Справа №639/4682/18
Провадження №2/639/379/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді - Баркової Н.В.,
за участю секретарів - Кузнецової А.О., Волкової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позов, який неодноразово уточнювався, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради, в якому просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_5 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем - батьком ОСОБА_4 з січня 2014 року і по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.08.1999 року, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради за р. №6-99-189723; зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19.08.1999 р. та записаного у реєстрову книгу за № П-6-13248. Вказана квартира є двокімнатною ізольованою квартирою житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м. Відповідно до звіту про оцінку майна від 23.08.2018 року вартість спірної квартири - 663 200 грн. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 . Після її смерті свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину спірної квартири АДРЕСА_2 з відповідною часткою місць спільного користування отримала ОСОБА_3 - її донька. Таким чином, виходячи із рівності часток співвласників, на теперішній час ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 належить на праві власності по 1/5 частині кожному квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 (громадянка України) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Колумбус, штат Огайо, США. На час своєї смерті вона постійно мешкала разом із чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після її смерті був її чоловік - ОСОБА_4 та їх діти - ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилась, але її чоловік ОСОБА_4 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті дружини, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 (громадянин України) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 2/5 частин квартири АДРЕСА_2 . Позивач є спадкоємцем за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_4 . З заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилась. Разом з тим, позивач з січня 2014 року по день смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав з ним за адресою: АДРЕСА_1 , доглядав його, допомагав в веденні домашнього господарства, поховав батька. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.04.2019 року представнику позивача - адвокату Приображенській Т.Б. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 не надав документів підтверджуючих факт прийняття спадщини шляхом сумісного проживання зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини.
У зв`язку з неможливістю отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 звертається до суду за захистом своїх прав спадкоємця єдиним можливим способом - з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнанням за ним права власності на спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.10.2018 року, після залишення позову без руху та усунення відповідних недоліків,прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Призначено підготовче засідання.
Під час підготовчого провадження ОСОБА_1 подано змінений позов, в якому позивач ОСОБА_1 звертається з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської Ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Вказаний позов прийнято до розгляду судом під час підготовчого засідання, враховуючи наявність підтвердження його направлення всім учасникам справи.
Одночасно, другим позивачем ОСОБА_2 через її представника подано заяву про залишення її первісного позову без розгляду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.08.2019 року первісний позов в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - залишено без розгляду. Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської Ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті
У судове засідання 16.09.2019 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, позивач та його представник подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Приображенський А.А. надав заяву про розгляд справи за їх відсутності та визнання позову, представник Харківської міської ради також надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив ухвалити рішення згідно чинного законодавства, яке не буде порушувати права сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.1974 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблений відповідний актовий запис №685 та підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 23.11.1974 року. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.95).
Відповідач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблений відповідний актовий запис №498 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.07.1980 року. Її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.97).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11.09.1987 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблений відповідний актовий запис №853. Його батьками також зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.96).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради06.08.1999 року, реєстраційний №6-99-189723, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10).
Як вбачається з копії технічного паспорту КП «ХМБТІ» від 20.08.2018 року, квартира АДРЕСА_2 складається з двох кімнат загальною площею 47,7 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м (а.с.17).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблений відповідний актовий запис №2704 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19.02.2018 року (а.с.13).
При цьому 23.04.2007 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ключніковою В.О., за яким, на випадок її смерті, все своє майно заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.14, 16).
Після смерті ОСОБА_6 , була зареєстрована спадкова справа №62790025 (а.с.15) та 22.08.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частку у праві власності на квартиру НОМЕР_10 з відповідною часткою місць спільного користування, що розташована: АДРЕСА_6 , яка в цілому складається з двох кімнат, загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м. (а.с.25, 26).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2018 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.27).
Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 28.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрованими значаться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.98).
Згідно з витягами зі спадкового реєстру від 24.04.2019 року (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти/спадкові договори) за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.04.2019 року представнику позивача - адвокату Приображенській Т.Б. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Коламбус, США та після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Коламбус, США, оскільки ОСОБА_1 не надав документів підтверджуючих факт прийняття спадщини шляхом сумісного проживання зі спадкодавцями на момент відкриття спадщини (а.с.99).
Судом досліджені копії рахунку за кабельне телебачення та телефон, оформлений на ОСОБА_4 ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, копія рахунку від 30.01.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 СШАіз зазначенням даних ОСОБА_1 , копія медичної карти від 07.03.2016 року на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1,копії банківських чеків за 2014 рік із вказівкою на ОСОБА_1 та його адресу АДРЕСА_1, копія рахунку за навчання та лист на ім`я ОСОБА_1 за вищевказаною адресою (а.с.100-105).
Відповідач ОСОБА_2 надала суду заяву в якості свідка, в якій зазначила, що ОСОБА_1 - її рідний брат. Обставини, про які вона хоче повідомити суду як свідок, відомі їй особисто. Їх з братом мама і тато - ОСОБА_5 і ОСОБА_4 останні три роки проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті матері, батько почав пити і сильно хворів. У нього була хронічна серцева недостатність і фібриляція передсердь. При його захворюванні йому потрібно було буквально по годинах приймати велику кількість ліків, щоб підтримувати життєдіяльність. Ці ліки треба було приймати після їжі, не на порожній шлунок. Однак, перебуваючи і живучи один, батько впадав у депресію, починав пити, забував приймати ліки, цілодобово не їв, не купував продукти, не готував собі їжу, тому з ним потрібно було постійно жити. У ОСОБА_2 є сім`я та двоє малолітніх дітей, а брат проживає один. Вони вирішили, що він переїде до батька і буде з ним жити, щоб доглядати за ним і допомагати. У січні 2014 року брат переїхав в будинок до батька і проживав з ним разом до його смерті, яка сталася 02.06.2016 року від зупинки серця. Брат ОСОБА_1 поховав батька, розпорядився усіма його речами, оскільки після смерті ОСОБА_4 будинок забрав банк. Свідок підтверджує, що їй відомо зміст закону про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань. Вона стверджує, що все викладене нею, є правдою, вона нічого не приховує і не спотворює.
Відповідач ОСОБА_3 також надала заяву в якості ссвідка, в якій зазначила, що ОСОБА_1 доводиться їй племінником, він син її померлої рідної сестри - ОСОБА_5 і її чоловіка - ОСОБА_4 . Відносини у відповідача з позивачем рівні, родинні. Обставини, про які вона повідомляє суду, як свідок, відомі їй особисто, оскільки вона спостерігала їх в період 2013-2016 років. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали разом за адресою: США АДРЕСА_1 до самої смерті ОСОБА_5 важко вмирала від онкологічного захворювання, був довгий процес лікування, який не дав результату і ІНФОРМАЦІЯ_10 сестра померла. ОСОБА_4 залишився жити один у будинку за цією адресою. Він дуже важко переживав смерть дружини, почав зловживати спиртними напоями. ОСОБА_4 тривалий час мав серйозне захворювання серця-серцеву недостатність. Після смерті дружини захворювання загострилося, його фізичний і психічний стан в кінці 2013 року став викликати серйозне занепокоєння у його дітей і родичів. Жити один ОСОБА_4 вже не міг, оскільки в будь-який момент у нього міг станеться серцевий напад, йому була потрібна постійна турбота і догляд. ОСОБА_1 - син ОСОБА_4 , проживав також в м Коламбусі. Своєї сім`ї ОСОБА_1 не має. З початку 2014 року ОСОБА_1 переїхав жити до батька за адресою: АДРЕСА_1 , щоб допомагати йому по господарству, здійснювати за ним догляд. З січня 2014 року і по день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_4 за вищевказаною адресою. Господарював, купував продукти, готував їжу, доглядав за батьком. В присутності сина ОСОБА_4 намагався триматися, не пити, регулярно приймав ліки. В цей період часу відповідач неодноразово бувала у них вдома, спостерігала зворушливе ставлення сина до батька. У будинку окрема кімната була відведена ОСОБА_4 , там знаходилося його спальне місце, все його особисті речі. ОСОБА_4 раптово помер у себе вдома від зупинки серця. ОСОБА_1 поховав батька. Свідок підтверджує, що їй відомий зміст закону про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань. Вона стверджує, що все викладене нею є правдою і що дійсно період з січня 2014 по 02.06.2016 року ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним. Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що спадкування є однією з підстав набуття права власності.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03.11.2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11.11.2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21.10.2015 року.
В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про отримання обов`язкової частки в порядку спадкування.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Разом з тим, статтями 1216, 1220-1221 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, які зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Наказом Міністерства юстиції України № 914/5 від 26.05.2009 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів»визначено, рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.
Відповідно до абз. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Враховуючи викладені положення закону на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 та після її смерті свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину спірної квартири АДРЕСА_2 з відповідною часткою місць спільного користування отримала ОСОБА_3 - її донька. Таким чином, виходячи із рівності часток співвласників, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 належить на праві власності по 1/5 частині у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 (громадянка України) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Колумбус, штат Огайо, США. На час своєї смерті вона постійно мешкала разом із чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після її смерті був її чоловік - ОСОБА_4 та їх діти - ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_2 в судовому засіданні на підставі досліджених доказів встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 із своєю дружиною ОСОБА_5 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1. Отже ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті дружини у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 .
Також в судовому засіданні на підставі письмових доказів та письмово опитаних в якості свідків відповідачів, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем - батьком ОСОБА_4 з січня 2014 року і по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_4 . З заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилась. Разом з тим, оскільки позивач з січня 2014 року по день смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав з ним за адресою: АДРЕСА_1 , доглядав його, допомагав в веденні домашнього господарства, поховав батька, отже позивач прийняв спадщину у вигляді 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м., яка належить позивачу на праві власності з моменту відкриття спадщини. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.04.2019 року представнику позивача відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом тому позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності за ОСОБА_1 на 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 1216-1218, 1220-1223, 1226, 1268, 1270, 1297 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 із своєю дружиною ОСОБА_5 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем - батьком ОСОБА_4 з січня 2014 року і по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_2 житловою площею 30,6 кв.м., загальною площею 47,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.09.2003 року, РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ;
Відповідачі:
-ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;
-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_8 Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 13.12.2000 року, РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 ;
-Харківська міська рада, місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7.
Суддя Н.В. Баркова
