Справа №585/3179/19

Головуючий у суді 1-ї інстанції - Машина І. М.

Номер провадження 33/816/398/19

Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 164 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/3179/19 за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2019, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1

визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката Шунька Г. О.,

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення та закрити провадження у справі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинені нею дії. Також в протоколі не зазначено, яку частину ст. 63 ПК вона порушила, а п. 3 ст. 63 цього Кодексу передбачає обов`язок подачі заяви про взяття на обік платника податків протягом 10 діб після створення відокремленого підрозділу. В день складення протоколу вона ще не працювала, а знайомилася з робочим місцем. Робота перукаря не потребує державної реєстрації або отримання ліцензії, а факт надання перукарських послуг не підтверджений жодними доказами. При цьому акт перевірки перукарні не має до неї жодного відношення.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2019 ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, і на неї накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення правопорушення. Стягнуто на користь держави 384,20 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 13.08.2019 об 11:00 в м. Ромни по вул АДРЕСА_2 , буд. 2 в перукарні «Елена» ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність, а саме надавала перукарські послуги без державної реєстрації, чим порушила ст. 63 ПК.

Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та її захисника Шунька Г. О., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 цього Кодексу, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії № 132 від 13.08.2019 (а. с. 2) він складений на ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164 КУпАП за те, що нібито остання 13.08.2019 об 11:10 в АДРЕСА_2 в перукарні «Елена» здійснювала підприємницьку діяльність (надавала перукарські послуги) без державної реєстрації, чим відповідно порушила ст. 63 ПК.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, а згідно ч. 2 ст. 3 ГК під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п. 14.1.36 ст. 36 ПК господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Тобто, як згідно ГК, так і згідно ПК господарською діяльністю є не будь-яка діяльність, а є діяльність спрямована на отримання доходу чи надання послуг, що мають цінову визначеність.

Стаття 164 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до інших нормативно-правових актів, які зокрема встановлюють обов`язок державної реєстрації суб`єктів господарювання. Державна реєстрація суб`єктів господарювання врегульована, зокрема ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, а ст. 63 ПК тільки зобов`язує платника податків стати на облік у відповідних органах державної податкової служби та не встановлює жодних обов`язків щодо державної реєстрації осіб, які проводять господарську діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких свідків (чи доказів) провадження ОСОБА_3 господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання (у тому числі й осіб, яким начебто надавались перукарські послуги або які є власниками приміщення перукарні) особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, а згідно доданих письмових пояснень ОСОБА_3 (а. с. 8) остання 13.08.2019 знаходилась перший раз у приміщенні перукарні для оформлення у подальшому на роботу перукаря на умовах власника цієї перукарні, що вона підтвердила у суді апеляційної інстанції.

Відповідно акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 13.08.2019, в цей день у приміщенні перукарні «Елена» за робочим місцем перукаря знаходилась ОСОБА_3 , яка збиралась працювати у цій перукарні.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). При цьому в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України), а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно цієї правової позиції «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

З огляду на викладене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_3 правопорушення.

Крім того, суддею суду першої інстанції проігноровані вимоги процесуального закону та судової практики ЄСПЛ щодо обов`язкової обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, що у свою чергу також є підставою для його скасування у зв`язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів апеляційної скарги, оскільки постанова судді має бути вмотивованою та переконувати сторони і громадськість у відсутності сумнівів щодо її ухвалення, а також у правильності (справедливості) притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не містити у собі простий перелік матеріалів справи при відсутності будь-якої правової оцінки доказів та спростування слушних доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п.п.29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia), а також у багатьох аспектах удосконалив право на справедливий судовий розгляд, встановивши як непрямі вимоги щодо «справедливого розгляду» ряд гарантій або умов, що прямо не зазначені в Конвенції. Однією з таких вимог є вимога судів обґрунтовувати свої рішення. Суди повинні «вказати з достатньою ясністю підстави, на яких базується їхнє рішення» (рішення від 16.12.1992 у справі «Хаджіанастасіу проти Греції» (Hadjianastassion v. Greece).

Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2019 відносно ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного суду

В. Ю.