ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2а-2963/08/1370

адміністративне провадження № К/9901/10054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на постанову Львівського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Кухар Н. А.) від 20 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Онишкевича Т. В., суддів Дяковича В. П., Іщук Л. П.) від 30 листопада 2016 року у справі за позовом прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Державного агентства енергоефективності та енергозбереження України до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року прокурор Сокальського району Львівської області звернувся до Львівського окружного адміністративного суду позовом в інтересах держави в особі Державного агентства енергоефективності та енергозбереження України (далі - Держенергоефективності) до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (далі - КП «Сокальтеплокомуненерго»), у якому просив стягнути з відповідача 58 027,77 грн подвійної плати за перевищення електричної енергії.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, позов задовольнив. Стягнув з КП «Сокальтеплокомуненерго» на користь держави 58 027,77 грн.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2016 року КП «Сокальтеплокомуненерго» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 грудня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

26 лютого 2008 року Територіальне управління Державної інспекції з енергозбереження у Львівській області (далі - ТУ Держенергозбереження) провело планову перевірку стану використання паливно-енергетичних ресурсів КП «Сокальтеплокомуненерго», за результатами якої було складено акт

№ 18-13/10.

З матеріалів справи вбачається, що зазначеною перевіркою встановлено занижений коефіцієнт потужності в електромережах підприємства (котельні на вул. Героїв УПА, 21 А; Тартаківська, 2 А; Стуса, 6 А; Петрушевича, 3; Шептицького, 82; ЦТП-1 у м. Сокаль Львівської області) та нараховано відповідачу енергетичний збір за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України від 01 липня 1994 року № 74/94-ВР «Про енергозбереження» (далі - Закон № 74/94-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Крім того, 26 лютого 2008 року ТУ Держенергозбереження прийняло постанову

№ 18-13/04 «Про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів», якою за порушення п. 4 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786 (далі - Порядок № 786) нарахувало

КП «Сокальтеплокомуненерго» економічні санкції за перевитрати електричної енергії в обсязі 82 183 кВт*год. у вигляді енергетичного збору в розмірі подвійної плати, які складають 58 027,77 грн.

Оскільки КП «Сокальтеплокомуненерго» у строк, визначений в постанові від 26 лютого 2008 року № 18-13/04, не сплатив нараховані йому економічні санкції, прокурор Сокальського району Львівської області звернулася до суду з цим позовом в інтересах ТУ Держенергозбереження.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що постанова ТУ Держенергозбереження від 26 лютого 2008 року № 18-13/04 не скасована, є чинною та подвійна плата за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 58 027,77 грн відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 74/94-ВР суб`єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються, зокрема, проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях економіки - промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва.

Згідно з п. «е», «є» ч. 1 ст. 11 Закону № 74/94-ВР економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають: введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

За приписами ст. 17 зазначеного Закону економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб, зокрема, за марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів.

За перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб`єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб`єктом господарювання з альтернативних джерел енергії (ч. 2 ст. 17 Закону № 74/94-ВР).

При цьому, відповідно до п. «є» ч. 1 ст. 27 Закону № 74/94-ВР відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Пунктами 15- 17 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання», затвердженого Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04 серпня 2000 року № 64, рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором, і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Підприємство повинно внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування. У разі несплати підвищеної плати в зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що постанова ТУ Держенергозбереження від 26 лютого 2008 року № 18-13/04 «Про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів не скасована в установленому законодавством порядку, тобто на час розгляду цієї справи є чинною та законною.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що КП «Сокальтеплокомуненерго» у добровільному порядку не сплатило економічні санкції, нараховані вказаною вище постановою, а тому висновок Львівського окружного адміністративного суду, з яким погодився й Львівський апеляційний адміністративний суд, про стягнення з відповідача на користь держави 58 027,77 грн є вірним та обґрунтованим.

Крім того, розглядаючи наведені відповідачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи КП «Сокальтеплокомуненерго», викладені в її касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін