РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №9901/96/19

адміністративне провадження №П/9901/96/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - судді: Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ігнатенко О.В.,

представника відповідача - Склярук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу № 9901/96/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нездійсненні з 05.01.2017 по 19.02.2019 розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку від 21.10.2014;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву від 21.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ВРП порушено місячний строк розгляду його заяви про відставку, передбачений статтею 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон 1402-VIII). На думку позивача, 90 денний строк на який може бути зупинено розгляд питання про звільнення судді з посади, передбачений п.15.8 Регламенту, суперечить строку розгляду заяви про відставку, передбаченого статтею 116 Закону 1402-VIII, а тому вважає, що зупинення відповідного питання можливе не більше ніж на місячний строк.

Також, позивач зазначає, що ВРП безпідставно зупинила щодо нього розгляд питання про звільнення судді з посади у зв`язку з наявністю скарг на дії позивача, оскільки згідно абзацу 2 пункту 17 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII від 21.12.2016 (далі - Закон №1798-VIII) звернення та скарги на дії суддів, щодо яких станом на 29.03.2016 сплив строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, не підлягають розгляду (а якщо провадження по них відкрито, воно підлягає закриттю).

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що 31.01.2017 під час розгляду питання про звільнення позивача у відставку ВРП було встановлено, що 14.12.2016 Вищою кваліфікаційною комісією України (далі - ВККС) було прийнято рішення №1918/дп-16 про застосування до судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2. дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади. Так, на час розгляду питання про звільнення позивача у відставку рішення ВККС від 14.12.2016 №1918/дп-16 про звільнення позивача з посади судді не було розглянуто ВРП, а тому, керуючись статтями 34, частиною третьою статті 54 Закону №1798-VIII, ВРП правомірно зупинило розгляд заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку. Також, відповідач зазначає, що оскільки зупинило розгляд заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку, а питання щодо поновлення її розгляду не вирішувалось, то зобов`язання ВРП розглянути відповідну заяву може бути розцінена як втручання в діяльність членів ВРП.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень Судом встановлено таке.

Позивач з грудня 1974 року до червня 1986 працював народним суддею Краснокутського районного народного суду Харківської області, з червня 1986 року до квітня 2003 року - суддею Харківського обласного суду, з квітня 2003 року - суддя Апеляційного суду Харківської області.

24.10.2014 до Вищої ради юстиції надійшла заява позивача про відставку.

14.12.2016 ВККС прийняла рішення №1918/дп-16 про застосування до судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

З ВККС листом від 23.01.2017 №318/0/8-17 до ВРП надійшли матеріали дисциплінарної справи №3вк-686/16 про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішенням ВРП №177/0/15-17 від 31.01.2017 зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 . Керуючись статтею 34, частиною третьою статті 54 Закону №1798-VIII, ВРП мотивувала своє рішення тим, що на час розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку рішення ВККС від 14.12.2016 №1918/дп-16 щодо судді ОСОБА_1 . ВРП не розглянуто.

Вважаючи протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нездійсненні з 05.01.2017 по 19.02.2019 розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку від 21.10.2014, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Відповідно до цих змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).

Вища рада юстиції прийняла рішення від 12.01.2017 про реорганізацію Вищої ради юстиції шляхом перетворення у Вищу раду правосуддя, згідно з яким члени Вищої ради юстиції набувають статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснюють повноваження членів Вищої ради правосуддя, Голова Вищої ради юстиції набуває статусу та здійснює повноваження Голови Вищої ради правосуддя.

Матеріали дисциплінарної справи №3вк-686/16 про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади передані до ВРП.

Частиною першою статті 112 Закону 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Згідно статті 116 Закону 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно частини третьої статті 55 Закону №1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Аналогічне правило закріплено у пункті 15.8. Регламенту, згідно з яким розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути Радою зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів. У разі продовження Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи строк зупинення може бути продовжено.

За встановлених обставин справи, Суд вважає, що відповідач зупинив розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 55 Закону №1798-VIII.

Суд зазначає, що право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав.

Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п`ята статті 116 Закону №1402-VIII) та не зберігається таке звання у разі звільнення з інших підстав.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Разом з тим, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).

Суд визнає, що неможливість розгляду ВРП заяви позивача про звільнення його у відставку у місячний строк не можна визнати такою, що настала внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта оскарження з урахуванням фактичних обставин справи і об`єктивних причин неможливості такого розгляду через події, які розгортались у межах зазначених вище фактичних строків.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ВРП розглянути заяву позивача від 21.10.2014 про звільнення з посади судді, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 03.09.2019 рішенням ВРП №2317/0/15-19 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Харківської області у відставку.

Таким чином, на час розгляду справи спір в цій частині позовних вимог відсутній.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

Ж.М.Мельник-Томенко

М.І.Смокович

Н.В.Шевцова