ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 640/9293/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про визнання протиправною бездіяльності і протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

представники позивач - ОСОБА_1.;

сторін: представник позивача - Вдовиченко Н.Ф.;

відповідача - не з`явилися,

(у судовому засіданні 20.09.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 або Учасник конкурсного відбору) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства аграрної політики та продовольства України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код - 37471967) (надалі - відповідач або Мінагрополітики або Міністерство), у якому, з урахуванням заяви б/н від 21.08.2019 «В порядку ч.ч. 1, 3 ст. 47 КАС України», просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»;

- визнати протиправними рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме: п. 2 Переліку до наказу від 03.05.2019 № 240 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»; п. 2 Переліку до наказу від 09.08.2019 № 461 «Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»;

- зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що вважає протиправною бездіяльність Міністерства в частині невчинення відповідних дій щодо наймання позивача на роботу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Зауважує, що протиправними є рішення відповідача: наказ Мінагрополітики від 03.05.2019 № 240, а саме п. 2 переліку до наказу та наказ від 09.08.2019 № 461, зокрема п. 2 переліку до наказу, а тому, останній зобов`язаний вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Разом з позовною заявою представником ОСОБА_1 . подано заяву про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2019 у справі № 640/9293/19 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 28.05.2019 «Про забезпечення позову» представника ОСОБА_1 - адвоката Вдовиченка Н.Ф. у адміністративній справі за позовною заявою б/н від 23.05.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019 по справі № 640/9293/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

У встановлений ухвалою від 06.06.2019 строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що представником ОСОБА_1 . подано через канцелярію до суду відповідні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 витребувано у Міністерства аграрної політики та продовольства України: належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ); належним чином засвідчену копію повного пакету документів, в частині, що стосується процедури проходження конкурсного відбору ОСОБА_1 в рамках проведеного конкурсу з 16.03.2017 по 17.03.2017 згідно наказу № 103 від 28.02.2017 Міністерства аграрної політики та продовольства України; інформацію стосовно переможця конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" в межах конкурсу, що проводився з 13.06.2019 по 09.07.2019 відповідно до наказу № 240 від 03.05.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 повторно витребувано у Міністерства аграрної політики та продовольства України: належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ); належним чином засвідчену копію повного пакету документів, в частині, що стосується процедури проходження конкурсного відбору ОСОБА_1 в рамках проведеного конкурсу з 16.03.2017 по 17.03.2017 згідно наказу № 103 від 28.02.2017 Міністерства аграрної політики та продовольства України; належним чином завірені копії документів, на підставі яких Міністерством аграрної політики та продовольства України оголошено та проведено конкурси на посаду керівника Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", що проводився вперше відповідно до наказу № 240 від 03.05.2019 та повторно згідно наказу № 461 від 09.08.2019 (у тому числі належним чином завірені копії наказів, оголошень, інших прийнятих рішень та документів, що стосуються проведення конкурсів та визначення переможця на підставі зазначених наказів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання № 31-4/1183 від 10.09.2019 "Про закриття провадження" представника Міністерства аграрної політики та продовольства України Костюченка М.Є.

Вказаної вище дати в судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Наразі суд вказує, що згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Таким чином, з урахуванням не повідомлення відповідачем про причини неявки представника в судове засідання 20.09.2019, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.

Поряд з цим, судом примічається, що у поданому 22.06.2018 через канцелярію до суду відзиві на позов відповідач зауважив про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, а тому таких, що не підлягають задоволенню, оскільки виключно від волевиявлення ОСОБА_1 залежало призначення позивача на посаду керівника підприємства, а відповідач вжив всіх передбачених від нього законодавством заходів.

Окрім цього, на думку Міністерства, рішення про проведення нового конкурсного відбору прийнято у межах компетенції та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.02.2017 № 103, у період з 16.03.2017 по 17.03.2017, у визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» порядку, Міністерством проведено конкурсний відбір на посади керівників державних підприємств: «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та «Львівхарчопроект».

17.03.2017 на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 . визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що відображено у протоколі № 2.

Позивач відзначає, що конкурсний відбір на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», переможцем якого визначено ОСОБА_1. , проведений з дотриманням вимог законодавства.

26.01.2018 ОСОБА_1 надано згоду на проведення щодо нього спеціальної перевірки.

12.02.2018 позивачем, як претендентом на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», надано до відповідача письмові пояснення з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки.

22.02.2018 заступником директора Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом - начальником відділу роботи з ДП та розвитку соціально-трудових відносин Міністерства аграрної політики та продовольства України Слободяніною О. стосовно ОСОБА_1 складено довідку про результати спеціальної перевірки як щодо особи, яка претендує на зайняття посади директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

В період з березня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Міністерства із заявами в питаннях ознайомлення його із довідкою про результати проведеної щодо нього перевірки. Як відмічає позивач, його повідомляли, що відповідь на його звернення буде надана пізніше.

ОСОБА_1 окреслює, що будь-яких наказів про скасування результатів конкурсу чи визнання його проведення неправомірним тощо, не виявлено.

На думку позивача, за наслідками конкурсного відбору орган управління зобов`язаний вчинити відповідні дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Однак, як стверджує Учасник конкурсного відбору, протиправною є бездіяльність Міністерства в частині невчинення відповідних дій щодо наймання позивача на роботу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», одна з яких - не укладення контракту з переможцем конкурсу ОСОБА_1. , тому Мінагрополітики зобов`язане вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на означену посаду.

Поряд із цим, позивач виокремлює, що з інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства, йому стало відомо про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, оприлюдненого на підставі наказу Міністерства від 03.05.2019 № 240.

Також ОСОБА_1 стало відомо про прийняття 09.08.2019 Міністерством нового наказу № 461, яким оголошено повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Позивачем акцентується, що з огляду на проведення попереднього конкурсу з дотриманням вимог законодавства, протиправними є зауважені рішення Міністерства в частині оголошення проведення конкурсного та потворного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» відповідно, про що відображено у пунктах 2 переліків до наказів.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що процедура призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки складається з декількох етапів, а саме: проведення конкурсного відбору; проходження спеціальної перевірки переможцем конкурсного відбору; погодження переможця конкурсу з місцевими органами державної влади; укладення контракту між переможцем конкурсного відбору та органом управління майном підприємства.

Так, в межах зазначених етапів процедури призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, відповідач примітив, по-перше, що, проведення конкурсного відбору є процедурою визначення найкращого претендента на зайняття вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки. По-друге, не з вини Мінагрополітики ОСОБА_1 упродовж року не надавалась до Міністерства згода на проведення стосовно нього спеціальної перевірки, а відтак відсутня бездіяльність Мінагрополітики у цьому питанні. Крім того, після надання Мінагрополітики пояснень від 08.02.2018 ОСОБА_1 не переймався подальшим станом його призначення. По-третє, оскільки, позивач не використав своє право на призначення директором Державного підприємства «Державний цент сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції», а саме не здійснив волевиявлення, Мінагрополітики було позбавлене можливості вжити заходів щодо погодження його кандидатури з районною державною адміністрацією. По-четверте, враховуючи бездіяльність позивача, тобто його зовнішню об`єктивну форму виявлення волі, яка полягає у відсутності у нього бажання бути призначеним на посаду керівника підприємства, Мінагрополітики не могло вчиняти наступних дій, адже визнання ОСОБА_1 лише переможцем конкурсного відбору недостатньо для укладення з позивачем контракту та видачі наказу про його призначення.

Окремо відповідач висловив позицію про те, що накази Міністерства: від 03.05.2019 № 240 і від 09.08.2019 № 461 прийняті з підстави вакантної посади керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», а також видані та підписані уповноваженою особою.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про управління об`єктами державної власності» (нижче скорочено - Закон), «Порядком про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року № 777 (в тексті - Порядок-1), «Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 року № 818 (по рішенню - Порядок-2), «Порядком проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (за текстом - Порядок-3), «Положенням про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 (в подальшому - Положення), «Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольства України», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин, обставин справи та заявлених вимог і викладених заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Законом України «Про державну службу» визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну службу», державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ст. 5 Закону України «Про державну службу»).

Разом із правовим регулюванням питань засад державної служби, її принципів, Законом України «Про державну службу» врегульовано питання порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби.

В той же час, суд наголошує, що поряд із наведеними приписами Закону України «Про державну службу», що стосуються питань проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» визначаються, відповідно до Конституції України, правові основи управління об`єктами державної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону, управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук (ст. 4 Закону).

В силу п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, серед іншого, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (пп. «г» п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону).

Так, Порядок-1 визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).

Підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).

Для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, крім керівників особливо важливих для економіки підприємств, суб`єкт управління утворює постійно діючу комісію або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств.

Як свідчать матеріали справи, наказом № 98 від 16.03.2015 Мінагрополітики утворено комісію з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства.

Наказом № 98 від 16.03.2015, у редакції наказу від 02.08.2016 № 262, Міністерства затверджено порядок роботи комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно п.п. 4, 5, 7, 13, 20 Порядку-1, члени комісії розглядають документи і пропозиції, внесені особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі та його учасниками.

Комісія: оприлюднює на офіційному сайті суб`єкта управління не пізніше ніж протягом 10 днів після прийняття рішення (наказу), зазначеного у пункті 2 цього Порядку, оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, яка стала вакантною, та результати конкурсного відбору не пізніше ніж протягом трьох днів з дати його завершення; приймає, реєструє та перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку документи, подані претендентами; ухвалює рішення про допуск претендентів до конкурсного відбору або відхилення їх кандидатур; приймає і реєструє пропозиції, внесені учасниками конкурсного відбору; забезпечує відкритість конкурсного відбору та за результатами розгляду зазначених пропозицій визначає його переможця; розробляє та затверджує вимоги до претендентів; надсилає разом із згодою на обробку персональних даних претендентів запит до МВС стосовно надання інформації щодо відсутності (наявності) у них судимості, заборони займати відповідні посади або займатися певними видами діяльності.

Рішення комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні її членів і оформляється протоколом.

Конкурсний відбір вважається таким, що закінчився, з дня ухвалення комісією рішення про затвердження його результатів.

Обов`язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість.

Представники засобів масової інформації мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця.

Переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 13 цього Порядку.

З матеріалів справи випливає, що за результатами проведеного Міністерством з 16.03.2017 по 17.03.2017, на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.02.2017 № 103, конкурсного відбору на посади керівників державних підприємств: «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та «Львівхарчопроект», 17.03.2017 на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 . визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», рішення з чого оформлено протоколом № 2.

Таким чином, з огляду на визначення 17.03.2017 комісією Міністерства переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_1 , відповідний відбір згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.02.2017 № 103 є таким, що закінчився вказаної дати.

У відповідності до п. 20 Порядку-1, рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і п`ятим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення контракту між суб`єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.

Погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації проводиться в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб`єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.

Враховуючи припис зауваженого пункту Порядку-1, підставою для укладення контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору є рішення комісії.

При цьому, в установленому порядку головою місцевої держадміністрації проводиться погодження призначення керівника, переможця конкурсного відбору, підприємства. Водночас, у разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб`єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.

За таких обставин, питання укладення між Міністерством та ОСОБА_1 контракту пов`язане з прийнятим комісією рішенням про оголошення останнього переможцем конкурсного відбору, яке є підставою для укладення між відповідними суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору контракту.

Поряд із цим, призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» погоджується в установленому порядку головою місцевої держадміністрації.

З урахуванням вказаного суд примічає, що Порядком-2 визначено процедуру погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, крім керівників підприємств, установ, організацій Збройних Сил та інших військових формувань, МВС, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

За результатами конкурсу керівник центрального органу виконавчої влади подає у 10-денний строк Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові відповідної місцевої держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства, який є переможцем конкурсу.

У пропозиції керівника центрального органу виконавчої влади щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, дата народження кандидата на посаду, громадянство, займана посада на час подання документів, посада, на яку пропонується призначити, рівень фахової та професійної підготовки, ділові та інші якості кандидата на посаду, наявність згоди кандидата на оброблення його персональних даних.

До зазначеної пропозиції додаються: копія заяви кандидата на посаду; біографічна довідка кандидата на посаду (з фотокарткою розміром 4 x 6 сантиметрів), засвідчена підписом керівника кадрової служби, який скріплений печаткою; копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації кандидата на посаду, засвідчені підписом керівника кадрової служби, який скріплений печаткою.

Пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується: керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території мм. Києва та Севастополя, - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території району, - з головою райдержадміністрації.

Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації проводиться співбесіда з кандидатом на посаду.

За дорученням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації пропозиція керівника центрального органу виконавчої влади щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства розглядається в апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, галузевому структурному підрозділі місцевої держадміністрації, який готує відповідні пропозиції.

Пропозиції апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим, галузевого структурного підрозділу місцевої держадміністрації та висновок Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком.

Повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

У разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення.

Тотожні за змістом нормативні приписи містяться у Положенні, згідно яких установлено, що контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком N 2 цієї постанови. До проекту рішення Кабінету Міністрів України про погодження контракту додаються біографічна довідка з кольоровою фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби суб`єкта управління, проект контракту з візою керівника суб`єкта управління майном та довідка про підприємство. У разі належності підприємства, що є у державній власності, до II номенклатурної групи районна, районна у мм. Києві та Севастополі державна адміністрація інформує про погодження контрактів з керівником такого підприємства відповідно Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міську державну адміністрацію.

З керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

У відповідності до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади.

Контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з органом, до номенклатурної групи якого належить ця посада, згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Розгляд матеріалів і прийняття рішення про погодження контракту здійснюється у місячний строк з дня подання відповідних матеріалів.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

У разі порушення зазначеного строку орган управління майном приймає рішення з цього питання без погодження.

Зважаючи на положення Порядку-1, Порядку-2 та Положення, в їх сукупності, визначеною є підстава для укладення між Міністерством та ОСОБА_1 контракту, а саме відмічене вище рішення комісії Мінагрополітики.

Окрім того, зважаючи на описані нормативні положення, за результатами конкурсу керівник Міністерства, як уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який представляє Мінагрополітики у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні, подає, тобто вчиняє дії, у 10-денний строк голові Київської міської держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_1 , який є переможцем конкурсу, що зумовлює, як приклад, проведення співбесіди з таким кандидатом на посаду та надання головою місцевої держадміністрації висновку про результати проведеної співбесіди, що зазначається у картці погодження призначення на посаду керівника підприємства, яка складається за встановленою формою, і, як наслідок, пов`язується із питаннями: а) погодження відповідної пропозиції щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»; б) укладення з останнім контракту; в) видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

Суд відмічає, що як доказів вчинення відповідачем дій з подання голові відповідної місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_1 - переможця конкурсу, так і доказів укладення з позивачем контракту і видачі наказу про призначення Учасника конкурсного відбору на посаду, а по суті вчинення відповідачем дій спрямованих на призначення позивача на відмічену посаду, дії з чого, в розрізі нормативних положень Порядку-1, Порядку-2 та Положення, покладаються саме на Міністерство за наявності в них ознак імперативності, матеріали справи не містять.

Додатково, суд звертає увагу, що згідно Порядку-3, спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (крім випадків, передбачених законодавством), у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу письмову згоду на проведення спеціальної перевірки.

Орган, на посаду в якому претендує особа, або Нацдержслужба відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3.

Рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку.

Судом установлено, що позивачем подано заяву про проведення спеціальної перевірки, про результати якої щодо ОСОБА_1 05.02.2018 Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Міністерство.

Надалі, 22.02.2018 заступником директора Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом - начальником відділу роботи з ДП та розвитку соціально-трудових відносин Міністерства аграрної політики та продовольства України Слободяніною О. стосовно Учасника конкурсного відбору складено довідку про результати спеціальної перевірки як щодо особи, яка претендує на зайняття посади директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Зі змісту довідки слідує, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.

В наведеному епізоді суд відмічає, що доказів прийняття відповідачем рішення про призначення позивача на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, після проведення щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки, до суду не представлено.

Отже, за викладеного в цілому, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо бездіяльності Міністерства щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Щодо тверджень відповідача про відсутність волевиявлення позивача щодо призначення його на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», суд акцентує увагу на тому, що: подання позивачем заяви від 15.03.2017 про допуск його до участі у конкурсному відборі керівника державного підприємства; згода на збір та обробку персональних даних; участь у конкурсному відборі; подання заяви про згоду на проведення спеціальної перевірки; надання письмових пояснень з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції спеціальної перевірки; звернення із заявами від: 21.03.2018, 15.05.2018, 25.07.2018, 07.11.2018 та 14.01.2019 в питанні ознайомлення із довідкою про результати проведено спеціальної перевірки не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо призначення його на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

Також, з огляду на викладені висновки суду у даному блоці, слід вказати про відхилення аргументів відповідача в тій частині, що направлення Міністерством в липні та серпні 2017 року на адресу Учасника конкурсного відбору листів щодо подання таким документів, визначених Порядком-3, доводить відсутність бездіяльності Мінагрополітики в питанні призначення ОСОБА_1 на посаду, переможцем якої він був визначений згідно рішення комісії від 17.03.2017.

В площині питань процедури адміністративного оскарження спірних наказів у окремій їх частині, суд констатує таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наразі, в рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».

«У спосіб» значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд також виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд вказує, що згідно «Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України», Міністерство аграрної політики та продовольства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Мінагрополітики у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Мінагрополітики, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Мінагрополітики очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Міністр має першого заступника та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

Міністр, здійснюючи свої повноваження: видає обов`язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до сфери їх діяльності; підписує накази Мінагрополітики.

За п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З огляду на наведене, прийняті Міністерством, як юридичною особою публічного права, відповідні накази мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності спірних наказів у відповідній частині, як індивідуальних актів, необхідним є перевірка судом прийнятих означеним суб`єктом владних повноважень таких рішень на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Наразі суд примічає, що за п.п. 21, 21¹ Порядку-1, погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації здійснюється в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб`єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.

Комісія має право прийняти вмотивоване рішення про відхилення всіх пропозицій учасників та про повторне проведення конкурсного відбору. У разі коли пропозицію подав лише один учасник, конкурс не проводиться. При цьому оголошується повторне проведення конкурсного відбору.

У разі відсутності претендентів на участь у конкурсному відборі, визнання комісією конкурсних пропозицій такими, що не відповідають вимогам пункту 18 цього Порядку або реалізація яких не забезпечує належну ефективність управління підприємством, чи у разі непогодження Кабінетом Міністрів України призначення керівника приймається рішення про повторне проведення конкурсного відбору.

За п. 9 Порядку-2, у разі коли Кабінет Міністрів України не погоджується з пропозицією щодо призначення на посаду керівника підприємства, керівник центрального органу виконавчої влади приймає рішення про повторне проведення конкурсу або визначає іншого кандидата на посаду за умови непроведення конкурсу.

З положень Порядку-1 та Порядку-2 випливає, що проведення повторного конкурсного відбору має місце у випадку: а) прийняття комісією вмотивованого рішення про відхилення всіх пропозицій учасників; б) подання пропозиції у конкурсному відборі лише одним учасником; в) непогодження Кабінетом Міністрів України призначення керівника на посаду.

Додатково, суд звертає увагу, що за п. 2 Порядку-1, підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства.

Дане узгоджується з п. 2 «Порядку роботи комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України».

В розрізі питання наявності підстав для оголошення проведення конкурсу керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», і оголошення повторного конкурсного відбору на вказану посаду, що передбачено у прийнятих Міністерством наказах, зокрема у пунктах 2, беручи до уваги проведення, згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.02.2017 № 103, конкурсного відбору керівника державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», а також його закінчення з оголошенням переможця, зважаючи на невмотивованість, в силу вимог Порядку-1 та Порядку-2, підстав для проведення конкурсу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», суд вважає, що оскаржувані накази в частині включення до їх переліку відомостей про оголошення конкурсу та повторного конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» прийняті не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для визнання протиправних таких рішень.

При цьому, суд принагідно відзначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Беручи до уваги вимоги процесуального закону та суть цього спору, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати: п. 2 Переліку до наказу від 03.05.2019 № 240 і п. 2 Переліку до наказу від 09.08.2019 № 461 Міністерства, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії, суд виходить із того, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з приводу питання дискреційних повноважень, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року, від 07 червня 2018 року та від 27 листопада 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 808/163/16, № 822/276/17 та № 826/162/18 відповідно).

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо наймання позивача на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що вказує про порушення реальних прав та інтересів останнього, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Міністерство вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу, що, водночас, з урахуванням викладеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права Учасника конкурсного відбору.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували б доводи та аргументи позивача щодо визначених останнім в позові обставин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з викладених висновків, суд дійшов висновку, що позов, з урахуванням поданих уточнень, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з урахуванням уточнень згідно заяви б/н від 21.08.2019 «В порядку ч.ч. 1, 3 ст. 47 КАС України», ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_3 Юрія Богдановича на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме п. 2 Переліку до наказу від 03.05.2019 № 240 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема п. 2 Переліку до наказу від 09.08.2019 № 461 «Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

5. Зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, ідентифікаційний код - 37471967) вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства аграрної політики та продовольства України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, ідентифікаційний код - 37471967) понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 305,20 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок).

Рішення , відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 15.10.2019.

Суддя К.С. Пащенко