Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 638/9442/16-ц

провадження № 61-26244св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 07 грудня 2016 року у складі судді Штих Т. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» відповідно до якого, позичальнику було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, грошові кошти у розмірі 11 881,18 долар США, строком користування до 01 березня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 14,6 % річних.

Окрім того, вказував, що банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію для покриття витрат страхувальника за страхові платежі з лімітом

617,82 доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених кредитним договором, ОСОБА_2 виступила поручителем, і відповідно до пункту 3.2.2 кредитного договору, вона відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні відповідачі, що означає нічим не обумовлене право і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувались, у встановлений кредитним договором строк наданий ним кредит не повернутий, станом на 04 травня 2016 року існувала заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2008 року у розмірі 205 604 грн 57 коп., яка складалася із: заборгованості за кредитом, в тому числі прострочена - 107 576 грн 12 коп.; заборгованості за відсотками, в тому числі

прострочена - 21 370 грн 62 коп.; пеня за прострочення сплати кредиту - 46 716 грн 18 коп.; штраф за порушення умов кредитного договору -

29 941 грн 65 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 205 604 грн 57 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня

2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 липня 2017 року про виправлення описки, позов ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості, яка станом на 04 травня

2016 року становила 205 604 грн 57 коп. за кредитним договором «Автопакет» від 04 березня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході розгляду справи було встановлено факт порушення позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором у частині своєчасної сплати платежів та розміру сум, у рахунок погашення кредиту, суд вважав, що на користь позивача підлягають стягненню пеня, у відповідності до положень ЦК України та умов договору. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, пеня розрахована за останній рік, що передував зверненню до суду з позовом, а саме: за період з 04 травня 2015 року по 03 травня

2016 року та нарахована у розмірі 46 716 грн 18 коп., а тому підлягає стягненню в повному розмірі.Враховуючи те, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконане, чого сторони не оспорюють, суд вважав, що підстави для припинення поруки ОСОБА_2 відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року скасовано у частині стягнення на користь ПАТ КБ «Надра» в солідарному порядку з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором «Автопакет» від 04 березня 2008 року, яка станом на 04 травня 2016 року становила 205 604 грн 57 коп. У задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 відмовлено. Судовий збір у розмірі 3 084 грн 07 коп. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра». В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таким чином, у цьому випадку підлягає до застосування положення частини четвертої статті 559 ЦК України, згідно до якої порука ОСОБА_2 припинилася, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто до 01 вересня 2013 року, не пред`явив вимоги до поручителя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у червні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу за позовом

ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені рішення з неправильним застосуванням судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема проценти за користування кредитом та пеня були нараховані поза межами позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 (позичальником) і ОСОБА_2 (поручителем) був укладений договір «Автопакет». Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, грошові кошти у розмірі

11 881, 18 доларів США.

За змістом вказаного договору банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію, для покриття витрат страхувальника за страхові платежі з лімітом

617,82 доларів США. Строк, на який позичальнику надано кредит встановлено до 01 березня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 14,6 % річних (пункти 1.1.3., 1.1.4. вказаного договору).

Відповідно до пункту 3.3.1 вказаного договору позичальник повертає кредит та сплачує передбачені цим договором платежі шляхом внесення готівки через касу банку на поточний рахунок або шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок банку мінімального необхідного платежу у розмірі 281, 99 доларів США.

Згідно із пунктом 2.2.3 вказаного договору позичальник повинен вносити мінімально необхідний платіж щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число поточного місяця не була погашена заборгованість позичальника банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 виступила поручителем, що відповідно до пункту 3.2.2 вказаного кредитного договору, вона відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник, у солідарному порядку.

Відповідно до пункту 5.1 договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що підлягала на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно із пунктом 5.2. вказаного договору, у разі порушення позичальником вимог пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10 цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору за кожен випадок.

05 лютого 2015 року, постановою Національного банку України № 83,

ПАТ КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26, розпочато з 06 лютого 2015 року, процедуру виведення ПАТ КБ «Надра» з ринку, шляхом запровадження тимчасової адміністрації, строком на три місяці по 05 травня 2015 року включно, з наступним продовження здійснення тимчасової адміністрації до 05 червня 2016 року включно.

04 червня 2015 року головою Національного банку України прийнято постанову № 356 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ КБ «Надра». 05 червня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 113 про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та призначила уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку - Стрюкову І. О. на один рік, з 05 червня

2015 року по 04 червня 2016 року включно. Одночасно з прийняттям цього рішення, припинено здійснення тимчасової адміністрації з 05 червня

2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 616 від 28 квітня 2016 року, продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора, строком на два роки, по 04 червня 2018 року включно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату мінімального необхідного платежу у розмірі 281,99 доларів США а уразі несплати - штрафні санкції, передбачені кредитним договором, який було укладено строком до 03 березня 2013 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не перевірив доказів та не надав оцінку доводам про те, що у межах строку кредитування до 03 березня 2013 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 04 березня 2013 року, відповідачі мали обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновку суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ КБ «Надра» мало право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку до повного погашення заборгованості за кредитом не узгоджуються з встановленими обставинами та вимогами закону.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини щодо наявності кредитної заборгованості та її розміру, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович