РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2019 р. Справа № 120/2464/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ

31.07.2019 у суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі – ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) в якій позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 № Ф-9283-17-У.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що про вимогу про сплату боргу (недоїмки) дізнався з виконавчого документу, який надійшов за місцем його роботи в ТОВ "Барлінек-Інвест".

З метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, 22.07.2019 року позивач звернувся до Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці. Під час ознайомлення із матеріалами, отримав копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 № Ф-9283-17-У по сплаті єдиного внеску у розмірі 13 502,97 грн.

Позивач зазначає, що він із 2014 року фактично не займався підприємницькою діяльністю, з 01.08.2018 року прийнятий на роботу в ТОВ «Барлінек - Інвест» де працює по сьогоднішній день. До того ж, обов`язок із сплати єдиного внеску виконував його роботодавець як податковий агент, сплачуючи єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач зазначає, що податковий орган сформував вимогу, але при цьому не вручив позивачу акт перевірки, чим порушив його право на подання відповідних заперечень. Також, як стверджує позивач, він не отримав саму вимогу про сплату боргу, а дізнався про її існування із постанови про стягнення на заробітну плату, яка надійшла на ТОВ «Барлінек - Інвест». Крім цього, позивач наголошує що вимога про сплату боргу (недоїмки) підписана особою, яка не має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи.

Відтак позивач вважає вимогу від 17.12.2018 № Ф-9283-17-У протиправною і такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Також 31.07.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 06.06.2019 року ВП № 59286796 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.12.2018 № Ф-9283-17у про стягнення боргу в розмірі 13052,97 грн. На цей час державним виконавцем здійснюються заходи з приводу її примусового виконання, зокрема 19.06.2019 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, яка направлена до виконання в ТОВ "Барлінек Інвест", де позивач працює як найманий працівник.

На думку позивача до прийняття судом рішення по суті спору існує очевидна загроза порушення прав позивача, оскільки стягнення визначеної в оскарженій вимозі суми боргу в розмірі 13052,97 грн., а також витрат на проведення виконавчих дій до набрання законної сили рішення суду в цій справі, призведе до негативних наслідків у вигляді майнових втрат, можливого обмеження користування його майном, що є істотним для нього, так як у разі завершення стягнення процедура повернення коштів буде довготривалим та складним процесом.

Ухвалою від 01.08.2019 року заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП № 59286796 на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 року № Ф-9283-17У до набрання законної сили рішення суду в цій справі.

Ухвалою від 02.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний термін для усунення недоліків позовної заяви та подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

06.08.2019 року на виконання ухвали від 02.08.2019 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказав, що строк звернення до суду було пропущено із поважної причини з огляду на те, що оскаржувана вимога йому не надіслана в установленому порядку і про вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.12.2018 № Ф-9283-17у він дізнався 22.07.2019 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а 31.07.2019 року (у межах десятиденного строку) звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

02.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, відповідач зіслався на те, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Згідно реєстраційних даних рішення про припинення підприємницької діяльності позивачем було прийнято 29.07.2019 року.

Також відповідач повідомив, що зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 з моменту реєстрації перебував на загальній системі оподаткування та згідно даних ІКП 71040000 до ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиний соціальний внесок: 8448 грн. - 2017 рік, термін сплати 09.02.2018р., за 1 квартал 2018 р. - 2457,18 грн., термін сплати 19.04.2018 р., за 2 квартал 2018 р. - 2457,18 грн., термін сплати 19.07.2018 р., за 3 квартал 2018 р. - 2457,18 грн., термін сплати 19.10.2018 р., 4 квартал - 2457,18 грн., термін сплати 21.01.2019 р., за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.04.2019 року, за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати 19.07.2019 року. Таким чином станом на 20.08.2019 року борг по ІКП 71040000 становить 21468,51 грн.

09.09.2019 до суду надійшло клопотання від відповідача у якому висловлено прохання провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про проведення розгляду справи № 120/2464/19-а в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою – підприємцем 13.08.2010 року, а з 19.07.2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, на що вказують дані із інформаційної картки платника податку (а.с.75-77).

Відповідно до інформації інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) станом на 31.07.2019 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 13502,97 грн. (а.с.78-79).

На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 про сплату боргу в сумі 13502,97 грн (а.с.48).

Вказана вимога була надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ). Відповідне поштове відправлення не вручене у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с.80).

06.06.2019 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59286796 з виконання вимоги № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 (а.с.50).

06.06.2019 державним виконавцем прийнята постанова про стягнення виконавчого збору № 59286796 з виконання вимоги № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 (а.с.51).

19.06.2019 державним виконавцем прийнята постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 59286796 з виконання вимоги № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 (а.с.49).

21.07.2019 року позивач звернувся із заявою до Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59286796 (а.с.58).

22.07.2019 року ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № 59286796 та дізнався про оскаржувану вимогу (а.с.59).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її в судовому порядку з підстав відсутності обов`язку сплати у зв`язку із нездійсненням підприємницької діяльності та недотримання контролюючим органом пунктів 3, 4 та 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI).

Відповідно до п.10 Розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 (далі – Порядок № 435) фізичні особи-підприємці формують та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону від 08.07.2010 № 2464-VI нараховується єдиний внесок (п.1 розділу IV Порядку № 435).

Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, то, керуючись ч.3 розділу VI Інструкції № 449 орган доходів і зборів надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Водночас, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом від 08.07.2010 № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абзац 6 ч. 3 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу формується, зокрема, з облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Виходячи із зазначеного, предметом доказування у цій справі є фактичні дані, які визначають суб`єкта сплати єдиного внеску, підстави нарахування боргу (недоїмки) та дотримання порядку нарахування цього боргу.

Щодо суб`єкта сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 з 13.08.2010 по 19.07.2019 перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, як фізична особа-підприємець, а отже на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками ЄСВ.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, яким є Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відтак, на переконання суду, той факт, що позивач в період перебування на обліку в податковому органі з 01.08.2014 року підприємницькою діяльністю не займався, а з 16.05.2012 року подав заяву про припинення підприємницької діяльності, не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Суд також критично оцінює доводи позивача про виконання обов`язку із сплати єдиного внеску його роботодавцем - ТОВ «Барлінек - Інвест» де працює останній і як наслідок відсутність у нього обов`язку сплати цього платежу, як фізичної особи-підприємця, оскільки з аналізу норм Закону № 2464-VI вбачається, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичної особи-підприємця.

Так, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавця є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1. ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

З наведеного вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є різні доходи, а оскільки законодавством не встановлено обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності працівнику, тому позивач є платником єдиного внеску і як фізична особа-підприємець, і як найманий працівник, а обов`язок із сплати ЄСВ за нього як за найманого працівника покладається на роботодавця.

З аналізу наданих сторонами доказів також вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована у визначеному законодавством порядку.

Так, порядок обчислення і сплати внеску регулюється статтею 9 Закону № 2464-VI. Зокрема, абзацом три частини восьмої цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому до 01.01.2018 відповідні платники єдиного внеску були зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (згідно з абзацом три частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI зі змінами, внесеними Законом № 77-VIII від 28.12.2014).

В силу положень ч. 2-5 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Водночас, Інструкцією розмежовуються такі поняття, як «надсилання вимоги» та «формування вимоги».

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, підставою для формування (прийняття, складення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) є інформація, що міститься у акті документальної перевірки, у звіті платника про нарахування єдиного внеску та у облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

В ході судового розгляду суд встановив, що підставою для формування вимоги про сплату боргу № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 року була інформація, що містилася у інформаційній системі органу доходів і зборів, про що свідчить витяг із облікової картки платника єдиного внеску, яким підтверджуються здійснені нарахування єдиного внеску.

Наявність заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок. Відтак доводи позивача про те, що у вимозі не зазначено на підставі якого акта документальної перевірки встановлено суму недоїмки, є помилковими, оскільки перевірка не проводилась і не була підставою для формування оскаржуваної вимоги.

Отже, відображаючи в оскаржуваній вимозі всю суму заборгованості позивача в розмірі 13502,97 грн, відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Це також повністю узгоджується з приписами ч. 16 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, якою передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Позивач також зазначає, що фіскальний орган не надсилав йому вимогу, як цього вимагає чинне законодавством.

Оцінюючи вказані доводи позивача суд керується такими мотивами.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків-фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з п.п. 42.2, 42.3, 42.4 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В силу вимог пп. 16.1.11 п. 16.11 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги:

службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис;

працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги;

інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Судом встановлено, що вимога № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 13502,97 грн. надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, за якою він взятий на облік як платник податків ( АДРЕСА_1 ). Саме така податкова адреса позивача значиться в інформаційній базі даних контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення, надіслане на податкову адресу позивача, було повернуто відповідачу без виконання з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.80).

В подальшому відповідач надіслав вимогу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання позивача.

Отже, доводи позивача в цій частині не підтвердилися та повністю спростовані відповідачем, а тому судом до уваги не беруться.

Щодо підписання вимоги про сплату боргу (недоїмки) особою, яка не має права вчиняти юридичні дії, суд зазначає наступне.

Так, форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) визначена в додатку 7 до Інструкції №449. Вказана форма передбачає можливість підписання вимоги керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу доходів і зборів.

У відповідності до п.п. 20 п. 11 Положення про Головне управління ДФС у Вінницькій області начальник ГУ ДФС має право надавати посадовим (службовим) особам ГУ ДФС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску тощо.

В матеріалах справи наявний наказ ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.03.2019 № 1382 із пункту 1 якого вбачається, що на підписання податкових вимог (п. 59.1 ст. 59 ПКУ) начальником ГУ ДФС у Вінницькій області уповноважено в тому числі ОСОБА_2 . заступника начальника управління – начальна відділу погашення боргу Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

Суд зазначає, що в оскаржуваній вимозі ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 12.04.2019 року за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13502,97 грн.

Отже, на дату повідомлення ОСОБА_1 про сплату заборгованості (12.04.2019) діяв наказ ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.03.2019 № 1382.

За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9283-17-У від 17.12.2018 року підписана належною уповноваженою особою.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тому, застосовані судом ухвалою від 01.08.2019 року заходи забезпечення позову, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 01.08.2019 року, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Богоніс Михайло Богданович