РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2019 року

м. Рівне

№460/1906/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову у формі листа від 26.07.2019 щодо розгляду заяви від 25.06.2019 про перерахунок пенсії з урахуванням ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в повному розмірі, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, із урахуванням фактично проведених виплат з 01.07.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2014 по 02.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), постійно проживає в смт.Зарічне Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Як пенсіонер, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, звернувся до останнього 25.06.2019 із заявами про:

- проведення перерахунку пенсії з урахуванням збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, визначеного ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- про надання інформації щодо виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- про надання інформації щодо виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- про надання інформації щодо виплати з 17.07.2018 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 26.07.2019 №П-779/07.1-59 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, визначеного ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на те, що збільшення пенсії, зокрема на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років застосовується лише у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З наданої відповіді позивач дізнався, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування йому виплат підвищення пенсії здійснювалося у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в порядку та розмірах, визначених ст.ст.39, 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З листа від 26.07.2019 №П-779/07.1-59 позивач дізнався, що відповідачем не здійснювалося нарахування виплат належного з 17.07.2018 підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ч.2 ст.39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.09.2019 (у межах встановленого судом строку) відповідач подав відзив на адміністративний позов. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю підстав у чинному законодавстві.

Просив суд врахувати, що розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно зі ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема з листопада 2011 року включно, визначається Кабінетом Міністрів України. У даному випадку мала місце зміна законодавства, а тому відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату позивачу його пенсії з відповідними надбавками згідно з зазначеними нормами у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Крім того, позовні вимоги за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутності поважних причин такого пропуску.

Звернув увагу суду на те, що Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано неконституційним виключення статті 39 із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, судом конституційної юрисдикції не надавалася оцінка змісту даної статті 39, яку було включено Законом України від "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VIII і яка передбачає встановлення доплат громадянам, які працюють у зоні відчуження. Позивач до такої категорії не належить.

Вважаючи, що нарахування пенсії позивачу та доплат до неї здійснюється правомірно, на підставі чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити, а в частині вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 – залишити позов без розгляду.

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився і проживає у смт.Зарічне Рівненської області, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , виданим 26.11.1998 Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області (а.а.с.16-17).

Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 30.03.1995 Рівненською обласною радою (а.с.19).

ОСОБА _1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по віку зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислену згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як непрацюючий пенсіонер, призначену відповідно до поданої ним заяви від 03.05.2012. Ці обставини підтверджуються протоколом щодо призначення пенсії від 03.05.2012 №119 (а.с.40).

25.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, визначеного ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 1 липня 2019 року (а.с.21).

Листом від 26.07.2019 №П-779/07.1-59 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зазначеного перерахунку (а.а.с.25-26).

25.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою (а.с.22) про надання інформації у виді довідки про розмір виплат його пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2019 (включно), у тому числі сум всіх (будь-яких) її складових, зокрема:

- доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення;

- додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На зазначену заяву позивачу відповідачем було надано відповідь, оформлену листом від 26.07.2019 №П-779/07.1-59, згідно з якою у період з 01.01.2014 по 31.08.2014 додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 становить 113,88грн, а доплата до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно із ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – 10,50грн (а.а.с.25-26).

25.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання інформації у виді довідки про розмір виплат його пенсії за період з 17.07.2018 по день звернення, у тому числі усіх її складових, включно з доплатою до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.23).

На зазначену заяву позивачу відповідачем було надано відповідь, оформлену листом від 26.07.2019 №П-779/07.1-59, згідно з якою доплата до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно із ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу не встановлена у зв`язку з тим, що зазначену норму виключено на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (а.а.с.25-27).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон України №796-XII).

Що стосується позовних вимог про визнання відмови протиправною і зобов`язання вчинення дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 1 липня 2019 року із врахуванням положень ч.2 ст.56 Закону №796-XII в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 ст.56 Закону №796-XII передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII), умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1788-XII або спеціальним Законом №796-XII.

Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом №796-XII.

Аналіз ст.56 Закону №796-XII вказує на те, що вона визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом №1788-XII не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч.6 ст.7 далі – КАС України.

Ознакам , передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 процент визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз.1 ч.2 ст.28 Закону №1058-IV " встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.

Оскільки ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, то пенсійним органом неправомірно відмовлено у проведені перерахунку з урахуванням доплати до пенсії за понаднормативний стаж, при цьому спірну доплату слід було встановити за понаднормативний стаж 20 років.

Вирішуючи спір у цій частині, суд, згідно з ч.5 ст.242 КАС України, врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №346/5614/16-а.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання вчинення дій щодо проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, а також здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії у розмірах і на підставі статей 39, 51 Закону №796-XII за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, суд зазначає наступне.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015), передбачала: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам , які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. "

Статтею 51 Закону №796-ХІІ (у редакції чинній до 01.01.2015) було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 63 Закону №796-ХІІ передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначення міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, на заборонених законодавством.

З 1 січня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII (далі - Закон №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст.39, 51 Закону № 796-ХІІ.

Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Порядок №1210).

Враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом – Порядком №1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі ст.ст.39, 51 Закону № 796-ХІІ.

Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII, який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак , з 3 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, враховуючи, що Закон №719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

Отже , в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повинно було нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі, визначеному ст.ст.39, 51 Закону №796-ХІІ, а не Порядком №1210.

Вирішуючи спір у цій частині, суд, згідно з ч.5 ст.242 КАС України, врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17.

При цьому, суд вважає, що підстави для залишення позовних вимог в цій частині без розгляду відсутні, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 13 серпня 2019 року.

Про нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області доплат до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірі, визначеному Порядком №1210, позивач дізнався з відповіді відповідача від 26.07.2019 №П-779/07.1-59.

Відтак , суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Крім того, згідно з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018 у справі №646/6250/17, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Що стосується позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.07.2018, суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ст.291 КАС України, суд вважає за необхідне керуватися правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4937/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/55/18), згідно з яким з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 від 17.07.2018, відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Так , як зазначено судом, стаття 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015), передбачала: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам , які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України."

28 грудня 2014 року прийнято Закон №76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

4 лютого 2016 року прийнято Закон №987-VIII, який згідно з Прикінцевими положеннями, набрав чинності з 1 січня 2016 року, яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Поряд з цим, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

При цьому, у рішенні встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ в редакціях чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ, рішення Конституційного Суду України не містить.

Незважаючи на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 не встановив порядку його виконання в частині, що стосується, зокрема, статті 39 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинна до 1 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням є значно ширшою у порівнянні зі статтею 39 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №987-VIII і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не відновлено з включенням статті 39 Законом №987- VIII.

Так , стаття 39 в редакції Закону №987- VIII, яка чинна з 1 січня 2016 року врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження, натомість редакція статті 39, яка була чинна до 1 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Отже , у спірних правовідносинах, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта – статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність з 1 січня 2016 року статті 39 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №987-VIII.

Враховуючи , що статтю 39 в редакції Закону №987-VIII і статтю 39 в редакції до внесення змін Законом №76-VIII (які визнані неконституційними) не можна вважати однопредметними нормативно-правовими актами, оскільки вони встановлюють право на доплати різному колу суб`єктів, то підстави для застосування темпорального підходу для вирішення колізії цих норм, відсутні.

Натомість , з урахуванням змістовної складової та мотивів Рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, суд вважає, що ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (ст.ст.3, 8 Конституції України та ст.6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення виниклої внаслідок цього колізії забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже , з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 від 17.07.2018, відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII (далі – Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок №1210). Даною постановою Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1210 підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, здійснюється в таких розмірах:

тим, що проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, - 13,2 гривні;

тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;

тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

Зазначені положення Закону №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже , Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач з 17 липня 2018 року має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач , як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем заявлено лише вимоги зобов`язального характеру в частині позову щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, а також здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії у розмірах і на підставі статей 39, 51 Закону №796-XII за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, а також нарахування та виплати підвищення до пенсії, як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 з 17.07.2018.

Однак , статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки , судом встановлений факт бездіяльності відповідача у наведеній частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій.

Підсумовуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену листом від 26.07.2019 №П-779/07.1-59, щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 липня 2019 року з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний рік страхового стажу понад 20 років.

Зобов `язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 1 липня 2019 року з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний рік страхового стажу понад 20 років, із урахуванням фактично проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року.

Зобов `язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року.

Зобов `язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17 липня 2018 року.

Зобов `язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 вересня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.