РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №9901/426/19

адміністративне провадження №П/9901/426/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),

суддів: Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р., Соколова В.М., Уханенка С.А.,

при секретарі судового засідання: Кучер Р.В.,

за участю:

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача: Гунченко Олександри Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) №140/зп-19 від 01 серпня 2019 року про оголошення конкурсу на зайняття 220 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 01 серпня 2019 року Комісія на підставі оскаржуваного рішення оприлюднила на офіційному вебсайті оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення суддів на посаду судді до іншого суду відповідно до статей 79 та 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року №141/зп-16 (зі змінами), стосовно 220 вакантних посад суддів у місцевих судах. Зазначено, що до участі в конкурсі допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, які обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, і виявили намір бути переведеними на посаду судді до місцевого загального, місцевого господарського суду, та є такими, що відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, зокрема підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, або підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі.

На думку позивачів, оскаржуване рішення позбавляє їх права участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді шляхом переведення, який оголошено оскаржуваним рішенням, оскільки:

- строк повноважень суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 закінчився, кваліфікаційне оцінювання цих суддів перебуває на етапі дослідження суддівського досьє та співбесіди з членами Комісії, тобто незавершено;

- строк повноважень суддів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 закінчився, хоча кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаної посади стосовно них успішно завершено;

- строк повноважень суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 не закінчився, а ОСОБА_9 обіймає посаду судді безстроково, але кваліфікаційне оцінювання цих суддів перебуває на етапі дослідження суддівського досьє та співбесіди з членами Комісії, тобто не завершено;

- строк повноважень судді ОСОБА_5 закінчився, кваліфікаційне оцінювання стосовно нього завершено з ухваленням рішення про невідповідність судді займаній посаді, а 17 вересня 2018 року направлено подання до Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді, яке оскаржено в судовому порядку, провадження відкрито, однак рішення в справі не ухвалено.

Позивачі вважають, що оскаржуване рішення обмежує право на доступ до професії через звуження прав судді, зокрема через обставини, що не залежать від судді особисто і не обумовлені його поведінкою шляхом утручання, яке здійснено всупереч закону, не є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, не для запобігання захисту прав і свобод інших осіб, що є несправедливим, невиправданим і необґрунтованим.

Таким чином, Комісія, незважаючи на гарантії незалежності суддів, які закріплені Конституцією України, усупереч Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушуючи вимоги Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», прийняла 01 серпня 2019 року рішення № 140/зп-19, яким поставила в умови нерівного становища осіб, які мають намір взяти участь в конкурсі на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, а саме: позбавила позивачів можливості взяти участь у цьому конкурсі.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що всі позивачі є суддями, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII), і згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України їхня відповідність займаній посаді має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Система оцінювання суддів як одна зі складових судової реформи впроваджувалася для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищенню якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та добропорядності.

Відповідач указує на те, що кваліфікаційне оцінювання запроваджено стосовно всіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, тобто процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, у тому числі й позивачам.

Успішне складення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання вказує лише на відповідність судді критерію професійної компетентності як однієї зі складових, у той час як кваліфікаційне оцінювання є цілісною процедурою, метою якої є встановлення відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності в сукупності.

Крім того, успішне складення суддею іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання не є тотожним поняттю відповідності судді займаній посаді, оскільки під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» може бути виявлена невідповідність судді займаній посаді за критеріями, які оцінюються не на підставі іспиту, що є підставою для звільнення такого судді з посади.

На думку відповідача, оскільки існує ймовірна можливість виявлення невідповідності суддів займаній посаді на наступних етапах кваліфікаційного оцінювання та/або встановлення обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення суддів на посади, під час розгляду матеріалів Вищою радою правосуддя і заборона таким особам навіть претендувати на посаду судді у майбутньому, то участь таких осіб у конкурсах на зайняття вакантних посад суддів у відповідних судах до завершення встановлених чинним законодавством процедур є неможливою.

Тому, ураховуючи невідповідність позивачів вимогам до кандидатів, які є обов`язковими для допуску до участі в оголошеному 01 серпня 2019 року Комісією конкурсі, у Комісії були б відсутні правові підстави для допуску позивачів до участі в такому конкурсі у випадку їхнього звернення до Комісії із відповідними заявами. Ухвалення Комісією рішення про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів і затвердження умов його проведення є реалізацією Комісією наданих законом повноважень, що не може розцінюватись як дискримінація стосовно окремих осіб.

Допущення до участі в конкурсі суддів, відповідність яких займаній посаді у визначеному законом порядку не оцінена, не відповідало б нормам закону, а також на практиці призвело б до перевищення повноважень Комісії, передбачених законом, та порушення прав інших суддів, які обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, та відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу.

На думку відповідача, при здійсненні своїх повноважень він не вийшов за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотримався вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач зазначає, що дискреційне повноваження використав з метою, з якою воно було надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо.

З огляду на наведене, оскаржуване позивачами рішення не породжує для них будь-яких правових наслідків, не покладає додаткових обов`язків і не наділяє їх додатковими правами у зв`язку з його прийняттям, у тому числі й правом на захист, тобто правом на звернення до суду.

Уважає, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом кола осіб), яким їх адресовано, тому відсутність у будь-кого, зокрема й у позивачів, безпосередніх прав та/або обов`язків у зв`язку з ухваленням оскаржуваного рішення не породжує у таких осіб і права на захист в порядку адміністративного судочинства, а тому законні підстави для задоволення заявлених позивачами позовних вимог відсутні.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02 вересня 2019 року о 12:00 год.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у вказаній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України з тих підстав, що рішенням від 08 жовтня 2019 року №182/зп-19 скасовано лише проведення конкурсу, у той час як саме рішення відповідача від 01 серпня 2019 року №140/зп-19 залишилося чинним.

У судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав пояснення надані у відзиві на позов і просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивачів та їхнього представника, представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог і заперечень, установив таке.

01 серпня 2019 року Комісією прийнято рішення №140/зп-19 про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судів шляхом переведення 220 вакантних посад суддів у місцевих судах, з яких 150 - у місцевих загальних судах, 20 - у місцевих господарських судах та 50 - у місцевих адміністративних судах, згідно з додатком 1, для суддів. Указаним рішенням затверджено Умови проведення конкурсу, установлено порядок подання заяв про участь у конкурсі, перелік документів і вимоги до таких документів.

01 серпня 2019 року Комісією на підставі вказаного рішення оприлюднено на офіційному вебсайті оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення суддів на посаду судді до іншого суду відповідно до статей 79 та 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року №141/зп-16 (зі змінами), стосовно 220 вакантних посад суддів у місцевих судах.

Пунктом 3 Умов проведення конкурсу встановлено, що до участі в конкурсі допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, і виявили намір бути переведеними на посаду судді до місцевого загального, місцевого адміністративного чи місцевого господарського суду, та є такими, що:

1) відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, або підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону в разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі;

2) у порядку та строки, визначені цими Умовами, подали всі необхідні документи.

Отже, оскаржуваним рішенням Комісії визначено вимоги, яким мають відповідати кандидати для допуску до участі в оголошеному 01 серпня 2019 року Комісією конкурсі. Зокрема, до участі в конкурсі допускаються тільки ті кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, та які відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Під час розгляду справи встановлено, що Указом Президента України №83/2015 від 14 лютого 2015 року переведено суддю ОСОБА_1 з Будьоннівського районного суду міста Донецька у межах п`ятирічного строку на роботу на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, повноваження якої припинилися 31 липня 2017 року, про що постановлено відповідний наказ №3-к/г від 31 липня 2017 року. Стосовно судді ОСОБА_1 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 188,500 балів.

Указом Президента України №571/2013 від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_4 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на 5 років, зараховано до штату суду на підставі наказу голови суду від 11 листопада 2013 року № 84/К, повноваження якого припинилися 17 жовтня 2018 року. Стосовно судді ОСОБА_4 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідній займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 163,250 балів. За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Комісією 25 червня 2019 року ухвалено рішення про відповідність займаній посаді, а 06 серпня 2019 року ОСОБА_4 рекомендовано для призначення на посаду судді.

Указом Президента України №336/2012 від 18 травня 2011 року ОСОБА_5 призначено строком на п`ять років на посаду судді Господарського суду Одеської області, зараховано до штату суду на підставі наказу голови суду №15-к від 30 травня 2012 року, повноваження якого припинилися 17 жовтня 2018 року. Відносно судді ОСОБА_5 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року, загальні результати іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання 151,000 балів.

Указом Президента України №321/2016 від 01 серпня 2016 року ОСОБА_7 призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років, зараховано до штату суду наказом голови №4-к/тр від 08 серпня 2016 року. Щодо судді ОСОБА_7 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 07 червня 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 163,000 балів.

Указом Президента України №484/2012 від 23 серпня 2017 року ОСОБА_8 призначено строком на 5 років на посаду судді Новоушицького районного суду Хмельницької області, зараховано до штату суду наказом голови суду №103 від 04 жовтня 2012 року, повноваження якого припинилися 23 серпня 2017 року. Стосовно судді ОСОБА_8 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 164,250 балів. За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Комісією 22 квітня 2019 року ухвалено рішення про відповідність займаній посаді.

Указом Президента України №425/2016 від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 призначено на посаду судді Мар`їнського районного суду Донецької області, зараховано до штату суду на підставі наказу голови суду №5-ІІ/Г від 20 жовтня 2016 року, повноваження не сплинули, тимчасово відряджений рішенням Вищої ради правосуддя 3-ІІ/к від 29 березня 2017 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на 6 місяців до 29 вересня 2019 року. Щодо судді ОСОБА_2 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 07 червня 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 151,625 балів.

Указом Президента України №674/2008 від 25 липня 2008 року ОСОБА_9 призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області, зараховано до штату суду на підставі наказу голови суду №15-к від 28 серпня 2008 року. Постановою Верховної Ради України №326-УІІ від 06 червня 2013 року обрано на посаду судді безстроково, указом Президента України №290/2018 від 21 вересня 2018 року переведена шляхом відрядження на посаду судді Бабушкінського районного міста Дніпропетровська строком до одного року. Стосовно судді ОСОБА_9 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 7 червня 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 157,625 балів.

Указом Президента України № 620/2013 від 07 листопада 2013 року ОСОБА_6 призначено на посаду судді Чернігівського районного суду, наказом голови суду від 23 листопада 2013 року зараховано до штату суду, повноваження здійснювати правосуддя сплинули 06 листопада 2018 року. Щодо судді ОСОБА_6 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді згідно з рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року, загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання 181,625 балів.

З огляду на етапи проходження кваліфікаційного оцінювання кожного з позивачів, що у часі триває понад два роки, указані судді, стосовно яких завершено або не завершено кваліфікаційне оцінювання, не можуть взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду, оголошеному Комісією 01 серпня 2019 року, через умови конкурсу, про який йшлося раніше.

Рішенням Комісії від 08 жовтня 2019 року №182/зп-19 скасовано проведення оголошеного рішенням Комісії від 01 серпня 2019 року №140/зп-19 конкурсу на заміщення 220 вакантних посад суддів у місцевих судах шляхом переведення суддів.

З урахуванням викладених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положення статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) визначає статус судді. Відповідно до цього положення суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі є громадянами України, які призначені на посаду судді у встановленому законом порядку і не звільнені з займаної посади відповідно до закону, прийняли присягу судді, зараховані у штат відповідного суду, стосовно частини з них, як зазначено в позові, триває кваліфікаційне оцінювання або завершено успішно чи з ухваленням рішення про невідповідність займаній посаді, яке оскаржено в судовому порядку, а також сформовано суддівські досьє, які оприлюднені на офіційному вебсайті Комісії.

Частиною першою статті 92 Закону №1402-VIII установлено, що Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Повноваження Комісії визначені статтею 93 Закону №1402-VIII.

Положення статті 82 Закону №1402-VIII передбачає процедуру переведення судді до іншого суду. Так, суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом (частина перша). Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, унесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону (частина друга).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 79, пункту 6 частини першої статті 93 Закону №1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Комісією. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті і вебпорталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Комісією.

Частиною восьмою статті 79 Закону №1402-VIII установлено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

Зокрема, указане положення передбачає, що конкурс має бути проведений відповідно до двох умов:

1) виявлення наміру бути переведеними до іншого місцевого суду;

2) наявність результату кваліфікаційного іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

З огляду на викладене, положення Закону №1402-VIII не встановлюють інших, окрім зазначених вище, обмежень щодо потенційних учасників цього конкурсу. Тобто ніяких обмежень щодо реалізації права на переведення до іншого суду тих суддів, стосовно яких завершилася чи не завершилася процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, указаним законом не передбачено.

В Рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2011 року №3-рп/2011 зазначено, що: «Професійного суддю Верховна Рада України може обрати суддею безстроково, а обраного безстроково суддю - перевести до суду іншого рівня або іншої спеціалізації (пункт 27 частини першої статті 85, частина перша статті 128 Основного Закону України (254к/96-ВР), стаття 74, частини друга, третя статті 80 Закону) (2453-17). Для таких категорій суддів законодавець повноважний встановлювати додаткові, крім вказаних у частині третій статті 127 Конституції України (254к/96-ВР ), вимоги, але тільки щодо стажу, віку та їх професійного рівня (частина п`ята цієї статті)».

Указані роз`яснення конституційних положень щодо гарантій суддівської діяльності, хоча й здійснені Конституційним Судом України в попередній редакції Основного Закону, по своїй суті є незмінними, і можуть бути застосовані до чинної редакції Розділу VIII «Правосуддя» Конституції України, та не встановлюють будь-яких додаткових вимог у випадку обрання судді безстроково, або у разі такого обрання - переведення, окрім стажу, віку та професійного рівня.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону №1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдиним статусом суддів. Тобто незалежно від строку повноважень судді, на який його обрали, на 5 років або безстроково, стосовно яких завершена або не завершена процедура кваліфікаційного оцінювання, за цими суддями зберігається єдиний статус судді та відповідні гарантії суддівської діяльності.

Звертаючись до Суду з указаним позовом, позивачі оскаржують рішення Комісії, яким оголошено конкурс, уважаючи, що таке є дискримінаційним за ознакою «юридичного статусу». З метою визначення, чи містить рішення Комісії від 01 серпня 2019 року №140/зп-19 ознаки прямої дискримінації, на які вказують позивачі, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідне положення міститься і в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України» (далі - Закон №5207-VI), згідно з яким дискримінація - ситуація, за якої особа та /або група осіб, за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками зазначеними вище певними ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Положенням частини першої статті 2 Закону №5207-VI визначено принцип недискримінації у законодавстві України, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та /або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та /або груп осіб.

Положення статті 24 Конституції України кореспондується зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Так, Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінацією є різниця у відношенні до осіб, які перебувають у однаковому або достатньо схожому становищі, без об`єктивного та обґрунтованого виправдання, іншими словами, якщо немає легітимної мети та балансу між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» від 06 липня 2005 року, пункт 49 рішення у справі «Унал Текелі проти Туреччини» від 16 листопада 2004 року).

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року: «Судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та Закону про судоустрій. Судді виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях».

Таким чином, однаковість юридичного статусу усіх суддів або, як указує закон, єдиний статус суддів, обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, рівністю в доступі усіх суддів, які виявляють намір взяти участь у конкурсі на заняття вакантних посад суддів у місцевих загальних судах шляхом переведення. Різниця у ставленні Комісії до осіб, які перебувають в однаковому юридичному статусі, без об`єктивного та обґрунтованого виправдання, підпадає під визначення «інші ознаки» статті 24 Конституції України і статті 14 Конвенції, що є дискримінацією.

Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях; які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності (пункт 44).

Щодо суддів або кандидатів на посаду судді не має бути будь-якої жодної дискримінації на підставі статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного або соціального походження, належності до національної меншини, власності, неспроможності, народження, сексуальної орієнтації або інших ознак (пункт 45).

Згідно з наведеними положеннями рішення, які приймаються стосовно суддів або кандидатів на посаду судді в процесі здійснення добору та підвищення суддів по службі, повинні зберігати повагу до людської гідності і не допускати будь-якої дискримінації.

Принцип рівності закладено в Законі №1407-VIII, який передбачає право участі в конкурсних процедурах на вакантні посади суддів на рівних умовах не лише осіб, які мають стаж роботи на посаді судді, а й осіб, які мають науковий ступінь та стаж наукової роботи у сфері права (статті 33, 38, 69 Закону).

Отже, Закон №1407-VIII гарантує рівні можливості для усіх кандидатів, у тому числі й для суддів, які згідно з частиною четвертою статті 77 Закону №1402-VIII виявили намір взяти участь у доборі з метою обрання суддею безстроково та пройти кваліфікаційне оцінювання, однак з незалежних від них обставин не завершили його.

Отже, Закон №1402-VIII не передбачає будь-яких обмежень і у праві осіб на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення суддів на посаду судді до іншого суду за будь-якими відмінними ознаками, крім тих, які визначають єдиний статус суддів.

Положення про проведення конкурсу на заняття вакантної посади судді, затверджене рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року №141/зп-16, розроблене відповідно до Закону №1402-VIII, визначає порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів і Верховного Суду (далі - конкурс), унесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення (переведення) кандидатів на посаду судді. Указане Положення є єдиним і загальним для усіх (без розрізнення) осіб, які мають намір взяти участь у відповідному конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів і Верховного Суду.

Однак до участі в конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 01 серпня 2019 року №140/зп-19, допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, а також особи, які відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Таким чином, указане рішення Комісії ставить у нерівні умови осіб, які мають однаковий юридичний статус судді та ставить їх у залежність від того, чи завершилася або не завершилася процедура кваліфікаційного оцінювання. У матеріалах справи містяться заяви позивачів до Комісії для участі в доборі на обрання суддею безстроково та копії документів про загальні результати іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії про оголошення конкурсу на зайняття 220 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду порушує встановлений статтею 24 Конституції України принцип рівності і не узгоджується зі статтею 52, частинами першою-п`ятою та восьмою статті 79, статтею 82, частиною першою статті 92 та статтею 93 Закону №1402-VIII. Такі умови конкурсу не можуть бути виправдані, оскільки вказаним рішенням установлюються відмінні умови щодо участі осіб з однаковим юридичним статусом, захищеним Законом №1402-VIII і Конституцією України. Комісія не спростувала твердження про те, що такі умови конкурсу є виправданими і пропорційними.

Відмінне становище осіб з однаковим юридичним статусом осіб порушує людську гідність (стаття 3 Конституції України), як установчий принцип всієї системи основоположних прав, закріплених у Розділі ІІ Конституції України, у тому числі права на працю та рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (стаття 43 Конституції України). Реалізація права громадян України на суддівську діяльність, зокрема, доступ до професії судді, гарантії незалежності і недоторканності, гарантовані Розділом VIII «Правосуддя» Конституції України.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 01 червня 2016 року №2-рп/2016, держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини.

Таким чином, Комісія в своїй діяльності повинна приймати рішення та діяти на підставі й відповідно до вказаних вимог Конституції та законів України, яке б відповідало задоволенню інтересів і потреб осіб щодо реалізації права на суддівську діяльність.

Стосовно посилання Комісії у відзиві на наявність у неї дискреційних повноважень й адміністративного розсуду щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, то Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» від 22 березня 2012 року зазначив, що держави користуються межами вільного розсуду в оцінюванні того, чи виправдовують відмінності ситуацій, які у решті залишаються аналогічними, різницю у поводженні, і якщо так, то до якої міри.

