ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2019 року

Київ

справа №2а-3671/10/0770

адміністративне провадження №К/9901/8410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року (суддя Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (судді: Хобор Р.Б. (головуючий), Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі № 2а-3671/10/0770 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області) про поновлення пропущеного строку оскарження податкових повідомлень рішень ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010, визнання незаконним та скасування рішення контролюючого органу від 07.09.2010 № 0000692333 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій, та податкові повідомлення-рішення № 0006621730/0 від 07.09.2010 про визначення позивачу податкового зобов`язання прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян у розмірі 21 996,11 грн та № 0006631730/0 від 07.09.2010 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 14 475,23 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року змінену позовну заяву ОСОБА_2 до ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових повідомлень-рішень в частині оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010 - залишено без розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2014 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року в частині залишення позову без розгляду та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській області № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не було надано належної оцінки наданим первинним документам, невірно застосовано норми податкового законодавства та невірно відображено в акті перевірки фактичні обставини здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття таких рішень, ґрунтуються на положеннях та вимогах податкового законодавства та аналізі наданих позивачем первинних документів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом, за наслідками проведеної перевірки СПД ФОП ОСОБА_2 складено акт № 524/17-01/1937603610 від 30 серпня 2010 року «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року». Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 Про прибутковий податок з громадян, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності протягом 2008, 2009 років в сумі 21 996,11 грн та пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано до сплати в бюджет 11 134,79 грн за червень 2010 року.

На підставі акту перевірки № 524/17-01/1937603610 від 30 серпня 2010 року податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення а саме: № 0006621730/0 від 7 вересня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян у розмірі 21 996,11 грн; № 0006631730/0 від 7 вересня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 14 475,23 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в процесі перевірки виявлено розбіжності, а саме - заниження чистого доходу: за 2008 рік розбіжність становить 69 853,00 грн, за 2009 рік - 26 788,00 грн, за перше півріччя 2010 року - 12 604,00 грн.

Крім того, в процесі проведення перевірки на підставі даних ФОП ОСОБА_2 було з`ясовано, що станом на 1 липня 2008 року фактичні залишки товарно матеріальних цінностей підприємця склали 0,00 грн (за ціною придбання без ПДВ) сума ПДВ - 0,00 грн; станом на 30 червня 2010 року фактичні залишки товарно матеріальних цінностей підприємця склали 212 404,00 грн (за ціною придбання без ПДВ) сума ПДВ - 42 480,80 грн. Однак, за даними перевірки залишки товарно матеріальних цінностей мали складати: станом на 1 липня 2008 року - 0,00 грн (за ціною придбання без ПДВ) сума ПДВ - 0,00 грн; на кінець періоду, що перевірявся, тобто станом на 30 червня 2010 року - 268 078,00 грн (за ціною придбання без ПДВ) сума ПДВ - 53 615,63 грн. Вказані обставини контролюючим органом встановлені під час перевірки податкових накладних та накладних щодо придбання та реалізації позивачем лісопродукції протягом періоду, який перевірявся.

Таким чином відповідачем було встановлено нестачу товарно матеріальних цінностей на суму 55 674,00 грн, внаслідок чого позивачу було донараховано за наслідками перевірки на суму виявленої нестачі товарно матеріальних цінностей 20% податку на додану вартість, тобто 11 134,79 грн (основного платежу) та відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію у сумі 3 340,44 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені відповідачем при проведенні перевірки та на неврахування судами першої та апеляційної інстанції того, що висновки викладені контролюючим органом у акті перевірки № 524/17-01/1937603610 від 30 серпня 2010 року не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на відповідних первинних документах, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV:

10.1. Пункт 7.1 статті 7.

Ставка податку становить 15 відсотків від об`єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

10.2. Підпункт 9.12.1 пункту 9.12 статті 9.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

11. Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР:

11.1. Підпункти 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

12. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92:

12.1. Частина друга статті 13.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

13. Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12:

13.1. Додаток 7.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком згідно статті 1 Закону України «Про підприємництво». Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

16. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006621730/0 від 07.09.2010 та № 0006631730/0 від 07.09.2010 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючим органом було виявлено завищення позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних із одержанням доходу: за 2008 рік - на 68 280,00 грн, за 2009 рік - на 72 645,00 грн, за І-півріччя 2010 року - на 36 104,00 грн, нестачу товарно матеріальних цінностей на суму 55 674,00 грн на підставі документів наданих позивачем, а саме: реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, касових та банківських документів, звітності платника, книги обліку доходів та витрат, договорів та угод, накладних та інших первинних документів, а також під час перевірки податкових накладних та накладних щодо придбання та реалізації позивачем лісопродукції протягом періоду, який перевірявся відповідачем.

17. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мушки Івана Михайловича на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 2а-3671/10/0770 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду