open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 344/15989/18
Моніторити
Ухвала суду /13.01.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.10.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.03.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /06.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Постанова /06.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /03.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /13.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /02.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Рішення /07.10.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Рішення /27.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /04.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /02.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /02.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /04.04.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /07.02.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /29.01.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /22.01.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /10.10.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
emblem
Справа № 344/15989/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /13.01.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.10.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.03.2020/ Касаційний цивільний суд Постанова /06.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Постанова /06.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /03.02.2020/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /13.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Ухвала суду /02.12.2019/ Івано-Франківський апеляційний суд Рішення /07.10.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Рішення /27.09.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /04.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /02.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /02.07.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /04.04.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /07.02.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /29.01.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /22.01.2019/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області Ухвала суду /10.10.2018/ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської областіІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Справа № 344/15989/18

Провадження № 2/344/1728/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Гула Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Державна іпотечна установа (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - «Відповідач 1»), ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач 2»), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Державної іпотечної установи, ідентифікаційний код 33304730, заборгованість за кредитним договором №842 pv-07 від 24 квітня 2007 року в сумі 666 720,65 грн., з яких: 292 469,53 грн. - заборгованість по сумі основного боргу; 135 954,17 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 103 379,24 грн. - інфляційні втрати; 134 917,71 грн. - сума пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» кредитного договору №842 pv-07 від 24 квітня 2007 року, правонаступником вимог за яким є Державна іпотечна установа (на підставі Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року), станом на час звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі, з урахуванням збільшених позовних вимог, в сумі 666 720,65 грн., з яких: 292 469,53 грн. - заборгованість по сумі основного боргу; 135 954,17 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 103 379,24 грн. - інфляційні втрати; 134 917,71 грн. - сума пені, - яку Позивач просить стягнути з відповідачів (як позичальника та поручителя).

Представником Позивача подано заяву розгляд справи без його участі, в якій представник позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представником Відповідача 1 - ОСОБА_1., - подано до суду зустрічний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, які він просив вважати запереченнями проти первісного позову Державної іпотечної установи, та письмові заперечення на позов, в яких представник Відповідача 1, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, просив в задоволенні позову Державної іпотечної установи відмовити.

Зокрема, заперечуючи проти первісного позову, представник Відповідача 1 покликався на те, що ОСОБА_1 не отримувала жодних повідомлень про відступлення прав вимоги ні від Державної іпотечної установи, ані від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Крім того, ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років продовжувала вносити кошти на погашення кредиту на банківський рахунок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ніхто з працівників банку навіть усно не повідомив їй про відступлення прав вимоги за кредитним договором до Державної іпотечної установи.

Відтак, на думку представника Відповідача 1, підстави для стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості на користь Державної іпотечної установи відсутні.

Представником Відповідача 1 подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачем 2 ОСОБА_2 подано Відзив на позовну заяву, в якій він заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості, як з поручителя, оскільки, на думку Відповідача 2, порука за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 у спірних правовідносинах припинилася у зв`язку з тим, що з моменту настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором (24 квітня 2017 року) та протягом шестимісячного строку кредитором у встановленому чинним законодавством порядку до нього не було пред`явлено вимоги про погашення заборгованості.

Відповідачем 2 подано заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_1 (надалі - «Позивач за зустрічним позовом») подано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зустрічний позовдо Державної іпотечної установи (надалі - «Відповідач 1 за зустрічним позовом»), Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - «Відповідач 2 за зустрічним позовом»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року, укладеного між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зі всіма додатками до нього, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що укладений між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит`договір відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року підлягає визнанню недійсним, оскільки його укладено з порушенням ч.ч.1,2 ст.516, ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в зустрічній позовній заяві, ОСОБА_1 не отримувала жодних повідомлень про відступлення прав вимоги ні від Державної іпотечної установи, ні від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ні в 2015 році, ні пізніше. Протягом 2015-2017 років вона продовжувала вносити кошти на банківський рахунок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Представником Позивача за зустрічним позовом подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачем 1 за зустрічним позовом - Державною іпотечною установою, - подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник покликається на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Зокрема, заперечуючи проти зустрічного позову, представник Державної іпотечної установи покликається на те, що листом від 15.10.2015 року №7486/11/2 ОСОБА_1 було повідомлено про факт набуття Державною іпотечною установою прав вимоги за Кредитним договором №842 pv-07 від 24.04. 2007 року та відповідним Договором поруки, який вона отримала особисто 26.10.2015 року.

На думку представника Відповідача 1 за зустрічним позовом, укладення Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит`договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , оскільки таке відсуненні відбулося відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, представник Державної іпотечної установи просив застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

Відповідач 2 за зустрічним позовом - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином, відзиву на зустрічний позов до суду не подав.

Третя особа ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в письмових заявах пояснення учасників процесу,дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

24 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси і Кредит» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір №842 pv-07 (надалі - також «Кредитний договір») (том 1, а.с. 12-16), відповідно до умов якого Банк відкрив Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 41 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 проценти річних (пункт 2.1 Кредитного договору).

Згідно пункту 3.2 Кредитного договору Позичальник зобов`язувався повністю повернути кредитні ресурси, одержані за даною угодою, до 24 квітня 2017 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позиковий рахунок.

Відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору Позичальник сплачує відсотки щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються відсотки, нараховані за попередній календарний місяць.

Додатковою угодою від 01 вересня 2008 року, укладеною між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) (том 1, а.с.16), розмір процентної ставки за користування кредитом, починаючи з 01.09.2008 року, було встановлено на рівні 16 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №842 pv-07 від 24 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси і Кредит» (Банк, Кредитор), ОСОБА_1 (Позичальник) та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено Договір поруки від 24 квітня 2007 року (том 1, а.с. 19-21), відповідно до умов якого Поручитель зобов`язувався перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором №842 pv-07 від 24 квітня 2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 ЦК України.

Так, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1, 2 статті 612 ЦК України).

Як підтверджується матеріали справи, ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» повністю виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, видавши Позичальнику ОСОБА_1 кредит в загальній сумі 41 000,00 доларів США (том 1, а.с. 17,18).

В той же час, як випливає зі змісту позовної заяви, Відповідач 1 ОСОБА_1 неналежно виконувала умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, наданому Позивачем (том 1, а.с.8).

При цьому, посилаючись на наявність права вимоги до ОСОБА_1 , Державна іпотечна установа, звернувшись до суду з даним цивільним позовом, як на підставу такого звернення, посилається на Договір відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №616.

Так, 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою (Новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В (надалі - також «Договір відступлення права вимоги») (том 1, а.с.22-29).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відступлення права вимоги сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав №17/4-З від 11.02.2015 р., що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 р.

Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору (пункт 1.2 Договору відступлення права вимоги).

В Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги міститься посилання на кредитні зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №082 pv-07.

Розділом 2 Договору відступлення права вимоги визначено Умови відступлення права вимоги, а, зокрема, пунктом 2.1 даного договору передбачено, що пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.п.2.1.ю1 Договору, та однієї з обставин, визначеної п.п. 2.1.2 цього Договору або 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього Договору (том 1, а.с.22).

Посилаючись на те, що 17.09.2015 року постановою Правління Національного банку України №612 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, Державна іпотечна установа стверджує про те, що з 17.09.2015 року набрав чинності вищевказаний Договір відступлення права вимоги, у зв`язку з чим Позивач і звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Заперечуючи проти первісного позову, представник ОСОБА_1 покликався на те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не було повідомлено про факт укладення Договору відступлення права вимоги, і тому вона до 2017 року сплачувала кошти на рахунок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 подано до суду зустрічний позов про визнання недійсним даного Договору відступлення права вимоги.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений Кредитний договір № 17/4 від 11.02.2015 р., відповідно до якого банк отримав у Державної іпотечної установи кредит у розмірі 155 600 000 грн. Кредит рефінансування був наданий банку на строк до 11.06.2015 р.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим Кредитним договором ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» передали Державній іпотечній установі в заставу майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення кредитних зобов`язань, на загальну суму 186720 грн., про що між ними 11.02.2015р. було укладено Договір застави майнових прав № 17/4-З від 11.02.2015 р. (далі - Договір застави), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №615 .

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою (Новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В.

04.11.2015 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/21864/15 за позовом Державної іпотечної установи до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості в сумі 179 830 369,71 грн. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53395549).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі №910/21864/15 затверджено мирову угоду від 25 грудня 2015 року у справі 910/21864/15, укладену між Державною іпотечною установою (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 34; код ЄДРПОУ 33304730) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) у відповідній редакції (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56127115).

Зокрема, в контексті даної цивільної справи Суд звертає увагу на відповідні положення затвердженої господарським судом мирової угоди:

«1. Відповідач визнає та підтверджує свою заборгованість перед Позивачем за Кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 (далі - Кредитний договір), стягнення якої є предметом позовних вимог у справі № 910/21864/15 та яка становить 187 864 220,55 (сто вісімдесят сім мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі двісті двадцять гривень) 55 коп., з яких: 155 285 654,67 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 444 141,95 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пеня, нарахована на суму заборгованості за кредитом та на суму заборгованості за процентами за користування кредитом, що становить 24 847 396,44 грн., 3% річних нарахованих на суму заборгованості за кредитом та на суму заборгованості за процентами за користування кредитом, що становить 1 270 027,49 грн., штраф - 17 000,00 грн. Розмір судового збору у даній справі становить 73 080 грн. Сума боргу підтверджується актом звіряння розміру заборгованості станом на 18.09.2015р. В силу вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», подальше нарахування процентів та штрафних санкцій Позивачем не здійснюється з моменту введення Тимчасової адміністрації в Банку.

2. Погашення вказаного в п.1 цієї Мирової угоди боргу здійснюється шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме - майнові права за договорами, (далі - «Майнові права»), які виникли з Договору застави майнових прав № 17/4-3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстрованим в реєстрі за № 615 (далі - «Договір застави»), укладеного в якості забезпечення за Кредитним договором та Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим № 616 укладеному між тими ж Сторонами з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права вимоги Ріалі - «Договір відступлення»).

7. Сторони погодились, що права вимоги за договорами зазначеними у додатках до Договору відступлення підлягають оцінці суб`єктом оціночної діяльності, який буде залучений Фондом для визначення їх загальної вартості на підставі приписів ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та інших нормативно-правових актів. Позивач зобов`язується надавати всю необхідну інформацію для проведення незалежної оцінки суб`єктом оціночної діяльності предмету застави та предмету Договору про відступлення права вимоги, що входить до складу ліквідаційної маси.

8. Разом із проведенням оцінки зазначеної у п. 7 цієї Мирової угоди Сторони укладають остаточний акт звіряння заборгованості, яким також визначають загальну суму платежів на виконання договорів зазначених у додатках до Договору відступлення, що були здійснені на банківські рахунки Позивача та Відповідача в період з 18.09.2015р. (включно) по дату такого звіряння. При цьому, при складанні такого акту Позивач зменшує заборгованість Відповідача перед ним на суму отриманих таких платежів за зазначений вище період, а Відповідач, в строк, зазначений в даному акті, зобов`язаний перерахувати на банківський рахунок Позивача, визначений у Кредитному договорі, загальну суму платежів на виконання договорів зазначених у додатках до Договору відступлення, отриманих Відповідачем та відображену в акті, зазначеному у цьому пункті Мирової угоди.

12. Після складення реєстру зазначеного у п. 11 цієї Мирової угоди, Сторони укладають зміни (додаткову угоду/додатки) до Договору відступлення права вимоги, за якими уточнюють відступлені права вимоги за договорами наведеними у вищенаведеному реєстрі. Позивач також забезпечує проведення всіх необхідних дій по зняттю обтяжень та внесення змін у відповідні реєстри (в разі, якщо такі зміни здійснювалися).

12.1. Сторони домовилися, що на наступний робочий день після виконання сторонами зобов`язань передбачених пунктами 8-12 (у разі необхідності складати реєстр) цієї Мирової угоди, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу оригінали договорів та інших документів, що стосуються процесу обслуговування виданих кредитів, зазначених в Акті приймання-передачі №1 від 11.02.2015р. до Договору відповідального зберігання № 17/4-ВЗ від 11.02.2015р. за виключенням тих договорів, що були визначені в реєстрі, передбаченому п.10,И цієї Мирової угоди» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56127115).

Як зазначено в поданому до суду представником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» клопотанні про зупинення провадження у справі (том 2, а.с.127) на сьогоднішній день Державною іпотечною установою не виконано всі умови мирової угоди, затвердженої Господарським судом м. Києва 20.01.2016 року, а саме - не підписано остаточного акту звіряння заборгованості з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що може призвести до виключення кредитних договорів, що відповідають визначеним сторонам критеріям, із переліку заставлених кредитних договорів, права за якими підлягають відступленню на користь Державної іпотечної установи.

Отже, як встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи, фактично Договір відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року укладався між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на забезпечення виконання зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 р., укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Маючи спір щодо виконання зазначеного Кредитного договору № 17/4 від 11.02.2015 р., між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» існувало судове провадження в порядку господарського судочинства щодо стягнення заборгованості за рахунок заставлених прав вимог за рядом кредитних договорів (в тому числі, за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 ).

Станом на даний час наявна мирова угода, затверджена Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі №910/21864/15, за умовами якої її сторони (Державна іпотечна установа та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») погодили укладення остаточного акту звіряння заборгованості, яким також передбачено визначення загальної суми платежів на виконання договорів зазначених у додатках до Договору відступлення, що були здійснені на банківські рахунки Позивача та Відповідача в період з 18.09.2015р. (включно) по дату такого звіряння.

Як підтверджується матеріалами справи, станом на даний час умови даної мирової угоди не виконано, що не спростовано належними засобами доказування з боку Позивача.

Відтак, факт набуття права вимоги за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 Державною іпотечною установою не доведено.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться копії квитанції (том 1, а.с.111-122), зі змісту яких вбачається, що протягом періоду з 2015 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 сплачувала кошти на погашення кредиту на рахунок ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а не Державної іпотечної установи.

Крім того, Суд також звертає увагу на наявність в матеріалах справи різних за своїм змістом розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Так, разом з позовною заявою Державною іпотечною установою подано до суду Довідку Державної іпотечної установи про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит №842 pv-07 від 24.04.2007 р., датовану 24 вересня 2018 року (том 1, а.с.8), відповідно до якої загальна сума заборгованості складає 629 249,47 грн., з якої, зокрема:

По сумі основного боргу - 292 469,53 грн.;

Прострочені відсотки за користування кредитом - 123 685,24 грн.

Представником ОСОБА_1 надано суду письмовий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №842 pv-07 від 24.04.2007 р., здійснений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» станом на 01.09.2018 р., датований03.10.2018 року (том 1, а.с.87), відповідно до якого, зокрема:

Сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту складає 0,00 грн.;

Сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту складає 119 152,86 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках складає 17 570,30 грн.

Таким чином, вищевказані обидва розрахунки містять суттєві розбіжності в сумах заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

З метою з`ясування дійснихо бставин справи Судом витребовувалися в Державної іпотечної установи відповідні докази, однак їх подано до суду не було.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасними та не обгрунтованими належними засобами доказування, у зв`язку з чим первісний позов задоволенню не підлягає, оскільки Деравною іпотечною установою не доведено як самого факту наявності права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і розміру таких вимог.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11.02.2015 року, укладеного між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зі всіма додатками до нього, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Підстави недійсності правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вже було зазначено Судом, Договір відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року укладався між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» на забезпечення виконання зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 р., укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Зокрема, на забезпечення виконання зобов`язань за цим Кредитним договором ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» передали Державній іпотечній установі в заставу майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення кредитних зобов`язань, на загальну суму 186720 грн., про що між ними 11.02.2015р. було укладено Договір застави майнових прав № 17/4-З від 11.02.2015 р. (далі - Договір застави), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №615 .

В цей же день 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою (Новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Первісний кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №17/4-В, який є предметом оскарження за зустрічним позовом.

В той же час, з приводу виконання даного договору між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою існував судовий спір, який на даний час завершено затвердженням мирової угоди, про яку зазначалося вище, а не стягнення заборгованості з позичальників та поручителів.

В даній мировій угоді, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнало наявність кредитної заборгованості перед Державною іпотечною установою (за Кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 р., укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), передбачивши, зокрема, заходи щодо погашення такої заборгованості за рахунок заставлених майнових прав у кредитних правовідносинах з рядом позичальників (в т.ч., ОСОБА_1 ), однак, передбачивши необхідність укладення остаточного акту звіряння заборгованості, яким також передбачено визначення загальної суми платежів на виконання договорів зазначених у додатках до Договору відступлення, що були здійснені на банківські рахунки Позивача та Відповідача в період з 18.09.2015р. (включно) по дату такого звіряння.

Тобто, станом на даний час фактично сторони мирової угоди погодили здійснення аудиту за кредитними договорами, права за якими заставлено Державній іпотечній установі.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що вказаний акт звіряння підписано сторонами.

При цьому, як вже було зазначено судом, ОСОБА_1 протягом 2015 - 2017 років систематично оплачувала кошти на погашення свого кредиту саме на рахунок ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Наявні в матеріалах справи докази щодо дійсної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, містять різну інформацію щодо розміру такої заборгованості.

На вимогу ухвали суду щодо надання доказів по справі стосовно кредиту ОСОБА_1 Дкржавною іпотечною установою таких документів подано не було, хоча передання таких документів передбачено підпунктами 3.1.1, 3.4.5 Договору відступлення права вимоги.

Крім того, Розділом 2 оскаржуваного Договору відступлення права вимоги визначено Умови відступлення права вимоги, а, зокрема, пунктом 2.1 даного договору передбачено, що пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.п.2.1.ю1 Договору, та однієї з обставин, визначеної п.п. 2.1.2 цього Договору або 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього Договору (том 1, а.с.22).

Відтак, оскаржуваний Договір відступлення права вимоги було укладено з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав №17/4-З від 11.02.2015 р., що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №17/4 від 11.02.2015 р.

Вимоги щодо звернення стягнення на такі майнові права відповідно Договору застави майнових прав №17/4-З від 11.02.2015 р. були предметом судового розгляду в порядку господарського судочинства, за результатами чого між сторонами господарської справи було укладено мирову угоду.

В той же час, в даному випадку мова йде виключно про звернення стягнення на майнові права за рядом кредитних договорів, в тому числі кредитним договором, стороною якого є ОСОБА_1 .

Відтак, виконавши умови мирової угоди, та набувши право на звернення стягнення на майнові права за кредитним договором ОСОБА_1 , Державна іпотечна установа відповідно до чинного законодавства України матиме можливість реалізувати позасудовий чи судовий спосіб звернення стягнення на такі майнові права.

Маючи спір щодо виконання зазначеного Кредитного договору № 17/4 від 11.02.2015 р., між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» існувало судове провадження в порядку господарського судочинства щодо стягнення заборгованості за рахунок заставлених прав вимог за рядом кредитних договорів (в тому числі, за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 ).

Станом на даний час наявна мирова угода, затверджена Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі №910/21864/15, за умовами якої її сторони (Державна іпотечна установа та Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») погодили укладення остаточного акту звіряння заборгованості, яким також передбачено визначення загальної суми платежів на виконання договорів зазначених у додатках до Договору відступлення, що були здійснені на банківські рахунки Позивача та Відповідача в період з 18.09.2015р. (включно) по дату такого звіряння.

Як підтверджується матеріалами справи, умови даної мирової угоди на сьогоднішній день не виконано, що не спростовано належними засобами доказування з боку Позивача.

Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що станом на даний час передчасні вимоги щодо визнання оскаржуваного Договору відступлення права вимоги недійсним, оскільки належні докази на підтвердження того, що вказаний договір реалізовано, а Державна іпотечна установа набула прав за цим договором - відсутні.

Отже, зустрічний позов ОСОБА_1 є передчасним, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевказаний висновок Суду, Суд не розглядає питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключноспростуванняпозивачемобґрунтованостізапереченьвідповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду від 28.01.2019 р. у справі № 313/1581/14-ц, провадження № 61-24747св18).

Керуючись статтями 509, 526, 533, 549, 554, 610, 625, 628, 651, 654, 1046, 1049, 1050, 1054, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 203, 204, 215, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019 р.

Суддя Домбровська Г.В.

Джерело: ЄДРСР 84918986
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку