохода та зв`язку між швидкістю свого транспортного засобу та небезпекою для пішохода. Крім того при винесені постанови не були враховані вимоги ст. 268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: право на юридичну допомогу, збір та надання доказів, а також дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахувань пояснень позивача, за відсутністю доказів - є протиправними, а відтак винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. При цьому позивач пояснив, що дійсно 17.08.2019 року він рухався по пр. Металургів в м. Маріуполі, та під`їжджаючи до пішохідного переходу він бачив автомобіль патрульної поліції, який зупинився перед даним пішохідним переходом з метою надання дорогу пішоходу, яка рухалась з лівої сторони проїзної частини, проте коли саме розпочала рух пішохід він не бачив. Крім того, позивач на протязі розгляду справи надавав суперечливі покази, а саме спочатку пояснив, що він зменшив швидкість перед автомобілем патрульної поліції, потім змінив напрямок руху, шляхом перестроювання у сусідню праву смугу руху, та переконавшись, що рух його автомобіля буде безпечним для пішохода, прискорив для цього швидкість руху та проїхав пішохідний перехід. Що стосується доводів позову в частині порушення прав та законних інтересів позивача при складанні відносно нього оскаржуваної постанови, то останній в судовому засіданні не наполягав на задоволенні позову в цій частині. В подальшому надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов, в якому зазначено, що 17.08.2019 року під час патрулювання поліцейським рота № 2 батальйону управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Стешенком Миколою Володимировичем в Центральному районі м. Маріуполі по пр. Металургів близько 10 год. 56 хв. було помічено транспортний засіб позивача, н.з. НОМЕР_1 , водій якого не зменшив швидкість та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, чим небезпеку для руху пішоходів. На підставі чого вказаний транспортний засіб було зупинено. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з реєстратора патрульного встановленого в патрульному автомобілі. Жінка вдягнена у сіру спідницю та коричневу футболку переткнувши бордюр ний камінь намагається рухатися по проїзній частині при цьому останню пропускає маршрутний транспортний засіб та патрульний автомобіль. Автомобіль правопорушника, який здійснює проїзд нерегульованого пішохідного переходу, при цьому не надає перевагу у русі пішоходу, який вже знаходиться на пішохідному переході позначеному відповідною розміткою та знаками, чим порушив п. 18.4 ПДР України, після чого був зупинений поліцейським. Показання технічного приладу, що мають функції відеозапису та пояснення позивача є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, такі показання доводять наявність адміністративного правопорушення. Враховуючи, що до повноважень інспектора патрульної поліції належить розгляд справ про адміністративні правопорушення на місці зупинки транспортного засобу і накладення адміністративних стягнень, які передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, відсутні підстави для визнання таких дій протиправними. На підставі викладеного та того, що позивач жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та підтримав доводи відповідача. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою капрала Стешенко Миколи Володимировича поліцейським 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції серії ЕАВ №1428411 від 17.08.2019 року до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, саме за те, що він 17.08.2018 року, о 10 год. 56 хв., по пр. Металургів у м. Маріуполі транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом зменшив швидкість та зупинився, а ОСОБА_1 , рухаючись по сусідній смузі, керуючи транспортним засобом, державний номер НОМЕР_1 , не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив небезпеку для пішохода, та порушив п. 18.4 ПДР.

Вирішуючи позов по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 18.4 Правил дорожнього руху України, якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися і можуть продовжити ( відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлюється обов`язок водія надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі).

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Правилами дорожнього руху передбачено, що пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами.

Відповідно до ст. 17 Закону України « Про дорожній рух» пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу, має право на переважне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З метою фіксування правопорушення, забезпечення дотримання ПДР у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 40 «Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний факт правопорушення було зафіксовано на відеорегістраторі, встановленому в службовому автомобілі патрульної поліції.

Так, з наданого відповідачем відеозапису інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, вбачається, що останній, бачивши, що автомобіль патрульної поліції, який рухався попереду нього, зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, з метою надання перевазі у русі пішоходу, лише зменшив швидкість руху за даним автомобілем патрульної поліції для того, щоб змінити напрямок руху, після чого здійснив його випередження, та не зупинившись навпаки прискорив рух автоболіля для проїзду пішохідного переходу, при цьому не надав перевагу у русі пішоходу, який вже знаходився на пішохідному переході, позначеному відповідною розміткою та знаками, тому суд приходить до висновку про те, що порушення ОСОБА_1 п. 18.4 Правил дорожнього руху мало місце.

Що стосується посилань позивача на те, що при винесені постанови не були враховані вимоги ст. 268 КУпАП, що визначає права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: право на юридичну допомогу, збір та надання доказів, а також дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без врахувань пояснень позивача, за відсутністю доказів - є протиправними, а відтак винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, то вони є безпідставними.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, показання технічного приладу, що мають функції відеозапису та пояснення позивача, в яких він фактично визнав порушення правила дорожнього руху та йому були роз`яснені його права та обов`язки, є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, такі показання доводять наявність адміністративного правопорушення.

Якщо проаналізувати надані в порядку ст. 77 КАС України відеозаписи можна зробити висновок, що останні є належними, оскільки містять інформацію про предмет доказування. Щодо достовірності відеозаписів, то останні є чіткими та розбірливими, і тому з них можливо встановити факт порушення ОСОБА_1 п. 18.4 КУпАП.

Керуючись ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приведені норми чинного законодавства України та конкретні обставини справи дають підстави обґрунтовано вважати про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому жодного доказу, який би спростував факти, викладені в постанові, в ході судового розгляду справи суду не надано, при цьому наявність події та складу адміністративного правопорушення була підтверджена, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено, тож суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.2, 72-77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 22, ст. 122 ч.1, ст. 247, ст. 251, 262, ст. 280, 284, 293 ч.3 КУпАП, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала Стешенко Миколи Володимировича поліцейського 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, залишити без задоволення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В.Хараджа