ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого, судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017000000000478 за апеляційною скаргою прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області старшого радника юстиції ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районногосуду м.Чернівців від25.07.2019року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.160 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районногосуду м.Чернівців від25.07.2019року ОСОБА_6 виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 160 ч. 1 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Органом досудовогорозслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в скоєнні злочину, передбаченого ст.160 ч.1 КК України при наступних обставинах.
Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори» №595-VІІІ від 14.07.2015 року, із змінами, внесеними із Законом №676-VІІІ від 04.09.2015 року, виборці, які є суб`єктами виборчого права, безпосередньо обирають депутатів міської рад шляхом особистого таємного голосування за кандидатів, висунутих та зареєстрованих у порядку, передбаченому законодавством.
ЄУНСС: 727/6868/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/410/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.160 КК України
З метою формування демократичним шляхом органів місцевого самоврядування в Україні, постановою Верховної Ради України від 17.07.2015 року №645-VІІІ «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2015 році» на неділю, 25.10.2015 року призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
Постановою Центральної Виборчої Комісії України №209 від 29.08.2015 року оголошено 05.09.2015 року початком виборчого процесу чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів призначених на 25.10.2015 року.
Рішенням Чернівецької окружної виборчої комісії від 01.10.2015 року по багатомандатному виборчому окрузі в межах територіального виборчого округу №25 кандидатом в депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» зареєстрований ОСОБА_9 .
До територіального виборчого округу №25 входила звичайна виборча дільниця №730506 по вулиці Небесної Сотні, 4-Д м. Чернівці, розташована у приміщенні спортзалу факультету фізкультури Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича.
ОСОБА_6 , як студент 3-ого курсу юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, був зареєстрований та проживав в гуртожитку університету за адресою АДРЕСА_2 та був включений до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № НОМЕР_1 для голосування на місцевих виборах 25.10.2015 року.
У зв`язку із цим, ОСОБА_6 , відповідно до ст.12 Закону України «Про місцеві вибори», став суб`єктом виборчого процесу і зобов`язаний був здійснювати виборчий процес із дотриманням принципів виборчого права, зазначених у статтях 3-8 вище зазначеного Закону.
Однак, ОСОБА_6 вирішив реалізувати своє виборче право, право голосу, шляхом прийняття пропозиції обіцянки отримати неправомірну вигоду за голосування відносно окремого кандидата в депутати до Чернівецької міської ради ОСОБА_9 під час місцевих виборів 25.10.2015 року.
Так, 24.10.2015 року приблизно о 19.00 год. ОСОБА_6 знаходячись в гуртожитку університету, розташованого по АДРЕСА_3 , погодився на пропозицію свого знайомого ОСОБА_10 , який був офіційним спостерігачем від Чернівецької міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» на місцевих виборах, призначених на 25.10.2015 року, який діяв згідно з розподілених ролей з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , за неправомірну вигоду в сумі 250 грн., що станом на час вчинення злочину перевищувало 3% розміру мінімальної заробітної плати, на виборах 25.10.2015 року до Чернівецької міської ради, віддати свій голос за окремого кандидата в депутати від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_9 .
Крім цього, обов`язковою умовою для отримання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 250 грн. за голосування за окремого кандидата в депутата ОСОБА_9 було здійснення фотографування на виборчій дільниці у кабіні для таємного голосування, за допомогою засобів мобільного зв`язку, свого паспорта та виборчого бюлетеня із відміткою навпроти номера 14 - кандидата в депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_9 . Після чого, переслати це фото ОСОБА_10 за допомогою програми «Viber».
Висловлену ОСОБА_10 пропозицію, обіцянку щодо реалізації свого права голосу: голосування за окремого кандидата в депутати ОСОБА_9 , за що отримати неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 250 грн., незалежно від фактичного волевиявлення ОСОБА_6 прийняв та став вирішувати, як на вимогу ОСОБА_10 25.10.2015 року під час виборів у кабінці для таємного голосування сфотографувати свій паспорт та виборчий бюлетень, і щоб цього, ніхто із спостерігачів, або членів виборчої комісії не помітив.
На вказаний вирок суду прокурор Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.160 ч.1 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. та на підставі ст.74 ч.5 КК України, ч.1 п.2 ст.49 КК України звільнити його від покарання.
На обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 , пославшись при цьому на п.109 рішення ЄСПЛ по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії) від. 23.02.2016 р., оскільки згідно ст.94 ч.2 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили і показання цих свідків є правдивими, такими, що викривають ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину. Також прокурор вказував, що на час розгляду даного провадження судом ОСОБА_11 вважався несудимим в порядку ст.89 КПК України, і якщо б він дав інші показання щодо ОСОБА_6 , йому б нічого не загрожувало, оскільки на той час закінчився іспитовий строк по вироку, яким його було засуджено за ст.160 ч.4 КК України із застосуванням ст.69, 75 КК України. Вважає, що показання свідка ОСОБА_11 є належними та допустимими доказами.
Вважає, що суд 1 інстанції в порушення норм КПК безпідставно не взяв до уваги письмові докази сторони обвинувачення, які викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки вони суттєво впливають на прийняте судом рішення.
Також прокурор вказував, що суд необґрунтовано вказав у вироку, що особа не може бути піддана кримінальному переслідуванню за ч.1 ст.160 КК України, в разі отримання неправомірної вигоди у випадку голосування за кандидата від місцевої організації політичної партії, оскільки 25.10.2015 р. під час місцевих виборів депутатів до Чернівецької міської ради мажоритарні кандидати в депутати участі не приймали. Вважає, що виборець, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду за голосування 25.10.2015 р. під час місцевих виборів за кандидата в депутати до Чернівецької міської ради ОСОБА_13 від політичної партії «Рідне місто», або іншого окремого депутата, підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.160 КК України.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які просили відмовити в задоволенні вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 КПК Українимотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.
В силу ч. 3ст. 62 Конституції України, положеньст. 17 КПК Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , визнаного судом недоведеним, підстави їх виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зіст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Доводи прокурорапро те,що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 , які на його думку викривають ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину, пославшись при цьому на рішення ЄСПЛ, колегія суддів вважає необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про недопустимість як доказу в цьому кримінальному провадженні показань свідка ОСОБА_11 правильним, з наступних підстав.
Відповідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В своєму рішенні по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23.02.2016 року ЕСПЛ піддав критиці можливість допиту як свідка особи, яку звинувачують у вчиненні спільних дій з обвинуваченими, та у відношенні якого матеріали були виділені в окреме провадження, кримінальна справа розглянута в рамках спрощеної процедури у результаті укладення угоди з обвинуваченням. «Суд вважає, що виділення справи Х в окреме провадження, зокрема, його засудження на підставі досудової угоди про співпрацю в рамках спрощеної процедури судового провадження, скомпрометувало Х як свідка у справі заявників. Як зазначалося вище, засудження ОСОБА_14 ґрунтувалося на версії подій, що була сформульована стороною обвинувачення та самим обвинуваченим у результаті укладення угоди про співпрацю, за необхідності перевірити дану версію або підкріпити її додатковими доказами. Згодом, виступаючи як свідок, ОСОБА_14 був змушений повторити покази, надані ним як обвинуваченим на підставі угоди. Це, на думку Суду, підтверджує те, що порядок отримання показів ОСОБА_14 та їхнього використання в ході судового розгляду по справі заявників дозволяє припустити, що мали місце маніпуляції, несумісні з поняттям справедливого судового розгляду.
В кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 було встановлено, що кримінальна справа щодо ОСОБА_11 була виділена в окреме провадження і розглянута судом в спрощеному порядку на підставі угоди про визнання винуватості.
Саме така позиція ОСОБА_11 стала підставою для призначення йому покарання значно м`якшого, ніж передбачено санкцією ст.160 ч.4 КК України та застосування до нього положень ст.ст. 69, 75 КК України і останній не міг відійти від версії подій, сформованою ним та стороною обвинувачення і викладеною в угоді, даючи покази по справі ОСОБА_6 .
Посилання апелянта на те, що в разі зміни показань ОСОБА_11 в справі ОСОБА_6 , останньому ніяке переслідування не загрожувало, в даному випадку є неспроможним, оскільки не виключена була можливість кримінального переслідування цієї особи за ст.384 КК України.
А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що свідок ОСОБА_11 дискредитував себе як свідок в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 і обґрунтовано визнав показання цієї особи недопустимим доказом.
Необґрунтованими є також доводи прокурора і про те, що суд першої інстанції безпідставно в порушення норм КПК, не взяв до уваги письмові докази сторони обвинувачення, які викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
Згідно диспозиції ст.160 КК України в редакції закону №1703-VІІ від 14.10.2014 року, яка діяла на час вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, законодавець визнає злочинними діями в залежності від того, ким із суб`єктів вони вчинені, які діївчинено та на користь кого такі дії вчинено.
Так, злочином, передбаченим ст.160 ч.1 КК України, є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму для себе чи третьої особи неправомірної вигодиза вчинення чи не вчинення будь-яких дій, пов`язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу (відмова від участі в голосуванні), голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування заокремого кандидатана виборах або відмова від такого голосування, передання виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі) іншій особі, незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування.
Тобто, згідно кримінального закону України, суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 160 КК України є спеціальний суб`єкт, тобто виборець.
При цьому, із фабули, викладеної в обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст. 160 КК України, вбачається що останній, будучи студентом 3-ого курсу юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, був включений до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № НОМЕР_1 для голосування на місцевих виборах 25.10.2015 року (а.к.п. 1-5).
Разом з цим, як встановлено в суді 1 інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, що будь-яких доказів про те, що ОСОБА_6 був включений до списків виборців на виборчій дільниці № 730506, отримав бюлетень для голосування на виборчій дільниці, розписався у списку виборців про його отримання і безпосередньо прийняв участь у голосуванні 25.10.2015 року у виборах до Чернівецької міської ради, у матеріалах справи немає. З даного приводу прокурор в апеляційному суді в ході судового засідання зазначив про відсутність таких доказів в матеріалах справи.
Всі наявні в матеріалах справи письмові докази вини ОСОБА_6 , зібрані органом досудового розслідування, зокрема й ті, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі, не доводять поза розумним сумнівом того факту, що саме ОСОБА_6 сфотографував належний йому паспорт на фоні виборчого бюлетеня навпроти кандидата ОСОБА_9 і що сфотографований бюлетень належав саме йому.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні доводи прокурора про те, що матеріалах справи містяться беззаперечні докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КК України, є безпідставними, а інкриміноване ОСОБА_6 обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
До того ж, Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеві вибори», суб`єктами виборчого процесу на відповідних місцевих виборах є: 1) виборець;
2) Центральна виборча комісія; 3) виборчі комісії, сформовані (утворені) відповідно до цього Закону або інших законів України, які уповноважені забезпечувати організацію та проведення відповідних місцевих виборів; 4) кандидати в депутати, кандидати на посади сільського, селищного, міського голови, старости; 5) місцева організація партії, яка висунула кандидата (кандидатів) для участі у відповідних місцевих виборах; 6) офіційний спостерігач від кандидата, від місцевої організації партії суб`єкта відповідного виборчого процесу, від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом».
Як вбачається із обвинувального акту від 31 травня 2017 року, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він як виборець прийняв пропозицію, обіцянку для себе неправомірної вигоди за вчинення певних дій, пов`язаних з безпосередньою реалізацією ним свого права голосу при голосуванні за окремого кандидата ОСОБА_9 на виборах 25.10.2015 року до Чернівецької міської ради.
