ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2019 року

м. Дніпро

справа № 160/6933/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (суддя Кучма К.С., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 28.08.2019 року) у справі № 160/6933/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, про визнання незаконними рішень, визнання незаконними дії та бездіяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

23.07.2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), в якому просив: 1) визнати незаконними рішення та дії Відповідача (Міністерства Юстиції України) - які призвели до порушення Конституційного права позивача на захист прав справедливим судом та порушення Конституційного права позивача на безоплатну професійну правничу правову допомогу, і як наслідок призвели до порушення базових основоположних Конституційних прав і свобод позивача які визначені статтями 8, 1, 3, 9, 21, 22, 23, 64, 24, 25, 27, 28, частина 1,4 статті 32, частина 1,2 статті 34 та статей 33, 34, 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59 Конституції України (254к/96-ВР) та визначені міжнародними договорами статей 4, 5, 9, 10, 12, 13, 15 "Конвенції про права осіб з інвалідністю" (995_g71) Конвенцію ратифіковано Законом України №1767-VІ від 16.12.2009 року та статті 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року статтею 1,2 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (997_009) Редакція від 21.01.2006 Конвенцію ратифіковано від 10.11.1994 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" № 240/94-ВР, частина 1 пункт 1) та частина 2 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 року (3460-VI) редакція від 04.11.2018 року; 2) визнати рішення і дії відповідача незаконними (Міністерство Оборони України) органу виконавчої державної влади України суб`єкта владних повноважень (їх посадовими і службовими особами) який порушив конституційні трудові права позивача визначені статей 38 Конституції УРСР (888-09)(від 20 квітня 1978 року), статей 40 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року та статті 43 Конституції України (254к/96-ВР), та визнати що відповідач використовує рабську примусову безоплатну працю (робота, труд), бо покладений на громадян обов`язок відбування (проходження) дійсної строкової військової служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статті 65 Конституції України (254к/96-ВР), статті 29, 61 Конституції УРСР (888-09) (від 20 квітня 1978 року) та статтею 31, 63 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року - це є робота чи праця або труд, яка обирається вільно громадянином і людиною або на яку вільно погоджується позивач, та військовий або військовий будівельник - це є професія яка також вибирається чи обирається вільно людиною і громадянином відповідно до покликання і здібності та роду трудової діяльності, примусова та безоплатна праця (робота або труд) заборонена якщо в державі офіційно не оголошено воєнний стан, та людина і громадянин має права відмовитись від строкової дійсної служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статей 43, 8, 1, 3, 9, 19, 21, 22, 23, 64, 65 Конституції України (254к/96-ВР) та статтям 34, 40, 63, 173 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року ((з урахуванням положень статей 1-9 Закону України "Про правонаступництво України" (1543-ХІІ), та Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року №1545-ХІІ „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР")) які прямо вказують на те що людина і громадянин має право на працю - з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, тому трудові права людини і громадянина не можуть бути порушені чи обмежені, крім випадків передбачених статтями 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР) це лише під час війни та офіційно оголошеного воєнного стану можуть призвати служити в Армію примусово без вільної згоди громадянина і лише військового фахівця (запасу), бо це злочин посилати в бій не професійного військового фахівця, це безпосередньо витікає з тексту Конституції України (254к/96-ВР) та статей 1, 4, 17, 18, 53 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) редакція від 02.10.2013 року ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року"; 3) визнати дії і рішення відповідача (Міністерство Оборони України) незаконними які потягли за собою тяжкі наслідки, такі як нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю позивача, та позивач в наслідку цього став особою з інвалідністю яка отримана в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в Радянської Армії (трудової Армії), та у наслідку чого позивачу нанесена матеріальна (майнова, упущена вигода) і моральна шкода; 4) визнати позивача репресованою особою яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених у пункті 2) статті 1-2, пунктів 2), 3), 10), 22) статті 2 та пунктів 17), 22) статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року (962-XII) редакція від 11.10.2018 року та статей 8, 19, 21, 22, 23, 64, 55, 124 Конституції України (254к/96-ВР) та частини 1 пункту 1) частини 2 статі 2, частина 1 та 2 статті 3 та статей 5, 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року (2747-ІV) редакція від 04.11.2018 року та забезпечити спростування недостовірної інформацію про позивача в засобах масової інформації, відповідно до вимог частини 4 статі 32 Конституції України (254к/96-ВР); 5) визнати що відповідач (Комісія № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації) - не має компетенції встановлювати і визначати групу інвалідності позивачу людині і громадянину якому нанесено шкода здоров`ю в період