ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого : Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Аліменка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач, юридична особа за законодавством Республіки Польща Акціонерне товариство «Санок Раббер Компані», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із складання документу «Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки» надісланого супровідним листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №4411-07/12724-07 від 25.03.2019 року;

- скасувати частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки», в частині згідно з яким: застосувала остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: пробки гумові медичного призначення, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 4016 99 97 90, походженням з Республіки Польща шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита для Республіки Польща - 40,65% прийняте на підставі оскаржуваного документу «Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки» надісланого супровідним листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №4411-07/12724-07 від 25.03.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року адміністративний позов Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» в частині позовних вимог про скасування частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки» залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, зареєстровану за вх. № 03-14/92574/19 від 04 вересня 2019 року, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

До того ж, позивачем 13 вересня 2019 року за вх. № 03-14/96070/19 подано апеляційну скаргу, доповнену та змінену в порядку частини першої статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України. Також 13 вересня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду за вх. № 33339 надійшло клопотання про долучення доказів надсилання учасникам справи копій апеляційної скарги, доповненої в порядку статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частин першої-другої статті 303 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Згідно з частинами першою, другою ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копія оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року була отримана апелянтом 27 вересня 2019 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 89).

Враховуючи, що доповнену апеляційну скаргу Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року було подано 13 вересня 2019 року, тобто в межах 15-денного строку з дати отримання оскаржуваної ухвали, а також те, що апелянтом було надано докази надсилання відповідної доповненої апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд враховує доповнену апеляційну скаргу.

У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі сторін.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Окрім того, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано клопотання про проведення лінгвістичної експертизи тексту у документальних суперечках - дослідження спірної інтерпретації тексту нормативно-правового акту частини третьої ст. 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Колегія суддів звертає увагу, що дослідження інтерпретації тексту частини третьої ст. 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, відтак підстави для призначення експертизи відсутні.

30 вересня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума», в якому третя особа повністю підтримує ухвалу суду першої інстанції.

02 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, в якому відповідач також підтримує ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення.

09 липня 2019 року Міністерством економічного розвитку та торгівлі України подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на те що відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України. Заявник наголошував, що строк оскарження рішення від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 сплив 17.05.2019 року, натомість позивач звернувся з позовом лише 11.06.2019 року.

24 липня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року адміністративний позов Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» в частині позовних вимог про скасування частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки» залишено без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов в частині без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що остаточні антидемпінгові заходи запроваджено у момент прийняття відповідного рішення, тобто 17 квітня 2019 року, і саме з цієї дати, згідно з частиною 3 статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», обчислюється місячний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку не вбачаються поважні причини щодо пропуску строку звернення із цим позовом, як і не спростовано правову позицію Верховного Суду по цьому питанню в аналогічній справі № 826/7768/17.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У справі за адміністративним позовом Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, предметом оскарження є, зокрема, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки».

Строк оскарження рішення про застосування антидемпінгових заходів, встановлений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються за таким принципом:

1) якщо Міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та відповідно до статті 36 цього Закону національні інтереси потребують застосування антидемпінгових заходів;

2) при застосуванні попередніх антидемпінгових заходів Міністерство подає Комісії пропозицію про застосування остаточних антидемпінгових заходів за місяць до закінчення строку застосування зазначених попередніх заходів;

3) за пропозицією Міністерства Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та може бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику;

4) розмір ставки остаточного антидемпінгового мита визначається:

у відсотках до митної вартості товару, що є об`єктом антидемпінгового розслідування. Митна вартість цього товару розраховується відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон країни імпорту;

або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару, розрахованою відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон країни імпорту. При цьому мінімальна ціна на п`ятирічний період розраховується відповідно до частини дев`ятої статті 14 цього Закону.

Колегія суддів наголошує, що вищевказаною нормою чітко визначено, що саме рішенням комісії запроваджується справляння остаточного антидемпінгового мита, отже датою запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України, є дата прийняття комісією такого рішення.

В апеляційній скарзі позивач наполягає, що пунктом 2.1 оскаржуваного Рішення № АД-412/2019/4411-03 від 17 квітня 2019 року «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки» передбачено, що остаточні антидемпінгові заходи застосовуються з моменту набрання чинності цим рішенням (через 30 днів з дня опублікування повідомлення про нього в газеті «Урядовий кур`єр»).

Апелянт вважає, що оскільки остаточні антидемпінгові заходи застосовуються з моменту набрання чинності відповідним рішенням, то строк на оскарження слід обраховувати не з дати прийняття рішення, а з дати набрання ним чинності та застосування заходів - з 21 травня 2019 року.

В обґрунтування вищенаведених доводів апелянт вказує, що в інформаційній системі MD OFFICE вказано, що спірні антидемпінгові заходи діють з 21.05.2019 року по 20.05.2024 року. Також позивач зазначає, що Державною фіскальною службою не підтверджено, що датою запровадження антидемпінгових заходів є 17 квітня 2019 року.

Колегія суддів заперечує та вважає необґрунтованими вищенаведені доводи апелянта з огляду на наступне.

Як вже було зазначено колегією суддів, положеннями Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» абсолютно чітко визначено, що справляння остаточного антидемпінгового мита запроваджується рішенням комісії.

Тобто, апелянтом помилково ототожнюються поняття застосування та запровадження антидемпінгових заходів.

Так, у даному випадку, з огляду на наведені норми законодавства, датою запровадження антидемпінгових заходів є 17 квітня 2019 року - дата прийняття оскаржуваного Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки», а датою застосування відповідних антидемпінгових заходів, запроваджених таким рішенням Комісії від 17.04.2019 є 21 травня 2019 року, тобто через 30 днів із дня опублікування повідомлення про нього в газеті «Урядовий кур`єр ».

Так, дані інформаційної системи MD OFFICE, які надає апелянт, лише визначають, що спірні антидемпінгові заходи діють з 21.05.2019 року по 20.05.2024 рік, тобто, що вони застосовані з 21.05.2019 року. Однак, ці дані не спростовують того, що запроваджені відповідні антидемпінгові заходи були безпосередньо рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-412/2019/4411-03 від 17 квітня 2019 року.

До того ж, твердження апелянта про не підтвердження Державною фіскальною службою України у листі № ЗПІ/99-99-19-04-01-14 від 03 вересня 2019 року дати запровадження справляння антидемпінгових заходів спростовується самим листом податкового органу, оскільки в ньому зазначено лише дату прийняття оскаржуваного рішення Комісії та дату набрання ним чинності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки частиною 3 статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено строк на оскарження рішення протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів, відповідні заходи запроваджені рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-412/2019/4411-03 від 17 квітня 2019 року, то звернувшись до суду з позовом 11 червня 2019 року Юридичною особою за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» було пропущено встановлений спеціальним законом місячний строк на звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищенаведеною нормою спростовується твердження апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі № 826/7768/17, яка підтверджує правильність позиції суду першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.

Також, позивач наголошує, що у постанові Верховного Суду у справі № 826/7768/17 відповідні мотиви наведені за попередньою редакцією КАС України, що на даний час втратила чинність.

Однак, вищенаведена постанова Верховного Суду визначає та наводить мотиви належного застосування частини 3 статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а не норм Кодексу адміністративного судочинства попередньої редакції.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на Постанову Кабінету міністрів України від 17 липня 2019 року «Питання запровадження спеціального мита на окремі товари походженням з Російської Федерації» як на доказ правозастосування поняття «запровадження», так як наведена постанова регулює зовсім інші правовідносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що апелянтом не наведено поважних причин щодо пропуску строку звернення із цим позовом, з огляду на наступне.

Апелянт наполягає, що відповідачі перешкоджали судовому оскарженню рішення Комісії, а саме відмовлялись надавати інформацію ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та текст оскаржуваного рішення. Окрім того, позивач посилається на тривалий час виготовлення висновків судового експерта та судового спеціаліста, які були замовлені позивачем для обґрунтування позовних вимог.

В той же час, як підтверджується матеріалами справи, повідомлення про оскаржуване рішення було опубліковане у газеті «Урядовий кур`єр» від 20.04.2019 року № 77 та містить відповідну інформацію, передбачену положеннями частини другої статті 28 Закону України «Про захист національного виробника від демпінгового імпорту» з дотриманням вимог конфіденційності, встановлених статтею 32 відповідного Закону.

До того ж, інформацію про прийняття Комісією рішення, а також посилання на текст повідомлення про зазначене рішення направлено всім заінтересованим сторонам антидемпінгового розслідування листом від 23.04.2019 року № 4411-07/17328-07.

Необхідність отримання висновків судового експерта та спеціаліста для обґрунтування адміністративного позову не є непереборною силою та не унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, оскільки позивач - юридична особа за законодавством Республіки Польща Акціонерне товариство «Санок Раббер Компані» мав можливість подати експертні висновки після подання позовної заяви, під час розгляду справи у визначений законодавством строк.

Отже, зазначені апелянтом обставини не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою і в жодному разі не дають право у будь-який час після спливу встановленого строку реалізовувати відповідне право на судове оскарження.

Відтак, апелянтом не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, не обґрунтовано наявності обставин, які перешкоджали подати позов у строк, визначений частиною третьою статті 31 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення без розгляду адміністративного позову Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» в частині позовних вимог про скасування частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17.04.2019 року № АД - 412/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки».

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства «Санок Раббер Компані» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16.10.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.О. Аліменко