ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/9417/13-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Дегтярьова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «СТІН» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «СТІН» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «СТІН» (далі - ТОВ «НВК «СТІН», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2013р. № 489/22-10/23469691 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НВК «СТІН» та його контрагентами - ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (ідентифікаційний код 37563531), ПП «Еліс Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 34691070), ПП «Профінвест» (ідентифікаційний код 36441274) і ТОВ «Промелектро-75» (ідентифікаційний код 36098229) є нікчемними правочинами, що не мають реального товарного характеру, а тому позивач не має право врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми витрат і податку на додану вартість, сплаченого таким підприємством в ціні товарів (робіт, послуг), нормативно та документально не підтверджуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «СТІН» - задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «СТІН» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року № 0001952210, № 0001962210 (оподаткування прибутку підприємств) - задовольнити, визнано протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 березня 2013 року № 0001952210 та № 0001962210.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС) оскаржила його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 у справі № 826/9417/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові від 11 червня 2019 року Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно вирішити питання допустимості та достатності поданих позивачем під час апеляційного розгляду справи доказів, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що протягом періоду з 06.02.2013 р. по 12.02.2013 р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлень на перевірку від 06.02.2013 р. № 184, наказу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 06.02.2012 р. № 243, працівниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «НВК «СТІН» (ідентифікаційний код 23469691) при взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (ідентифікаційний код 37563531), ПП «Еліс Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 34691070), ПП «Профінвест» (ідентифікаційний код 36441274) і ТОВ «Промелектро-75» (ідентифікаційний код 36098229), за результатами якої складений Акт від 19.02.2013 р. № 489/22-10/23469691 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки повноти визначення ТОВ «НВК «СТІН» валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Різано Трейд» ((ідентифікаційний код 36445153) - договір купівлі-продажу від 01.06.2010 р. № 25, сума витрат 531 650, 00 грн. та ПДВ - 106 330, 00 грн.), ТОВ «Проммаст-Стандарт» ((ідентифікаційний код 37563531) - договір поставки від 25.07.2011р. № 25-07, сума витрат 54 333, 35 грн. та ПДВ - 10 866, 67 грн.), ПП «Еліс Транс Сервіс» ((ідентифікаційний код 34691070) - договір транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2011р. № 454, сума витрат 74 166, 60 грн. та ПДВ - 14 833, 32 грн.), ПП «Профінвест» ((ідентифікаційний код 36441274) - договори з придбання товарів від 11.01.2010р. № 11/01 та від 24.03.2011р. № 24/031, сума витрат 1 108 038, 15 грн. та ПДВ - 221 607, 63 грн.) і ТОВ «Промелектро-75» ((ідентифікаційний код 36098229) - договір щодо поставки продукції від 22.08.2011р. № 220801, сума витрат 196 383, 20 грн. та ПДВ - 39 276, 64 грн.) встановлено їх завищення - всього валових витрат на загальну суму 1 964 571, 30 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2010р. - 263 848, 00 грн., II-ий квартал 2010р. в сумі 547 065, 80 грн., III-ій квартал 2010р. - 338 606, 30 грн., IV-ий квартал 2010 р. - 303 605, 70 грн., І-ий квартал 2011р. - 61 875, 00 грн., II-ий квартал 2011 р. - 151 354, 20 грн., III-ій квартал 2011р. - 193 216, 70 грн., IV-ий квартал 2011р. - 104 999, 90 грн.), та податкового кредиту на загальну суму 392 914, 26 грн. (в т.ч. за лютий 2010р. в сумі 34 550, 00 грн., березень 2010 р. - 18 219, 59 грн., квітень 2010 р. - 39 564, 31 грн., травень 2010р. - 28 265, 34 грн., червень 2010 р. - 41 583, 51 грн., липень 2010 р. - 20 266, 67 грн., серпень 2010р. - 10 990, 00 грн., вересень 2010 р. - 36 464, 58 грн., жовтень 2010 р. - 31 857, 80 грн., листопад 2010р. - 12 000, 00 грн., грудень 2010 р. - 16 863, 33 грн., березень 2011 р. - 12 375, 00 грн., квітень 2011 р. - 34 259, 00 грн., травень 2011 р. - 21 400, 00 грн., червень 2011 р. - 8 870, 83 грн., липень 2011 р. - 12 366, 67 грн., серпень 2011 р. - 12 700, 00 грн., вересень 2011 р. - 13 576, 66 грн., жовтень 2011 р. - 1 500, 00 грн., листопад 2011 р. - 17 666, 64 грн., грудень 2011 р. - 1 833, 33 грн.).

Дані висновки працівника відповідача ґрунтуються на Акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.02.2011р. № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікацій код 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009р. по 31.12.2011р., Акті Бориспільської ОДПІ від 23.11.2011р. № 783/23-2/37563531 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Проммаст - стандарт» (ідентифікаційний код 37563531) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за серпень 2011 року, Акті Бориспільської ОДПІ від 22.12.2011р. № 864/23-1/37563531 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Проммаст - стандарт» (ідентифікаційний код 37563531) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за жовтень 2011 року, Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.04.2011 р. № 1015/22-4/34691070 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 34691070) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.09.2012р. № 3688/22-9/34691070 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еліс Транс Сервіс» (ідентифікаційний код 34691070) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року, Акті Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 17.12.2012р. № 6228/22-5/36441274 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Профінвест» (ідентифікаційний код 36441274) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Укрбудтранссервіс» (ідентифікаційний код 36495398) за червень, липень 2011 року, Акті Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012р. № 5/2300/36098229 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» код ЄДРПОУ 36098229, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

В текстах цих Актів зазначено наступне: в ході здійснення досудового слідства по кримінальній справі № 80-0263, порушеної за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (ідентифікаційний код 34819946), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «ОСТІН Трейд» (ідентифікаційний код 37582931), ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493), ПП «Фірма «Володар» (ідентифікаційний код 31988783), за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено факти фіктивного створення невстановленими особами юридичних осіб - ТОВ «Різано Трейд» (ідентифікаційний код 36445153), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (ідентифікаційний код 37563531) і ТОВ «Промелектро-75» (ідентифікаційний код 36098229); на момент вжиття заходів по проведенню перевірок (звірок) контрагенти ТОВ «НВК «СТІН» адресами місцезнаходження відсутні; за результатами проведення почеркознавчих досліджень встановлено, що певні документи від імені директора ТОВ «Проммаст-Стандарт» ОСОБА_1 та директора ТОВ «Промелектро-75» ОСОБА_2 підписані іншими невстановленими особами; у підприємств відсутня реальна можливість виконувати правочини та здійснювати господарську діяльність в цілому (відсутні відповідні основні засоби, запаси, складські приміщення і транспортні засоби, трудові ресурси); підприємствами були порушені вимоги норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент укладення правочинів з певними контрагентами, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлюються такими правочинами, та відповідно носять фіктивний характер.

На підставі вищевикладеного, перевіряючий ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку про те, що ТОВ «НВК «СТІН» неправомірно включило до складу валових витрат суми витрати та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами.

В розділі »Висновок» Акта від 19.02.2013р. № 489/22-10/23469691 перевіряючий встановив порушення ТОВ «НВК «СТІН» вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.121994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 і пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 і пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємств на загальну суму 482 151, 60 грн., в т.ч. за І-ий квартал 2010 року в сумі 65 962, 00 грн.; за II-ий квартал 2010 року - 136 766, 50 грн.; за III-ій квартал 2010 року - 84 651, 60 грн.; за IV-ий квартал 2010 року в сумі 75 901, 40 грн.; І-ий квартал 2011 року - 15 468, 80 грн.; за II-ий квартал 2011 року - 34 811, 50 грн.; за III-ій квартал 2011 року - 44 439, 80 грн.; за IV-ий квартал 2011 року - 24 150, 00 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 392 914, 26 грн., в т.ч. за лютий 2010р. в сумі 34 550, 00 грн., березень 2010р. - 18 219, 59 грн., квітень 2010р. - 39 564, 31 грн., травень 2010р. - 28 265, 34 грн., червень 2010р. - 41 583, 51 грн., липень 2010р. - 20 266, 67 грн., серпень 2010р. - 10 990, 00 грн., вересень 2010р. - 36 464, 58 грн., жовтень 2010р. - 31 857, 80 грн., листопад 2010р. - 12 000, 00 грн., грудень 2010р. - 16 863, 33 грн., березень 2011р. - 12 375, 00 грн., квітень 2011р. - 34 259, 00 грн., травень 2011р. - 21 400, 00 грн., червень 2011р. - 8 870, 83 грн., липень 2011р. - 12 366, 67 грн., серпень 2011р. - 12 700, 00 грн., вересень 2011р. - 13 576, 66 грн., жовтень 2011р. - 1 500, 00 грн., листопад 2011р. - 17 666, 64 грн., грудень 2011р. - 1 833, 33 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 18 березня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 22.03.2013р. № 3191/10/22-108 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «НВК «СТІН» - без задоволення.

У березні 2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі Акта від 19.02.2013р. № 489/22-10/23469691 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000 2210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.121994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 14.1.27 і пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 і пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «НВК «СТІН» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 572 972, 98 грн., в т.ч. 482 151, 60 грн. - основний платіж, 90 821, 38 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000 2210, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, визначило ТОВ «НВК «СТІН» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 480 482, 39 грн., в т.ч. 392 914, 26 грн. - основний платіж, 87 568, 13 грн. - штрафні (фінансові) санкції. При цьому в ході огляду цих податкових повідомлень-рішень судом виявлено допущення відповідачем механічних недописок при оформленні цих рішень, а саме поля з реєстраційними номерами та датами на відривних частинах таких податкових повідомлень-рішень повністю незаповнені.

В ході судового розгляду було встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийняло податкові повідомлення - рішення 27 березня 2013 року за № 0001952210 з податку на прибуток та № 0001962210 з податку на додану вартість.

Рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 04.06.2013р. № 719/10/12-1-03, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «НВК «СТІН» на спірні податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо обґрунтування реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест» і ТОВ «Промелектро-75», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов`язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов`язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов`язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб`єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Різано-трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2010 № 25, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (том 1 а.с. 102).

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано копію накладних № 020602 від 02 червня 2010 року, № 020701 від 02 липня 2010 року, № 250801 від 25 серпня 2010 року, № 170901 від 17 вересня 2010, № 291002 від 29 жовтня 2010 року, № 261107 від 26 листопада 2010 року, № 151202 від 15 грудня 2010 року, податкових накладних № 020502 від 02 червня 2010 року, № 020701 від 02 липня 2010 року, № 250801 від 25 серпня 2010 року, № 170901 від 17 вересня 2010 року, № 291002 від 29 жовтня 2010 року, № 261107 від 16 листопада 2010 року, № 151202 від 15 грудня 2010 року (том 1 а.с. 103, 105, 151-156, том 2 а.с. 68-89).

25 липня 2011 року між позивачем (Покупцем) та ТОВ «Проммаст-Стандарт» (Постачальник) було укладено договір поставки за № 25-07, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію у кількості, за ціною, строками і умовами поставки відповідно до умов цього Договору та супровідних видаткових накладних (том 3 а.с. 137-138).

На підтвердження умов вказаного договору, позивачем надано копію видаткової накладної № 260704 від 26 липня 2011 року, податкової накладної № 139 від 26 липня 2011 року (том 3 а.с. 139-140).

