ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 571/1143/18

провадження № 61-48956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради Рівненської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Комзюк А. Ф., та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної радиРівненської області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 1 серпня 1996 року працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Рокитнівська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-педіатра, а з жовтня 2006 року займала посаду дитячого ендокринолога за сумісництвом.

У липні 2013 року у зв`язку із реорганізацією підприємства позивача переведено до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради Рівненської області.

31 липня 2018 року трудові відносини сторін припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із прогулами ОСОБА_1 роботи без поважних причин.

Аргументуючи порушення норм трудового законодавства, зазначила, що звільнення її із займаної посади є незаконним, оскільки відповідач не врахував нанесення їй тілесного ушкодження 21 червня 2018 року, яке зумовило її відсутність на робочому місці.

Крім того, 21 червня 2018 року відповідач відмовився відкрити листок непрацездатності у зв`язку із нанесенням позивачу травми ока та направив її до іншого медичного закладу, що спричинило її відсутність на робочому місці.

Посилалася на те, що у період з 22 червня 2018 року по 13 липня 2018 року вона перебувала у відпустці згідно із графіком, тому заява про надання відпустки не є обов`язковою умовою для її надання.

Тому ОСОБА_1 просила скасувати наказ № 19-к від 31 липня 2018 року та поновити її на роботі, посилаючись, у тому числі, на порушення відповідачем вимог частини першої статті 43 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог статтей 40 та 43 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1

Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року залишено без змін.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав доведеним факт прогулів, вчинених позивачем, а наказ № 19-к від 31 липня 2018 року про звільнення лікаря-педіатра ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України - законним і прийнятим за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для скасування наказу про звільнення, оскільки на дату звільнення позивач мала більше п`ятдесяти днів невикористаної відпустки і перебувала у відпустці відповідно до графіку.

Вказала, що 21 червня 2018 року, з огляду на тимчасову непрацездатність, їй мали оформити листок непрацездатності за місцем звернення, що Комунальним некомерційним підприємством «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної радиРівненської областізроблено не було.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1 серпня 1996 року ОСОБА_1 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Рокитнівська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-педіатра, а з жовтня 2006 року - на посаді дитячого ендокринолога за сумісництвом.

У липні 2013 року в зв`язку з реорганізацією підприємства ОСОБА_1 переведено до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної радиРівненської області.

У зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 у період з 22 червня 2018 року по 13 липня 2018 року на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня відповідач склав акти про її відсутність.

Зі змісту вказаних актів суди попередніх інстанцій встановили, що позивач була відсутня на роботі 22 червня 2018 року з 9:00 год до 14:45 год, 25 червня 2018 року - з 9:00 год до 16:15 год, 26 червня 2018 року - з 9:00 год до 17:00 год, 27 червня 2018 року - з 9:00 год до 15:20 год, 29 червня 2018 року - з 9:00 год до 14:30 год, 2 липня 2018 року - з 9:00 год до 17:25 год, 3 липня 2018 року - з 9:00 год до 17:00 год, 4 липня 2018 року - з 9:00 год до 17:10 год, 5 липня 2018 року - з 9:00 год до 17:00 год, 6 липня 2018 року - з 9:00 год до 14:25 год, 9 липня 2018 року - з 9:00 год до 15:45 год, 10 липня 2018 року - з 9:00 год до 16:35 год, 11 липня 2018 року - з 9:00 год до 16:50 год, 12 липня 2018 року - з 9:00 год до 17:05 год, 13 липня 2018 року - з 9:00 год до 15:00 год.

Позивач відмовилася від вчинення підпису в акті про її відсутність на робочому місці у період з 22 червня 2018 року по 13 липня 2018 року, про що складено акт від 16 липня 2018 року.

18 липня 2018 року головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної радиРівненської областіМихайлишин Р. В. звернувся до голови профспілкового комітету Тимощук Т. В. за наданням згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

25 липня 2018 року профспілковим комітетом Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради Рівненської області надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин.

31 липня 2018 року наказом № 19-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 6 серпня 2018 року у зв`язку із прогулами без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, від ознайомлення з яким позивач відмовилась.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю правовою природою є грубим порушенням трудової дисципліни.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною першою статті 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40і пунктами 2і 3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

При цьому касаційний суд зазначає, що відповідно до положень трудового і процесуального законодавства саме роботодавець має довести відповідність звільнення працівника вимогам трудового законодавства.

Комунальне некомерційне підприємство «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної радиРівненської областідовело факт прогулів, вчинених позивачем, що в силу положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є підставою для її звільнення.

Доводи заявника про те, що вона перебувала у відпустці згідно із графіком, касаційний суд відхиляє.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що підставою для надання відпустки є відповідна заява особи, яка перебуває у трудових відносинах з підприємством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять заяви позивача про надання відпустки і відповідного наказу про надання відпустки відповідач не видавав.

Посилання ОСОБА_1 на її тимчасову непрацездатність у зв`язку із нанесенням їй тілесного ушкодження не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, так як судами встановлено відсутність доказів на підтвердження вказаних обставин.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційного суду не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов