Справа № 522/3122/19

Провадження № 2/522/4794/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Домусчі Л. В.

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «СТАРК ШИППІНГ» до ОСОБА_1 , третя особа ПП «Видавництво «Порти України» про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «СТАРК ШИППІНГ» до ОСОБА_1 , третя особа ПП «Видавництво «Порти України» про захист честі, гідності та ділової репутації.

В своїй позовній заяві позивач просив :

1.Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «СТАРК ШИППІНГ» (код ЄДРПОУ 39473623) інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сайті «Порти України» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті ГС «АМАУ» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

«Не всі морські агенти, які працюють у портах України слідують кодексу професійної поведінки. Деякі працюють за принципом «обдурити та обібрати». Прикладом такої недобросовісної діяльності морських агентів є випадок, який відбувся у порту «Южний». Протектинг-агент у змові з посадовими особами ГП «МТП «Южний» намагався шантажувати судновласника, вимагаючи кошти за отримання дозволу на стоянку судна. Таким чином, протектинг-агент ООО «СтаркШиппінг» навмисно порушив вимоги Кодексу торговельного мореплавства України та принцип морського агентування в цілому, діючи не відповідно до інтересів принципала, а тільки в своїх власних інтересах».

2. Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код невідомо, адреса: АДРЕСА_1 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ТОВ «СтаркШиппінг» (ідентифікаційний код 39473623, м. Чорноморськ, вул. Шевченко, 7-а, 68002) у статті ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», що була розмішена на ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті Громадської спілки «Асоціація Морських Агентств України» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на сайті «Порти України» ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на сайті «Порти України» та ГС «АМАУ» вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код невідомо, адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи: судовий збір, витрати на правову допомогу 28.000, витрати з семантико-текстуального дослідження 10 500 грн..

До суду 07.03.2019 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року провадження по справі відкрито та призначене підготовче засідання на 20.05.2019 року.

20.05.2019 року розгляд справи відкладено на 01.07.2019 року у звязку з неотриманням стороною відповідача позову з додатками.

До суду 06.06.2019 року надійшов відзив на позов, у відповідності із яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, враховуючи їх протиправність, з огляду на те, що вона не порушувала особистих немайнових прав позивача, інформація поширена відповідачем у зазначеній статті є оціночними судженнями автора, які висловлені нею на підставі відомостей, отриманих від ТОВ «Метінвест Шиппінг» та Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Крім того, відповідач зазначає, що висновок Київського експертно-дослідного центру №14703 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за заявою адвоката Кешкентія Д.В. від 10 жовтня 2018 року, долучений із позовом до матеріалів справи, є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом. Відповідач обґрунтовує вказане твердження тим, що на момент проведення експертизи та складення зазначеного висновку свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_6 були недійсними і цей експерт не мав права проводити лінгвістичну експертизу, яка є одним із видів криміналістичної експертизи (а.с.74-106).

Представником позивача 25.06.2019 року подано відповідь на відзив (а.с.110-117), в якій він стверджує про належність та допустимість наведеного висновку експертизи, підтримує правомірність заявлених вимог та обґрунтованість попереднього розрахунку судових витрат.

Відповідачем 01.07.2019 року подано заперечення (а.с.131-135), в яких вона наводить спростування тверджень позивача про належність та допустимість висновку Київського експертно-дослідного центру №14703 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за заявою адвоката Кешкентія Д.В. від 10 жовтня 2018року та зазначає і про необґрунтованість попереднього розрахунку судових витрат.

Також, до суду 01.07.2019 року надійшли пояснення третьої особи, згідно із якими представника третьої особи заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважаючи що інформація поширена відповідачем у зазначеній статті є оціночними судженнями автора (а.с.136-140).

01.07.2019 року суд знову відклав підготовче засідання для ознайомлення сторін із наданими заявами по суті справи на 22.07.2019 року.

У підготовче засідання 22.07.2019 року з`явився представник позивача, який позов підтримав та представник відповідача, який позов не визнавав. Представник 3 особи у підготовче засідання не з`явився, суд належним чином сповістив її про день, час та місце розгляду справи. Згідно вимог ст 197,198 ЦПК судом ухвалено проводити підготовче засідання у відсутності зазначеної сторони на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року підготовче засідання по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 10.09.2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 10.09.2019 року судом поновлено відповідачу строк на подання до суду доказу та долучено до матеріалів справи висновок експерта № 056/250 від 29.08.2019 року. Розгляд справи відкладено на 10.10.2019 року з метою надання можливості представнику позивача ознайомитися із висновком експерта № 056/250 від 29.08.2019 року.

У судовому засіданні 10.10.2019 року представник позивача позов підтримав, натомість представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову та просили відмовити за обставин, викладених ними у заявах по суті.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволені позові слід відмовити з наступних підстав.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив наступне.

У квітні 2018 року на веб-сайтах «Порти України» та Громадської спілки «Асоціація Морських Агентств України» було розміщено такий матеріал, автором якого є відповідач (далі мовою оригіналу):

«Морское агентирование является по своей сути коммерческим представительством. Агент по договору морского агентирования представляет интересы судовладельца (принципала) и действует в целях их реализации.

«Статья 117 Кодекса торгового мореплавания Украины относит к обязанностям морского агента, кроме прочего, добросовестное осуществление своей деятельности, а Минимальные нормы ЮНКТАД для судовых агентов добавляют к этому честность морского агента, его беспристрастие, а также необходимость проявлять должную старательность во избежание мошеннической практики.

Однако не все морские агенты, работающие в портах Украины, следуют кодексу профессионального поведения. Некоторые работают по принципу «обмануть и обобрать» - придумывают тысячу и один способ ввести в заблуждение своих принципалов и вытянуть из них как можно больше денег, тесно сплетаясь в своих махинациях с госслужащими и должностными лицами госпредприятий. Примером такой недобросовестной деятельности морских агентов является случай, который произошёл в порту «Южный».

22 марта 2018 года балкер «HARROW», после окончания выгрузки угля госстивидором ГП «Морской торговый порт «Южный» у причала №5 морского порта «Южный», планировали перевести для погрузки к причалам ООО «ТИС-Контейнерный терминал».

Так как причал ООО «ТИС-Контейнерный терминал» был занят другим судном, морской агент ООО «МетинвестШиппинг» по просьбе судовладельца обратился к главному диспетчеру ГП «МТП «Южный» ОСОБА_2 . и главному диспетчеру Южненского филиала ГП «АМПУ» ОСОБА_3 с запросом о продлении времени стоянки т/х «HARROW» у свободного причала №5 до 26 марта. Оба диспетчера стоянку судна согласовали.

Однако 23 марта протектинг-агент ООО «Старк Шиппинг» направил судовладельцу т/х «HARROW» инвойс на сумму 16922 долл. США. В перечень услуг была включена комиссия протектинг-агента в размере 1000 долл. США, необоснованно завышенная стоимость стоянки судна у свободного причала в размере 7922 долл. США, а также оплата за содействие должностных лиц ГП «МТП «Южный» и администрации порта «Южный» в получении разрешения на стоянку в размере 8000 долл. США.

После отказа судовладельца оплатить счет протектинг-агента, не подтверждённый счетами ГП «АМПУ» и явно включавший коррупционную составляющую, главный диспетчер ГП «МТП «Южный» ОСОБА_2 в письменном виде потребовал срочно освободить причал № 5 и отшвартовать т/х «HARROW» в связи с необходимостью проведения дноуглубительных работ.

В то же время владелец причала - Южненский филиал ГП «АМПУ» - не отказал судну в стоянке у причала до 26 марта, а ГП «МТП «Южный» и протектинг-агент ООО «Старк Шиппинг» за счётом на оплату стоянки судна в ГП «АМПУ» не обращались. 29 марта ГП «АМПУ» выставило судовладельцу счет за стоянку судна возле причала на сумму 6998 долл. США, не содержащий каких-либо дополнительных сборов и платежей. Следовательно, протектинг-агент ООО «Старк Шиппинг» самостоятельно, без согласования с администрацией морского порта «Южный», выставил судовладельцу счёт за стоянку судна.

Очевидно, что протектинг-агент в сговоре с должностными лицами ГП «МТП «Южный» пытался шантажировать судовладельца, вымогая денежные средства за получение разрешения на стоянку судна. Таким образом, протектинг-агент ООО «Старк Шиппинг» намеренно нарушил требования Кодекса торгового мореплавания Украины и принцип морского агентирования в целом, действуя не в соответствии с интересами принципала, а только лишь в своих собственных интересах.

В связи со сложившимися обстоятельствами ООО «МетинвестШиппинг» письменно обратился к администрации порта «Южный» и ГП «МТП «Южный» с просьбой расследовать инцидент. Южненский филиал ГП «АМПУ» на обращение агента предоставил полную информацию, ГП «МТП «Южный» же на письма агента никак не реагирует.

Позивач вважає, що поширена у вказаній статті в мережі Інтернет інформація є недостовірною, негативною та такою, що підлягає скасуванню, що підтверджується, серед іншого, висновком Київського експертно-дослідного центру №14703 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за заявою адвоката Кешкентія Д.В. від 10 жовтня 2018року, згідно із яким висловлювання відповідача, викладені у спірній статті наведено у формі фактичних тверджень.

Відповідач, в свою чергу, не погоджується з таким викладом обставин, вважає, що інформація наведена у вказаній статті є його власною суб`єктивною інтерпретацією зазначених обставин, яким відповідач надав свою оцінку на підставі офіційної інформації, отриманої нею, зокрема, від ТОВ «Метінвест Шиппінг» та Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Також в обґрунтування своєї позиції сторона відповідача надала до суду висновок експерта № 056/250 від 29.08.2019 року, згідно із яким висловлювання відповідача, викладені у наведеній статті зазначені у формі оціночних суджень.

Судом досліджено надані позивачем докази, якими він обґрунтовує свою позицію про те, що інформація, поширена відповідачем не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.

Судом оглянуто:

- Статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

- Лист Южненської філії державного підприємства державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 17.07.2018 року № 5260/01/102-18;

- Лист ПП «Видавництво «Порти України» від 15.05.2018 р.;

- Лист Національної Спілки Журналістів України від 14.05.2018 р. № 225;

- Лист ГС «Асоціація морських агентств України від 14.05.2018 р. № 5/05;

- Лист ДП «Адміністрація морських портів України» від 19.07.2018 р. № 5399;

- Висновок за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 14703;

Також суд дослідив надані позивачем відомості щодо судових витрат, учасників справи та повноважень представника позивача.

Судом досліджено докази надані відповідачем, зокрема:

- Лист Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за №3304/01/126-18 від 03.05.2018, з тексту якого вбачається, про опрацювання інформації та перевірки стосовно відстою т/х «HARROW» біля причалу№5 морського порту «Южний» та в період з 22.03.2018р. по 27.03.2018р. виконувались землевпорядні роботи на певних ділянках, отже на операційній акваторії причалів №5,6 у цей період днопоглиблювальні роботи не виконувались, таким чином твердження гол. диспетчера ДП ОСОБА_2 є надуманими та не відповідають дійсності і посадовими особами адміністрації порту рішень щодо звільнення причалу №5 не приймалось та вказівок не надавалось і не погоджувалось. ;

- Лист Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 2458/01/126-18 від 02.04.2018 року ТОВ «Метінвест -Шіппінг» з я кої вбачається що у адміністрації морського порту була відсутні інформація щодо виставляння ТОВ «Старк Шиппінг» рахунку з необґрунтованими сумами та статтями оплат за стоянку судна. Та посадовими особами не здійснювались заходи стосовно звільнення причалу судном у зазначений період. (а.с.88-89);

- Доповідна записка в.о. гол. інженера та в.о. начальника ІС порту №138-11/84 від 03.05.2018;

- Пояснювальна записка в.о. гол. диспетчера ОСОБА_3 №126-12/294 від 03.05.2018;

- Лист ТОВ «Метінвест - Шиппінг» №30 від 30.03.2018 в.о. директора ДП «МТП Южний»;

- Інвойс №1490 від 22.03.2018 на суму 16 922 долл. США;

- Лист ДП «МТП «Южний» №112-07.1/114 від 22.03.2018;

- Телефонограма №112-18/75 від 23.03.2018;

- Лист ТОВ «Метінвест-Шиппінг» №189ЮЖ від 22.03.2018;

- Відповідь Мінюсту № 18865/16347-33-19/9.2.1 від 17.05.2019 року на адвокатський запит К. Ю. Рябоконя ;

- Висновок експерта № 056/250 від 29.08.2019 року.

Із досліджених судом доказів встановлено, що протектинг-агент ООО «СтаркШиппинг» дійсно направляв судновласнику т/х «HARROW» інвойс№1490 від 22.03.2018р. на суму 16922 дол. США (а.с.84), не підтверджений відповідними рахунками ДП «АМПУ». Крім того, після відмови судновласника оплачувати наведений інвойс, диспетчер ГП «МТП «Южный» ОСОБА_2 23.03.2018р. вимагав відшвартуватися від причалу № 5 з метою проведення днопоглиблювальних робіт, що підтверджується листом №1112-07.1/114.(а.с.95,96)

При цьому власник причалу Южненська філія ДП «АМПУ» не відмовив у стоянці судна біля причалу № 5 до 26.03.2019 року.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно дост.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно із Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

За змістом приписів ст.91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Частиною 1статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст.9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України.

Як зазначено у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15постанови пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. за № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, згідно з наведеними нормами чинного законодавства та положеннями зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб`єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правиламист.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про Інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності із практикою Європейського суду з прав людини оціночні судження не можуть містити фактичної інформації, при цьому вони повинні мати фактичне підґрунтя. Тобто, особа яка володіє фактичними даними, сприймає її суб`єктивно і може оцінювати її, тобто висловлювати оціночні судження.

Таким чином, при вирішенні питання про характер поширеної інформації суд повинен з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.

Оцінка факту відрізняється від самого факту тим, що оціночне судження, по суті, є відношенням особи до факту, події або твердження, що свідчить про неможливість встановлення правдивості чи правильності такого судження.

Натомість інформацію на підставі якої було висловлене оціночне судження можливо перевірити на предмет правильності та правдивості.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Старк Шиппінг», інформацію, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою: «Заробіток морських агентів: шантаж, вимагання та підкуп» на сайтах Порти України та ГС «АМАУ», а саме «Не всі морські агенти, які працюють у портах України, слідують Кодексу професійної поведінки. Деякі працюють за принципом «обдурити та обібрати». Прикладом такої недобросовісної діяльності морських агентів є випадок, який відбувся у порту «Южний». Протектинг-агент у змові з посадовими особами ДП «МТП Южний» намагався шантажувати судновласника, вимагаючи кошти за отримання дозволу на стоянку судна. Таким чином, протектинг-агент ТОВ «СтаркШиппінг» навмисно порушив вимоги Кодексу торговельного мореплавання України та принцип морського агентування в цілому, діючи не відповідно до інтересів принципала, а тільки в своїх власних інтересах».

Інформацію яку Позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «СтаркШиппінг» - зазначено у формі єдиного тексту в одному абзаці.

Проте наведене формулювання позовних вимог не відповідає тексту статті, оскільки інформацію яку Позивач просить визнати недостовірною, складається з окремих речень які відносяться до різних частин статті.

Таким чином, Позивач викладає консолідовано на свій погляд інформацію, яка при такому викладі набуває іншого змісту ніж той, що намагався передати автор.

З відзову вбачається, що висловлення відповідачем своїх думок та суджень у вказаній статті стало наслідком аналізу наступних документів: лист ТОВ «Метінвест - Шиппінг» №30 від 30.03.2018; доповідна записка №138-11/84 від 03.05.2018; лист Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 2458/01/126-18 від 02.04.2018 року; пояснювальна записка №126-12/294 від 03.05.2018; лист Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за №3304/01/126-18 від 03.05.2018; інвойс №1490 від 22.03.2018; лист ДП «МТП «Южний» №112-07.1/114 від 22.03.2018; телефонограма №112-18/75 від 23.03.2018; лист ТОВ «Метінвест-Шиппінг» №189ЮЖ від 22.03.2018 р.

Позивачем не надано доказів недостовірності інформації, що міститься у вказаних письмових доказах, оцінку яким надано відповідачем у спірній статті.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Доказування позивачем обґрунтованості позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку, оскільки презумпцію добропорядності виключено зі ст. 277 ЦК України в 2014 році на підставі Закону № 1170-VII від 27.03.2014 р., тобто до виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок доведення недостовірності інформації. У разі невиконання такого обов`язку, суд має відмовити в задоволені позову.

Тож, беручи до уваги скасування презумпції добросовісності, посилання позивача на відповідні частини постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1, де роз`яснено як застосовувати презумпцію не приймається судом до уваги.

Необхідно зазначити, що до позову не долучено належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів недостовірності інформації викладеної Відповідачем у спірній статті на підставі аналізу вищенаведених документів.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В абзаці 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Враховуючи вищезазначене з позовом про захист честі та гідності може звернутися виключно фізична особа, якою не є позивач у даній справі, а тому твердження Позивача - юридичної особи про необхідність захисту його честі і гідності є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Крім того варто зазначити, що Позивач фактично не вказав які саме його немайнові права порушено, та якої шкоди йому це завдало.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У відповідності до п. п. 25, 26постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд зазначає, наступне.

До позовної заяви ТОВ «Старк Шиппінг» про захист честі гідності та ділової репутації, в якості доказу по справі було додано висновок ТОВ «Київського експертно-дослідного центру» №14703 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за заявою адвоката Кешкентія Д.В., за яким експертом ОСОБА_6 зроблено висновок про те, що текст статті «Зароботок морских агентов: шантаж, вымогательство и подкуп», розміщеної в мережі інтернет містить інформацію негативного характеру щодо ТОВ «Старк Шиппінг» та ці висловлювання викладені у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Частина 3 ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" передбачає, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Діяльність судових експертів, що не працюють у державних експертних установах врегульовано Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5.

У силу вимог п. 3 розділу 3 наведеної вище Інструкції у письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

У наданому Позивачем Висновку від 10.10.2018 №14703 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи не вказано реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким проведено експертне дослідження.

Із вказаного висновку вбачається, що експерт, який його склав - ОСОБА_6, у Реєстрі атестованих судових експертів значиться із Свідоцтвом № 448-16, вид експертизи - Криміналістична експертиза, почеркознавча та авторознавча, вид спеціалізації - дослідження писемного мовлення. Проте у Реєстрі атестованих судових експертів міститься запис про те, що свідоцтво експерта ОСОБА_6 недійсне з 01.11.2016 (Звільнена 01.11.2016 Наказ №216к від 01.11.2016, Свідоцтво анульовано рішенням ЕКК КНДІСЕ від 31.10.2016 №9).

Крім того, на підтвердження вищенаведеної обставини відповідач надав відповідь Міністерства юстиції України № 18865/16347-33-19/9.2.1 від 17.05.2019 згідно із якою: «За даними Реєстру свідоцтва судового експерта № 26-11 та № 448-16, видані та продовжені ОСОБА_6 на підставі рішень Експертно-кваліфікаційної комісії (далі - ЕКК) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Київський НДІСЕ) за експертними спеціальностями: 1.1 - дослідження почерку та підписів, 1.2 - дослідження писемного мовлення, недійсні та анульовані рішенням ЕКК Київського НДІСЕ від 31.10.2016 року № 9.

Таким чином, на час проведення експертного дослідження ОСОБА_6 не мала діючого свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Відповідно до п. 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98 основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, криміналістична, до якої відноситься, в тому числі, лінгвістична експертиза мовлення.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

З системного аналізу вищевказаних норм, вбачається, що ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» (код 38133249), від імені якого ОСОБА_6 проведено експертизу та складено зазначений висновок, не є спеціалізованою державною установою, якою здійснюється судово-експертна діяльність.

Отже, ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» (код 38133249), в силу вимог ст. 7, ст. 9, ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" не може здійснювати судово-експертну діяльність, пов`язану із проведенням лінгвістичної експертизи мовлення.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд критично оцінює вказаний висновок експертизи, оскільки порушено порядок його одержання, а отже останній не відповідає критерію допустимості всупереч ст.78 ЦПК України, а тому не приймається судом до уваги.

Відповідачем було надано до суду висновок експерта № 056/250 від 29.08.2019 року проведеного ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, (а.с.161-187), відповідно до висновків якого інформацію про ТОВ «Старк Шиппінг» в текстовому сегменті вказаної статті викладено у формі оціночних суджень.

Під час дослідження вказаного доказу, судом встановлена його відповідність вимогам до висновку експерта, визначених статтею 106 ЦПК України, зокрема зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, Державне підприємство «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» є державною спеціалізованою установою та створено відповідно до постанови Бюро Президії НАН України № 340 від 29 грудня 2004 р..

Відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» «наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, ... можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації, на підставі статутних положень, якими така діяльність передбачається».

Таким чином, висновок експерта № 056/250 від 29.08.2019 року суд приймає до уваги як належний, допустимий та достовірний у розумінні процесуального закону.

Згідно із заключною частиною висновку експерта № 056/250 від 29.08.2019 року

- Інформацію про ТОВ «Старк Шиппінг» в текстовому сегменті «Однако не все морские агенты, работающие в портах Украины, следуют кодексу профессионального поведения. Некоторые работают по принципу «обмануть и обобрать» - придумывают тысячу и один способ ввести в заблуждение своїх принципалов и вытянуть из них как можно більше денег, тесно сплетаясь в своїх махинациях с госслужащими и должностными лицами госпредприятий. Примером такой недобросовестной деятельности морских агентов является случай, который произошёл в порту «Южный» представлено у формі оцінного судження.

- Інформацію про ТОВ «Старк Шиппінг» в текстовому сегменті «Очевидно, что протектинг-агент в сговоре с должностными лицами ГП «МТП «Южный» пытался шантажировать судовладельца, вымогая денежные средства за получение разрешения на стоянку судна. Таким образом, протектинг-агент ООО «СтаркШиппинг» намеренно нарушил требования Кодекса торгового мореплавания Украины и принцип морского агентирования в целом, действуя не в соответствии с интересами принципала, а только лишь в своїх собственных интересах» представлено у формі оцінного судження.

До таких висновків експерт дійшов, оскільки інформація про відповідність або невідповідність дій певної особи моральним або професійним стандартам має оцінний характер і є продуктом ментальної діяльності автора повідомлення. У конфліктній ситуації кожна зі сторін намагається представити інформацію, що стосується її антагоніста, як порушення правил, положень, законів, звичаїв і т. ін., а інформацію, що стосується її самої, як таку, що відповідає правилам, положенням, законам, звичаям і т. ін. При цьому фактографічна база такої інформації може сторонами не оспорюватися. Інформація як про наявність, так і про відсутність порушень є інтерпретативною і має оцінний характер. За змістовими й формальними ознаками вона співвідноситься з суб`єктивними уявленнями мовця про повідомлюване, тобто виражена у формі судження.

Інформації про те, що дії ТОВ «Старк Шиппінг» є спробою шантажувати власника судна, передує опис певної сукупності подій, яким автор тексту дає свою суб`єктивну оцінку, свою інтерпретацію. Вона представляє його особисті погляди, тобто співвідноситься з суб`єктивними уявленнями мовця про повідомлюване.

Лексичним маркером, що вказує на інтерпретативний характер наведеної інформації, є слово очевидно, яким починається аналізований текстовий сегмент.

Підсумовуючи, усе зазначене вище дає лінгвістичні підстави констатувати, що інформацію про ТОВ «Старк Шиппінг» в аналізованому текстовому сегменті виражено у формі оцінного судження.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши зазначені норми закону та дослідивши матеріали справи, в яких наявні зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідачки, завдання позивачу втрат немайнового характеру.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, на підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

В попередньому розрахунку судових витрат, позивач лише зазначив розмір витрат на правову допомогу, проведення експертизи, судового збору та поштових витрат, без деталізації та опису послуг, що він надав та має намір надати. При цьому позивач не надав доказів на підтвердження здійснення таких витрат, окрім квитанції про сплату судового збору.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації не підлягають задоволенню.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 68, 28 Конституцією України, ст.ст.6,8,10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15,16,23, 91, 201,270,277,280,297 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 1,3, 4-13,19,23, 26, 42,43,48,49, 52, 58, 69, 76-82, 89, 90,92,97, 175, 209, 223,229,234, 241, 242-246, 247, 248, 258,259, 263-265,268, 354, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ «СТАРК ШИППІНГ» (код ЄДРПОУ 39473623, місцезнаходження м. Чорноморськ, вул. Шевченко, буд. 7-а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ), третя особа ПП «Видавництво «Порти України» (код ЄДРПОУ 30495125, місцезнаходження м. Одеса, вул. В. Арнаутська, буд. 24, оф.4) про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м.Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.10.2019 року.

Суддя : Домусчі Л.В.