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Еліс Транс Сервіс» (Експедитор) було укладений договір транспортного експедирування від 03.05.2011 № 454, за умовами якого Експедитор вживає заходів щодо подачі під завантаження автомобільного транспорту в належному стані та в обумовлені строки та виконує інші обов`язки як Експедитор, які передбачені цим Договором (том 3 а.с. 209).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії рахунків фактури № СФ-0000454 від 04 травня 2011 року, № СФ-0000809 від 02 червня 2011 року, № 0000949 від 21 червня 2011 року, № СФ-0000972 від 23 червня 2011 року, № 0001011 від 29 червня 2011 року, № СФ-0001324 від 08 липня 2011 року, № СФ-0001358 від 14 липня 2011 року, № СФ-0001675 від 03 серпня 2011 року, № СФ-0001848 від 28 серпня 2011 року, № СФ - 0002061 від 01 вересня 2011 року, № СФ - 0002104 від 06 вересня 2011 року, № СФ - 0002195 від 15 вересня 2011 року, № СФ - 0002506 від 04 жовтня 2011 року, № СФ - 0002726 від 27 жовтня 2011 року, № СФ - 0003041 від 17 листопада 2011 року, № СФ - 0003326 від 02 грудня 2011 року, № СФ - 0003489 від 23 грудня 2011 року, актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000454, № ОУ - 0000809, № ОУ - 0000949, № 0000972, № ОУ - 0001011, № ОУ - 001324, № ОУ - 001358, № ОУ - 001675, № ОУ - 001848, № ОУ - 002061, № ОУ - 002104, № ОУ - 0002195, № ОУ - 0002506, № ОУ - 0002726, № ОУ- 0003041, № ОУ - 0003326, № ОУ - 0003489; податкових накладних від 04 травня 2011 року № 3, від 02 червня 2011 року № 10, від 21 червня 2011 року № 147, від 23 червня 2011 року № 173, від 29.06.2011 № 211, від 08 липня 2011 року № 40, від 14 липня 2011 № 79, від 03 серпня 2011 року № 13, від 26 серпня 2011 № 188, від 01 серпня 2011 №2, від 06 вересня 2011 року № 44, від 15 вересня 2011 року № 124, від 04 жовтня 2011 року № 21, від 27 лютого 2011 року № 242, від 17 листопада 2011 року № 140, від 01 грудня 2011 року № 11, від 23 грудня 2011 року № 173 (том 3 а.с. 210-250, том 4 а.с. 1-10)

11 січня 2010 року та 24 березня 2011 року між позивачем (Покупець) та ПП «Профінвест» (Продавець) було укладено договори № 11/01 та № 24/031, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар (неонол АФ 9-10, неонол АФ 9-12, неонол АФ 9-6), а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах даних Договорів (том 4 а.с. 66-68).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії накладних № 5 від 03 лютого 2010 року, № 10 від 26 лютого 2010 року, № 14 від 04 березня 2010 року, № 17 від 17 березня 2010 року, № 21 від 04 квітня 2010 року, № 30 від 23 квітня 2010 року, № 38 від 28 травня 2010 року, № 41 від 24 червня 2010 року, № 120 від 20 серпня 2010 року, № 134 від 29 вересня 2010 року, № 140 від 22 жовтня 2010 року; видаткових накладних № 174 від 23 грудня 2010 року, № 25 від 24 березня 2011 року, № 49 від 05 травня 2011 року; податкових накладних № 5 від 03 лютого 2010 року, № 10 від 26 лютого 2010 року, № 14 від 04 березня 2010 року, № 19 від 17 березня 2010 року, № 25 від 07 квітня 2010 року, № 36 від 23 квітня 2010 року, № 48 від 28 травня 2010 року, № 240601 від 24 червня 2010 року, № 200802 від 20 серпня 2010 року, № 290901 від 29 вересня 2010 року, № 221001 від 22 жовтня 2010 року, № 231201 від 23 грудня 2010 року, № 240303 від 24 березня 2011, № 3 від 05 травня 2011, № 29 від 20 червня 2011 (том 4 а.с. 59-251).

Також, 22 серпня 2011 року між позивачем (Покупець), та ТОВ «Промелектро-75» (Постачальник) було укладено договір поставки за № 220801, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію у кількості, за ціною, строками і умовами поставки відповідно до умов цього Договору та супровідних видаткових накладних. Товар поставляється партіями. Кількість товару узгоджується по кожній партії й фіксується шляхом оформлення відповідного рахунку-фактури (том 5 а.с. 189-190).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних № 290811 від 29 серпня 2011 року, № 290910 від 29 вересня 2011, № 111103 від 11 листопада 2011; податкових накладних № 150 від 29 серпня 2011 року, № 183 від 09 вересня 2011 року, № 101 від 11 листопада 2011 року (том 5 а.с. 191-196).

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Щодо посилань суду першої інстанції на окремі недоліки вищевказаних первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що судом касаційної інстанції зазначено, що у спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій та вказує наступне.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «СТІН» до суду першої інстанції не подано повного пакету платіжних документів, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальний характер господарських операцій із придбання послуг із транспортного експедирування в Приватного підприємства «Еліс Транс Сервіс», а також документів, які б свідчили про транспортування, оприбуткування та списання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммаст - Стандарт», Приватного підприємства «Профінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро-75» товарів, підтверджували б передачу постачальниками відповідних сертифікатів, паспортів та гарантійних документів на продукцію.

Слід зазначити, що суд касаційної інстанції в своїй постанові від 11.06.2019 року встановив, що деякі з названих документів (товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати якості) долучено позивачем до матеріалів справи під час апеляційного перегляду справи. Київський апеляційний адміністративний суд прийняв вказані документи, дослідив їх та дійшов висновку, що ці докази спростовують висновки, покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 187 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Частиною 2 ст. 195 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).

Колегія суддів, звертає увагу на те, що ТОВ «НВК «СТІН» в апеляційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 р. по справі № 826/9417/13-а (том 8 а.с. 36) вказує, що в ході розгляду справи по суті спору у суду першої інстанції не виникало жодних запитань стосовно перевезень придбаної сировини і суд не витребовував товарно - транспортні накладні, сертифікати на сировину.

Також, ТОВ «НВК «СТІН» до адміністративного позову долучено додатки, документи податкового та бухгалтерського обліку на 1263 аркушах (том 1 а.с. 26 - 29).

Більше того, суд першої інстанції ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 19.06.2013 року витребував від позивача вичерпний перелік документів (том 1 а.с. 1,2).

Окрім зазначеного, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, ТОВ «НВК «СТІН» було надано пояснення до адміністративного позову та долучено витребувані документи на 77 аркушах, установчі документи позивача, договори оренди, штатні розклади, фінансові звіти, журнали- ордери і відомості порахунках, листи до контрагентів (Том 1 а.с. 101 - 103).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції будь-яких інших документів в ході розгляду справи не витребовував у позивача.

Щодо посилання суду першої інстанції, що на накладних, які видані ТОВ «Різано Трейд» відсутні дані про місце складання накладних, посади та ПІБ осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в кожній накладній зазначені всі реквізити постачальника та отримувача, місце складання накладної, посада особи, її підпис, печатка.

В податковому і бухгалтерському обліку отримання сировини, а також виготовлення продукції було відображено в звітних періодах, що підтверджується доказами наданими суду першої інстанції (том 8 а.с. 36).

Однак, суд першої інстанції критично і упереджено поставився до доказів наданих позивачем стосовно підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ «Різано Трейд» і не надав належну оцінку доказам, які вказують на використання придбаної сировини у господарській діяльності ТОВ «НВК «СТІН» для виготовлення продукції і подальшої її реалізації.

Розрахунки за отриману хімічну речовину ТОВ «НВК «СТІН» і ТОВ «Різано Трейд» проводились згідно з п. 5 Договору купівлі - продажу № 25 від 01.06.2010 року, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок з відміткою банку, які додані до матеріалів справи, але судом першої інстанції не прийняті до уваги і таким доказам не надана правова оцінка (том 8 а.с. 36).

Окрім зазначеного вище, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам позивача на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Проммаст-Стандарт», а лише зазначив недолік оформленої накладної.

Колегія суддів зазначає те, що у суду першої інстанції не виникалои питання щодо транспортування придбаного товару у ТОВ «Проммаст - Стандарт», а тому товарно-транспортна накладна від 26.07.2011 року була долучена до апеляційної скарги разом із сертифікатом.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року, суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, також звернув увагу, що додані до апеляційної скарги товарно-транспорті накладні, платіжні доручення та сертифікати відповідності залишилися поза межами уваги суду апеляційної інстанції. Крім того, зазначив, наступне: при винесенні судового рішення суд апеляційної інстанції не встановлював обставин щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог закону, не з`ясовував правомірності доводів апеляційної скарги щодо реальності господарських операцій та не перевіряв наданих документів; судом не враховано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності товару не є підставою для донарахування податкових зобов`язань; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб; за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Касаційним судом в ухвалі від 24.11.2014 року надана вказівка, що при новому розгляді справи слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, якої дотримався Київський апеляційний адміністративний суд при винесенні постанови від 03.03.2015 року.

Відповідно до ч.5 ст.352 КАС України (ч.5 ст. 227 КАС України у редакції, що була чинною на момент прийняття відповідних судових рішень) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходит до висновку, що документи, які позивач подав до суду першої інстанції разом з адміністративним позовом підтверджується наявність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, рух товарів і коштів між учасниками господарських зобов`язань, оприбуткування придбаних позивачем товарів на складі Позивача, використання товарів у власному виробництві та постачання виробленої готової продукції покупцям.

Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду, який у постанові від 16.01.2018 р. у справі № 826/1398/14 чітко наголосив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, про відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод постачання. Та більше того, добросовісний платник податків не має відповідати за ведення бухгалтерського та податкового обліку його контрагентом - постачальником, а тим більше контрагентами такого контрагента.

Разом з аргументами про відсутність необхідних ресурсів у контрагента в акті зазначено про наявність порушень податкового законодавства. Але, у таких випадках, Верховний суд досить однозначно вважає, що порушення постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди, однак - тільки у разі встановлення їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань (постанова ВС від 15.08.2018 у справі № 826/15767/13-а). Тобто, саме собою порушення контрагентом вимог податкового законодавства не може бути підставою для донарахувань.

У постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 4842/11/2670, постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі N2808/1543/17 зазначена аналогічна позиція: «За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу».

Отже, Верховний Суд у справах у подібних правовідносинах зазначає про необхідність доведення обставин нереальності господарських операцій податковим органом. Але, враховуючи вищезазначене та надані документи, зазначені в акті підстави та обґрунтування не свідчать про безтоварність фінансово-господарських операцій між ТОВ «НВК «СТІН» із ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест», ТОВ «Промелектро-75».

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що зазначена в акті перевірки податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз даних ДФС стосовно контрагентів Позивача не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів таких контрагентів або на встановлених та задокументованих фактах їх господарської діяльності, а тому вона не є належним доказом в розумінні ст.73 КАС України (ст.70 КАС України у редакції, на момент винесення рішення).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ст.73 КАС України міститься у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 803/817/14, від 14.05.2019 у справі №826/13918/17, від 19.03.2019 у справі № 813/1814/17, від 12.03.2109 у справі № 804/9057/13- а, від 19.02.2019 у справі № 826/12859/17, від 08.08.2018 у справі № 820/4428/17, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 03.04.2018 у справі № 820/13380/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 804/4787/16 зроблений правовий висновок проте, що: сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення; відсутність ТТН не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №813/4430/14 та від 16.04.2019 у справі № 820/6069/16 та багатьох інших.

Таким чином, реальність господарських операцій ТОВ «НВК «СТІН» із ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст - Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП«Профінвест», ТОВ «Промелектро - 75», зокрема рух товару та коштів, факт поставки товару, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічний ефект, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч.2 ст. 9 Закону № 996-XIV, а також іншими додатковими документами, які не е первинними (ТТН, сертифікатами якості), а отже, формування ТОВ «НВК «СТІН» за результатом таких операцій показників податкової звітності у повній мірі відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є правомірним та вказує на належність виконання Позивачем його податкових зобов`язань.

Посилання на податкову інформацію по контрагентам позивача щодо їх відносин з учасниками попередніх ланок постачання товарів (та між ними) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 16.04.19 (справа № 804/5465/16) колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вказує про те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження правосуб`єктності ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПП «Профінвест», ТОВ «Промелектро-75» під час здійснення фінансово-господарських операцій у 2010 р., 2011р., 2012 р.

Податкове законодавство не ставить у залежність право платників на податковий кредит від наявності чи відсутності порушень з боку контрагента - постачальника та контрагентів постачальників (по ланцюгу постачання).

А досліджені в процесі проведення перевірки первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі ТОВ «НВК «СТІН» та отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, таким чином, податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року № 0001952210, №0001962210 прийняті не у повній відповідності до норм Податкового кодексу України, у зв`язку з чим мають бути скасовані.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, надані первинні документи, враховуючи, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації щодо контрагентів Позивача, спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби прийняті з порушенням вимог податкового законодавства.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Окрім зазначеного, колегія суддів вказує, що при проведенні податковим органом документальної позапланової перевірки в підтвердження реальності господарських операцій було надано всі запитувані податковим органом необхідні документи, які були відображені і в самому акті перевірки, а саме:

- по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Різано-Трейд» (ПДВ 106 330,00 грн): договір купівлі-продажу від 01.06.2010 № 25 (т.1 а.с.102), видаткова накладна від 02.06.2010 (т.1 а.с.ЮЗ), податкова накладна від 02.06.2010 (т.1 а.с. 104), журнал-ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за 2 кв.2010 року (т.1 а.с. 105-108); видаткові накладні за З кв 2010 року (т.1 а.с. 151-153); податкові накладні за 3 кв2010 року (т.1 а.с. 154-156); журнал- ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за 3 кв.2010 року (т.1 а.с. 157-160); видаткові накладні за 4 кв 2010 року (т.2 а.с.68-70); податкові накладні за 4 кв 2010 року (г.2 а.с.71-73); журнал-ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за 4 кв.2010 року (т.2 а.с.74-76); платіжні доручення за липень 2010- січень 2011 (т.3 а.с.120,121,123,124,126,128,130,131,133); банківські виписки за липень 2010 - січень 2011 (т.З а.с.119,122,125,127,129,132), лист до ТОВ «Різано-Трейд» (т.6 а.с.175), а також документи, що підтверджують виготовлення Позивачем продукції з придбаної сировини та постачання вказаної продукції Позивачем до інших контрагентів;

- по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Проммаст-Стандарт» (ПДВ 10 866,67 грн): договір поставки № 25-07 від 25.07.2011 (т.3 а.с. 137-138); видаткова накладна від 26.07.2011 (т.3 а.с. 139); податкова накладна від 26.07.2011 (т.3 а.с. 140); журнал-ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за липень 2011 року (т.3 а.с. 141-143); журнал-ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за серпень 2011 року (т.3 а.с. 144-146); журнал-ордер та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за вересень 2011 року (т.3 а.с.147-148); платіжне доручення від 15.08.2011 (т.3 а.с.202); банківська виписка за 15.08.2011 (т.3 а.с.203); лист до ТОВ «Проммаст-Стандарт» (т.6 а.с. 176), а також документи, що підтверджують виготовлення позивачем продукції з придбаної сировини та постачання вказаної продукції позивачем до інших контрагентів;

- по взаємовідносинам позивача з ПП «Еліт Транс Сервіс» (ПДВ ~15 тис.грн): договір транспортного експедирування № 454 від 03.05.2011 (т.3 а.с.209); рахунки-фактури за період з 04.05.2011 по 23.12.2011 (т.3 а.с.210-226); Акти здачі-приймання робіт за період з 04.05.2011 по 23.12.2011 (т.3 а.с.227-243); податкові накладні за період з 04.05.2011 по23.12.2011 (т.3 а.с.244-250, т.4 а.с.1-10); видаткові накладні та довіреності за період з 04.05.2011 по 23.12.2011 (т.4 а.с.11-38); ТТН за період з 04.05.2011 по 23.12.2011 (т.4 а.с.39- 61); акт звірки взаєморозрахунків за 2011 станом на 31.12.2011 (т.4 а.с.62-63); лист до ТОВ «Проммаст-Стандарт» (т.6 а.с. 177); журнали-ордери та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за 1-4 кв.2010 р., 1-3 кв. 2011 року (т.4 а.с.111-138), а також документи, що підтверджують виготовлення Позивачем продукції з придбаної сировини та постачання вказаної продукції Позивачем до інших контрагентів;

- по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Профінвест»: договір № 11/01 від 11.01.2010 (т.4 а.с.66-67); договір № 24/031 від 24.03.2011 (т.4 а.с.68); видаткові накладні за 2010 рік (т.4 а.с.69-80); податкові накладні за 2010 рік (т.4 а.с.81-92); видаткові накладні за 2011 рік (т.4 а.с.93-95); податкові накладні за 2011 рік (т.4 а.с.96-98); ТТН за період з 2010-2011 рр. (т.4 а.с.99-110), а також документи, що підтверджують виготовлення позивачем продукції з придбаної сировини та постачання вказаної продукції позивачем до інших контрагентів;

- по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Промелектро-75»: договір поставки №220801 від 22.08.2011 (т.5, а.с. 189-190); видаткові накладні (т.5, а.с. 191-193); податкові накладні (т.5, а.с.194-196);Журнали-ордери та відомості по рахунку «Сировина та матеріали» за серпень і вересень 2011 року (т.5 а.с. 197-202); Журнал-ордер та відомості по рахунку 26 «Готова продукція» (т.5 а.с.203); платіжні доручення на оплату товару (т.6, а.с.79-81); банківські виписки по оплаті поставленого товару (т.6, а.с. 82-84), а також документи, що підтверджують виготовлення позивачем продукції з придбаної сировини та постачання вказаної продукції позивачем до інших контрагентів.

Як встановлено з пояснень представників позивача, що до перевірки і до суду разом з позовною заявою надавались й інші документи: свідоцтва про реєстрацію контрагентів Позивача, свідоцтва про реєстрацію контрагентів платниками ПДВ, довідки про взяття їх на облік у податкових органах і навіть податкові декларації (копії наявні у матеріалах справи).

Тобто, реальність (товарність) операцій з поставки сировини на ТОВ «НВК «СТІН» підтверджується достатніми, достовірними, належним чином оформленими первинними та іншими документами. Зазначені матеріали відображені в самому акті перевірки, проте, абсолютно ігноруючи їх, податковий орган дійшов висновку щодо допущених підприємством порушень податкового законодавства.

Щодо прийняття наданих додаткових документів позивачем до суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскільки під час перевірки податковим органом зазначених вище документів не було витребовувано, а також не витребовувалось судом першої інстанції, тому вказані додаткові документи та докази позивачем надано з власної ініціативи до суду апеляційної інстанції.

При цьому, слід також зазначити, що ТОВ «НВК «СТІН» не може нести відповідальність будь-якої форми за неналежне виконання його контрагентами податкового чи іншого законодавства.

Принцип індивідуальної юридичної відповідальності встановлений ч.2 ст. 61 Конституції України.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на акти перевірок ДПІ контрагентів позивача, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано до суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та платіжні доручення, що спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту перерахування коштів за вказаними договорами ( том 7 а.с. 48-119).

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов`язковість наявності товарно-транспортної накладної, оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж, а тому ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаними контрагентами, недійсними.

Таким чином, реальність (товарність) фінансово-господарських операцій ТОВ «НВК «СТІН» підтверджується використанням товару у власній господарській діяльності та відповідає основному виду діяльності товариства.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка проведена без з`ясування фактичних обставин справи, реальності взаємовідносин між ТОВ «НВК «СТІН» та ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ПП «Еліс Транс Сервіс», ПШПрофінвест», ТОВ «Промелектро-75», висновки акту перевірки є незаконними, необґрунтованими та безпідставними.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, доводить правомірність формування як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 143, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «СТІН» - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року - скасувати.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 березня 2013 року № 0001952210 та № 0001962210.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 16 жовтня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.М. Єгорова,

Є.О. Сорочко