відбування чи проходження строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України без урахування думки позивача з цього приводу, та добровільної згоди, тому що на території України не має в даному випадку незалежної медико-соціальної експертизи чи судмедекспертизи, бо непередбачено законодавством України і міжнародним законодавством щоб особа яка нанесла шкоду, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, та також позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних з відбуванням (проходженням) строковою дійсною службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку отримання інвалідності людиною, самим роботодавцем відповідачем; 6) визнати рішення і дії відповідача незаконними (Комісії №1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації), а саме безпосередньо відмову встановити позивачу 1А групу інвалідності та зобов`язати відповідача доручити своєму відповідальному за це структурному підрозділу визнати - позивача особою з інвалідністю 1А групи яку встановити на строк - безстроково (довічно чи по-життєво), з зазначенням - захворювання "порушення опорно-рухомих функцій хребта отримано в наслідку травми хребта, після підняття надважких предметів в період відбування (проходження) дійсної строкової служби в трудовій Радянській Армії, та після проведеної операції на хребті по видаленню трьох між-хребтових гриж дисків та остистих відростків хребта поперекового відділу"; 7) визнати що відповідач (структурний підрозділ Пенсійний Фонд України) не має компетенції розраховувати або нараховувати, встановлювати і визначати розмір щомісячної пенсії - позивачу людині і громадянину яка є особою з інвалідністю отриманої в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України, тому що це непередбачено міжнародним законодавством і законодавством України щоб особа яка нанесла шкоду в даному випадку відповідач, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, також тому що позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також тому що не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності працівника чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних зі службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено обов`язкова медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку інвалідності самим роботодавцем відповідачем; 8) визнати що розмір щомісячної пенсії 1564 гривень позивача яку сплачує відповідач - не відповідає вимогам статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням вимог статей 8,1, 3, 21, 24, 25, 33, 27, 28, 49, 59 Конституції України (254к/96-ВР), бо розмір щомісячної пенсії позивача є недостатнім для життя і існування людини і громадянина України, негідним людської честі і гідності, такий що принижує людську честь та гідність, не задовольняє потреб і не відповідає потребам достатнього рівня життя позивача, включаючи достатнє харчування, одяг, житло відповідно до статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР), що у наслідку тягне за собою порушення всіх основоположних Конституційних прав і свобод позивача визначених статтями 8, 1, 3, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1, 2 статті 34, статі 33, 41, 46, 47,48, 49, 50, 53, 55, 56, 59, 64 Конституції України (254к/96-ВР) (розрахунок потреб на календарний місяць і розрахунок щомісячного розміру щомісячної пенсії знаходиться в мотивувальній частині цієї позовної заяви сторінки 89 - 94); 9) визнати незаконними рішення і дії та бездіяльність відповідача (в особі його структурного підрозділу Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області) який не сплачує позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії відповідно до вимог статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) та зобов`язати відповідача сплачувати позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії та одночасної компенсації матеріальної (майнової, упущеної вигоди) шкоди яку закладено в розмір щомісячної пенсії який позивачем одночасно розраховано з урахуванням вимог статей 8, 1, 3, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 33, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1,2 статті 34, та статей 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59, 64, 60, 68 Конституції України (254к/96-ВР) та складає 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) євро, вказує у євро бо гривня є нестабільною грошовою одиницею з постійною інфляцією вартості, відповідач може сплачувати у гривні, але за обмінним курсом до євро на момент виплати (розрахунок міститься в мотивувальній частині позовної заяви з 89 - 94 сторінки); 10) стягнути з відповідача (Міністерство Оборони України) за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурного підрозділу - на користь позивача матеріальну (майнову) шкоду упущену вигоду за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі 1645 200 євро, яка позивачем розрахована, з урахуванням максимальної середньої заробітної плати у світі що складає 4 570 євро на момент звернення до суду, яку би міг заробляти в місяць позивач, якщо б позивачу не було нанесено шкоди його здоров`ю і подальшому життю, 4 570 євро х 12 (місяців) = 54 840 євро в рік, 54 840 євро х 30 (років) = 1 645 200 євро складає матеріальна (майнова, упущена вигода) шкода - з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати; 11) поновити Конституційні права і свободи людини позивача стягнувши з відповідача за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурних підрозділів - на користь позивача моральну шкоду за нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі який позивачем визначений і оцінений в розмірі 30 % від нанесеної йому матеріальної (майнової) шкоди упущеної вигоди, 1 645 200 : 10 х 3 = 493 560 євро складає моральна шкода з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати; 12) зобов`язати відповідача доручити його структурному підрозділу Нікопольському відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області виконати вимоги пункту е) частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-ХІІ) від 12.06.1991 року - зарахувати до стажу роботи позивача, увесь час який позивач був непрацездатним починаючи з 30.11.1989 року та по теперішній час 2019 рік, про що повинен бути зроблений відповідний запис у трудовій книзі позивача; 13) визнати незаконними дії і рішення та бездіяльність відповідача, бо саме відповідач відповідає за внутрішню і соціальну, правову політику захисту громадян і людини відповідно до статті 1, 3, 19, 113, 116 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням частини 1 статті 8 Конституції України (254к/96-ВР), тому що в Україні є лише єдина державна влада відповідно до статті 6 Конституції України (254к/96-ВР) якою визначено, що: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином судовий орган влади не є незалежним, бо саме відповідач сплачує заробітну плату і пенсії суддям та наймає на роботу відповідно до статей 130, 131 Конституції України (254к/9б-ВР). На території України повинен існувати незалежний суд і незалежні судді відповідно до статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) яка говорить про те що: суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, (основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;), який розглядає справи пов`язані зі злочинами скоєними державною владою України проти громадян України і людини, в якому судді є громадянами інших Європейських країн, крім країн колишніх членів СРСР - бо службові і посадові державних влад цих країн є співучасниками злочинів. Європейський суд з прав людини не знаходиться на території України, а од же є недоступним, та діє з порушенням конституційних прав і свобод громадян України і людини, бо кожен має право бути присутнім в залі суду захищаючи особисто свої права і свободи незалежно від майнового стану, незалежно від стану свого фізичного здоров`я чи з іншої причини, бо права людини і громадянина не можуть бути обмежені та не є вичерпним відповідно до статей 8, 1, 21, 24, 22, 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР); 14) зобов`язати Відповідача продовж одного календарного місяця розробити і подати відповідний законопроект до Верховної Ради, в якому повинно бути зазначено строк утворення суду не більш півроку, після прийняття закону. Позовні вимоги наведено з збереженням орфографії та пунктуації позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказувала, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення ним норм щодо оформлення позовної заяви, вказує, що ним вірно вказано відповідача згідно його становища як виконавчого органу. Вказує, що позовні вимоги викладено вірно, вважає за необхідно, щоб суд першої інстанції розглянув позовні вимоги у викладеному вигляді. Апелянт вказував, що ним усувались недоліки позовної заяви, вірно вказано відповідача. У своїй заяві про усунення недоліків вказав обґрунтування позову. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу на його скрутне матеріальне становище та невірно повернуто позовні заяву у зв`язку з несплатою судового збору. ОСОБА_1 вказував, що ним було надано достатньо доказів відсутності у нього коштів для сплати судового збору при поданні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що суд першої інстанції, повернув позовну заяву, виходячи з того, що ОСОБА_1 не було виконано ухвалу про залишення позову без руху, що дає право суду для повернення позовної заяви. Повертаючи позов, суд першої інстанції вказав, що позивач належним чином не виправив недоліки позову у зазначений строк, суд першої інстанції зобов`язував позивача надати окрім доказів скрутного матеріального становища й докази в обґрунтування позовних вимог та просив вірно вказати всіх відповідачів згідно позову. Судом першої інстанції вказано, що ним просилось в ухвалі про залишення позову без руху звернутися до суду з уточненою позовною заявою, в якій зазначити також в якості відповідачів - Міністерство юстиції України, Міністерство оборони України, Комісію № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійний фонд України, Нікопольський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області або уточнити зміст позовних вимог щодо Кабінету Міністрів України; також надати оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 14215,40 грн. 20.08.2019 року від позивача надійшли доповнення та уточнення до позовної заяви, в якій він просить врахувати обставини в мотивувальній частині даного доповнення та уточнення, вирішити питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, та призначити справу до судового розгляду по суті в присутності позивача та присутності його захисника, попередньо надавши позивачу безоплатну правову допомогу в повному обсязі, як заявлено позивачем в позовній заяві від 23.07.2019 року. Позивач не виконав вимоги ухвали суду від 29 липня 2019 року та не усунув зазначені в ній недоліки, оскільки так і не звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій слід було зазначити також в якості відповідачів - Міністерство юстиції України, Міністерство оборони України, Комісію № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійний фонд України, Нікопольський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області або уточнити зміст позовних вимог щодо Кабінету Міністрів України.

Суд першої інстанції вказував, що заявлений позов (справа) не є позовом про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; даний спір не пов`язаний з виплатою компенсації, поверненням майна, або справою щодо спору, пов`язаному з відшкодуванням його вартості громадянину, реабілітованому відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", а саме в частині заявлених позовних вимог до відповідача. З матеріалів позовної заяви вбачається, що до осіб, яким надані пільги щодо сплати судового збору, які визначені пунктів 7, 13 ч.2 ст.3, пунктами 2, 4, 12 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, позивач не відноситься. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду. Складна фінансова ситуація позивача не є підставою для звільнення від сплати судового збору. Невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у позові просив суд вирішити процесуальні питання, такі як: надати безоплатну правову допомогу, звільнити від сплати судового збору у зв`язку з браком коштів, розглядати позовну заяву без участі відповідача у разі його не явки. Поряд з процесуальними питаннями, ОСОБА_1 просив суд вирішити позовні вимоги такі як: визнати незаконними рішення та дії Відповідача (Міністерства Юстиції України) - які призвели до порушення Конституційного права позивача на захист прав справедливим судом та порушення Конституційного права позивача на безоплатну професійну правничу правову допомогу, і як наслідок призвели до порушення базових основоположних Конституційних прав і свобод позивача які визначені статтями 8, 1, 3, 9, 21, 22, 23, 64, 24, 25, 27, 28, частина 1,4 статті 32, частина 1,2 статті 34 та статей 33, 34, 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59 Конституції України (254к/96-ВР) та визначені міжнародними договорами статей 4, 5, 9, 10, 12, 13, 15 "Конвенції про права осіб з інвалідністю" (995_g71) Конвенцію ратифіковано Законом України №1767-VІ від 16.12.2009 року та статті 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року статтею 1,2 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (997_009) Редакція від 21.01.2006 Конвенцію ратифіковано від 10.11.1994 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" № 240/94-ВР, частина 1 пункт 1) та частина 2 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 року (3460-VI) редакція від 04.11.2018 року; визнати рішення і дії відповідача незаконними (Міністерство Оборони України) органу виконавчої державної влади України суб`єкта владних повноважень (їх посадовими і службовими особами) який порушив конституційні трудові права позивача визначені статей 38 Конституції УРСР (888-09)(від 20 квітня 1978 року), статей 40 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року та статті 43 Конституції України (254к/96-ВР), та визнати що відповідач використовує рабську примусову безоплатну працю (робота, труд), бо покладений на громадян обов`язок відбування (проходження) дійсної строкової військової служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статті 65 Конституції України (254к/96-ВР), статті 29, 61 Конституції УРСР (888-09) (від 20 квітня 1978 року) та статтею 31, 63 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року - це є робота чи праця або труд, яка обирається вільно громадянином і людиною або на яку вільно погоджується позивач, та військовий або військовий будівельник - це є професія яка також вибирається чи обирається вільно людиною і громадянином відповідно до покликання і здібності та роду трудової діяльності, примусова та безоплатна праця (робота або труд) заборонена якщо в державі офіційно не оголошено воєнний стан, та людина і громадянин має права відмовитись від строкової дійсної служби в Радянській Армії чи Армії незалежної України відповідно до статей 43, 8, 1, 3, 9, 19, 21, 22, 23, 64, 65 Конституції України (254к/96-ВР) та статтям 34, 40, 63, 173 Конституції СРСР (n0001400-77) від 07.10.1977 року ((з урахуванням положень статей 1-9 Закону України "Про правонаступництво України" (1543-ХІІ), та Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року №1545-ХІІ „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР")) які прямо вказують на те що людина і громадянин має право на працю - з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, тому трудові права людини і громадянина не можуть бути порушені чи обмежені, крім випадків передбачених статтями 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР) це лише під час війни та офіційно оголошеного воєнного стану можуть призвати служити в Армію примусово без вільної згоди громадянина і лише військового фахівця (запасу), бо це злочин посилати в бій не професійного військового фахівця, це безпосередньо витікає з тексту Конституції України (254к/96-ВР) та статей 1, 4, 17, 18, 53 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) редакція від 02.10.2013 року ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року"; визнати дії і рішення відповідача (Міністерство Оборони України) незаконними які потягли за собою тяжкі наслідки, такі як нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю позивача, та позивач в наслідку цього став особою з інвалідністю яка отримана в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в Радянської Армії (трудової Армії), та у наслідку чого позивачу нанесена матеріальна (майнова, упущена вигода) і моральна шкода; визнати позивача репресованою особою яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених у пункті 2) статті 1-2, пунктів 2), 3), 10), 22) статті 2 та пунктів 17), 22) статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року (962-XII) редакція від 11.10.2018 року та статей 8, 19, 21, 22, 23, 64, 55, 124 Конституції України (254к/96-ВР) та частини 1 пункту 1) частини 2 статі 2, частина 1 та 2 статті 3 та статей 5, 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року (2747-ІV) редакція від 04.11.2018 року та забезпечити спростування недостовірної інформацію про позивача в засобах масової інформації, відповідно до вимог частини 4 статі 32 Конституції України (254к/96-ВР); визнати що відповідач (Комісія № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації) - не має компетенції встановлювати і визначати групу інвалідності позивачу людині і громадянину якому нанесено шкода здоров`ю в період відбування чи проходження строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України без урахування думки позивача з цього приводу, та добровільної згоди, тому що на території України не має в даному випадку незалежної медико-соціальної експертизи чи судмедекспертизи, бо непередбачено законодавством України і міжнародним законодавством щоб особа яка нанесла шкоду, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, та також позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних з відбуванням (проходженням) строковою дійсною службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку отримання інвалідності людиною, самим роботодавцем відповідачем; визнати рішення і дії відповідача незаконними (Комісії №1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації), а саме безпосередньо відмову встановити позивачу 1А групу інвалідності та зобов`язати відповідача доручити своєму відповідальному за це структурному підрозділу визнати - позивача особою з інвалідністю 1А групи яку встановити на строк - безстроково (довічно чи по-життєво), з зазначенням - захворювання "порушення опорно-рухомих функцій хребта отримано в наслідку травми хребта, після підняття надважких предметів в період відбування (проходження) дійсної строкової служби в трудовій Радянській Армії, та після проведеної операції на хребті по видаленню трьох між-хребтових гриж дисків та остистих відростків хребта поперекового відділу"; визнати що відповідач (структурний підрозділ Пенсійний Фонд України) не має компетенції розраховувати або нараховувати, встановлювати і визначати розмір щомісячної пенсії - позивачу людині і громадянину яка є особою з інвалідністю отриманої в період відбування (проходження) строкової дійсної служби в рядах Радянської Армії або Армії України, тому що це непередбачено міжнародним законодавством і законодавством України щоб особа яка нанесла шкоду в даному випадку відповідач, сама визначала розмір нанесеної шкоди та розмір відшкодування за нанесену шкоду, також тому що позивач не укладав трудового договору і не заключав військового контракту (та як наслідок не давав згоду на механізм визначення розміру пенсії встановлений відповідачем, не давав мовчазну згоду, а також тому що не за своєю власною добровільною згодою пішов служити в ряди Радянської Армії, а під примусом і загрозою позбавлення волі шляхом незаконного ув`язнення), де заздалегідь повинні бути прописані умови і визначений розмір щомісячної пенсії, у випадку інвалідності працівника чи втрати здоров`я при виконанні трудових або військових обов`язків пов`язаних зі службою в Радянської Армії, з посиланням на законодавства яким передбачено обов`язкова медико-соціальної експертиза якою встановлюється група інвалідності від якої буде залежить розмір щомісячної пенсії, та повідомлено яким законодавством буде встановлений фіксований розмір пенсії або компенсації у випадку інвалідності самим роботодавцем відповідачем; визнати що розмір щомісячної пенсії 1564 гривень позивача яку сплачує відповідач - не відповідає вимогам статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням вимог статей 8,1, 3, 21, 24, 25, 33, 27, 28, 49, 59 Конституції України (254к/96-ВР), бо розмір щомісячної пенсії позивача є недостатнім для життя і існування людини і громадянина України, негідним людської честі і гідності, такий що принижує людську честь та гідність, не задовольняє потреб і не відповідає потребам достатнього рівня життя позивача, включаючи достатнє харчування, одяг, житло відповідно до статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР), що у наслідку тягне за собою порушення всіх основоположних Конституційних прав і свобод позивача визначених статтями 8, 1, 3, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1, 2 статті 34, статі 33, 41, 46, 47,48, 49, 50, 53, 55, 56, 59, 64 Конституції України (254к/96-ВР) (розрахунок потреб на календарний місяць і розрахунок щомісячного розміру щомісячної пенсії знаходиться в мотивувальній частині цієї позовної заяви сторінки 89 - 94); визнати незаконними рішення і дії та бездіяльність відповідача (в особі його структурного підрозділу Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області) який не сплачує позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії відповідно до вимог статей 46, 48 Конституції України (254к/96-ВР) та зобов`язати відповідача сплачувати позивачу, розрахований позивачем розмір щомісячної пенсії та одночасної компенсації матеріальної (майнової, упущеної вигоди) шкоди яку закладено в розмір щомісячної пенсії який позивачем одночасно розраховано з урахуванням вимог статей 8, 1, 3, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 33, 27, 28, частина 1, 4 статті 32, частина 1,2 статті 34, та статей 41, 46, 48, 49, 55, 56, 59, 64, 60, 68 Конституції України (254к/96-ВР) та складає 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) євро, вказує у євро бо гривня є нестабільною грошовою одиницею з постійною інфляцією вартості, відповідач може сплачувати у гривні, але за обмінним курсом до євро на момент виплати (розрахунок міститься в мотивувальній частині позовної заяви з 89 - 94 сторінки); стягнути з відповідача (Міністерство Оборони України) за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурного підрозділу - на користь позивача матеріальну (майнову) шкоду упущену вигоду за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі 1645 200 євро, яка позивачем розрахована, з урахуванням максимальної середньої заробітної плати у світі що складає 4 570 євро на момент звернення до суду, яку би міг заробляти в місяць позивач, якщо б позивачу не було нанесено шкоди його здоров`ю і подальшому життю, 4 570 євро х 12 (місяців) = 54 840 євро в рік, 54 840 євро х 30 (років) = 1 645 200 євро складає матеріальна (майнова, упущена вигода) шкода - з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати; поновити Конституційні права і свободи людини позивача стягнувши з відповідача за незаконні рішення і дії та бездіяльність службових і посадових осіб його структурних підрозділів - на користь позивача моральну шкоду за нанесення шкоди здоров`ю і подальшому життю за період який складає 30 років з 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року у розмірі який позивачем визначений і оцінений в розмірі 30 % від нанесеної йому матеріальної (майнової) шкоди упущеної вигоди, 1 645 200 : 10 х 3 = 493 560 євро складає моральна шкода з липня 1989 року по теперішній час на момент подачі позовної заяви липень 2019 року за період 30 років, яка може бути сплачена відповідачем за обмінним курсом у національній одиниці гривні на день виплати; зобов`язати відповідача доручити його структурному підрозділу Нікопольському відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області виконати вимоги пункту е) частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-ХІІ) від 12.06.1991 року - зарахувати до стажу роботи позивача, увесь час який позивач був непрацездатним починаючи з 30.11.1989 року та по теперішній час 2019 рік, про що повинен бути зроблений відповідний запис у трудовій книзі позивача; визнати незаконними дії і рішення та бездіяльність відповідача, бо саме відповідач відповідає за внутрішню і соціальну, правову політику захисту громадян і людини відповідно до статті 1, 3, 19, 113, 116 Конституції України (254к/96-ВР) з урахуванням частини 1 статті 8 Конституції України (254к/96-ВР), тому що в Україні є лише єдина державна влада відповідно до статті 6 Конституції України (254к/96-ВР) якою визначено, що: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином судовий орган влади не є незалежним, бо саме відповідач сплачує заробітну плату і пенсії суддям та наймає на роботу відповідно до статей 130, 131 Конституції України (254к/9б-ВР). На території України повинен існувати незалежний суд і незалежні судді відповідно до статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) яка говорить про те що: суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, (основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;), який розглядає справи пов`язані зі злочинами скоєними державною владою України проти громадян України і людини, в якому судді є громадянами інших Європейських країн, крім країн колишніх членів СРСР - бо службові і посадові державних влад цих країн є співучасниками злочинів. Європейський суд з прав людини не знаходиться на території України, а од же є недоступним, та діє з порушенням конституційних прав і свобод громадян України і людини, бо кожен має право бути присутнім в залі суду захищаючи особисто свої права і свободи незалежно від майнового стану, незалежно від стану свого фізичного здоров`я чи з іншої причини, бо права людини і громадянина не можуть бути обмежені та не є вичерпним відповідно до статей 8, 1, 21, 24, 22, 23, 64 Конституції України (254к/96-ВР). Зобов`язати відповідача продовж одного календарного місяця розробити і подати відповідний законопроект до Верховної Ради, в якому повинно бути зазначено строк утворення суду не більш півроку, після прийняття закону.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити також в якості відповідачів - Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Комісії № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійного фонду України, Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області або уточнити зміст позовних вимог щодо Кабінету Міністрів України; надання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 14215,40 грн. Вказано, що органи до яких звернено позовні вимоги не залучені в якості відповідачів у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалу отримано ОСОБА_1 13.08.2019 року.

20.08.2019 року на виконання вимог вказаної ухвали, ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Вказано, що має скрутне матеріальне становище та просить звільнити його від сплати судового збору. Відносно уточнення позовних вимог та зазначення вірних, всіх відповідачів вказував, що його позовні вимоги є вірними та не потребують уточнення, відповідач Кабінет Міністрів України також вказано вірно.

Згідно ч. 5 ст. 160, ч. 5 ст. 161 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказано хто є відповідачем у спірних правовідносинах, позов звернено саме до Кабінету Міністрів України. Позовні вимоги пред`явлені до Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Комісії № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійного фонду України, Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області, однак у позові ОСОБА_1 , не вказує найменування всіх відповідачів, їх адресу чи місцезнаходження, засоби зв`язку.

Можливо зазначення всіх сторін у справі є зайвим формалізмом, однак норми КАС України передбачають, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Звертаючи позовні вимоги до осіб - суб`єктів владних повноважень, варто вказати їх відповідачами, таким сторонам було б варто знати про існування позовних вимог особи до них.

У заяві про усунення недоліків позову не вказано та осіб до яких заявлено позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Звісно, для захисту права осіб до яких заявлено позовні вимоги, у даному випадку до Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Комісії № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійного фонду України, Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області, слід було вказати їх як відповідачів, чи уточнити позовні вимоги в частині заявлених тільки до Кабінету Міністрів України.

У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його на власний розсуд. Суд не може вказувати яким чином повинні бути написані позовні вимоги, однак згідно пункту 4 частини 5 ст. 160 КАС України, в позовні заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Позивач - ОСОБА_1 викладає позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, однак не наводить Міністерство юстиції України, Міністерство оборони України, Комісію № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійний фонд України, Нікопольський відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області у якості відповідачів.

Повертаючи позовну заяву через відсутність уточненої позовної заяви, суд першої інстанції не вказував на неприпустимість позовних вимог чи невірний їх виклад, навпаки, для їх належного розгляду запропонував ухвалою про залишення позову без руху, усунути недоліки та перешкоди для належного розгляду.

ОСОБА_1 не було виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху у частині надання уточненої позовної заяви, в якій зазначити також в якості відповідачів - Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Комісії № 1 Комунального закладу "Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради" Департаменту охорони здоров`я України Дніпропетровської облдержадміністрації, Пенсійного фонду України, Нікопольського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області або уточнити зміст позовних вимог щодо Кабінету Міністрів України. Проте, виконано вимоги ухвали у частині надання доказів сплати судового збору або доказів відсутності коштів для сплати судового збору при поданні позовної заяви.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Своє клопотання обґрунтовував скрутним матеріальним становищем, відсутністю коштів для сплати судового збору. До клопотання додавав довідки про доходи, довідки про розмір отриманої пенсії, інформацію про свої витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Передбачено, що суд може звільнити від сплату судового збору визначене коло осіб. Звільнення від сплати судового збору може бути здійснено для осіб, перелік яких передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Для звільнення від сплати судового збору позивач має довести існування фінансових труднощів. Надані довідки ОСОБА_1 підтверджують отримання пенсії та доводять, що він не має інших джерел доходу.

Підставою для звільнення від сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Має бути наявна довідка про дохід за 2018 рік, підтверджуюча скрутне матеріальне становище.

Суду першої інстанції при розгляді усунення недоліків позовної заяви, що надане ОСОБА_1 , слід було врахувати майновий стан позивача.

Згідно частин 1, 4 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Судова колегія зазначає, що підстави для повернення позовної заяви встановлюються у разі, якщо позивач не усунув її недоліки після залишення такої без руху.

У даному випадку, судом першої інстанції було визначено підстави для залишення позову без руху, які не усунені позивачем повністю. Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконав повністю вимоги ухвали суду від 29.07.2019 року та не усунув недоліки позовної заяви в частині зазначення всіх відповідачів, позов дійсно необхідно повертати.

Норма ст. 169 КАС України має імперативний характер, та встановлює для суду правило повернути позовну заяву якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушено право позивача на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 160/6933/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов