П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 400/687/19

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Дата і місце ухвалення: 14.06.2019р., м.Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого – судді : Бойка А.В.,

суддів : Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря: Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу №24 від 23 січня 2019 року «Про покарання працівника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області», яким позивачу оголошено догану.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 29.07.2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 27.05.2019 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема, графіку чергування на листопад 2018 року, зміни до графіку чергування, а також доказів ознайомлення з ними позивача. Однак, Вознесенський відділ поліції ГУНП в Миколаївській області не виконав вимоги вказаної ухвали та не надав суду перелічених документів долучивши лише до матеріалів справи копію книги нарядів та пояснення щодо того, що майор поліції ОСОБА_1 до графіку чергувань на листопад 2018 року включений не був та повинен нести службу відповідно до розпорядку дня, затвердженого наказом ГУНП в Миколаївській області №1570 від 05.12.2017 року. Взявши до уваги вказані пояснення відповідача судом не враховано, що робота на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області передбачає добове чергування.

Також, апелянт посилається на те, що в порушення вимог ст.ст.244, 242 КАС України суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки посиланням позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства при проведенні службового розслідування та порушення права на захист ОСОБА_1 під час його здійснення. Судом не враховано, що Вознесенським відділом поліції ГУНП в Миколаївській області без правових підстав притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за відсутність його на службі 13.11.2018р. та 14.11.2018р., оскільки службове розслідування було призначено за фактом відсутності на робочому місці майора поліції ОСОБА_1 лише 15.11.2018р.

У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року та прийняття нової постанови – про задоволення позову.

Вознесенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області подав письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

13.11.2018 року старшим інспектором СКЗ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майором поліції Харченко ОСОБА_2 , заступником начальника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майором поліції Біликом ОСОБА_3 та підмінним черговим – старшим дільничним офіцером поліції Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Мінько В.В. складено акт про відсутність на службі з 09:00 год. по 18:00 год. 13 листопада 2018 року без поважних причин старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції Бондаренка О.Л.

Про зазначену обставину заступник начальника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майор поліції Білик ОСОБА_3 доповів рапортом від 13.11.2018 року начальнику Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майору поліції Ситнику О ОСОБА_4 В.

Аналогічні акти про відсутність позивача на службі складено 14.11.2018р. та 15.11.2018р., що також доведено їх до відома начальника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області майору поліції ОСОБА_5 шляхом подання відповідних рапортів.

Наказом начальника Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області №175 від 18.12.2018 року призначено службове розслідування за фактом відсутності на робочому місці без поважних причин 15.11.2018 року майора поліції ОСОБА_6 на підставі матеріалів УКЗ ГУНП в Миколаївській області.

Наказом від 15.01.2018 року №19 продовжено термін службового розслідування до 17.02.2019 року.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області 23.01.2019 року складено висновок за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП, в якому Комісією зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог ст.ст. 1, 11,12,13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання вимог Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, ігнорування вимог наказу Головного управління Національної поліції України від 11.12.2017 року №1606 «Про упорядкування проходження документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність працівників у ГУНП в Миколаївській області та перебування працівників на лікуванні» в частині не інформування «ТМО МВС України» про відкриття лікарняного у будь-якому іншому лікувальному закладі, ігнорування вимог наказу ГУНП в Миколаївській області від 05.12.2017 року №1570 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Миколаївській області» в частині відсутності на службі 13.11.2018 року, 14.11.2018 року, 15.11.2018 року без поважної причини, майору поліції ОСОБА_1 слід оголосити догану.

Зокрема, у висновку службового розслідування зазначено, що 23.11.2018 року до канцелярії УКЗ ГУНП в Миколаївській області надійшла доповідна записка про те, що 15.11.2018 року у судовому засіданні Миколаївського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області, позивач участі не брав. В судовому засіданні був присутній адвокат позивача.

13.11.2018 року, 14.11.2018 року та 15.11.2018 року надані рапорти щодо відсутності на службі без поважних причин майора поліції ОСОБА_1

16.11.2018 року позивач приступив до виконання службових обов`язків та надав зворотні повідомлення від 13.11.2018 року та від 14.11.2018 року, видані міською лікарнею швидкої допомоги м. Миколаєва, а також повістку про виклик до Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №1440/1873/18 на 15.11.2018 року.

У відповідь на запит Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області, надісланий в ході проведення службового розслідування, Міська лікарня швидкої медичної допомоги м. Миколаєва листом від 29.11.2018 року повідомила, що бланки зворотного повідомлення не є підставою звільнення з роботи.

Крім того, Миколаївський окружний адміністративний суд листом від 09.01.2019 року повідомив, що ОСОБА_7 , як позивач по справі №1440/1873/18, був викликаний до суду на 15.11.2018 об 11:00 год., але в судовому засіданні від нього був присутній його представник.

Опитаний у ході службового розслідування майор поліції ОСОБА_1 пояснив, що до участі у справі був залучений адвокат. 15.11.2018 року перед судовим засіданням ним і адвокатом було прийнято рішення, що в судовому засіданні має бути присутнім саме адвокат, а позивач під час судового засідання знаходився на території суду на випадок необхідності надання суду пояснень особисто. Станом на 15.11.2018 року він не був призначений на чергування у жодному графіку чергувань, тому не повинен був знаходиться на робочому місці і як наслідок прогулу не допускав. Щодо відсутності на роботі 13.11.2018 року та 14.11.2018 року позивач пояснень не надав, оскільки службове розслідування розпочато за фактом його відсутності на робочому місці 15.11.2018 року.

23.01.2019 року Вознесенським ВП ГУНП в Миколаївській області видано наказ №24 «Про покарання працівника Доманівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області», яким позивачу оголошено догану за відсутність на службі 13.11.2018 року, 14.11.2018 року, 15.11.2018 року без поважної причини, вказані дні невиходу на службу визнано прогулом та вирішено не виплачувати грошове забезпечення за відповідні дні.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для продовження проведення службового розслідування, оскільки письмового вмотивованого рапорту матеріали службового розслідування не містять. Також, позивач посилався на те, що його робота передбачає добове чергування, на якому він був 10.11.2018 року та мав заступити на наступне чергування 14.11.2018 року, однак в зазначений день він проходив огляд в Міській лікарні швидкої медичної допомоги на вимогу Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи. Що стосується відсутності на службі 15.11.2018 року, то позивач зазначав, що на вказану дату він був викликаний у судове засідання по справі, в якій він є позивачем до Миколаївського окружного адміністративного суду, що підтверджується судовою повісткою.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи відповідача, що позивач до графіку чергувань на листопад 2018 року не був включений, тому для нього був встановлений п`ятиденний робочий тиждень. Надані суду матеріали справи підтверджують, що позивач не був присутнім в судовому засіданні 15.11.2018 року, чим порушив наказ ГУНП в Миколаївській області від 05.12.2017 року №1570 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Миколаївській області» в частині відсутності на службі, ст.ст.1, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції, ст.18 Закону України « Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання вимог Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Статтею 12 Закону України від 15.03.2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України) визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Частиною 3 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Згідно ч.1 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Згідно ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням )обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами /країни «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; користуватися правничою допомогою.

Згідно ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі – Порядок №893) визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу 2 Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно п.1 Розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 4 розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

При зверненні з даним позовом до суду першої інстанції та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що наказом начальника Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області №175 від 18.12.2018 року призначено службове розслідування за фактом відсутності майора поліції ОСОБА_6 на робочому місці без поважних причин лише 15.11.2018 року. У зв`язку з цим, за твердженнями апелянта, під час проведення службового розслідування у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки присутності/відсутності позивача на робочому місці 13.11.2018 року та 14.11 2018 року і відображення відповідних висновків в матеріалах, складених за результатами проведеного службового розслідування (висновку). Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі доводи позивача.

Колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта, оскільки в межах службового розслідування, призначеного наказом від №175 від 18.12.2018 року, перевірялося питання не прибуття позивача на службу без поважних причин, під час якого було встановлено відсутність ОСОБА_1 на службі не лише 15.11.2018 року, що безпосередньо стало підставою для проведення службового розслідування, а й у інші дні.

На думку колегії суддів, зазначивши у висновку службового розслідування про відсутність ОСОБА_1 на службі 13.11.2018 року, 14.11.2018 року, 15.11.2018 року без поважних причин Вознесенський ВП ГУНП в Миколаївській області, на виконання пункту 4 розділу V Порядку №893, діяв в межах з`ясування наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського, з приводу якого було призначено службове розслідування – відсутність на службі без поважних причин.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в порушення ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідачем продовжено термін проведення службового розслідування за відсутністю вмотивованого письмового рапорту (доповідної записки) голови дисциплінарної комісії, оскільки законність наказу Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області №19 від 15.01.2019 року «Про продовження терміну службового розслідування» не є предметом даного спору.

Учасниками справи не заперечується, що старший інспектор - черговий сектору реагування патрульної поліції №1 Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області майор поліції Бондаренко ОСОБА_8 був відсутній на службі 13.11.2018 року, 14.11.2018 року та 15.11.2018 року.

При цьому, апелянт зазначає, що робота на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області передбачає добове чергування та згідно з графіком чергувань він знаходився 10.11.2018 року та 16.11.2018 року на добовому чергуванні, яке проходить щодобово у чотири зміни тривалістю двадцять чотири години кожна.

За твердженнями відповідача у вказані дні позивач повинен був знаходитися на робочому місці, так як він не був включений до графіку чергувань на листопад 2018 року, у зв`язку з чим для нього встановлений п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними, що передбачено наказом ГУНП у Миколаївській області від 05.12.2017 року №1570 «Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП у Миколаївській області».

В матеріалах справи містяться листи Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 03.06.2019 року та Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 31.05.2019 року, в яких зазначено, що з часу призначення на посаду старшого інспектора – чергового СРПП №1 Доманівського ВП Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області за період з 28.06.2018 року по 05.11.2018 року майор поліції ОСОБА_1 до жодних нарядів не задіювася та до графіків чергувань не включався у зв`язку з відсутністю закріпленої за ним вогнепальної зброї.

Відповідно до п.3 розділу 13 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2018 року №111 графіки чергувань розробляються щомісячно на кожне перше число місяця. При цьому, пункту 11 розділу 13 вказаного наказу заборонено включати до складу нарядів поліції осіб, за якими не закріплена вогнепальна зброя.

Наказом Доманівського ВП Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2018 року №116 за ОСОБА_1 закріплено вогнепальну зброю.

У зв`язку з цим, включити майора поліції ОСОБА_1 до графіку чергувань на листопад 2018 року не було підстав, через затвердження відповідних графіків станом на перше число місяця, тому позивач, у разі не за діяння до добових чергувань, повинен був нести службу відповідно до частини другої статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу ГУНП у Миколаївській області від 05.12.2017 року №1570.

Колегія суддів приймає до уваги надані пояснення відповідача. Доказів протилежного позивачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано, тоді як частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що 13.11.2018 року та 14.11.2018 року він проходив судово-медичну експертизу в Міській лікарні швидкої медичної допомоги, що підтверджується зворотніми повідомленнями від 13.11.2018 року та від 14.11.2018 року, виданими лікувальною установою, то колегія суддів не приймає їх до уваги в якості поважних причин відсутності позивача на службі у вказані дні, оскільки в листі від 29.11.2018 року Міська лікарня швидкої медичної допомоги зазначила, що бланки зворотного повідомлення були адресовані обласній судово-медичній експертизі та можуть бути розцінені виключно як консультативний висновок фахівця. Медичний документ даної форми не може бути використаний для звільнення з роботи, так як консультація не носила ургентного характеру та могла бути проведена в любий вільний від роботи час.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань позивача на те, що відсутність його на службі 15.11.2018 року була зумовлена тим, що на вказану дату його, як позивача, було викликано повісткою до суду для участі у розгляді Миколаївським окружним адміністративним судом судової справи №1440/1873/18, оскільки листом від 09.01.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд повідомив, що ОСОБА_1 не приймав участі у судовому засіданні, яке проводилося за участю його представника.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відмови у задоволенні позову не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення від 14.06.2019р. суд апеляційної інстанції не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.1 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 11.10.2019 року.

Суддя -доповідач: А.В. Бойко

Суддя : А.Г. Федусик

Суддя : О.А. Шевчук