ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа№ 924/693/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Кравчука Г.А.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Набієва М.І.;

від позивача 1 - не з`явились;

від позивача 2 - Даньков А.Д.;

від відповідача 1 - не з`явились;

від відповідача 2 - не з`явились;

від відповідача 3 - Волошин О.В.;

розглянувши апеляційну скаргу

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019р. (повний текст складено 21.03.2019р.)

у справі №924/693/17 (суддя - Підченко Ю.О.)

За позовом Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави

в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах:

1. Міністерства оборони України

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

до:

1. Хмельницької міської ради

2. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

3. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України (надалі - позивач-1), в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (надалі - позивач-2) звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати додаток № 1 до рішення Хмельницької міської ради (надалі - відповідач-1) № 18 від 26.08.2015р. "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0102, а також з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати додаток № 1 до рішення Хмельницької міської ради № 19 від 26.08.2015р. "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та втрату чинності" та визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6810100000:35:003:0121.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.08.2017 року об`єднано справу №924/693/17 та №924/694/17 в одне №924/693/17 провадження.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що зайняття спірних земельних ділянок, які незаконно на його думку вибули з власності держави в особі Міністерства оборони України та з оперативного управління КЕВ м. Хмельницький порушує інтереси держави. При цьому прокурор зазначив, що відповідач-1 не наділений повноваженнями розпоряджатись землями державної власності, в тому числі і землями оборони проте, останнім при прийнятті Додатку 1 до рішень від 26.08.2015 року за №18 та за №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проігноровано той факт, що дані землі належать до земель оборони відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23.12.1975 року за №227-В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі №924/693/17 в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором та позивачами не надано доказів на підтвердження того факту, що рішення №18 та рішення №18 про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що були прийняті 26.08.2015 року Хмельницькою міською радою були прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та не доведено того, що вказаними рішеннями порушено права позивачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року №924/693/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є передчасним та таким, що ґрунтується на неповному з`ясуванню фактичних обставин справи, дослідженні наданих письмових доказів. Зокрема скаржник зазначає, що з метою правильного вирішення даного спору, що стосується порушених прав Міністерства оборони України та КЕВ м. Хмельницький, в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції необхідно детально дослідити фактичне місце розташування земельної ділянки по відношенні до земель військового містечка №66 Хмельницького гарнізону, зокрема і подані КЕВ м. Хмельницький матеріали на розроблення землевпорядної документації з інвентаризації земель.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі №924/693/17.

20.06.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

25.06.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

26.06.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача 1 надійшли письмові пояснення по справі в яких останні просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А. у зв`язку із перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі №924/693/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 29.07.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 року у зв`язку з звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Чорної Л.В. у відставку (Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.07.2019 року), сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 03.10.2019 року.

27.08.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача 2 надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 03.10.2019 року представник позивача 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, підтримав апеляційну скаргу. Представник відповідача 3 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача 1, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засіданні не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо клопотання про призначення судової земльно-технічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 року було призначено судову експертизу у справі №924/693/17 та винесено на вирішення експерта наступні питання:

- яка площа та каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки, яка була відведена Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький для державних потреб згідно державного акту на право користування землею № 227-В від 23.12.1975 залишилась у віданні держави станом на час прийняття рішення п`ятдесят другої сесії Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок"?

- чи накладається земельна ділянка, що використовується для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 11,24 га, по вулицях Дністрянська, Ушицька, Тернавська, м. Хмельницький відповідно до рішення п`ятдесят другої сесії Хмельницької міської ради від 26.08.2015 №19 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" на землі Міністерства оборони України, згідно державного акту на право користування землею №227-В від 23.12.1975 військового містечка №66 (в складі земель оборони загальною площею 176,9871 га)?;

- якщо накладається, то вказати розміри, площу та конфігурацію.

Втім, в матеріалах справи наявне повідомлення судового експерту Власюк Володимира Володимировича №545/017 від 05.03.2018 року про неможливість надання висновку у зв`язку з ненаданням на дослідження додаткових матеріалів, а саме землевпорядної документації та інших планово-картографічних матеріалів (або їх завірених копій) на земельну ділянку, що використовується для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 11,24 га, по вулицях Дністрянська, Ушицька, Тернавська в м. Хмельницькому відповідно до рішення п`ятдесят другої сесії Хмельницької міської ради від 26.08.2015 року №19 «Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», а тому ухвалу суду від 08.12.2017 року експерт не має можливості

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в подальшому до матеріалів справи так і не було долучено вказаних експертом документів, які не надано на час подання клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, а також не вказано взагалі про наявність таких документів.

З огляду на вищевикладене, а також з метою виключення безпідставного призначення судової експертизи та зупинення провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає прокурор, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 23.12.1975 року №227-В на балансі КЕВ м. Хмельницький перебуває земельна ділянка військового містечка №66 Хмельницького гарнізону загальною площею 176,9871 га та належить до земель оборони. (т.3, а.с. 19-49).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 26.08.2015 року Хмельницькою міською радою були прийняті рішення №18 та рішення №19 про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відповідно до п. п. 1.1. п. 1 вирішено надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради (додаток №1). (т.1, а.с. 37-50, 88-93).

05.01.2016 року комісією у складі посадових осіб КЕВ м. Хмельницький проведено обстеження земельної ділянки військового містечка №66, за результатами якого складено акт обстеження, підтверджено факт надання окремим громадянам дозволів на розробку проектів відводу земельних ділянок на частині земель військового містечка орієнтовною площею 11,24 га та встановлено, що дозвіл Міністерством оборони України на відчуження вищезазначених земель оборони не надавався.(т.1, а.с. 26-30).

Окрім цього в матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності громадян на земельні ділянки, які були надані їм на підставі рішень №18 та рішення №19 Хмельницької міської ради від 26.08.2015 року про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. (т.2, а.с. 78-95).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов`язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи /забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказує, що рішеннями №18 та №19 Хмельницької міської ради від 26.08.2015 року про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було незаконно вилучено землі оборони, які перебувають на балансі КЕВ м. Хмельницький на підставі державного акту від 23.12.1975 року №227-В.

При цьому, прокурор просить скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, яким присовуємо кадастрові номери 6810100000:35:003:0102 та 6810100000:35:003:0121.

Тобто, на думку прокурора вказані вище земельні ділянки, входять до складу земель, які були надані в постійне користування відповідно до державного акту від 23.12.1975 року №227-В.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з приписами ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В даному випадку передусім підлягає встановленню наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо спірної земельної ділянки, а також підтверджений факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Так, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У свою чергу згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном, в тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних сил України, в тому числі у разі їх розформування. Частиною першою статті 10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерство оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

Статтями 153, 155 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Втім, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським вірно встановлено, що державний акт №227-В від 23.12.1975 року не містить жодних координат прив`язки земельної ділянки до місцевості, в ньому не зазначена адреса земельної ділянки та з даного акту неможливо достовірно встановити, що спірні земельні ділянки, які знаходиться в м. Хмельницькому та які були надані громадянам відповідно до спірних рішень, входять до складу земель, які зазначені в державному акті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що скаржник в своїй апеляційній скарзі не зазначає, що конкретно не дослідив суд першої інстанції під час розгляду даної справи, та не зазначає про наявність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що спірні земельні ділянки входять в межі земель оборони наданих відповідно до державного акту №227-В від 23.12.1975 року.

Навпаки, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що лише на сьогоднішній день здійснюється виготовлення нової землевпорядної документації не землі оборони, зокрема і на військове містечко №66, тобто колегія суддів наголошує, що скаржник сам зазначає, що на даний момент такі докази відсутні та тільки здійснюється виготовлення доказів, які б могли підтвердити доводи прокурора в позовній заяві.

Разом з тим, відповідно до п. 11, ч. 3, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено порушення прав позивачів, а місцевим господарським судом було повно та всебічно досліджено єдиний наданий прокуратурою доказ, а саме державний акт №227-В від 23.12.1975 року.

Окрім цього, як вже було зазначено вище, суд першої інстанції здійснював процесуальні заходи щодо встановлення або спростування посилань прокурора стосовно входження частини земель військового містечка № 66 орієнтовною площею 11,24 га до загальної площі 176,9871 га відповідно до державного акту на право користування землею від 1975 року, однак позивачами не надано достатніх для проведення судової експертизи доказів у зв`язку з чим експертом було надано повідомлення про неможливість проведення судової експертизи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що для встановлення зазначених вище фактів без застосування спеціальних знань суду неможливо.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Тернопільської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі №924/693/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 року у справі №924/693/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №924/693/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2019 року. (враховуючи перебування головуючого судді Агрикової О.В. у відпустці в період з 07.10.2019 року по 11.10.2019 року).

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді К.В. Тарасенко

Г.А. Кравчук