Разом з цим, у вказаному процесуальному документі, зазначається про те, що Рішенням Чернівецької окружної виборчої комісії від 01.10.2015 року по багатомандатному виборчому окрузі в межах територіального виборчого округу №25 кандидатом в депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» зареєстрований був ОСОБА_9 (а.к.п.2).
Таким чином, в самому обвинувальному акті містяться протиріччя про те, на користь якого суб`єкта виборчого процесу на місцевих виборах діяв ОСОБА_6 .
Диспозицією ч.1 ст.160 КК України не передбачено кримінальної відповідальності за прийняття виборцем пропозиції, обіцянки або одержання для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення певних дій на користь чи шкоду кандидата в депутати, який висунутий місцевою організацією політичної партії.
Із вказаного слідує, що органами досудового розслідування не було звернуто увагу на те, що дії, які є кримінально караними для виборця з об`єктивної сторони ч.1ст.160КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди за голосування за окремогокандидата навиборах або відмова від такого голосування), не співпадають повністю з діями, які є кримінально караними для особи, яка здійснює підкуп виборця згідно об`єктивної сторони ч.2ст.160КК України (голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів відполітичної партії,місцевої організаціїполітичної партії або відмова від такого голосування). Тобто згідно чинного законодавства України, в даному випадку діє специфіка змішаної виборчої системи, коли голосування відбувається не тільки за окремих кандидатів, а й за політичні партії (кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії) на пропорційній основі.
Згідно ч.3 ст. 2 Закону України «Про місцеві вибори» вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій (далі - виборчі списки) із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ, що збігається з територією відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, району в місті, територією міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм або територією утвореної відповідно доЗакону України"Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднаної міської територіальної громади (далі - територія об`єднаної територіальної міської громади).
Тобто вибори із застосуванням пропорційної виборчої системи в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій проводяться у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі або у багатьох багатомандатних виборчих округах і балотуються на таких виборах не окремі кандидати, а списки кандидатів від певної політичної партії.
Як вбачається із наданих матеріалів справи, ОСОБА_9 не приймав участь у виборах до Чернівецької міської ради 25.10.2015 року, як окремий кандидат, а приймав участь в них як кандидат в депутати від політичної партії «Рідне місто».
Тому висновоксуду першоїінстанції проте,що ОСОБА_6 , не може бути підданий кримінальному переслідуванню за ч.1 ст.160 КК України в разі отримання пропозиції, обіцянки, чи неправомірної вигоди при голосуванні за кандидата в депутати від місцевої організації політичної партії є правильним.
Посилання прокурорав апеляційнійскарзі нате, що суд внаслідок неправильного тлумачення норми закону, передбаченої ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеві вибори» всупереч її точному змісту, не вірно визначив суб`єктів виборчого процесу в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , що призвело до неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність є таким, що суперечать диспозиції ст.160 ч.1 КК України.
Тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що в діях ОСОБА_6 є склад злочину, передбачений ст.160 ч.1 КК України, на думку колегії суддів є необґрунтованим і таким, що не відповідає змісту ст.160 ч.1 КК України та Закону України «Про місцеві вибори».
У відповідності до положеньст. 62 Конституції Українивизнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ст. 92 КПК Українипокладає обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК України, (зокрема, подія кримінального та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення) на слідчого та прокурора.
Аналогічна позиція Європейського Суду викладена у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium) № 2914/98 від 13 січня 2005 року, де в п. 25 зазначено, що в кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Таким чином, докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення, викликають розумні сумніви у доведеності винуватості ОСОБА_6 , у вчинені злочину, передбаченого ч.1ст.160 КК України, а твердження прокурора про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку не оцінив всі докази в своїй сукупності, не заслуговують на увагу та не дають підстав для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду, перевіривши враховані судом першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку докази на предмет їх допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що органом досудового розслідування суду першої інстанції не було надано достатніх, належних та допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 160 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області старшого радника юстиції ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районногосуду м.Чернівців від25.07.2019року щодо ОСОБА_6 заст.160ч.1КК України без зміни.
Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
_________________ __________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
