№ 2/207/644/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Онищенко Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Кузнюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , Треті особи: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Дніпропетровській області; Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Центрального відділу обслуговування громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Фонд соціального страхування України Кам`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про визнання факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі та вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , Треті особи: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Дніпропетровській області; Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Центрального відділу обслуговування громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Фонд соціального страхування України Кам`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про визнання факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі та вчинення певних дій.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що в квітні 2016 року ФОП ОСОБА_4 , йому було запропоновано працевлаштуватися в якості водія для регулярного перевезення вантажів, а саме продуктів харчування з територіальних баз торговельних мереж АТБ, «ВАРУС», які розташовані в Миколаївській та Дніпропетровській областях до торгових мереж магазинів м. Дніпро, м. Кам`янське та інших міст. З 15.04.2016 року по 15.09.2017 року він фактично вступив в трудові відносини, став працювати у ФОП ОСОБА_4 водієм та за ним була закріплена вантажівка марки ГАЗ 33021 ФІАСПГ (газель), державний номер НОМЕР_1 (ізотермобудка- рефрижератор), власник якої не відомий. За усною згодою сторін трудових правовідносин, а саме роботодавцем ФОП ОСОБА_4 та ним як робітником, були визначені основні умови праці, а саме: він надав для огляду роботодавцю свій паспорт, трудову книжку, посвідчення водія, з яких роботодавець зробила ксерокопії для підготовки трудової угоди, і дала йому усне розпорядження негайно приступити до виконання трудових зобов`язань, а офіційне оформлення трудових відносин вона пообіцяла зробити по закінченню строку іспиту, - три місяця. Роботодавець передала йому вищезазначений автомобіль з технічним паспортом на нього та іншою документацією, в тому числі полісом страхування, який він прийняв, провів технічний огляд транспортного засобу та став його експлуатувати. Роботодавець взяв на себе зобов`язання займатися питаннями логістики перевезення вантажів з міста загрузки (торгові бази) до міст споживачів, тим самим, забезпечував безперебійні, регулярні рейси, не менш як по два рейси на тиждень за маршрутами: Дніпро (Дніпровський район, Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд . 76, - м. Дніпро, вул. Шмідта , б . 4 А; Миколаївська обл. (Новоодеський район, с. Підлісне, вул. Донія, 20А ) Дніпропетровська обл.., (смт. Слобожанське, вул.. Василя Сухомлинського, 76 ; м. Кременчук, вул. Профспілкова, 71 (згідно маршрутних листів окремий рейс на коло складає біля 800 км.), що підтверджується товарно-транспортними накладними. Він, як робітник, зобов`язувався безумовно дотриматися графіка перевезення, не допускати порушень трудового розпорядку, а саме зривів графіку перевезення, бути одночасно експедитором завантажених для перевезення товарів, оформлювати від імені перевізника ФОП ОСОБА_4 товарно-транспортні накладні (форма № 1-ТН згідно до Додатку до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), а також відомості про вантаж, утримувати наданий автомобіль в технічно справному стані, проводити регламентні роботи по ТО та необхідні ремонтні роботи по підтриманню автомобіля в належному технічному стані, дотримуватися встановленої роботодавцем трудової дисципліни. Роботодавець сплачує робітнику-водію регулярну заробітну плату в розмірі 500,00 (п`ятсот) грн. за кожен рейс; відрядних добових в розмірі 50 (п`ятдесят) грн. на добу; 150,00 (сто п`ятдесят) грн. сплачувати за кожен день ремонту, шляхом часткової передачі безпосередньо від роботодавця на руки працівника без підпису в відповідному бухгалтерському документі, та додатковому перерахунку грошей на картку/рахунок № НОМЕР_2 , виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 . Роботодавець окремо перераховує грошові кошти на вказану картку/рахунок, з якої робітник-водій сплачує за паливо-мастильні матеріали та інші витрати на технічні потреби автомобіля. Питання взаємодій з торговими установами, логістикою перевезень, маршрутів перевезень, щільністю графіку перевезень займається роботодавець. Роботодавець ФОП ОСОБА_4 обіцяла йому, по закінченню випробувального строку (три місяця), офіціальне працевлаштування з записом в трудову книжку і виплатою регулярної офіційної заробітної плати з відповідними обов`язковими відрахуваннями в відповідні державні соціальні органи та установи. ФОП ОСОБА_4 , з якою він фактично вступив в трудові відносини, дотримувалась додержання вимог усної домовленості між ними відносно сплати грошових коштів, які він заробив в рейсах та на ремонтних роботах. В період часу з 01.05.2017 р. по 15.09.2017 року, сума заборгованості по заробітній платі, яка повинна бути стягнена з відповідача, на його думку, складає 16000,00 грн. ФОП ОСОБА_4 в порушення усної домовленості, офіційне працевлаштування йому не забезпечила, записи в його трудову книжку за вказаний період не зробила, що підтверджується наданою копією трудової книжки, відрахування до державних фондів соціального страхування не проводила, як свідчать відповіді відповідних державних установ. Посилаючись на норми ст. 21 КЗпП України, вважає, що між ФОП ОСОБА_4 та ним склалися та діяли певний час трудові відносини, які відповідач мав оформити належним чином відповідно до вимог законодавства України. В порушення вимог ст. 24 КЗпП України, роботодавець ФОП ОСОБА_4 не дотримувалася укладення з працівником письмової форми трудового договору, ні видала наказу чи розпорядження, але працівника фактично було допущено до роботи. Крім того вважає, що відповідач повинен: нарахувати та сплатити податок з доходу фізичної особи за вісь час трудових відносин, а саме за період с 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року; нарахувати та сплатити суму єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування працівника.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив: визнати факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11, в період з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року. Зобов`язати відповідача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 внести запис до трудової книжки позивача ОСОБА_1 про прийняття його на роботу на посаду водія з 15 квітня 2016 року та запис про звільнення із займаної посади відповідно до поданої ним заяви про звільнення за власним бажання з 15 вересня 2017 року. Стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 травня 2017 року по 15 вересня 2017 року в розмірі 16 000,00 (шістнадцять тисяч) грн. Зобов`язати відповідача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4. , сплатити в відповідні державні органи ПДФО та суму ССВ за період праці робітника ОСОБА_1 , з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року. Стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого судового збору в розмірі 704 грн.80 коп. та 1 410 грн. 40 коп., суму сплачену за послуги адвоката в розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.05.2018 року відкрито провадження по справі. 05.06.2018 року позивач надав суду заяву про забезпечення доказів, шляхом витребування доказів та допит свідків, а також заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.06.2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.06.2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено. Витребувано від Кам`янського ОДПІ ГУ ДПС України в Дніпропетровської області інформацію: чи зареєстрована та перебуває на обліку в державному податковому органі ФОП ОСОБА_4 , з якого часу та які КВЕДи діяльності зазначені в її реєстрації; витребувано від Кам`янського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області інформацію: чи подавала звіти та відомості про заробітну плату згідно трудового договору, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та працівником - водієм ОСОБА_1 , за період з 15.04.2016 року по 15.09.2017 року; чи відрахувалися ФОП ОСОБА_4 кошти для обчислення пенсії найманому працівнику ОСОБА_1 за період з 15.04.2016 року по 15.09.2017 року та в якому розмірі; витребувано від територіального сервісного центру № 1244 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області інформацію: на чиє ім`я зареєстровані транспортні засоби: ГАЗ 3302 ФІАСПГ державний знак НОМЕР_3 та ГАЗ 33021 ФІАСПГ «В» державний знак НОМЕР_4 , та їх власника (п.і.б, код іпн, дата народження, місто реєстрації); чи знімались вказані транспортні засоби з обліку, коли знімалися, та ким саме; які транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_4 ; витребувано від Центрального офісу «АТБ маркет» інформацію: чи здійснював перевезення вантажів в мережах торгового товариства «АТБ Маркет» в термін з липня 2016 року по грудень 2017 року водій ОСОБА_1 ; якщо робив, то на якому транспортному заході водій ОСОБА_1 перевозив вантажі, ім`я автомобільного перевізника, якими документами це підтверджується; яка кількість перевезень була зроблена за весь термін з квітня 2016 року по вересень 2017 року, з зазначенням за якими маршрутами складалися перевезення, а саме дата перевезення, місце вантажовідправника - місце вантажоодержувача; витребувано від ТОВ «ОМЕГА» інформацію: чи здійснював перевезення вантажів в мережах торгового товариства ТОВ «ОМЕГА» термін з квітня 2016 року по вересень 2017 року водій ОСОБА_1 ; якщо робив, то на якому транспортному засобі водій ОСОБА_1 перевозив вантажі, ім`я автомобільного перевізника, та якими письмовими документа підтверджується; яка кількість перевезень була зроблена за весь термін з квітня 2016 року по вересень 2017 року, з зазначенням за якими маршрутами складалися перевезення, а саме дата перевезення, місце вантажовідправника - місце вантажоодержувача. Викликано до суду свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_8

25.06.2018 року представником третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано до суду письмові пояснення по справі, відповідно за 2016, 2017 ФОП ОСОБА_4 звіти за найманих працівників не надавала.

21.06.2018 року представником третьої особи - Кам`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надано до суду письмові пояснення до позовної заяви, в обґрунтування яких зазначено, що позивач не надав доказів встановлення факту прийняття його на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не довів факт роз`яснення позивачеві його прав і обов`язків та про інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Крім того, позивач не подав доказів того, що за трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст. ст. 139 - 152 КЗпП України), на роботодавця покладається низка обов`язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). При цьому у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 327 ЦК України). Позивач в своєму позові, на підтвердження факту існування трудових відносин посилається на Довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», але сам же вказує на те, що власником рахунку, на який перераховувалися кошти був ОСОБА_5 . Також Позивач у позовній заяві вказує, що за усною згодою він був в тому числі експедитором, з правом оформлення від імені відповідача товарно-транспортних накладних, але на підтвердження зазначеного доказів не надав. Надані позивачем документи не підтверджують саме факт перебування його в трудових відносинах з відповідачем, вони не містять жодних відомостей про посаду особи, яка їх отримувала та не спростовують факт, що Позивач виконував разові доручення. Зазначено, суду не надано доказів, що між сторонами було укладено угоду щодо прийняття позивача на роботу, він не писав заяву про прийняття на роботу, відсутні будь-які відомості про отримання ним заробітної плати. Крім того, з позивачем не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, як з особою, яка обслуговує матеріальні цінності Таким чином, за наявності обставин, викладених в позовній заяві, між позивачем та відповідачем мали місце цивільно-правові відносини, на які не розповсюджуються норми КЗпП України та інших актів трудового законодавства. На підставі вище наведеного, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

22.10.2018 року до суду представником відповідача було надіслано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Щодо доводів відносно перерахування заробітної плати зазначає, що позивачем було надано, як доказ у справі банківські виписки за картковими рахунками на ім`я ОСОБА_5 , на які нібито здійснювалися перерахування грошових коштів, як заробітна плата за виконану роботу, з боку відповідача. Однак, жодного переказу грошових коштів від ФОП ОСОБА_9 або від фізичної особи ОСОБА_9 в матеріалах справи не міститься та на ознайомлення суду та учасникам справи не надавалися. Щодо зведеної таблиці розміру витрат на паливно-мастильні матеріали та розміру заробітної плати, відповідач звертає увагу на наступне. Фактично банківська виписка не містить платежів з призначенням платежу «заробітна плата». Окрім того, вказані таблиці не містять жодної інформації відносно особи або установи, якою вона була підготовлена, не місять жодного підпису або печатки, тому вважає, що вказані докази не містять всіх основних ознак доказу, в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України. Щодо товарно-транспортних накладних зазначає, що матеріали справи містять відповідь ТОВ «ОМЕГА» вих. №44 від 06.08.2018 року, що інформацією щодо водія ОСОБА_1 вони не володіють, облік водіїв експедиційних організацій не ведуть. Посилаючись на вказані обставини, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовну заяву підтримали, посилаючись на викладені у ній обставини, а також надані в судовому засіданні пояснення, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі, посилаючись на відзив на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи Кам`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на письмові пояснення, при цьому також вказуючи на виконання робіт за цивільно-правовим договором.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_10 пояснили, що здійснювали для ФОП ОСОБА_4 перевезення вантажів по території України. Їм обіцяли офіційне працевлаштування після проходження випробувального терміну. Працюючи так само як і позивач, вони двічі на тиждень здійснювали рейси по перевезенню продуктів харчування. За свою роботу отримували 400,00 грн. на день, а також 50,00 грн. на добу, які він отримував готівкою. На паливо їм видавали кошти готівкою. Письмовий договір про матеріальну відповідальність між ними та ФОП ОСОБА_4 не укладався.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 з 31.08.2010 року зареєстрована як фізична особа - підприємець. Видами діяльності зазначено: код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 79.90 - надання інших послуг з бронювання та пов`язана з ним діяльність (а.с.146).

ФОП ОСОБА_4 звіти за найманих працівників за 2016, 2017 роки не подавала (а.с. 148).

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді ТОВ «Омега» від 06.08.2018 року на виконання ухвали суду від 06.06.2018 р. про надання інформації щодо водія ОСОБА_1 , ТОВ «Омега» не веде облік водіїв експедиційних організацій та не володіє запитуваною інформацією (а.а.159).

Згідно листа Кам`янського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Фонду соціального страхування України від 16.03.2018 року, відділення Фонду не має інформації з приводу відрахувань ФОП ОСОБА_4 страхових внесків за найманого працівника ОСОБА_1 за період з липня 2016 по грудень 2017 р. (а.с.87).

З матеріалів справи вбачається, що Кам`янським міським центром зайнятості відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» реєстрація трудових договорів, укладених між працівником та фізичною особою, з 01 січня 2015 року органами державної служби зайнятості не здійснюється (а.с. 49, 85).

Крім того, Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області у листі від 16.07.2018 року повідомила, що за інформацією, наявною станом на 16.07.2018 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 взята на облік 31.08.2010 р. Кам`янською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. Видами діяльності зазначено: код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основна), код КВЕД 79.90 надання інших послуг із бронювання та пов`язана з цим діяльність (а.с.174).

Аналізуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини сторін, суд керується наступними нормами права.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців (ст.ст. 26, 27 КЗпП України).

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови/праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст.139 КЗпП України).

Частиною 6 ст. 235 КЗпП України, визначено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

У ст.626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу за трудовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, що в період з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року він перебував в трудових відносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 , зокрема не надано доказів про прийняття на роботу за конкретною професією, посадою, фактичне допущення його до роботи та передачу йому транспортного засобу, про ознайомлення його з правами та обов`язками, умовами праці, правилами техніки безпеки, правилами внутрішнього трудового розпорядку, тривалістю робочого часу та відпочинку, порядок оплати, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, а також відсутні докази на підтвердження передання трудової книжки відповідачу. Показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 також не підтверджуються вказані обставини щодо перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем. Між Позивачем і Відповідачем існували цивільно-правові відносини. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання факту перебування у трудових відносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в період з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача ФОП ОСОБА_4 внести запис до трудової книжки позивача про прийняття його на роботу на посаду водія з 15 квітня 2016 року та запис про звільнення із займаної посади відповідно до поданої ним заяви про звільнення за власним бажання з 15 вересня 2017 року, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що до трудових книжок вносяться записи про роботу тих працівників, з якими підприємство, установа, організація чи фізична особа-підприємець перебуває у трудових правовідносинах.

Статтею 38 КЗпП України визначено, що звільнення за власним бажанням це є розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

З огляду на те, що факту перебування позивача ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_4 у трудових відносинах з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року судом не встановлено, матеріали справи не містять відповідної письмової заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу та звільнення за власним бажання з 15 вересня 2017 року. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про прийняття на роботу та запис про звільнення із займаної посади задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_4 на його користь заробітної плати за період з 01 травня 2017 року по 15 вересня 2017 року в розмірі 16 000,00 грн., а також зобов`язання ФОП ОСОБА_4 сплатити в відповідні державні органи ПДФО та суму ССВ за період праці робітника ОСОБА_1 , з 15 квітня 2016 року по 15 вересня 2017 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).

Згідно ст. 24 Закону України "Про оплату праці", виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

Згідно із абз. 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при задоволенні позову про оплату праці суд має навести у рішення розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості по заробітній платі судом не встановлено, що також свідчить про відсутність підстав покладення на відповідача зобов`язання сплатити у відповідні державні органи ПДФО та суму ЄСВ. Надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог банківські виписки по рахунку, на який зараховувалися кошти на оплату його праці, а також банківські виписки по рахунку, на який зараховувалися кошти на паливно-мастильні матеріали та ремонт транспортного засобу, судом оцінюються критично, оскільки переказ грошових коштів на картку не здійснювався ФОП ОСОБА_4 , також не було вказано в якості призначення платежу - заробітна плата -, що не може підтверджувати факт існування трудових відносин між сторонами, оскільки зазначені особи не є учасниками правовідносин сторін, що також не відповідає вимогам чинного законодавства в частині форми і місця виплати заробітної плати, зокрема ст.ст.23, 24 Закону України "Про оплату праці". Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про визнання факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі та вчинення певних дій, слід відмовити у повному обсязі.

Згідно норм ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Враховуючі вищевикладене позовна заява задоволенню не підлягає.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, покладаються на позивача та стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-89, 258-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 ) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 ); Треті особи: Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Медична, буд. 9, код ЄДРПОУ 39522811), Центральний відділ обслуговування громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Інститутська, буд. 4, код ЄДРПОУ 21910427), Кам`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51921, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Тараса Шевченка (вул. Сировця), буд.42, код ЄДРПОУ 41418488) про визнання факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання внести запис до трудової книжки про прийняття на роботу та запис про звільнення із займаної посади, стягнення заробітної плати, зобов`язання сплатити в відповідні державні органи ПДФО та суму ЄСВ за період праці робітника, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2019 року

Суддя О.К. Подобєд