ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2019 року

м. Дніпро

справа № 280/1372/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 р. (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі №280/1372/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у перерахунку стажу роботи судді за її заявою від 15.01.2019 на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 05.08.2018, що дає право на виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вимог ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VII з 86% до 90% заробітної плати судді; - зобов`язання відповідача на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції пункту 18 розділу І Закону №2509-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів") зарахувати до суддівського стажу роботи позивача 2 роки роботи (частковий стаж) зі стажу на посаді юрисконсульта Запорізького інструментального заводу ім. Войкова з 15.06.1988 по 26.12.1988; на посаді юрисконсульта виробничого об`єднання житлово-комунального господарства Жовтневого району м. Запоріжжя з 25.01.1989 по 18.03.1991; на посаді помічника голови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з 19.03.1991 по 25.01.1993 року, відповідно до записів у трудовій книжці, стаж роботи, який був врахований для обрання позивача народним суддею, відповідно до вимог ст. 8 діючого на момент обрання її суддею Закону СРСР №328-І від 04.08.1989 "Про статус суддів в СРСР", та здійснити з 05.08.2018 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного позивачем після виходу у відставку, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, задовольнивши позовні вимоги. На думку скаржника, суд не дотримався вимог статті 2 КАС України, проігнорував доводи, викладені у позовній заяві, щодо наявності законних підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді, що діє право на відставку, додатково двох років роботи в галузі права, наявність яких була обов`язковою умовою для призначення на посаду судді.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як правонаступника Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшов письмовий відзив, в якому зазначено, що закони, які діяли на час призначення позивача на посаду судді та звільнення у відставку, не передбачали зарахування до стажу роботи суддею періоди роботи юрисконсультами та помічниками судді.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" від 22.08.2018 року № 628 Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Наведені вище обставини стали підставою для здійснення процесуального правонаступництва на стадії апеляційного перегляду справи Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 26.01.1993 була обрана народним суддею Жовтневого районного народного суду м.Запоріжжя (наказ по суду №1/9 від 25.01.1993). Постановою Верховної Ради України №184-ХІV від 15.10.1998 призначена суддею Запорізького обласного суду безстроково, 30.10.1998 звільнена із займаної посади у зв`язку із призначенням суддею Запорізького обласного суду (наказ №1/158 від 10.11.1998). З 02.11.1998 ОСОБА_1 працювала суддею Запорізького обласного суду (наказ №22 від 02.11.1998). Постановою Верховної Ради України №1515-VІІІ від 08.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області №78-к від 20.09.2016 ОСОБА_1 виключена зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області у зв`язку із відставкою.

21.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного на дату відрахування позивача зі штату Апеляційного суду Запорізької області, до стажу роботи судді, який дає право на відставку позивачу було зараховано: роботу на посаді судді Жовтневому районному суду м.Запоріжжя з 26.01.1993 по 30.10.1998, а також судді Запорізького обласного суду та судді Апеляційного суду Запорізької області з 02.11.1998 по 20.09.2016. Всього стаж роботи на посаді судді становить 23 роки 7 місяців 26 днів.

З 21.09.2016 та по теперішній час позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

11.01.2019 позивач звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про перерахунок стажу, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В цій заяві позивач, із посиланням на нову редакцію ст. 137 Закону №1402, зазначав, що при розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, розрахунку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати наступний сукупний стаж професійної діяльності у сфері права, а саме: стаж роботи на посаді юрисконсульта Запорізького інструментального заводу ім. Войкова з 15.06.1988 по 26.12.1988; стаж роботи на посаді юрисконсульта виробничого об`єднання житлово-комунального господарства Жовтневого району м.Запоріжжя з 25.01.1989 по 18.03.1991; стаж роботи на посаді помічника голови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з 19.03.1991 по 25.01.1993.

Листом від 31.01.2019 року №41/Ж-1Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці із посиланням на те, що Законом №1402 передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється лише у разу зміни розміру складових суддівської винагороди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивача не може бути застосована норма права, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент обранння ОСОБА_1 народним суддею Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя (26.01.1993) діяв Закон СРСР «Про статус суддів в СРСР» № 328-І від 04.08.1989, частиною 1 статті 8 якого передбачалось, що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Постановою Верховної Ради України № 2862-ХІІ від 15.12.1992 введено в дію з моменту опублікування ( 10.02.1993) Закон України "Про статус суддів" № 2862-XII. Право на відставку судді було врегульовано статтею 43 цього Закону, яка визначала, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, мав право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Законом України № 4015-12 від 24.02.1994 частина 4 статті 43 була доповнена абзацом другим, відповідного до якого до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховувався також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, за Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII робота на посаді юрисконсульта та помічника судді не зараховувалась до стажу роботи , що давало право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що згідно з пунктом 18 Розділу І Закону України № 2509-УІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 05.08.2018, статтю 137 доповнено частиною другою наступного змісту:

«До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-УІІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Скаржник вважає, що Закон України № 2509-УІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить будь-яких обмежень його дії в часі, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також, він наполягає на врахуванні висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2012 у справі № 21-84а12 та від 22.11.2018 у справі № 9901/805/18 відповідно.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивача було відраховано зі штату Апеляційного суду Запорізької області - 20.09.2016, тобто до набрання чинності Законами № 1402-УІІІ та № 2509-УІІІ. Зважаючи на те, що Закон № 2509-УІІІ, яким внесені зміни до статті 137 Закону № 1402-УІІІ, не містить вказівки на особливості дії в часі, його положення підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набрання чинності, тобто після 05.08.2018.

Колегія суддів зазначає, що правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 24.04.2012 у справі № 21-84а12 сформульовано за результатами розгляду справи про перерахунок пенсії особі за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що виключає можливість його застосування до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та територіальним органом Пенсійного фонду України, які зазначеним Законом не регулюються.

Щодо правового висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 22.11.2018 у справі № 9901/805/18.

У цій справі вирішувався спір, пов`язаний з реалізацією судді права на відставку після 05.08.2018, а не право на перерахунок довічного грошового утримання.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 право на відставку судді реалізувала у вересні 2016 року у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статтус суддів" № 2453-УІ від 07.07.2010, положення якого також не передбачали зарахування до стажу роботи на посаді судді роботу юрисконсультом та помічником судді.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви позивача від 15.01.2019. Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованої Верховним Судом у постанові від 09.11.2018 у справі № 134/1835/16-а (провадження №К/9901/33444/18).

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 р. в адміністративній справі №280/1372/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 жовтня 2019 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя Н.П. Баранник