Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 639/9835/15-ц

провадження № 61-22969св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2016 року у складі судді Труханович В. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року у складі суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року у складі судді Шаповал Н. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 645 швейцарських франків 62 рапени та пеню у розмірі 15 813 грн 89 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 40 тис. швейцарських франків. ОСОБА_1 у свою чергу зобов`язався щомісячно повертати кредит й сплачувати відсотки за його використання та здійснити остаточне повернення кредиту до 06 квітня 2029 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між банком та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов`язалися, кожен окремо, відповідати солідарно з ОСОБА_1 перед банком. Відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом та процентами протягом тривалого часу, чим порушив взяті на себе зобов`язання, та у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 03 листопада 2015 року становить 29 645 швейцарських франків 62 рапени.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним.

В обґрунтування заперечень проти позову та зустрічних позовних вимог вказано, що у кредитному договорі відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладання, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливі валютні ризики для позичальника; відсутні обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі до укладання кредитного договору; не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно домовленості про розрахунки індексації інфляційних витрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості. Кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Також банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив позичальник банку, погашаючи кредит в порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11326904000 від 07 квітня 2008 року у наступному розмірі: 27 293 швейцарських франки 20 рапенів, за відсотками - 5 365 швейцарських франків 55 рапенів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 23 716 грн 28 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 33 163 грн 28 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11326904000 від 07 квітня 2008 року у наступному розмірі: 27 293 швейцарських франки 20 рапенів, за відсотками - 5 365 швейцарських франків 55 рапенів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 23 716 грн 28 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками - 33 163 грн 28 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом 1.1 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що позичальник, укладаючи договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору. Крім того, пунктом 7.13 договору встановлено, що сторони домовилися вважати, що, уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає справедливими у відношенні до нього, а також, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Матеріали справи місять додаток № 2 до договору про надання споживчого кредиту «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», в якому міститься детальний графік платежів, викладений за допомогою таблиці, вказано реальну процентну ставку, яка становить 12,05 %, та визначено абсолютне значення подорожчання кредиту, встановлене у розмірі 47 831 швейцарський франк 83 рапени. З моменту отримання кредиту та й до січня 2015 року ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту та відсотків згідно з умовами кредитного договору, після чого повернення кредиту припинив. За таких обставин суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту в повній мірі надавав ОСОБА_1 можливість ознайомлення з умовами кредитного договору, його було попереджено про можливі валютні ризики для позичальника, в договорі визначено реальну процентну ставку, та абсолютне значення подорожчання кредиту станом на момент укладання договору. Банк має право вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів від позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , у зв`язку з чим первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 фактично просить скасувати рішення в цілому, тобто, як за основним позовом, так і за зустрічним. За зустрічним позовом ОСОБА_1 звільнений від сплати суми судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (як позивач за зустрічним позовом). Тому, судовий збір за подання апеляційної скарги в цій частині не справляється. В інші частині оскарженян судових рішень судовий збір при поданні апеляційної скарги становить14 785 грн 85 коп.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання недійсним кредитного договору. Доводи відповідача про те, що банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив позичальник банку, погашаючи кредит в порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, судвважає безпідставними. Всі істотні умови, передбачені статтею 1054 ЦК України та статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сума кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами містяться в кредитному договорі і ОСОБА_1 погодився з ними, підписавши договір. Додаток № 2 до Договору про надання споживчого кредиту «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» містить детальний графік платежів із зазначенням реальної процентної ставки, яка становить 12,05 %, та абсолютного значення подорожчання кредиту - 47 831 швейцарський франк 83рапени. Ознайомлення відповідача з умовами кредитування і згода останнього на такі умови, керуючись принципом свободи договору, підтверджується підписом ОСОБА_1 в договорі про надання споживчого кредиту. Підписуючи кредитний договір, позичальник погодилася з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені договором. Судом першої інстанції правильно визначені розмір заборгованості та валюта суми стягнення. Право позивача вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення зобов'язань передбачено розділом 6 кредитного договору. Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до вимог зазначеного розділу кредитного договору позивачем на адресу боржника та поручителів направлялися повідомлення (вимоги) про порушення зобов'язань. Отже,позивач правомірно реалізував своє право вимоги дострокового повернення кредиту.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі по суті судових рішень Хрипко О . О . просить скасувати судові рішення та задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили наявність у банку права на дострокове стягнення заборгованості, банк не надсилав йому письмової вимоги про повернення кредиту. У змісті кредитного договору не встановлено умов надання кредиту, зокрема щодо валютних ризиків для позичальника; не встановлено обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі до укладення кредитного договору; не встановлено інфляційного застереження. Банк приховав від позичальника інформацію щодо сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.

У касаційній скарзі на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 просить скасувати вказаний процесуальний документ, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху, оскільки як за зустрічним позовом, так і за основним він є споживачем банківських послуг, а тому звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Суди установили, що 07 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11326904000.

Згідно із пунктом 1.1 договору, банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в швейцарськихфранках в сумі 40 тис., що дорівнює еквіваленту 200 090 грн 96 коп., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Сторони договору погодили, що кредит надається банком шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 . (пункти 1.1, 1.5 Договору)

З виписки по рахунку № НОМЕР_1 за 07 квітня 2008 року вбачається, що грошові кошти в сумі 40 тис.швейцарських франків зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11326904000 від 07квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № П1-11326904000. Також, 07 квітня 2008 року договір поруки № П2-11326904000 укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Частинами першою, другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У частині четвертій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Так, суд встановив, що існує розбіжність між значеннями реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які вказані у кредитному договорі(12,05 %, 47 831 швейцарський франк 83 рапенів),та зазначені у висновку експерта(12,04 %, 47 904 швейцарських франки 27 рапенів), але такі розбіжності виникли з об`єктивних обставин, які пояснюються експертом, та жодним чином не свідчать про введення ОСОБА_1 в оману чи про здійснення банком нечесної підприємницької практики, та не встановлюють наявність обставин для визнання кредитного договору недійсним з вказаних підстав, не спростовують правильність розрахунку заборгованості, наданого представником ПАТ «УкрСиббанк».

Доводи ОСОБА_1 про те, що банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив позичальник банку, погашаючи кредит в порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, судова колегія вважає безпідставними.

Пунктом 1.1 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що позичальник, укладаючи договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору.

Крім того, пунктом 7.13 договору встановлено, що сторони домовилися вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої прав та обов`язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає справедливими відносно нього, а також, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Всі істотні умови, передбачені статтею 1054 ЦК України та статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сума кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, містяться в кредитному договорі і ОСОБА_1 погодився з ними, підписавши договір.

Додаток №2 до Договору про надання споживчого кредиту «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» містить детальний графік платежів із зазначенням реальної процентної ставкита абсолютного значення подорожчання кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що перед укладенням сторонами кредитного договору банк надав Хрипк у О. О. у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Договір укладений за участю і згодою позичальника та відповідно не порушує жодного принципу договірних зобов`язань, не містить несправедливих умов.

Право позивача вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення зобов'язань передбачено розділом 6 кредитного договору та змістом статті 1050 ЦК України. Суди встановили, що у відповідності до вимог зазначеного розділу кредитного договору позивачем на адресу боржника та поручителів направлялися повідомлення (вимоги) про порушення зобов'язань. Отже,позивач правомірно реалізував своє право вимоги дострокового повернення кредиту.

Доводи касаційної скарги на судові рішення по суті спору зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального права та не впливають на законність судових рішень.

Щодо оскарження заявником ухвали апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року, необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

За змістом вказаної норми від сплати судового збору за подання позову (чи апеляційної скарги) у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Таким чином, відповідачі при подачі апеляційної скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є відповідачем за первісним позовом банку до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, що позбавляє його права на звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині оскарження судових рішень про вирішення первісного позову, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано зобов`язав заявника сплатити судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду у вказаній частині.

Доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а окаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко