Справа № 351/1976/18

Номер провадження №2/351/93/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря - Маланчук С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційногопідприємства Заболотівськоїселищної радиОб`єднаноїтериторіальної громади"Заболотівськарайонна лікарня" про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом до Комунального некомерційногопідприємства Заболотівськоїселищної радиОб`єднаноїтериторіальної громади"Заболотівськарайонна лікарня" про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі його недобровільно написаної заяви від 10.07.2018р. про звільнення з посади завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні з одночасним призначенням на посаду чергового лікаря відділення інтенсивної терапії Заболотівської РЛ, наказом директора КНП «Заболотівська района лікарня» ОСОБА_2 В. № 22пз від 02.08.2018р. його звільнено з роботи.

Вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Трудову книжку ним отримано 03.08.2018р.. Підставою припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 ст. 36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника ст. 38 цього Кодексу).

Однак, у нього не було виявленого бажання звільнятись з роботи взагалі, він тільки просив перевести на іншу посаду через несправедливість зі сторони керівництва медичного закладу, що виявлялось у його понаднормовій роботі, чергуванні за інших працівників, нефіксуванні даних фактів у табелях обліку робочого часу працівників закладу.

В порушення вимог ст. 43-1 ЦПК України, директором КНП «Заболотівська районна лікарня» при прийнятті рішення про звільнення його з посади не враховано, що він являється головою профспілкової організації районної лікарні згідно протоколу № 1 чергових зборів профспілкової організації Заболотівської районної лікарні від 23.03.2017р..

Крім того, 01.08.2018р. мало місце засідання профспілкового комітету при КНП «Заболотівська районна лікарня» у складі: його, присутніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за участі запрошеного директора КНП «Заболотівська района лікарня» ОСОБА_7 , що могло потягти за собою винесення останнім вказаного наказу від 02.08.2018р. про звільнення його із займаної посади ( без надання іншої посади у КНП).

Жодних відомостей про звернення КНП «Заболотівська районна лікарня» до первинної профспілкової організації з приводу його звільнення немає, факту такого не було.

Також, в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, директором КНП «Заболотівська районна лікарня» його не повідомлено не пізніше ніж за 2 місяці про наступне вивільнення, а також не повідомлено державну службу зайнятості про вивільнення працівника.

Належні докази на підтвердження того, що він був попередженний про наступне вивільнення у строк та порядок, передбачений чинним законодавством, та про вивільнення працівників був повідомлений центр зайнятості відсутні.

Відповідно до поданих ним заяв від 02.08.2018р., 03.08.2018р. та 06.08.2018р. директору КНП «Заболотівська районна лікарня» він просив надати йому довідку про заробітну плату за останній рік роботи, витяг з книги про нарахування заробітної плати, копію штатного розпису та інші документи, які йому відповідачем не були надані.

28.03.2019р., в судовому засіданні, позивачем до суду надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він зазначає, що відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи вбачається, що в червні 2018р. йому було нараховано заробітну плату в розмірі 9468,33 грн. за 23 фактично відпрацьовані робочі дні, а за липень 10230,30 грн. за 25 фактично відпрацьовані робочі дні. У зв`язку з цим, сума середньоденної заробітної плати становить 410,39 грн. (9468,33 грн.+10230,30 грн. / (23+25) = 410,39 грн.. Однак, з сумою нарахованої йому заробітної плати за липень 2018р. він не погоджується, оскільки йому було нараховано заробітну плату за сумісництвом в розмірі 1818,18 грн. та 72,00ч., тобто за липень 2018р. йому було враховано 3 дні. Хоча історіями хвороб (медичних карт стаціонарного хворого) за №№ 1138, 1139, 1144, 1147, 1156, 1179, 1181, 1190, 1196, 1212, 1215, 1217, 1225 підтверджено, що роботу по сумісництву протягом липня 2018р. він виконував напротязі 9 днів ( 04 липня, 05 липня, 06 липня, 09 липня, 16 липня, 17 липня, 19 липня, 26 липня, 27 липня), з яких йому було записано лише 3 дні, тобто 6 днів по сумісництву йому оплачено не було, що вплинуло на розмір його заробітної плати в липні 2018р.. У зв`язку з цим слід визначити розмір недоотриманої заробітної плати в липні 2018р. з врахуванням вартості неоплачених 6 днів роботи по сумісництву, що становить 5860,62 грн. (976,77 грн. х 6 днів= 5860,62 грн.). Тому сума заробітної плати за липень 2018р. має становити не 10230,30 грн., а 10230,30 грн. + 5860,62 грн.= 16090,92 грн.. Відповідно сума середньоденної заробітної плати має становити не 410,39 грн., а 532,48 грн.. Розмір середньомісячної заробітної плати становить 12779,62 грн..

Сума вимушеного прогулу з врахуванням кількості днів становить: 532,48 грн. х 165 днів= 87859,20 грн., яка підлягає збільшенню у зв`язку з розглядом даної справи в суді. Розрахунок кількості днів наступний, з врахуванням святкових і неробочих днів:

20 робочих днів в серпні 2018р.;

20 робочих днів у вересні 2018р.;

22 робочі дні у жовтні 2018р.;

23 робочі дні у листопаді 2018р.;

20 робочих днів в серпні 2018р.;

21 робочий день в січні 2019р.;

20 робочих днів в лютому 2019р.;

19 робочих днів в березні 2019р. ( по дату 28 березня 2019р. включно).

А тому,зврахуванням збільшених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ директора КНП «Заболотівська районна лікарня» Палійчука І.В. № 22пз від 02.08.2018р.; поновити його на посаді «Завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії у КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» з 02.08.2018р.; стягнути з КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 03.08.2018р. по дату винесення судом рішення з врахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 532,48 грн. із утриманням податків та обов`язкових платежів; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та уточнюючій позовній заяві, просили позов задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов, відповідно до якого КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» не погоджується із наведеними позивачем обставинами та правових підстав позову.

Так, у відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно фактичним обставинам справи, підставою для винесення наказу директора КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» №22пз від 02.08.2018р. про припинення трудового договору з позивачем є добровільно написана особиста заява, у якій він просить звільнення з посади завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні. Враховуючи написану особисто позивачем заяву, із не вказанням у ній дати звільнення з роботи, після спливу двотижневого терміну, адмінстрацією лікарні, враховуючи положення ст. 38 КЗпП України, не видавши наказ після спливу терміну поперження, було надано право позивачу змінити свою думку про звільнення з роботи. Однак, ОСОБА_1 , як завідуючий відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні після закінчення строку попередження, вимагав у адміністрації лікарні розірвання трудового договору. 01.08.2018р. на спільній нараді адміністрації лікарні з участю керівництва Заболотівської селищної ради ОТГ Танюка І.Д ОСОБА_8 , його заступника Ленькавської Л.В ОСОБА_8 , за ініціативою ОСОБА_1 , було досягнуто домовленість про розірвання трудового договору за угодою сторін з визначенням дня припинення трудових відносин тобто 02.08.2018р.. Сторони погодили питання звільнення, тобто щодо дати та підстави звільнення, при цьому не мали 01.08.2018р. претензій один до одного з цього питання, ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення не заявив. Адміністрація лікарні у день звільнення видала позивачу належно оформлену трудову книжку, відповідно до Інструкції №58 з ним проведено розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. З вказаних підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5ст. 81 ЦПК України).

Директор КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» Палійчук І.В. в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 працював на посаді завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні, а також мав 0,5 ставки лікаря анестезіолога на час декретної відпустки іншого лікаря. ОСОБА_1 написав заяву на звільнення з посади завідуючого відділенням у липні 2018р. оскільки відбулася реорганізація Заболотівської районної лікарні на КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня», то всі кадрові питання щодо працівників лікарні вирішувала Заболотівська селищна рада ОТГ на підставі розпорядження голови Заболотівської селищної ради ОТГ. На підставі заяви позивача про звільнення він звернувся до голови Заболотівської селищної ради ОТГ щодо скликання комісії для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 .. Після погодження з комісією ним було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін. Після звільнення позивача у кінці вересня 2018р. виявили, що він, займаючи посаду на 0,5 ставки лікаря, перебуваючого у декретній відпустці, не виходив до роботи. Після цього вирішили виплатити йому за цей час, хоча він і не виходив до роботи. 04 жовтня 2018р. після виходу основного працівника з декретної відпустки, ОСОБА_1 був звільнений з посади лікаря анестезіолога. ОСОБА_7 зазначив, що на час звільнення ОСОБА_1 вільних посад не було, як вручався позивачу наказ про звільнення та як його ознайомлювали з наказом не пам`ятає.

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_9 ,яка працювалана посадізаступника директораЗаболотівської районноїлікарні,зазначила,що прореорганізацію Заболотівської районної лікарні працівників повідомляли, а про скорочення штату не попереджали. Пізніше працівників повідомили про те, що буде скорочення штату у зв`язку з оптимізацією. Позивач ОСОБА_1 на той час працював завідуючим відділення інтенсивної терапії та за сумісництвом займав посаду лікаря, яка перебувала у декретній відпустці. З 03.08.2018р. позивач на роботу не виходив. Зі слів позивача їй відомо, що він писав заяву на його перевід.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який працює медбратом у Заболотівській РЛ, слідує, що 03.08.2018р. у відділення зайшли головний лікар та юрист та вручили ОСОБА_1 наказ про звільнення, а також трудову книжку. Про те, що позивач писав заяву про звільнення йому не відомо.

Із показів, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , заступника голови Заболотівської селищної ради ОТГ, вбачається, що він був присутній при розмові позивача із директором лікарні, під час якої позивач зазначив, що звільняється з посади завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні добровільно та надав усну згоду про його звільнення із займаної посади.

Із показів, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , головного спеціаліста по роботі із засобами масової інформації Заболотівської селищної ради ОТГ, вбачається, що він був членом комісії, коли розглядалось питання про звільнення ОСОБА_1 , який був присутній на комісії та підтримав свою заяву про звільнення його із займаної посади завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні. ОСОБА_1 зазначив в усній формі про те, що дає усне погодження на звільнення його з посади за згодою сторін. Питання, які вирішувалися на комісії відображені у протоколі.

Із показів,допитаного всудовому засіданнісвідка ОСОБА_13 ,голови Заболотівськоїселищної радиОТГ вбачається, що ним відповідно до розпорядження Заболотівської селищної ради ОТГ від 01.08.2018р. № 70/02-06 погоджено всі кадрові питання з приводу реорганізації Заболотівської селищної ради в КНП «Заболотівська районна лікарня», скорочення штату та чисельності працівників лікарні. На засіданні комісії розглядалась заява ОСОБА_1 про звільнення його з посади завідуючого відділенням інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні, де позивач вказав, що у нього погіршився стан здоров`я і він не бажає працювати, згідний на його звільнення з посади за згодою сторін. Дане питання на засіданні комісії обговорили, однак не відобразили у протоколі комісії.

Протоколом №1 чергових зборів Профспілкової організації Заболотівської районної лікарні від 23.03.2017р. вирішено визначити особою, яка має право представляти профспілкову організацію Заболотівської районної лікарні для здійснення реєстраційних дій ОСОБА_1 ..

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 01.08.2018р. заслухано питання про скорочення штату чисельності працівників Заболотівської РЛ та вирішено: до отримання інформації директора лікарні ОСОБА_7 не давати дозвіл на скорочення.

10.07.2018р. позивачем ОСОБА_1 подано головному лікарю Заболотівської РЛ ОСОБА_7 . заяву про звільнення його з посади завідуючого відділення інтенсивної терапії у зв`язку із неможливістю виконувати дані функції та надання йому 0,5 ставки чергового лікаря відділення інтенсивної терапії.

Згідно наказу КНП Заболотівської селищної ради ОТГ «Заболотівська районна лікарня» № 22 пз від 02.08.2018р. ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії 02.08.2018р. за згодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до заяв директору КНП «Заболотівська районна лікарня» Палійчуку І.В. від 02.08.2018р., 03.08.2018р., 06.08.2018р. позивач ОСОБА_1 просив надати йому копії документів щодо ліквідації (реорганізації) Заболотівської РЛ в КНП «Заболотівська района лікарня», щодо штатного розпису та списку членів комісії по скороченню працівників лікарні, щодо кількості працюючих лікарів у відділенні інтенсивної терапії та ін..

Із копії трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1981р. вбачається, що ОСОБА_1 03.01.2012р. переведено на посаду завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Заболотівської районної лікарні. 02.08.2018р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за згодою сторін, ст. 36 п.1 КЗпП України.

23.02.2017р. ОСОБА_1 подано заяву до Заболотівської районної лікарні про надання ургентної та планової допомоги в операційній, оскільки в наявних на даний час умовах неможливо проводити анестезіологічну допомогу згідно стандартів.

Згідно заяви від 12.09.2017р. позивач ОСОБА_1 просить перевести його на посаду чергового лікаря відділення інтенсивної терапії та анестезіології, одночасно просить звільнити його з посади завідуючого даного відділення.

Відповідно до повідомлення КНП «Заболотівська районна лікарня» Заболотівської селищної ради ОТГ від 02.08.2018р. № 1481 на заяву лікаря ОСОБА_1 , на даний час вакантних посад лікаря анестезіолога немає.

Відповідно до положень ч.1ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.36КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Припинення трудових відносин є правомірним лише в тому разі, якщо: а) є зазначена в законі підстава; б) дотриманий порядок звільнення працівника за тією чи іншою підставою. Підстави припинення трудових правовідносин- це такі визнані нормами права конкретні життєві обставини (події, дії), виникнення яких викликає настання відповідних правових наслідків, тобто припинення дії трудового договору.

Угода сторін, як підстава припинення трудового договору, є одним із проявів принципу свободи праці та вибору іншої сторони трудових правовідносин. Воля сторін є вирішальною при припиненні трудових правовідносин.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №9від 06листопада 1992року «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може бути лише за взаємною згодою про це роботодавця та працівника.

Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1269цс16 у своїй постанові від 26.10.2016р. дійшов правового висновку, що у разі домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору згідно пункту 1статті 36 КЗпП України(за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинений згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника ст. 38 КЗпП України).

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні з`ясувати наступне: чи насправді існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін про припинення договору за угодою сторін.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про звільнення, судом не встановлено, що сторони дійшли домовленості про припинення трудового договору за взаємною згодою, оскільки згода позивача на звільнення за такою правовою підставою була відсутня, а натомість було його прохання про звільнення з посади з умовою надання йому 0,5 ставки чергового лікаря.

Таким чином, звільнення позивача здійснено без законних підстав та в порушення вимог ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Згідност. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно дост. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Приписами ч.2ст. 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Згідно довідки про доходи від 18.03.2019р., яка видана позивачу, він дійсно працював в КНП «Заболотівська районна лікарня», займаючи посаду завідуючого відділення анестезіології та інтенсивної терапії, розмір його заробітної плати з червня по липень 2018р. був такий: червень 2018р. 9468,33 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи- 25, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 23; липень 2018р.- 10230,30 грн., кількість робочих днів згідно графіка роботи- 26, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 25. Всього розмір нарахованої заробітної плати за вказаний період становить 19698 грн. 63 коп., розмір середньоденної заробітної плати за вказаний період складає 410,39 грн., розмір середньомісячної заробітної плати складає 10464, 95 грн..

Вимушений прогул позивача тривав:

- 20 робочих днів у серпні 2018р.;

- 12 місяців з вересня 2018 р. по серпень 2019р. включно;

- 16 робочих днів у вересні 2019 р..

Середній заробіток позивача за цей період становить: 20 днів (робочі дні у серпні 2018р.) х 410,39 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати) = 8207, 80 грн.; 12 місяців (з вересня 2018р. по серпень 2019р.) х 10464, 95 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати) = 125579, 40 грн., 16 днів ( робочі дні у вересні 2019р.) х 410,39 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати) =6566, 24 грн..

8207, 80 грн. + 6566, 24 грн. + 125579, 40 грн. = 140353, 44 грн.

Тому середній заробіток позивача за період вимушеного прогулу з серпня 2018р. по вересень 2019р. становить 140353, 44 грн.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 03.08.2018р. по дату винесення судом рішення з врахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 532,48 грн., оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогуру в розмірі 140353, 44 грн.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1ст. 430 ЦПК Українислід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та присудження заробітної плати за один місяць.

Відповідно до ст. 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У частині першійстатті 59 КонституціїУкраїнизакріплено право кожного на правову допомогу(професійну правничу допомогу).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно дост.4Закону України«Про судовийзбір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, немайнового - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України про «Державний бюджет на 2019 рік» установлено у 2019 роціпрожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921 гривня.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 складаються із двох немайнових вимог та однієї майнової вимоги, а тому сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, яка підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 2940 грн. 33 коп..

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені врішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

На підставівикладеного,ст.ст.21,36,233,235КЗпП Українита керуючисьст.ст.12,13,81,141,259,263-265ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня" "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " від 02.08.2018р. № 22 пз.

Поновити ОСОБА_1 на посаді "Завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії" в Комунальному некомерційному підприємстві Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня".

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.08.2018р. по день постановлення рішення у розмірі 140 353 грн. 44 коп. без урахування утримання з цієї суми прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня" на користь ОСОБА_1 6000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді "Завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії" в Комунальному некомерційному підприємстві Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня" та стягнення заробітної плати у межах суми середньомісячного заробітку у розмірі 10 464, 95 грн. без урахування утримання з цієї суми прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади "Заболотівська районна лікарня" на користь держави судовий збір у розмірі 2940,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.