Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 401/3244/17

провадження № 61-43620св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Онуфріївський геріатричний пансіонат Кіровоградської області,

третя особа - державний нотаріус Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко Алла Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2018 року у складі судді Волошиної Н. Л. та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів Мурашка С. І., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Онуфріївського геріатричного пансіонату, третя особа - державний нотаріус Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко А. А., з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, площею 4,06 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; визнати частково недійсними заповіт ОСОБА_2 від 01 лютого 2017 року та свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом від 15 листопада 2017 року в частині заповіту та отримання у спадщину Онуфріївським геріатричним пансіонатом Кіровоградської області земельної ділянки, розташованої на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області , площею 4,06 га, в межах згідно з планом.

Позов мотивовано тим, що 01 грудня 2009 року власник спірної земельної ділянки ОСОБА_2 передав її у фактичну власність позивача, отримавши від нього за це оплату у сумі 4000 грн, про що було складену письмову розписку. У зв`язку з існуванням мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передача її у власність була оформлена шляхом видачі ОСОБА_2 нотаріально посвідченої довіреності, якою він уповноважив ОСОБА_1 вчиняти певні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі підписувати договори та отримувати плату за договорами.

Крім того, ОСОБА_2 оформив заповіт, яким зробив розпорядження на випадок своєї смерті про те, що заповідає вказану земельну ділянку ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадкову земельну ділянку, проте йому відмовлено з тих підстав, що 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів Онуфріївському геріатричному пансіонату.

Позивач вважає, що надаючи наступний заповіт, у якому майно не конкретизоване, ОСОБА_2 не будучи обізнаним у чинному законодавстві України, не мав на увазі земельну ділянку площею 4,06 га, оскільки вважав, що вона вже йому не належить.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 березня 2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, щопісля складення 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 заповіту на користь Онуфріївського геріатричного пансіонату, попередній заповіт є скасованим, відтак права на спадкування після смерті ОСОБА_2 позивач не має, а отже позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди формально підійшли до розгляду справи та не прийняли до уваги її об`єктивні обставини, які давали усі підстави для задоволення позову. Суди попередніх інстанцій мали ухвалити рішення не лише з формальним посиланням на правові норми, а й з урахуванням фактичних обставин передачі позивачу у власність спірної земельної ділянки, оформлення відповідної розписки, довіреністю і заповітом та передачею усіх правовстановлюючих документів на землю. Обставини справи об`єктивно вказують на подію відчуження ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки шляхом її передачі позивачу у фактичну власність, що не враховано судами під час розгляду даної справи.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 1233 ЦК Українизазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1257 ЦК Україниза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК Українипередбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Під час розгляду справи позивачем не наведено та не обґрунтовано підстав недійсності заповіту, складеного ОСОБА_2 від 01 лютого 2017 року на користь Онуфріївського геріатричного пансіонату в частині належної заповідачу земельної ділянки.

У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК Українипередбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК Українидозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

У справі, яка переглядається, перший заповіт від 01 грудня 2009 року на користь позивача стосувався лише належної заповідачу земельної ділянки, натомість другий заповіт від 01 лютого 2017 року на користь Онуфріївського геріатричного пансіонату складено щодо всього спадкового майна.

Таким чином, визначення у заповіті від 01 лютого 2017 року Онуфріївського геріатричного пансіонату спадкоємцем усіх прав та обов`язків спадкодавця, які належать йому на момент складання заповіту, а також права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому та усе його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, та незазначення у цьому заповіті, що спірна земельна ділянка заповідається позивачу, скасувало попереднє розпорядження спадкодавця щодо належної йому земельної ділянки, викладене у заповіті від 01 грудня 2009 року на користь позивача та відповідач, за змістом останнього заповіту є спадкоємцем усього спадкового майна, що належало на час смерті спадкодавцю.

Призначення Онуфріївського геріатричного пансіонату спадкоємцем є виключним правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

Доводи касаційної скарги, що складаючи новий заповіт на все майно, ОСОБА_2 не мав на увазі земельну ділянку, яку заповів позивачу, спростовуються змістом заповіту від 01 лютого 2017 року, у якому зазначено, що заповіт зроблено на усі права та обов`язки спадкодавця, які належать йому на момент складання заповіту, а також права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому та усе його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось.

Посилання у касаційній скарзі на наявність у позивача довіреності на розпорядження спірною земельною ділянкою та розписки про передачу спадкодавцю 4000 грн за земельний пай, не спростовує зміст заповіту, та не є правовими підставами і правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування правильних по суті рішень судів попередніх інстанцій,оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, на які посилався позивач, пред`являючи позов, і яким суди дали належу оцінку.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська