ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №489/5283/16-а

провадження №К/9901/15553/18

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Саприкіної І.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області

на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року (суддя Губницький Д. Г.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді Грабовський Ю.М., Кравченко К.В., Лук`янчук О.В.)

у справі №489/5283/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач, Управління ПФУ)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, в якій, беручи до уваги заяву про уточнення позовних вимог, просив:

визнати дії Управління ПФУ щодо відмови зарахувати до стажу роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців за період з 09 лютого 1981 року по 14 березня 1983 року в Ямало-Ненецькому окрузі в Уренгойському СУ-1 треста «Надимгазжилстрой» на пільгових умовах та заробітної плати за період з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року з урахуванням сум районних коефіцієнтів та північних надбавок протиправними;

зобов`язати Управління ПФУ зарахувати заробітну плату за період роботи з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року з урахуванням сум районних коефіцієнтів і північних надбавок та зарахувати загальний стаж роботи з урахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі із розрахунку 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців за період з 09 лютого 1981 року по 14 березня 1983 року;

зобов`язати Управління ПФУ виплатити різницю між пенсією з врахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі із розрахунку 1 рік роботи за 1 рік 6 місяців та заробітної плати за період з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року, з врахуванням сум районних коефіцієнтів і північних надбавок та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 05 червня 2016 року, виплачувати пенсію з урахуванням пільг надалі.

2. Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Управління ПФУ по неврахуванню при обчисленні розміру пенсії за віком позивачу розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає північну надбавку, за періоди роботи вахтово-експедиційним методом з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року.

зобов`язано Управління ПФУ зарахувати до заробітку, який використовувався при обчисленні позивачу пенсії за віком заробітну плату за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, що включає північну надбавку, за періоди вахтово-експедиційним методом з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року та виплатити різницю починаючи з 06 червня 2016 року.

У решті позовних вимог відмовлено

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження у цій справі.

5. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі за текстом - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС).

6. Згідно з підпунктом четвертим пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. На виконання вимог підпункту сьомого пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Для її розгляду згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року визначено новий склад суду: колегію суддів у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

9. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

10. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 346 та частин першої, четвертої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) через потребу відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №345/4049/16-а.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року доручено відповідним фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді підготувати науковий висновок щодо тлумачення та застосування норм права, які регулюють питання зарахування до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії певних сум виплат, зокрема щодо врахування або не врахування до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки (процентна надбавка до заробітної плати за стаж роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах), фактично одержаної працівником у період роботи у відповідних районах після 1991 року.

12. Висновки були надані Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (проф. Федоренко В.Л., наук. співробітники Віхляєв О.К. та Германюк І.В. ), Національною академією правових наук України (президент, акад. Петришин О.В.), членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді проф. Гетманцевим Д.О.

13. У зв`язку з обранням судді Гриціва М.І. до Великої палати Верховного Суду, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 789/0/78-19, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено суддею-доповідачем Єзерова А.А.

14. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06 червня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.

16. У серпні 2016 року Управління ПФУ листом відмовило позивачу зарахувати до трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та врахувати коефіцієнти до заробітків у цих районах, посилаючись на відсутність правових підстав. Повідомило, що направило запит до ВАТ «Уренгоймонтажпромстрой» для надання довідки про заробітну плату без врахування районних коефіцієнтів, північної надбавки.

17. Відповідно до довідок ВАТ «Уренгоймонтажпромстрой» позивач з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року працював на підприємстві в районі Крайньої Півночі водієм вахтово-експедиційним методом, отримував північну надбавку, йому виплачувався районний коефіцієнт, з усіх виплат утримувалися страхові внески до Пенсійного Фонду РФ. Викладені в довідці обставини підтверджуються також і записами трудової книжки позивача.

18. Позивач не погодився з діями управління ПФУ і звернувся до суду із цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Ухвалюючи судові рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» законодавець встановив пільговий обрахунок стажу, пов`язавши його із фактом укладення трудового договору строком не менше трьох років. Тож звільнення позивача за власним бажанням 14 березня 1983 року не дає право для продовження безперервного пільгового стажу. Тому періоди роботи позивача за вахтовим методом підлягають підсумованому обліку, що слід врахувати при обчисленні його пенсії.

20. Суди також зазначили, що оскільки підприємство, в якому позивач працював упродовж 1995-2006 років, сплачувало належні страхові внески із сум виплачуваної позивачу заробітної плати, включаючи північну надбавку, то такі суми слід враховувати в складі заробітку, на підставі якого обчислена пенсія, а тому відмова відповідача у врахуванні північної надбавки в складі заробітку для обчислення пенсії є протиправною.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Відповідач у касаційній скарзі наголошує на таких аргументах:

Управління ПФУ, посилаючись на п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, наполягає, що для отримання права на пільги, передбачені законодавством, позивач повинен був укласти трудовий договір;

також Управління ПФУ зазначає, що врахування в пільговому обчисленні періодів стажу після 1991 року чинним законодавством не передбачено. Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж;

Управління ПФУ вважає, що обчислення пенсії із заробітної плати з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок проводиться лише за період роботи до 01.01.1992, оскільки частиною третьою статті 96 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» передбачено, що при вибутті цих осіб у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 і 78 цього Закону. Відтак, законами не передбачено включення до заробітної плати північної надбавки та районних коефіцієнтів при обчисленні пенсії;

Відповідач також просить взяти до уваги ту обставину, що коли позивач надав довідку про заробітну плату, до якої включені північна надбавка та районні коефіцієнти, відповідач одразу надіслав запит до ВАТ «Уренгоймонтажпромстрой» щодо надання довідки про заробітну плату без урахування північної надбавки та районних коефіцієнтів, договорів, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Проте відповідь на цей запит Відповідачеві не надійшла.

V. ПОЗИЦІЯ ПАЛАТИ З РОЗГЛЯДУ СПРАВ ЩОДО ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

22. Як вже зазначено вище, постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність управління ПФУ, яка проявилась у тому, що управління не врахувало при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає північну надбавку, за періоди роботи вахтово-експедиційним методом з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року;

зобов`язано управління ПФУ зарахувати до заробітку, який використовувався при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком заробітну плату за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає північну надбавку, за періоди роботи вахтово-експедиційним методом з 05 липня 1995 року по 28 лютого 2006 року та виплатити різницю, починаючи з 06 червня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23. Таким чином, враховуючи визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) межі касаційного перегляду, ключовим питанням у цій справі є наявність чи відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з врахуванням північної надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі.

24. Передаючи цю справу на розгляд палати ухвалою від 09.04.2019, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що Північна надбавка (процентна надбавка до заробітної плати за стаж роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах) за своєю природою має компенсаційний характер за роботу в особливих кліматичних умовах і є елементом оплати праці.

25. Оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять й інші компенсаційні виплати, зокрема ті, що не передбачені актами чинного законодавства, то системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховується північна надбавка (процентна надбавка до заробітної плати за стаж роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах), тоді як виплати за районним коефіцієнтом підлягають виключенню з фактичного заробітку.

26. На противагу зазначеному, у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №345/4049/16-а колегія суддів дійшла висновку, що чинним законодавством не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту.

27. Розв`язуючи зазначене правове питання, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з твердженням про ту обставину, що чинним законодавством не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки, з огляду на наступне.

28. Гарантії конституційного права людини на соціальний захист розвинено в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі за текстом - Закон № 1788-XII).

29. Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

30. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

31. Частиною третьою статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури оплати праці відносить «інші заохочувальні та компенсаційні виплати». До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

32. Визначення поняття «компенсаційні виплати» законодавство України не містить.

Проте, правильне встановлення дійсного змісту цього поняття є визначальним у цьому спорі, оскільки лише за наявності правових підстав віднести північну надбавку до компенсаційних витрат, відповідно, будуть і підстави включити цю надбавку до заробітку для обрахунку пенсії.

33. Основним критерієм, за яким Суд в ухвалі від 09.04.2019 відносить північну надбавку до компенсаційних виплат є те, що ця надбавка покликана відшкодувати працівнику його матеріальні та фізіологічні затрати під час роботи в особливих кліматичних умовах.

34. Колегія суддів судової палати вважає такий висновок помилковим у зв`язку з неточністю, допущеною у формулюванні змісту поняття компенсаційної витрати як категорії трудового права.

35. Так, за відсутністю легальної дефініції компенсацій у трудовому законодавстві слід звернутися до наукового визначення цього поняття через аналіз численних правових норм щодо компенсаційних витрат.

Під компенсаційними виплатами розуміють виплати понад заробітну плату з метою відшкодування працівникам понесених матеріальних витрат, пов`язаних з виконанням трудових обов`язків.

Тобто, компенсаційними є лише ті витрати, що спрямовані на відшкодування саме понесених матеріальних витрат, здійснених у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

36. Характерно, що особливе призначення компенсацій, як правило, виключає періодичність їх виплат. Невизначеність у строках одержання компенсації пояснюється необхідністю виплатити їх на відшкодування вже понесених матеріальних витрат працівника або коштом майбутніх, також неминучих матеріальних витрат (ці строки залежать від юридичних фактів, за наявності яких у працівника виникає право на одержання компенсаційних коштів).

37. Таким чином, характерною рисою компенсації є мета та зміст її виплати - відшкодування працівникові здійснених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов`язків.

38. Вказане дає підстави для висновку, що північна надбавка, за своєю правовою природою, не може бути віднесена до компенсаційних витрат, оскільки вона не є відшкодуванням працівникові понесених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов`язків. Натомість, північна надбавка виплачувалась регулярно, тобто їй притаманна періодичність, та у фіксованому розмірі незалежно від здійснення працівником матеріальних витрат. Тобто, її виплата не пов`язувалась з юридичним фактом понесення працівником матеріальних витрат.

Таким чином, північна надбавка не наділена ознаками, характерними для компенсаційних витрат, а тому не може бути віднесена до цієї категорії.

39. За змістом ст. 2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Поряд з цим, північна надбавка чинним законодавством України не передбачена, а тому зазначена надбавка не може вважатись додатковою заробітною платою.

40. Таким чином, аналіз норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дозволяє стверджувати, що зазначеними вище нормами не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має, з огляду на зазначені вище висновки Судової палати.

41. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №345/4049/16-а, і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених висновків.

42. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

43. Відповідно до частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

44. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області - задовольнити частково.

2. Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі №489/5283/16 скасувати в частині, якою позовні вимоги задоволено. У зазначеній частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

3. В іншій частині постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі №489/5283/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.А. Єзеров

Судді: А.Ю. Бучик

І.В. Желєзний Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук О.П. Стародуб

І.В. Саприкіна С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець С.М. Чиркін

В.М. Шарапа