ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019

Справа № 908/1048/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожградтранс-1"

до Запорізької обласної державної адміністрації

про скасування рішення про розірвання господарського договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Леус Г.О.

від відповідача Міняйло О . С .

В судовому засіданні 03.10.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожградтранс-1" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про скасування рішення про розірвання господарського договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно прийняв рішення про розірвання договору від 03.04.2018 № 50/13, в зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 № 908/1048/19 позов було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 24.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.08.2019.

Ухвалою суду від 23.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

29.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що рішення про розірвання договору відповідачем не приймалось, оскільки, вказаний спір розглядається в суді, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалою суду від 15.08.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

12.08.2019 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення про розірвання господарського договору від 03.04.2018 № 50/13 у справі № 908/2155/18.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом у засіданні 15.08.2019 розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні в зв`язку з необґрунтованістю, оскільки, відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 908/2155/18.

15.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 05.09.2019.

05.09.2019 в підготовче засідання позивач не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням адвоката Кальній Д.С. в іншому судовому засіданні по кримінальній справі в Жовтневому районному суд м. Запоріжжя, однак доказів в підтвердження вказаних обставин не подав.

Суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 03.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2019 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 між Запорізькою обласною державною адміністрацією (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжградтранс-1" (перевізник) укладено договір № 50/13 про організацію перевезень пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах).

Договір був укладений на підставі рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 27.09.2017 № 513.

Предметом договору є те, що замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на нижчезазначеному міжміському та/або приміському автобусному маршруті (маршрутах) загального користування, що не виходять за межі Запорізької області (нижче в договорі наводиться перелік маршрутів).

Згідно пп. 5 п. 1 розділу 2 договору замовник має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору відповідно до умов договору. Крім того замовник зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з перевізником у разі наявності фактів порушення ним умов договору, підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, скасування результатів конкурсу в судовому порядку (пп. 4 п. 2 розділу 2 договору).

Термін дії договору складає 5 років. Договір укладений з 03.04.2018 по 02.04.2023. Замовник зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з перевізником у разі: підтвердження інформації про факт надання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. У такому разі для роботи на внутрішньо обласному автобусному маршруті призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (у разі наявності), на строк до закінчення строку дії договору, який було розірвано; скасування результатів конкурсу в судовому порядку (п. 1, 2 розділу 5, п. 1 розділу 6 договору).

До матеріалів справи долучено лист адресований директору ТОВ "Запорожградтранс-1", підписаний головою адміністрації Брилем К. від 23.08.2018 № 08-22/2893 "Про розірвання договору", в якому зазначено про укладення між Запорізькою обласною державною адміністрацією та ТОВ "Запорожградтранс-1" договору від 03.04.2018 № 50/13 та про те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі № 808/934/18 скасовано рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, що оформлене протоколом засідання конкурсного комітету № 3/10/2017 від 14.09.2017 року в частині допущення перевізника - претендента TOB "Запорожградтранс - 1" до участі у конкурсі на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області за об`єктом конкурсу № 21 та № 50; скасовано рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, що оформлене протоколом засідання конкурсного комітету № 3/10/2017 від 14.09.2017 року в частині визначення TOB "Запорожградтранс - 1" перевізника переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу №21 та № 50; скасовано Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 27.09.2017 № 513 "Про затвердження рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників від 14.09.2017 року щодо визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування" в частині затвердження рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, щодо визначення переможцем конкурсу на об`єктах № 21 та № 50. Відповідно до п. 1 розділу 6 договору від 03.04.2018 № 50/13 замовник зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з перевізником у разі скасування результатів конкурсу в судовому порядку. Разом з тим, згідно умов договору, скасування умов конкурсу не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку. Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 розділу 6 договору від 03.04.2018 № 50/13, ст. 188 ГК України пропонуємо розірвати договір від 03.04.2018 № 50/13 про організацію перевезень пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах), укладений між Запорізькою обласною державною адміністрацією та ТОВ "Запорожградтранс-1" та протягом 20 днів укласти відповідну додатку угоду. У випадку відмови від розірвання договору або залишення цього листа без розгляду, договір від 03.04.2018 № 50/13 буде розірвано в судовому порядку.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача за договором від 03.04.2018 № 50/13 про організацію перевезень пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах) у формі листа-пропозиції № 08-22/2893 від 23.08.2018.

Отже між сторонами у справі укладено договір від 03.04.2018 № 50/13 про організацію перевезень пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області (внутрішньо обласних маршрутах) за результатами конкурсу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі № 808/934/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька перевізна компанія" до Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області, Запорізької обласної державної адміністрації третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожградтранс-1" про визнання протиправним та скасування рішення вирішено: скасувати рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, що оформлене протоколом засідання конкурсного комітету № 3/10/2017 від 14.09.2017 року в частині допущення перевізника - претендента TOB "Запорожградтранс - 1" до участі у конкурсі на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області за об`єктом конкурсу № 21 та № 50; скасувати рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, що оформлене протоколом засідання конкурсного комітету № 3/10/2017 від 14.09.2017 року в частині визначення TOB "Запорожградтранс - 1" перевізника переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу №21 та № 50; скасувати Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 27.09.2017 № 513 "Про затвердження рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників від 14.09.2017 року щодо визначення переможців конкурсів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування" в частині затвердження рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі Запорізької області, щодо визначення переможцем конкурсу на об`єктах № 21 та № 50. Постанова набрала законної сили.

Крім того, при розгляді справи № 808/934/18 встановлено: що ТОВ "Запорожградтранс-1" відобразило недостовірну інформацію в Анкеті, щодо середньооблікової кількості працівників за період протягом року до дати оголошення конкурсу з окладом за штатним розписом із заробітною платою не менше встановленого законодавством мінімуму, що працюють на повну ставку, а відтак, це свідчить про невідповідність поданих документів третьої особи. Отже передбачені умови для проведення конкурсу та перелік документів, необхідних для участі у конкурсі були порушені. Враховуючи те, що недостовірність інформації, поданої Товариством "Запорожградтранс-1" для проходження зазначеного конкурсу повністю підтверджується матеріалами справи, а надані ним транспорті засоби не відповідають умовам конкурсу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Замовник зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з перевізником у разі наявності фактів порушення ним умов договору, підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, скасування результатів конкурсу в судовому порядку. Замовник зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з перевізником у разі: підтвердження інформації про факт надання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. У такому разі для роботи на внутрішньо обласному автобусному маршруті призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (у разі наявності), на строк до закінчення строку дії договору, який було розірвано; скасування результатів конкурсу в судовому порядку (пп. 4 п. 2 розділу 2,, п. 1 розділу 6 договору).

Отже укладеним між сторонами договором відповідача зобов`язано вчиняти дії щодо розірвання договору у разі подання недостовірних відомостей перевізником для участі у конкурсі та у разі скасування результатів конкурсу в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі № 808/934/18 скасовано результати конкурсу за результатами яких було укладено договір від 03.04.2018 № 50/13 та встановлено подання перевізником недостовірних даних при участі у конкурсі, що є підставою для ініціації розірвання договору від 03.04.2018 № 50/13.

Згідно ст. 206 ГК України господарське зобов`язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже лист № 08-22/2893 від 23.08.2018 не є рішенням про розірвання договору від 03.04.2018 № 50/13, а є пропозицією розірвати відповідний договір, згідно ч. 2 ст. 188 ГК України.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 № 908/2155/18 (яка набрала законної сили) у справі за позовом Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожградтранс-1 про розірвання договору, з якої вбачається, що предметом розгляду у справі № 908/2155/18 є спір про розірвання договору від 03.04.2018р. № 50/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області (внутрішньообласних маршрутах), укладений між Запорізькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорожградтранс-1.

Отже питання про розірвання договору на час прийняття рішення у даній справі розглядається у судовому порядку.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не надану суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем приймалось рішення про розірвання договору від 03.04.2018 № 50/13 та що лист відповідача № 08-22/2893 від 23.08.2018 є протиправним та порушує законні права та інтереси позивача.

Отже, щодо обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Заявлена позивачем вимога стосується захисту прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі № 08-22/2893 від 23.08.2018 щодо розірвання договору, що узгоджується із способом захисту порушеного права, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на те, що правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог. Проте позивачем необґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі № 08-22/2893 від 23.08.2018 щодо розірвання договору, зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного права (інтересу) та не визначено механізм реалізації (виконання) рішення, у разі задоволення позову, оскільки, лист не рішенням про розірвання договору, а лише повідомленням про намір його розірвати, а тому не несе будь-яких обов`язкових для позивача правових наслідків у вигляді припинення правовідносин за договором.

Водночас, перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Отже, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позовних вимог, такий спосіб захисту унеможливлює примусове виконання.

Зазначене свідчить про фактичну неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб у зв`язку з відсутністю конкретного порядку примусового виконання судового рішення.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожградтранс-1" (69123, м. Запоріжжя, вулиця Будівельників, 17, кв. 68, ідентифікаційний код 38955314) до Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 164, ідентифікаційний код 00022504) про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької обласної державної адміністрації за договором від 03.04.2018 № 50/13 про організацію перевезення пасажирів на міжміських приміських маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Запорізької області у формі листа-пропозиції № 08-22/2893 від 23.08.2018 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 15.10.2019

Суддя І.В.Усатенко