У цьому випадку не може бути виправданим відмінне ставлення Комісії до осіб з однаковим юридичним статусом, оскільки обґрунтовуючи правомірність дискреційних повноважень, відповідач посилався на те, що «існує ймовірна можливість виявлення невідповідності суддів займаній посаді на наступних етапах кваліфікаційного оцінювання», що саме по собі свідчить і підтверджує відмінне, упереджене ставлення Комісії до окремих осіб, стосовно яких завершено або не завершено кваліфікаційне оцінювання. Відмінність такого поводження Комісії ґрунтується на припущеннях і упередженому ставленні та не виправдовує його.

Верховний Суд зазначає, що вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень обмежується принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) та принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), а також запровадженими процедурами. Дискреція, яка реалізується суб`єктами владних повноважень у публічних інтересах відповідно до статті 3 Конституції України, є найкращим способом її здійснення стосовно особи.

Як указано в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Тобто повноваження на здійснення дискреції для органу по суті дуже часто може перетворюватися на свавілля і потребує внормованого визначення правової процедури ним самим.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Іншими складовими цієї справедливості є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, про що наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005. Відповідно до юридичної позиції, викладеній у вказаному Рішенні, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абзац третій пункт 4 мотивувальної частини цього рішення).

Таким чином, позивачі з моменту кваліфікаційного оцінювання мали законні очікування на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду. Таке рішення Комісії є непропорційним і знищує саму суть права кандидатів на рівні можливості щодо участі в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду.

З огляду на викладене, дискреційне повноваження на прийняття рішення Комісії від 01 серпня 2019 року №140/зп-19, яким визначено процедуру проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду, було використане з метою, яка є непропорційною по відношенню до права осіб, стосовно яких завершена або не завершена процедура кваліфікаційного оцінювання. Рішення Комісії спричинило негативні наслідки для певних осіб, які мають єдиний статус судді і на момент оголошення конкурсу про переведення, ще не завершили кваліфікаційне оцінювання з незалежних від них обставин, що суперечить доктрині правової (справедливої) процедури і кваліфікується як дискримінація.

Водночас доводи відповідача щодо неможливості оскарження спірного рішення як акту індивідуальної дії є необґрунтованими з огляду на те, що таке рішення є протиправним тільки тому, що за своєю природою воно є актом індивідуальної дії і стосується конкретно визначеного кола осіб. Натомість Комісія повинна була діяти відповідно до статті 79 Закону №1402-VIII та прийняти рішення, яке розповсюджувало б свою дію на всіх суддів без виключення. Факт існування такого акта, який розповсюджує свою дію на конкретно визначене коло осіб, порушує права позивачів на участь у конкурсі, оскільки взагалі не дає можливості на участь у ньому.

Верховний Суд погоджується з доводами наведеними у відзиві на позов про те, що Комісія як державний орган суддівського врядування, який діє у системі правосуддя України на постійній основі, має дискреційні повноваження визначені законом, зокрема, щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів та ухвалення відповідних рішень за результатами такого конкурсу, однак реалізація таких повноважень має відповідати вимогам Конституції, Законам України та запровадженим процедурам.

Наведене дає підстави зробити висновок про те, що оскаржуване рішення Комісії не відповідає принципам, закріпленим у статтях 8, 19, 24, 43 Розділу VIII «Правосуддя» Конституції України, а також критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, щодо його обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії/прийняття рішення та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також статті 52, частинам першій-п`ятій та восьмій статті 79, статті 82, частинам першій статті 92 та статті 93 Закону №1402-VIII, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування рішення Комісії.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачами витрати у виді судового збору за подання цього позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №140/зп-19 від 01 серпня 2019 року про оголошення конкурсу на зайняття 220 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ЄДРПОУ 37316378, вулиця Генерала Шаповала, 9, місто Київ, 03109) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 , АДРЕСА_10), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_7 , АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_8 , АДРЕСА_9 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок кожному.

На користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - витрати, пов`язані із прибуттям до суду, в розмірі 635 (шістсот тридцять п`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з дня його складення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2019 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк

О.Р. Радишевська

В.М. Соколов

С.А. Уханенко

Судді Верховного Суду