ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року № 826/11256/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» (далі - позивач та/або ТОВ «АЕРОПРАКТ») з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - відповідач та/або Державіаслужба України ) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ»;

- зобов`язати Державну авіаційну службу України поновити дію Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ згідно наказу від 01.12.2004 року №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.12.2004 за №1644/10243 «Про затвердження Правил допуску до експлуатації злітно посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден».

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у рішенні Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» не зазначено жодних законних підстав для його прийняття.

Крім того, ТОВ «АЕРОПРАКТ» у позовній заяві стверджував про упередженість відповідача щодо неофіційного розповсюдження інформації, що полягає у опублікуванні відповідного рішення на інтренет - форумі «Українській авіаційний форум» до отримання рішення безпосередньо товариством.

Разом з цим, позивач зазначає, що протокол комісії Державіаслужби України від 13.07.2016 року, який став підставою для прийняття рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» був затверджений Головою Державіаслужби України ще 07.06.2016 року, тобто за 6 днів до засідання.

Водночас, у заяві про додаткове обґрунтування позову ТОВ «АЕРОПРАКТ» від 30.01.2018 року (т. 1, а.с. 64 - 67) вказало, що у Державіаслужби України відсутні повноваження щодо припинення Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ, а лише наявні повноваження щодо її тимчасового зупинення та про те, що чинне законодавство не містить в собі вимог щодо періодичних змін до відповідної інструкції.

В той же час, у заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог від 06.03.2018 року (т. 1, а.с. 126 - 130) ТОВ «АЕРОПРАКТ» додатково зазначило про відсутність повноважень щодо припинення чи призупинення Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ, а також повноважень щодо виключення інформації з АІР України щодо постійного ЗПМ та призупинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ.

Представник Державіаслужби України проти позову заперечив з підстав, які викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.

Окрім цього, відповідачем подано письмові пояснення на заяви позивача в частині додаткового обґрунтування позовних вимог, в яких серед іншого, Державіаслужба України зазначила, що при прийнятті відповідного рішення діяла в порядок спосіб та в межах наданих їй повноважень.

В судовому засіданні 20.03.2018 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.04.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» на адресу Державної авіаційної служби України скеровано заявку у якій останній просив виконати обстеження ЗПМ «Аероклуб Аеропракт», у районі н.п. Наливайківка Макарівського районі Київської області з метою продовження дозволу на експлуатацію (т. 1, а.с. 8).

До вказаної заявки позивачем додано наступні документи: копія дійсної Інструкції з виконання польотів (використання повітряного простору) у районі постійного ЗПМ «Аероклуб Аеропракт», акт технічного обстеження ЗПМ, копія договору оренди земельної ділянки, копія свідоцтва про державну реєстрацію TOB «Аеропракт».

Листом вих. 121/10/52-16 від 27.04.2016 року відповідач повідомив заявника, що у ході перевірки було виявлено зауваження до Інструкції з виконання польотів (ІВП) ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» та запропоновано ТОВ «АЕРОПРАКТ» усунути зауваження після чого Даравіаслужба повторно розгляне заяву (т. 1, а.с. 121 - 122).

Надалі, не погоджуючись з позицією відповідача, яка викладна у зазначеному вище листі, ТОВ «АЕРОПРАКТ» скерувало відповідачу листа від 28.04.2016 року вих. №075, у якому вказало, що деякі зауваження до Інструкції з виконання польотів (ІВП) ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» не можуть бути засновані до нього і вимагають обговорення, а необхідні зміни до інструкції не впливають на безпечну діяльність ЗПМ «Аероклуб Аеропракт», з огляду на що позивач просив якнайскоріше провести інспектування ЗПМ з метою продовження його експлуатації (т. 1, а.с. 9).

В подальшому, листом від 06.05.21016 року вих. №081 позивач повідомив відповідача про те, що починаючи з 08.05.2016 року ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» буде експлуатуватися як тимчасовий згідно пункту 2.5 Правил допуску до експлуатації злітно - посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден (т. 1, а.с. 10).

Листом від 10.05.2016 року вих. №1.18-4606 Державіаслужба України, за наслідком розгляду листів позивача від 28.04.2016 року вих. №075 повідомила останнього, що станом на час відповіді до Державіаслужбу не надходило на погодження поправка до ІПВ ЗПМ «Аероклуб Аеропракт», а також пропозиції щодо обговорення зауважень, які не можуть застосовуватися до ЗПМ та змін ІПВ, що не впливають на безпечну експлуатацію ЗПМ.

Крім того, зазначеним листом повідомлено ТОВ «АЕРОПРАКТ», що питання проведення інспектування буде вирішено після внесення зімн до ІПВ ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» (т. 1, а.с. 44).

У листі вих №1.18-5409 від 02.06.2016 року відповідач, за наслідком розгляду листа ТОВ «АЕРОПРАКТ» від 06.05.21016 року вих. №081зазаначив про те, що враховуючи повідомленні в вищезазначеному листі щодо використання ЗПМ, як тимчасового, Даржавіаслужба вимушена видалити інформацію про відведений авіапростір ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» з аеронавігаційних карт України масштабу 1:500000 в збірнику АІР (VFR). Також ЗПМ не може використовуватися для базування ПС (т. 1, а.с. 45).

В свою чергу, листом вих. №106 від 11.06.2016 року позивач просив виконати відповідача свої обов`язки з призначення комісії з метою продовження експлуатації ЗПМ «Аероклуб Аеропракт» у відповідності до авіаційного законодавства України (т. 1, а.с. 11).

Листом від 22.06.2016 року вих. №1.18-6073 відповідач повідомив про те, що для призначення комісії Державіаслужби щодо інспектування ЗПМ «Аероклуб Аеропртакт» з метою продовження експлуатації ЗПМ, як тимчасового, не має підстав. До вищезгаданого листа було додано оскаржуване рішення від 07.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Аероклуб «Аеропракт» (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах визначає Повітряний кодекс України (далі - ПК України).

Згідно частини 2 статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Частиною 4 статті 4 ПК України визначено, зокрема, що авіація поділяється на цивільну та державну авіацію.

Цивільна авіація задовольняє потреби держави і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах а виконанні польотів у приватних цілях і поділяється на комерційну авіацію та авіацію загального призначення.

В силу приписів частини 5 статті 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно до статті 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 5 ПК України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами, серед іншого, здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки.

Напрями, визначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом, зокрема, сертифікації суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності; здійснення постійного нагляду та інспектування дотримання встановлених законодавством, у тому числі авіаційними правилами України, вимог (пп. 2, 4 ч. 2 ст. 5 ПК України).

В силу приписів підпунктів 3, 12 частини 1 статті 6 ПК України керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, такі повноваження: заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України; проведення перевірки та інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності, здійснення контролю за дотриманням вимог авіаційних правил України, розпорядчих документів та умов схвалення, включаючи перевірку повітряних суден іноземних держав під час виконання ними польотів над територією України.

Крім цього, з метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України (п. 6 ч. 2 ст. 10 ПК України).

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №520 затверджено Положення про Державну авіаційну службу України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 зазначеного положення державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Державіаслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення).

Підпунктом 23 пункту 4 Положення регламентовано, що Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань проводить процедуру допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків і світлосигнальних систем аеродромів та видає відповідні посвідчення.

Разом з цим, підпунктом 20 пункту 10 Положення визначено, що Голова Державіаслужби здійснює в межах та у спосіб, визначені законом та авіаційними правилами України заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

Згідно пункту 8 Положення Державіаслужба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, відповідно до стандартів і рекомендованої практики ІКАО, нормативних актів інших міжнародних авіаційних організацій та з урахуванням законодавства ЄС у галузі цивільної авіації розробляє та приймає авіаційні правила України, що регулюють діяльність цивільної авіації та використання повітряного простору, і видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Ті авіаційні правила України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Авіаційні правила України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації

від 01.12.2004 року №205, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.12.2004 року за №1644/10243 затверджено Правила допуску до експлуатації злітно - посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден (далі - Правила №205).

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 розділу Й Правил №205 правила допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків для польотів легких, дуже легких, надлегких та аеростатів (далі - легкі) повітряних суден (далі - Правила) є обов`язковими для громадян, підприємств та організацій незалежно від форм власності та сфер управління, які експлуатують злітно-посадкові майданчики для польотів цих повітряних суден у повітряному просторі України, а також організацій та фізичних осіб, яким Державіаслужба України делегує повноваження щодо допуску цих майданчиків до експлуатації.

Ці Правила визначають техніко-експлуатаційні вимоги до постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків, які використовуються для зльоту та посадки легких повітряних суден і вертольотів, що мають максимальну злітну масу не більше 5700 кг (пп. 1.2 п. 1 розділу Й Правил №205).

Підпункту 1.3 пункту 1 розділу Й Правил №205 встановлено, що правила встановлюють вимоги до оформлення документації про порядок допуску та експлуатації цих злітно-посадкових майданчиків юридичними і фізичними особами - їх власниками або експлуатантами та розроблені з метою забезпечення безпеки польотів легких повітряних суден, а також безпеки для населення районів, прилеглих до місця проведення польотів цих повітряних суден, безпеки польотів інших повітряних суден у повітряному просторі України (пп. 1.4 п. 1 розділу Й Правил №205).

Відповідно до підпункту пункту 1 розділу Й Правил №205 правила передбачають проведення необхідних процедур, пов`язаних з отриманням дозволу на експлуатацію злітно-посадкових майданчиків, призначених для виконання польотів легких повітряних суден у повітряному просторі України, а також визначають конкретних виконавців і посадових осіб, відповідальних за їх допуск та експлуатацію.

В свою чергу, допуск до експлуатації постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден здійснюється за вимогами та процедурами, установленими цими Правилами, а допуск злітно-посадкових майданчиків до експлуатації за вимогами цих Правил здійснюється Державіаслужбою України за результатами інспектування (пп. 1.6, 1.7 п. 1 розділу Й Правил №205).

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Правил №205 допуск до експлуатації ЗПМ складається з: для постійних ЗПМ: подання власником або експлуатантом ЗПМ заявки на допуск до експлуатації (далі - Заявка) (додаток 1); інспектування з метою визначення придатності ЗПМ вимогам цих Правил; унесення до Журналу обліку та допуску до експлуатації постійних ЗПМ (додаток 2) з отриманням Посвідчення про допуск до експлуатації (додаток 3) або продовженням терміну дії.

Пунктом 2.2 розділу 2 Правил №205 встановлено, що підставою для надання допуску до експлуатації ЗПМ для польотів легких повітряних суден (далі - ПС) є заявка його власника або експлуатанта.

Заявка заповнюється власником або експлуатантом ЗПМ та надається до Державіаслужби України разом з документами, зазначеними в ній.

До заявки додаються такі документи: інструкція з виконання польотів на майданчику з розділом авіаційної та пожежної безпеки (завірена копія), розроблена відповідно до пункту 30 Положення про використання повітряного простору України; акт технічного обстеження стану ЗПМ (додаток 4); документ, що підтверджує право власності, постійного користування, оренди на земельну ділянку, або документ про погодження з власником або постійним користувачем, або орендарем земельної ділянки розміщення на ній ЗПМ; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи - підприємця, для приватного пілота - довідка про ідентифікаційний код або його паспортні дані.

Заявка приймається на розгляд тільки в разі наявності всіх зазначених документів.

Наданий комплект документів розглядається Державіаслужбою України або організаціями, яким Державіаслужбою України делеговані повноваження (далі - Організація), протягом 20 робочих днів від дати їх надходження.

У разі позитивних результатів розгляду наданих документів Державіаслужбою України або Організаціями приймається рішення про проведення інспектування ЗПМ. У триденний термін Заявнику надсилається письмове повідомлення з визначенням терміну інспектування.

У разі негативного результату розгляду наданих документів у триденний термін Заявнику надсилаються зауваження до наданої документації або аргументована відмова.

Аналізуючи наведені положення Правил №205 суд приходить до висновку, що підствою для надання допуску до експлуатації ЗПМ для польотів легких повітряних суден (далі - ПС) є заявка його власника або експлуатанта з додаванням певних документів, що визначені Правилами №205, за наслідком розгляду яких Державіаслужбою України або Організаціями приймається рішення про проведення інспектування ЗПМ або у триденний термін Заявнику надсилаються зауваження до наданої документації або аргументована відмова.

Як стверджує позивач чинним авіаційним законодавством не встановлено періодичність змін до інструкції з виконання польотів посадкових майданчиків і іх погоджень, як умова допуску до експлуатації постійного ЗПМ.

Суд критично ставиться до наведених доводів ТОВ «АЕРОПРАКТ» мотивуючи це наступним.

Злітно-посадковий майданчик це земельна (водна, льодова) ділянка або спеціально підготовлена площадка мінімально допустимих розмірів, що забезпечує зліт та посадку легких повітряних суден, а посвідчення про допуск до експлуатації злітно-посадкового майданчика - документ, що засвідчує занесення постійного злітно-посадкового майданчика до Журналу обліку та допуску до експлуатації постійних злітно-посадкових майданчиків, підтверджує відповідність його діючим нормам і правилам та дає його власнику право на експлуатацію злітно-посадкового майданчика (пп. 1.12 п. 1 розділу 1 Правил №205).

В свою чергу, як вже було зазначено судом вище, допуск до експлуатації ЗПМ складається з: для постійних ЗПМ: подання власником або експлуатантом ЗПМ заявки на допуск до експлуатації (далі - Заявка) (додаток 1); інспектування з метою визначення придатності ЗПМ вимогам цих Правил; унесення до Журналу обліку та допуску до експлуатації постійних ЗПМ (додаток 2) з отриманням Посвідчення про допуск до експлуатації (додаток 3) або продовженням терміну дії.

У той же час, інструкція з виконання польотів на майданчику з розділом авіаційної та пожежної безпеки є необхідним документом, що додається до заявки про допуск до експлуатації ЗПМ для польотів легких повітряних суден, зауваження до якої є підставою для направлення їх заявнику.

Тобто, інструкція з виконання польотів на майданчику з розділом авіаційної та пожежної безпеки є необхідною складовою заявки, яка, в свою чергу, є підставою для допуску до експлуатації ЗПМ, який, серед іншого, у разі позитивного висновку розгляду заявки включає в себе інспектування з метою визначення придатності ЗПМ вимогам цих Правил.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що внесення чи не внесення змін до інструкції, у тому числі, наявність чи відсутність порушень з боку відповідачів щодо проведення інспектування не є предметом розгляду даної справи.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення, зокрема, було закінчення терміну дії посвідчення про допуск до експлуатації ЗПМ «Аероклуб «Аеропракт» №ЗПМ 09-114 від 07.05.2013 року та звернення експлуатанта ЗПМ «Аероклуб Аеропртакт» -ТОВ «Аеропракт» від 06.05.2016 року №081.

Позивач мотивуючи позовні вимоги, серед іншого зазначав про відсутність у відповідача повноважень щодо припинення Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ, з огляду на наявність у нього лише повноважень щодо її тимчасового зупинення, а також про відсутність повноважень щодо виключення інформації з АІР України щодо постійного ЗПМ.

Натомість, як у спірному рішенні так у письмових поясненнях поданих до суду відповідач посилаючись на правовірність прийнято рішення зазначає пункт 6 частини 2 статті 10 ПК України та підпункту 20 пункту 10 Положення №520.

Суд проаналізувавши вказані вище норми, звертає увагу, що ним надано керівнику уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснювати в межах та у спосіб, визначений законом такі повноваження: забороняти, скасувати, тимчасово припиняти або змінювати виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

Тобто, Голова Державної авіаційної служби України має право прийняти рішення, зокрема, щодо заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

Суд акцентує увагу, що спірним рішенням припинено дію Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Аероклуб «Аеропракт».

В свою чергу, положення пункту 6 частини 2 статті 10 ПК України та підпункту 20 пункту 10 Положення №520 не передбачають повне припинення, серед іншого, дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ, а передбачає, зокрема, скасування останньої та/або тимчасове припинення.

Крім того, слід додати, що ані положення ПК України, ані положення Правил №520 не містять в собі повноважень відповідача щодо виключення інформації з АІР України щодо постійного ЗПМ саме станом на час прийняття оскаржуваного рішення.

Суд акцентує увагу, що вказане право надано відповідачу наказом Державної авіаційної служби України від 11.04.2016 року №258, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.05.2016 року за №687/2881, яким затверджено Авіаційні правила України «Обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією», що в свою чергу, станом на час прийняття оскаржуваного рішення не набув чинності.

При цьому, ні заперечення на позовну заяву, ні додаткові пояснення представника відповідача не містять в собі посилання на нормативно - правові акти, яким надано Державіаслужбі України станом на час прийняття спірного рішення право щодо виключення інформації з АІР України щодо постійного ЗПМ.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» не відповідає критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже останнє прийнято поза межами повноважень наданих відповідачу, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, слід додати, що посилання Деражвіаслужби на те, що позивач не може здійснювати свою діяльність як тимчасовий ЗПМ, оскільки не відповідає вимогам даного виду ЗМП, з огляду на те, що має в своєму розпорядженні капітальні споруди та злітно - посадкову смугу, що відповідає вимогам постійного ЗПМ суд не приймає до уваги, оскільки зазначені твердження не спростостовують обставин щодо відсутності у відповідача безпосередньо повноважень в частині припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Аероклуб «Аеропракт».

Поряд з цим, інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ», зокрема, відсутність у спірному рішенні законних підстав для його прийняття суд відхиляє, оскільки спірне рішення міститься посилання на нормативно - правові акти, які слугували підставою для його прийняття. В той же час, оцінка останнього надана судом вище.

Що ж стосується тверджень позивача про упередженість відповідача щодо неофіційного розповсюдження інформації, що полягає у опублікуванні відповідного рішення на інтренет - форумі «Українській авіаційний форум» до отримання його безпосередньо товариством суд також не бере до уваги, оскільки вказаний сайт ТОВ «АЕРОПРАКТ» не є офіційним сайтом Державіаслужби України.

Також суд не приймає до уваги доводи ТОВ «АЕРОПРАКТ» що протокол комісії Державіаслужби України від 13.07.2016 року, який став підставою для прийняття рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» був затверджений Головою Державіаслужби України ще 07.06.2016 року, тобто за 6 днів до засідання, як підстави для скасування спірного рішення, оскільки вказані обставини матеріалами справи не підтверджено.

Суд наголошує, що підставою для скасування рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» є виключно обставини прийняття останнього відповідачем поза межами його повноважень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання Державної авіаційної служби України поновити дію Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ згідно наказу від 01.12.2004 року №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.12.2004 за №1644/10243 «Про затвердження Правил допуску до експлуатації злітно посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден» суд зверне увагу на наступне.

Так, частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що скасування рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» має своїм наслідком поновлення дії останньої.

З огляду на вказане, на думку суду, позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити дії щодо поновлення Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ згідно наказу від 01.12.2004 року №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.12.2004 за №1644/10243 «Про затвердження Правил допуску до експлуатації злітно посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден» є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що внесення/не внесення змін у відповідну Інструкцію, у тому числі, спірні аспекти наявні між позивачем та відповідачем щодо наявності/відсутності зауважень до Інструкції не є предметом розгляду даної адміністративної справи, з огляду на що, дані обставини не входять до предмету доказування.

Між тим, суд акцентує увагу на тому, що порядок розроблення та затвердження Інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) в районі аеродромів, злітно-посадкових майданчиків та порядок надання допуску до експлуатації ЗПМ для польотів легких повітряних суден є різними за своєю суттю процедурами, які врегульовані відмінними нормативно-правовими актами.

Тобто, ТОВ «АЕРОПРАКТ» вважаючи, що його права та охоронювані законом інтереси порушені Державною авіаційною службою України, в частині дотримання нею порядку надання допуску до експлуатації ЗПМ для польотів легких повітряних суден, не позбавлений права звернутися до суду із відповідним адміністративним позовом.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» (03056, м. Київ, вул. Польова, б. 24, код ЄДРПОУ 23708049) до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 37536026) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної авіаційної служби України від 17.06.2016 року про припинення дії Інструкції з виконання польотів в районі ЗПМ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ».

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОПРАКТ» (03056, м. Київ, вул. Польова, б. 24, код ЄДРПОУ 23708049) за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 37536026).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда