ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/4259/17

провадження №К/9901/48302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича , секретаря судового засідання Верховного суду України Ключник Аліни Юріївни, начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя Хома О. П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (судді Рибачук А. І., Багрій В. М., Старунський Д. М.).

І. Обставини справи

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, секретаря судового засідання Верховного суду України Ключник Аліни Юріївни, начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича, у якому заявив такі позовні вимоги:

визнати бездіяльність судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, а саме, свідоме невиконання ним своїх обов`язків по контролю за текстом ухвал, які повинні були бути занесеними в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 року, протиправною;

визнати бездіяльність секретаря судового засідання Ключник Аліни Юріївни, а саме, свідоме не виконання нею своїх обов`язків по внесенню в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 15 ухвал, які були постановлені колегією суддів без виходу в нарадчу кімнату, протиправною;

визнати бездіяльність судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича, а саме свідоме не виконання ним своїх обов`язків, як головуючого судді у судовому процесі, який повинен був забезпечити розгляд клопотання № 7-ВС від 06.07.2017 та прийняття ухвали по цьому клопотанню, протиправною;

визнати дію начальника управління забезпечення діяльності Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича, а саме, привласнення ним собі функції суду та розгляд замість суду і надання відповіді на клопотання № 7-ВС від 06.07.2017, протиправною;

зобов`язати секретаря судового засідання Ключник Аліну Юріївну внести в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017 15 ухвал, які були постановлені колегією суддів без виходу в нарадчу кімнату;

зобов`язати суддю Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича здійснити контроль за текстом 15 ухвал, які секретар судового засідання повинна внести в журнали судових засідань по справі № 21-317а17 від 06.06.2017 та 12.09.2017, щоб мотиви і висновки цих ухвал відповідали тому, що він, як головуючий, проголосив на засіданнях.

2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом ОСОБА_1 .

3. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити у справі рішення відповідно до заявлених ним позовних вимог.

6. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що до спірних правовідносин слід застосовувати встановлений статтею 233 КЗпП строк звернення до суду.

7. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

8. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення до суду з указаним позовом (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

9. Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

10. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 3 цього ж Кодексу).

11. Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

12. Відповідно до частин першої, другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

13. Верховний Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

14. Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

15. Слід звернути увагу на те, що відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

16. До того ж, за висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

17. Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).

18. Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв`язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).\

19. Відтак, суддя Верховного Суду України не може бути відповідачем у суді у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

20. Відповідно до статті 63 КАС України секретар судового засідання:

1) здійснює судові виклики і повідомлення;

2) перевіряє наявність та з`ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;

3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами;

4) веде журнал судового засідання;

5) оформляє матеріали адміністративної справи;

6) виконує інші доручення головуючого у справі.

21. Згідно з частинами першою, другою статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду.

22. Одночасно із технічним записом судового засідання секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання (частина перша статті 42 КАС України).

23. Порядок подання та розгляду зауважень щодо технічного запису і журналу судового засідання врегульовано статтею 43 КАС України, згідно з якою особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

У разі пропущення строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п`яти днів з дня їх подання.

24. Таким чином, секретар судового засідання є учасником судового процесу, наділеним установленими законом процесуальними правами й обов`язками, зокрема, щодо ведення журналу судового засідання. Однак, процесуальні дії ведення журналу судового засідання не можуть уважатись такими, що належать до сфери управлінської діяльності, тоді як КАС України визначає чіткій порядок подання та розгляду зауважень щодо технічного запису і журналу судового засідання.

25. Отже, дії секретаря судового засідання щодо ведення журналу судового засідання не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

27. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Верховного Суду України Волкова Олександра Федоровича та секретаря судового засідання Верховного суду України Ключник Аліни Юріївни.

28. Щодо доводів позивача про невиконання судом вимог частини шостої статті 109, а саме не роз`яснення йому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, Верховний Суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відтак, суд першої інстанції правильно не вказав суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи. Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 березня 2018 року у справі № 800/414/17.

29. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича (надалі - Начальний управління) про визнання протиправними дій, Верховний Суд зазначає таке.

30. Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Вищезгадані позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що на подане позивачем до Верховного Суду України клопотання від 06.07.2017 № 7-ВС Начальник управління надав відповідь листом від 27.09.2017, чим, на думку позивача, привласнив собі функції суду.

32. Як убачається з матеріалів справи, у клопотанні від 06.07.2017 № 7-ВС позивач просив суд надіслати на його адресу копії стенограм, в яких зафіксовані клопотання учасників процесу, та ухвали колегії суддів по цих клопотаннях, які прийняті без виходу в нарадчу кімнату 06.06.2017. У відповідь на вказане Начальник управління листом від 27.09.2017, з-поміж іншого, повідомив про неможливість надати запитувані позивачем стенограми.

33. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Начальника управління, суд першої інстанції не вмотивував неможливість розгляду цих позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

34. Суд апеляційної інстанції у цій частині зазначив, що позивач не оскаржує дії (бездіяльність) вказаної посадової особи, пов`язані із здійсненням управлінських функцій, а виключно процесуальні дії, вчинені при здійсненні правосуддя.

35. На думку Верховного Суду, висновок судів про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства зазначених позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим, адже де-факто позивачем ставиться питання про протиправність дій (дій поза межами повноважень) зазначеної посадової особи щодо надання відповіді на його клопотання, що свідчить про наявність у даному випадку публічно-правового спору.

ІV. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

36. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди, дійшовши висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог ОСОБА_1 до Начальника управління про визнання дій протиправними, допустили порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття у цій частині незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. В іншій частині оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно наданій юридичній оцінці заявлених позовних вимог із дотриманням норм процесуального права.

38. Таким чином, з огляду на приписи частини першої статті 353 чинної редакції КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню у відповідній частині із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін на підставі статті 350 зазначеного Кодексу.

V. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/4259/17 скасувати в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до начальника управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Атаманського Павла Михайловича про визнання дій протиправними та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі в зазначеній частині позовних вимог.

3. В іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/4259/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич