ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Харків

Справа № 629/4965/18

Провадження № 22-ц/818/4196/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Колтунової А. І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - комунальне підприємство «Тепловодосервіс»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2019 року в складі судді Мицик С.А.

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості.

Позовна заява мотивована тим, що на його звернення від 08 серпня 2018 року до КП «Тепловодосервіс», йому було надано відповідь, підписану директором КП «Тепловодосервіс» ОСОБА_2 , в якій зазначено, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємство може встановлювати технічні умови та зміни до них; вимоги технічних умов, встановлені підприємством, обов`язкові для всіх абонентів. Проте в ст. 16 вищезазначеного Закону відсутня норма, яка вказана у зазначеній відповіді, а саме, що такі умови встановлені підприємством обов`язкові для всіх абонентів.

Вважає , що надані відомості завідомо неправдиві, що являється складанням і наданням посадовою особою недостовірних відомостей в офіційних документах і підпадає під дію ст. 366 КК України (службова підробка). Такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він змушений звертатися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Враховуючи викладене, просив встановити юридичний факт надання завідомо недостовірних відомостей у відповіді від 28 серпня 2018 року, підписаній ОСОБА_2 ; постановити окрему ухвалу про складання і надання посадовою особою ОСОБА_2 документу, в якому надані завідомо недостовірні відомості, що являється згідно ст. 366 КК України службовою підробкою, вказану ухвалу направити в Лозівську місцеву прокуратуру для прийняття необхідних мір; стягнути на його користь моральну шкоду, завдану діями ОСОБА_2 , що принижують честь і гідність позивача в сумі 50000 гривень та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, постановити окрему ухвалу про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при розгляді справи.

Зазначає , що при розгляді справи ключові питання які становлять суть позовних вимог судом не досліджувалось, не взяті до уваги відомості заводських технічних умов на лічильник який встановлений позивачем. Ст. 16 ЗУ «Про стандартизацію» не встановлює правило обов`язково виконувати всі зміни до технічних умов які несло підприємство.

Вказує , що позовні вимоги стосуються виключно наданих завідомо неправдивих відомостей у відповіді від 22 серпня 2018 року, яка підписана директором КП «Тепловодсервіс» ОСОБА_2, відповідальність за надання документи несе особа, яка їх підписує.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за підписом керівника підприємства ОСОБА_2 позивачу було надано відповідь на його звернення з приводу засобу обліку питної води, що знаходиться у його квартирі. Як фізична особа відповідач не є ні виробником, ні продавцем товару, ні виконавцем, ні надавачем послуг. В правовідносинах щодо захисту прав споживачів відповідач як фізична особа не є суб`єктом, який своїми діями чи бездіяльністю міг би порушити права позивача. При наданні відповіді на звернення позивача йому було доведено зміст ч. 1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині технічних умов підприємства по суті питання, викладеного в його зверненні від 08 серпня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не вбачав підстав для встановлення юридичного факту надання завідомо недостовірних відомостей відповідачем як фізичною особою у відповіді на звернення позивача, адресованого КП «Тепловодосервіс» як до юридичної особи, та вважав цю позовну вимогу та вимогу про відшкодування моральної шкоди згідно положень ст. 23 ЦК України такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне підприємство «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне підприємство «Тепловодосервіс», про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості.

Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного суду на 10 год.00 хв. 01 жовтня 2019 року.

24 вересня 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2019 року залишити без змін.

ОСОБА _2 посилається на те, що він як фізична особа не мав у своєму розпорядженні документів які підписані посадовими особами комунального підприємства «Тепловодосервіс». Відповідь від 28 серпня 20918 року, яка була надана апелянту на його звернення від 08 серпня 2018 року, яка підписана директором ОСОБА_2 як посадовою особою комунального підприємства «Тепловодосервіс». Апелянтом оскаржувалась відповідь комунального підприємства «Тепловодосервіс», підписана ОСОБА_2 як директором зазначеного підприємства, а не як фізичною особою. За клопотанням відповідача комунальне підприємство «Тепловодосервіс» було залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Тепловодосервіс» з вимогою надати офіційну відповідь, в якій зазначити, на якій підставі та згідно яких нормативно-правових актів його лічильник не приймається в експлуатацію та з питання технічних умов та технічної документації лічильника обліку води, встановленого в його квартирі, що підтверджено копією його заяви. (а.с.3).

На звернення позивача КП «Тепловодосервіс» 22 серпня 2018 року було надано відповідь за вих. № 281, зі змісту якої вбачається, що згідно розпорядження № 251 від 13 липня 2011 року Лозівської районної адміністрації Харківської області було створено Комунальне підприємство «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб розробляти, приймати, перевіряти та скасовувати технічні умови і зміни до них. КП «Тепловодосервіс» розроблені технічні умови на встановлення вузла обліку холодної води, де враховані заводські технічні характеристики лічильника води. Поріг чутливості при горизонтальному положенні складає 0,015 м3/год, при вертикальному-0,03 м3/год. З метою зменшення витрат води підприємством в технічних умовах прийнято поріг чутливості горизонтального положення лічильника. Вимоги технічних умов підприємства обов`язкові для всіх абонентів. Вказана відповідь підписана директором КП «Тепловодосервіс» ОСОБА_2 . (а.с.2 ).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на звернення до суду за захистом також зазначено в ст. 4 ЦПК України, частиною першою якої передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов (лат.actio) звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають з цивільних (в тому числі сімейних, трудових) правовідносин. Предмет позову становить матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. Змістом позову є спір про право або спір про факт.

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з наявністю та/або відсутністю яких норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правових відносин. Юридичні факти є життєвими обставинами (діями та подіями, наявними або відсутніми, такими, що залежать або не залежать від волі людини), що прямо або опосередковано визначені гіпотезою норми права; саме вони є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» - споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Згідно ч.1 ст. 23 вказаного Закону підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право: видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, а також на повторне використання очищеної стічної води та осаду, за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Пунктами 1,2 ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема: розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування; застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

На підтвердження наявності технічних умов на «установку водомерных счетчиков холодной и горячей воды» за адресою 26/86 ОСОБА_3 позивачем було надано Технічні умови з відповідною схемою (вих. № 1480 від 10.08.2005р.) та керівництво з експлуатації лічильника води крильчастого ЛК-15, в пп.2.2 п.2 якого зазначено, що лічильник може встановлюватися як на горизонтальній ділянці трубопроводу, так і на вертикальній. (а.с. 85-88).

На підтвердження тієї обставини, що у відповідності до Додатку 1 до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України КП «Тепловодосервіс» розроблені технічні умови на встановлення вузла обліку холодної води, де враховані заводські технічні характеристики лічильника води, відповідачем та представником третьої особи було надано приклад розроблених вказаних типових умов (а.с. 82, 100-102).

Частинами 1 та 2 ст. 78 Господарського кодексу України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що право на захист цивільних прав та інтересів кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того необхідно зазначити, що за своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 24 ЦК України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Частиною третьою ст. 58 ЦПК України встановлено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Комунальне підприємство «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради створене Розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 13 липня 2011 року № 251 «Про створення КП», що підтверджено копією Статуту КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради (а.с. 111).

Згідно з пп.6.5.1, пп.6.5.2 п.6.5 Статуту підприємства директор підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його у всіх підприємствах, установах та організаціях; має право першого підпису на фінансових, банківських та інших документах(а.с.115).

На час підписання відповіді на звернення ОСОБА_1 за вих. № 281 від 22 серпня 2018 року відповідач займав посаду директора підприємства та виконував свої обов`язки як посадова особа КП «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради. З пояснень представника третьої особи КП «Тепловодосервіс» вбачається, що ОСОБА_2 на цей час є директором вказаного підприємства.

Отже за підписом керівника підприємства ОСОБА_2 позивачу було надано відповідь на його звернення з приводу засобу обліку питної води, що знаходиться у його квартирі. Як фізична особа відповідач не є ні виробником, ні продавцем товару, ні виконавцем, ні надавачем послуг. В правовідносинах щодо захисту прав споживачів відповідач як фізична особа не є суб`єктом, який своїми діями чи бездіяльністю міг би порушити права позивача. При наданні відповіді на звернення позивача йому було доведено зміст ч.1 ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» в частині технічних умов підприємства по суті питання, викладеного в його зверненні від 08 серпня 2018 року.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 як до фізичної особи.

Як на підстави позову ОСОБА_1 посилається на те, що на його звернення від 08 серпня 2018 року до КП «Тепловодосервіс» йому було надано відповідь, підписану директором КП «Тепловодосервіс» ОСОБА_2, в якій зазначено, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про стандартизацію» підприємство може встановлювати технічні умови та зміни до них; вимоги технічних умов, встановлені підприємством, обов`язкові для всіх абонентів. Проте в ст. 16 вищезазначеного Закону відсутня норма, яка вказана у зазначеній відповіді, а саме, що такі умови встановлені підприємством обов`язкові для всіх абонентів. Вважає, що надані відомості завідомо неправдиві, що являється складанням і наданням посадовою особою недостовірних відомостей.

Таким чином, як вбачається зі змісту, з викладених обставин та підстав позову ОСОБА_1 не згоден та оскаржує дії КП «Тепловодосервіс», як юридичної особи, тому належним відповідачем у такій справі є юридична особа, дії якої оспорюються, а не ОСОБА_2 як фізична особа.

ОСОБА _1 таких обставин та фактів не заперечував та як сам зазначив в апеляційній скарзі, його позовні вимоги стосуються виключно наданих завідомо неправдивих відомостей у відповіді від 22 серпня 2018 року, яка підписана директором КП «Тепловодсервіс» ОСОБА_2, відповідальність за надання документів несе особа, яка їх підписує.

Разом з тим визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи. (статті89,263,264 ЦПК України).

Крім того, згідно матеріалів справи, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2018 рокуклопотання ОСОБА_1 задоволено.

Замінено відповідача комунальне підприємство «Тепловодосервіс» в особі директора ОСОБА_2 належним відповідачем - ОСОБА_2 (як фізична особа) у цивільній справі № 629/4965/18 (провадження № 2/629/1724/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості. (а.с. 51).

У відповіді на клопотання відповідача про залучення до розгляду у справі третьої особи ОСОБА_1 зазначив, що суд розглядає справу на підставі позовної заяви, в якій відсутні вимоги до КП «Тепловодосервіс», тому воно не має бути стороною у справі. (а.с. 84).

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2018 рокуклопотання відповідача задоволено.

Залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав фізичної особи, якій надано завідомо неправдиві відомості, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Тепловодосервіс», розташоване за адресою: Харківська область , Лозівський район , смт. Краснопавлівка , мікрорайон, буд. 16 .(а.с. 93).

Отже , позивач ОСОБА_1 визначив відповідача ОСОБА_2 як фізичну особу, що відповідно до принципу диспозитивності є його правом, до юридичної особи КП «Тепловодосервіс», як до відповідача, з позовною заявою не звернувся.

За таких обставин, ОСОБА_1 звернувся позовом до ОСОБА_2 не як до керівника, який, як законний представник, уповноважений брати участь у справі та діяти від імені юридичної особи КП «Тепловодосервіс», а як до відповідача - фізичної особи, яка не є належним відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_2 , як фізичною особою, право ОСОБА_1 не порушено.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже , в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З огляду на вищевикладене, доводи ОСОБА_1 про те, що надані відомості завідомо неправдиві, що являється складанням і наданням посадовою особою недостовірних відомостей в офіційних документах і підпадає під дію ст. 366 КК України (службова підробка), суд не приймає, оскільки таке питання повинно вирішуватися в порядку кримінального судочинства, розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, підстави для встановлення юридичного факту надання завідомо недостовірних відомостей відповідачем як фізичною особою у відповіді на звернення ОСОБА_1 , адресованого КП «Тепловодосервіс» як до юридичної особи, а також відшкодування моральної шкоди відсутні. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обгрунтованим.

Апеляційний судом порушень судом першої інстанції норм процесуального права не встановлено.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд доходить висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Стосовно доводів апеляційної скарги про винесення окремої ухвали про порушення норм процесуального права суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно з ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Враховуючи , що суд дійшов висновку, що під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права не встановлено, судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали стосовно судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області, оскільки вимоги ст. 265 ЦПК України передбачають право суду постановити окрему ухвалу при наявності встановлених судом обставин порушення закону.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України і доводами скарги не спростовується, судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : Н.П. Пилипчук

А.І. Колтунова